Підготувала: вчитель математики Прудянської зош I – III ступенів Єременко Г.І. Прудянка – 2015 р



Скачати 15,84 Kb.
Дата конвертації10.01.2017
Розмір15,84 Kb.
  • Підготувала:
  • вчитель математики
  • Прудянської ЗОШ I – III ступенів
  • Єременко Г.І.
  • Прудянка – 2015 р.
  • Міністерство освіти і науки України Прудянська загальноосвітня школа I – III ступенів
  • Вступ
  • Сутність і шляхи реалізації принципів індивідуалізації і диференціації навчання
  • Індивідуальний підхід ― необхідна умова розвитку мислення учнів у процесі навчання математики
  • Висновок

  • Вступ
  • Навчання учнів математиці ― це навчання їх математичній діяльності.
  • Загальноосвітня мета викладання математики вимагає від учителя: передати учням певну систему математичних знань, навичок; навчити усній і письмовій математичній мові; допомогти учням досягти обов’язкових результатів навчання, навчити застосовувати набуті знання для розв’язання найпростіших завдань життєвої практики та вивчення інших навчальних предметів; ознайомити з шляхами пізнання реальної дійсності, математичними методами; навчити користуватися математичними інструментами та приладами, а також умінню самостійно здобувати знання.

  • Принцип доступності вимагає, щоб обсяг і зміст навчального матеріалу були під силу учням, відповідали рівню їх розумового розвитку та запасу знань, вмінь і навичок. Слід відмітити, що спрощений зміст навчання знижує його розвивальні і виховні можливості. Тому рекомендується (за Л.В. Занковим), щоб зміст завдань для учнів знаходився в зоні їх найближчого розвитку.
  • Сутність і шляхи реалізації принципів індивідуалізації і диференціації навчання
  • Під індивідуалізацією слід розуміти організацію процесу навчання на основі врахування індивідуальних особливостей учнів.
  • Суть принципу індивідуального підходу заключається в адаптації (пристосуванні) навчання до змісту і рівня знань, умінь та навичок кожного учня або до характерних для нього особливостей процесу засвоєння, або навіть до деяких стійких рис його особистості.
  • Основним засобом реалізації даного принципу є індивідуальні самостійні роботи, котрі виступають як дидактичний засіб організації і керівництва самостійною діяльністю учнів на всіх етапах навчання.

  • Індивідуальний підхід ― необхідна умова розвитку мислення учнів у процесі навчання математики
  • Зміст принципу індивідуального підходу полягає в такій організації навчального процесу, при якому вибір методів, прийомів і темпу навчання враховує індивідуальні відмінності учнів, рівень їх здібностей до навчання. Рушійними силами індивідуалізації є протиріччя між фронтально побудованим процесом пред’явлення нового матеріалу і індивідуальним характером його засвоєння. Цей принцип має давню історію. Ще К.Д. Ушинський говорив, що ділити клас на дві групи, одна з яких сильніша другої, не тільки не шкода, але навіть корисно, якщо наставник вміє, займаючись з однієї групою сам, другій дати корисну самостійну вправу.

  • Індивідуальний підхід припускає вивчення одних і тих же питань програми на різних рівнях, в залежності від підготовленості учнів, їх інтересів здібностей та інших критеріїв так, щоб кожний учень був зайнятий на уроці, щоб не допускати прогалин в знаннях школярів. «Усі діти здатні до навчання, кожний нормальний психологічно здоровий школяр здатний одержати середню освіту, більш чи менш успішно оволодіти навчальним матеріалом в межах шкільних програм, і учитель повинен добиватись цього стосовно всіх учнів.» Але звідси зовсім не випливає, що всіх учнів можна однаково легко навчити. Навчальний процес повинен не просто пристосовуватись, підбудовуватись під власний рівень знань і умінь учнів, змінюючи зміст і методи, а орієнтуватись на досягнення максимально важливих результатів кожним учнем і, що не менш важливе, на розвиток мислення, пізнавальних можливостей, інтересів.

  • Диференційний підхід у навчанні ― це засіб реалізації індивідуального підходу. Орієнтація навчання на середнього учня себе не виправдовує, оскільки при цьому по різному використовується потенціал слабких і сильних учнів. Останній надається сам собі, чим пояснюється втрата інтересу до навчання.
  • Для дуже слабких учнів потрібно підготувати картку-підказку. І найголовніше ― посміхнутися учням і сказати: «Ви зможете!» Учні з гарним настроєм візьмуться до роботи. Яка радість світиться в їхніх очах, коли робота рухається вперед, перші завдання виконані!
  • Учні середніх здібностей, в основному, в своїх силах упевнені, вони знають, що всі завдання свого рівня зможуть виконати. Їх потрібно іноді трохи «підштовхнути», особливо під час відпрацювання навичок для закріплення нового матеріалу. Учитель каже: «перші три учні отримають 9 – 10 балів (залежно від теми)» ― і робота закипіла. Ці учні відразу готові працювати самостійно.
  • Складніше з сильними учнями. Їх менше, але їх цікавить оцінка, не нижча за 10, а також вони зацікавлені в тому, щоб виконати всі завдання. Учитель має вчасно помітити і підтримати учнів, які мають нахил до творчого сприйняття навчального матеріалу і які бажають самостійно виконувати важкі завдання. Ці учні, якщо не отримують додаткових творчих завдань, починають нудьгувати на уроці, їх зацікавленість предметом знижується , вони стають посередніми учнями.

  • Дуже часто індивідуальний підхід розуміється тільки як доробка матеріалу, ліквідація прогалин після уроків і під час його проведення. В той же час глибоке вникнення учителем у розумовий процес засвоєння, розуміння ним психологічних особливостей матеріалу, що вивчається, дозволяє попереджувати труднощі й нівелювати рівень засвоєння різними учнями. Досвід показує, що кваліфікована організація диференційного підходу в навчанні вимагає великих часових витрат для підготовки до уроку, глибоких педагогічних, психологічних знань і важка для одного учителя.
  • Необхідно організовувати індивідуальний підхід так, щоб він не просто забезпечував засвоєння знань, але й сприяв розвитку учнів.

  • Висновок
  • Диференціація навчання досягається шляхом забезпечення кожного учня навантаженням, відповідно з його індивідуальними можливостями, що практикується різними способами: диференційовані домашні завдання, необов’язкові завдання, додаткові індивідуальні завдання.

  • Отже, організація індивідуального підходу до навчання математики є одним із складних питань, в якому пов’язані теоретичні, частіше не до кінця розв’язані питання, і практичні вимоги їх реалізації на конкретному предметі, в конкретних класах.
  • Для організації індивідуального підходу учителю необхідно таке: мати уяву про особливості розумової діяльності рівних груп учнів, про шляхи розвитку мислення, уміти оцінювати рівень розвитку учнів, уміти здійснювати допомогу різної міри, якщо учні натрапляють на труднощі, володіти формами організації індивідуального підходу з урахуванням необхідності розвитку мислення.

  • Сучасний урок ― урок розвиваючий і на ньому потрібно розвивати індивідуальність учня, навчати самостійно одержувати і використовувати знання, виховувати в учнів якості, які необхідні їм для подальшого самостійного поповнення, розширення і вдосконалення знань.
  • Доречна і мудра порада В.О. Сухомлинського: у центрі уваги вчителя на уроці має бути не тільки предмет викладу, а й учні, їх сприймання, мислення, увага, активність розумової праці.
  • Тому для мене на кожному уроці центр діяльності ― учень. Більше довіри до нього, більше поваги до його особистості! Підтримувати хоча б найменшу зацікавленість у роботі, бажання брати участь в обговоренні, розв'язувати посильні завдання. Тоді дитина повірить у свої сили і буде прагнути до кращого.
  • Кожен урок намагаюсь побудувати так, щоб учень на ньому був не пасивним спостерігачем, а активним помічником вчителя.

  • Дякую за увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка