Підвищення температури є одним із найбільш частих симптомів, які спостерігаються у дитини



Дата конвертації17.03.2017
Розмір42 Kb.
  • Основні клінічні синдроми та їх клінічне значення в діагностиці захворювань дитячого віку.

Підвищення температури є одним із найбільш частих симптомів, які спостерігаються у дитини.

  • Підвищення температури є одним із найбільш частих симптомів, які спостерігаються у дитини.
  • Питання, на які необхідно відповісти:
  • Який механізм підвищення температури тіла у дитини?
  • Яка причина гіпертермії?
  • Яку температури слід вважати нормальною і як оцінити ступінь її підвищення ?
  • Чи потрібно призначати симптоматичні жарознижувальні засоби, чи лікувати основне захворювання?
  • Який спосіб симптоматичного лікування слід вибрати?

Норма температури у дітей

  • Норма температури у дітей
  • в паховій складці 36-37 С (36,6+-0,4)
  • Ректальна температура – вище на 0,6-1,1 С
  • Оральна – нижче ректальної на 0,3-0,5 С
  • Протягом доби коливання температури можуть досягати 0,3-0,8 С.
  • Найменш низька температура – в 3 год. ночі, найбільш висока – 18-22 год.

Підвищення температури – неспецифічний синдром і є дуже не визначеним критерієм.

  • Підвищення температури – неспецифічний синдром і є дуже не визначеним критерієм.
  • Субфебрильна температура – 37,1-38С
  • Помірно фебрильна температура – 38,1-39С
  • Високо фебрильна температура – вище 39,1С
  • Гіперпіретична (вище 41,0оС)
  • Гіпертермія відіграє адаптивну
  • роль лише до певних меж.
  • На кожен градус вище 37С
  • - ЧД збільшується на 4,
  • - ЧСС збільшується на 10-20.

Лихоманка,

  • Лихоманка,
  • як правило, є захисно-компенсаторною реакцією організму на вплив різних пошкоджуючих факторів. Вона посилює імунну відповідь організму, стимулює бактерицидну активність лейкоцитів, підвищує вироблення інтерферону, запобігає розмноженню багатьох мікроорганізмів;
  • як сигнал тривоги, що свідчить про наявність патологічного процесу в організмі

Інфекційні лихоманки: ГРВІ, інші вірусні, кишкові інфекції, бактерійні процеси, скрита бактеріємія.

  • Інфекційні лихоманки: ГРВІ, інші вірусні, кишкові інфекції, бактерійні процеси, скрита бактеріємія.
  • Неінфекційні лихоманки: алергічні, імунні порушення, онкологічні, гематологічні, теплові захворювання, ендокринні порушення, патологія цнс, психогенні, рефлекторні (біль), резорбційні (некроз, опіки)

Рожева ли“хоманка” – шкіра тепла, волога, помірно гіперемійована, ректально-дигітальний градієнт не перевищує 5-6С, негативний с-м “гусячої шкіри”, позитивна р-ція на жарознижуючі засоби;

  • Рожева ли“хоманка” – шкіра тепла, волога, помірно гіперемійована, ректально-дигітальний градієнт не перевищує 5-6С, негативний с-м “гусячої шкіри”, позитивна р-ція на жарознижуючі засоби;
  • “Бліда лихоманка”- периферична вазоконстрикція, порушення тепловіддачі, відчуття холоду, шкіра бліда, мармурова, кінцівки холодні, надмірна тахікардія, задишка, судоми, відсутність ефекту від центральних антипіретиків.

1.”Рожева лихоманка” – шкіра тепла, волога, помірно гіперемійована, ректально-дигітальний градієнт не перевищує 5-6С, негативний с-м “гусячої шкіри”, позитивна р-ція на жарознижуючі засоби;

  • 1.”Рожева лихоманка” – шкіра тепла, волога, помірно гіперемійована, ректально-дигітальний градієнт не перевищує 5-6С, негативний с-м “гусячої шкіри”, позитивна р-ція на жарознижуючі засоби;
  • 2. “Бліда лихоманка”- периферична вазоконстрикція, порушення тепловіддачі, відчуття холоду, шкіра бліда, мармурова, кінцівки холодні, надмірна тахікардія, задишка, судоми, відсутність ефекту від центральних антипіретиків.

Наявність у дитини “блідої гіпертермії”;

  • Наявність у дитини “блідої гіпертермії”;
  • Висока лихоманка (38,5С і вище) незалежно від віку дитини;
  • гіперемія, або блідість шкіри
  • похолодання кінцівок
  • тахіпное
  • тахікардія
  • головний біль
  • окремі симптоми інтоксикації
  • У дітей до 3 років при обтяженому анамнезі (попередні фебрильні судоми, супутні захворювання серця,легень, цнс) навіть при незначному піднятті температури;
  • Лихоманка утримується, як правило, 5днів рідко до 10 днів.

Клінічні прояви:

  • Клінічні прояви:
  • швидка втомлюваність
  • зниження працездатності
  • головний біль
  • блідість шкіри
  • зниження апетиту, зменшення прошарку підшкірної клітковини,
  • виснаження
  • млявість (апатія), малорухомість(адинамія), сонливість, ступор, сопор,
  • кома, судоми, підвищена дратливість

- млявість (апатія), малорухомість(адинамія), сонливість, ступор, сопор,

  • - млявість (апатія), малорухомість(адинамія), сонливість, ступор, сопор,
  • - можливі симптоми зневоднення (сухість шкіри і слизових оболонок,
  • - зниження тургору м’яких тканин, загострення рис обличчя, западання тім’ячка у немовлят)

порушення з боку органів дихання: тахіпноє, брадіпноє

  • порушення з боку органів дихання: тахіпноє, брадіпноє
  • порушення з боку серцево-судинної системи: зміни серцевого
  • ритму, послаблення тонів серця, брадикардія, слабке наповнення пульсу, зниження артеріального тиску,
  • збільшення печінки
  • Метеоризм
  • можливі симптоми зневоднення (сухість шкіри і слизових оболонок,
  • зниження тургору м’яких тканин, загострення рис обличчя, западання тім’ячка у немовлят)

Норма дихальних рухів у дитини

  • Норма дихальних рухів у дитини
  • Новонароджений - 40-60
  • 1-12 місяців - 40-30
  • 2-3 роки - 25-30
  • 4-6 років - 25
  • 7-12 років - 20-18

На одне дихання у новонародженого припадає 2.5-3 серцевих скорочення. У більш старших дітей – 3,5-4.

  • На одне дихання у новонародженого припадає 2.5-3 серцевих скорочення. У більш старших дітей – 3,5-4.
  • Задишка (диспное) – це порушення частоти, глибини і ритму дихання. Диспное може бути з переважанням фази вдиху (інспіраторна задишка) або видоху (експіраторна задишка), а також без чіткого їх переважання (змішана задишка). Найбільша ступінь задишки має назву ядухи. При задишці спостерігаються симптоми, які відображають порушення різних фаз дихання.
  • Роздування і напруження крил носа свідчить про участь допоміжної мускулатури при вдиху; втягнення яремної ямки, надключичних ділянок, міжреберних проміжків – при утрудненні вдиху, внаслідок звуження дихальних шляхів на різному рівні.

При утрудненні видоху міжреберні проміжки сплощуються або навіть можуть вибухати.

  • При утрудненні видоху міжреберні проміжки сплощуються або навіть можуть вибухати.
  • Почащене дихання носить назву тахіпное, рідке дихання – брадіпное.
  • Збільшення глибини дихання (гіперпное) з'являється при важкій анемії та комі. Поверхневе дихання (гіпопное) зумовлене больовими відчуттями при вдосі (при сухому плевриті). Свистяче дихання виникає при утрудненому вдосі і пов'язане з вібрацією просвіту крупних бронхів внаслідок вираженого падіння внутрішньобронхіального тиску при високій швидкості проходження повітря по бронхах (при бронхоспазмі).
  • Стогнуче дихання відмічається при утрудненому вдиху внаслідок зниження здатності до розтягнення легені і больових відчуттів (при масивній пневмонії, плевриті).

ДН І – тахіпное і тахікардія виникають тільки при звичайному фізичному навантаженні. Частота дихання збільшується на 10-20%. Співвідношення пульсу і дихання нормальне (4-3,5 : 1). Артеріальний тиск в нормі. Парціальний тиск кисню і вуглекислого газу не змінений.

  • ДН І – тахіпное і тахікардія виникають тільки при звичайному фізичному навантаженні. Частота дихання збільшується на 10-20%. Співвідношення пульсу і дихання нормальне (4-3,5 : 1). Артеріальний тиск в нормі. Парціальний тиск кисню і вуглекислого газу не змінений.
  • ДН ІІ – легкий ціаноз і задишка в стані спокою, посилюється при навантаженні. Частота дихання збільшується на 25%, співвідношення пульсу і дихання становить 2,5-2 : 1. Артеріальний тиск підвищений. Парціальний тиск кисню – 70-80 мм рт.ст., вуглекислого газу – 40-50 мм рт.ст.

ДН ІІІ – дихання поверхневе, частота дихання збільшена на 50%, ціаноз з землистим відтінком, акроціаноз, липкий холодний піт. Адінамія, гіпорфлексія, артеріальний тиск знижений. Співвідношення пульсу і дихання 2-1,5 : 1. Парціальний тиск кисню 70-50 мм рт.ст., вуглекислого газу – 70-80 мм рт.ст.

  • ДН ІІІ – дихання поверхневе, частота дихання збільшена на 50%, ціаноз з землистим відтінком, акроціаноз, липкий холодний піт. Адінамія, гіпорфлексія, артеріальний тиск знижений. Співвідношення пульсу і дихання 2-1,5 : 1. Парціальний тиск кисню 70-50 мм рт.ст., вуглекислого газу – 70-80 мм рт.ст.
  • ДН ІV – гіпоксемічна кома. Свідомість відсутня. Дихання аритмічне, періодичне, поверхневе, “риб’яче”. Загальний ціаноз, набухання шийних вен, виражена гіпотензія, капіляростаз. Співвідношення пульсу і дихання 8-9 : 1. Парціальний тиск кисню нижче 50 мм рт.ст., вуглекислого газу – вище 80 мм рт.ст.
  • діжкоподібна грудна клітина;
  • ознаки експіраторної задишки;
  • голосове тремтіння і бронхофонія послаблені;
  • перкуторно – коробковий звук над легенями;
  • аускультативно – жорстке або рівномірно послаблене дихання, дифузні сухі і різнокаліберні вологі хрипи на фоні посиленого довгого видиху;
  • ознаки дихальної недостатності;
  • рентгенологічно – підвищення прозорості легень

відставання у фізичному розвитку, пізній розвиток статичних і моторних функцій;

  • відставання у фізичному розвитку, пізній розвиток статичних і моторних функцій;
  • підвищена втомлюваність, обмеження
  • рухової активності дитини;
  • задишка при фізичному навантаженні (годуванні, плачу);
  • ціаноз носо-губного трикутника, акроціаноз (особливо при фізичному навантаженні);
  • при довготривалій гіпоксемії – пальці у вигляді барабанних паличок, нігті у вигляді годинникових скелець;

розвиток серцевого горбу ( при вираженій гіпертрофії);

  • розвиток серцевого горбу ( при вираженій гіпертрофії);
  • фіксована тахікардія;
  • можливе зміщення та посилення верхівкового поштовху, розлитий характер верхівкового поштовху;
  • розширення меж серця;
  • аускультативно: органічний шум з p. maximum відповідно до локалізації вади.
  • Еритроцити: 3,7-5,3 Т/л у дітей віком до 6 років, 4,0-5,2 Т/л – у дітей після 6 років. У новонароджених – 5,4-6,6 Т/л.
  • Нижня межа рівня гемоглобіна капілярної крові удітей віком до 6 років дорівнює 110 г/л, а після 6 років – 120 г/л. У новонароджених нормальним вважається рівень гемоглобіну 137-201 Т/л
  • Гематокрит: у новонароджених – 45-65%, 6 місяців – 6 років – 33-42%, старше 6 років – 34-40.
  • Середній об'єм еритроциту (СОЕ) = 10 х Ht :ер., норма 78-92 фл (мкм3).
  • Середній вміст Hb в еритроциті (СВ Г Е) = 10 х Hb (г/дл) : ер., норма 27-32 пг.
  • Середня концентрація гемоглобіну у еритроциті (СКГЕ) = Hb : Ht х 10, норма 30-38%

блідість шкіри і слизових оболонок;

  • блідість шкіри і слизових оболонок;
  • збільшення печінки і селезінки, систолічний шум на верхівці серця;
  • зміни з боку серцево-судинної системи: приглушеність тонів серця, тахікардія, систолічний шум на верхівці;
  • зниження гемоглобіну і кількості еритроцитів, пойкілоцитоз, анізоцитоз;

Залізодефіцитні анемії - захворювання, що розвивається у більшості випадків внаслідок хронічних крововтрат і характеризується порушенням утворення гемоглобіну і еритроцитів, розвитком гіпохромії та трофічних змін у тканинах внаслідок зниження вмісту заліза в сироватці крові, кістковому мозку і депо.

  • Залізодефіцитні анемії - захворювання, що розвивається у більшості випадків внаслідок хронічних крововтрат і характеризується порушенням утворення гемоглобіну і еритроцитів, розвитком гіпохромії та трофічних змін у тканинах внаслідок зниження вмісту заліза в сироватці крові, кістковому мозку і депо.
  • В етіології залізодефіцитних анемій найсуттєвішими є хронічні крововтрати, вагітність-пологи-лактація, недоношеність та багатоплідність, порушення кишкового всмоктування, неконтрольоване донорство.

За ступенем тяжкості виділяють :

  • За ступенем тяжкості виділяють :
  • - легкого (Нв 110-90 г/л);
  • - середнього (Нв 90-70 г/л);
  • - тяжкого (Нв нижче 70 г/л) ступеня.
  • – знижений рівень сироваткового заліза, гіпохромія, ретикулоцитоз; сидеропенічний синдром? з'являються скарги на спотворення смаку, сухість і пощипування язика, порушення ковтання з відчуттям стороннього тіла у горлі тощо

Гемолітичні анемії

  • Гемолітичні анемії
  • Вроджені спадково обумовлені аномалії розвитку еритроцитів, сприяючі їх посиленому гемолізу (вроджена гемолітична анемія Мінковського-Шоффара та ін.).
  • 2. Екзогенні дії на еритроцити, що ведуть до їх посиленого розпаду
  • Прояви - зниження осмотичної стійкості еритроцитів, жовтяниця, блідість шкіри та спленомегалія, анемія, ретикулоцитоз, підвищується рівень непрямого білірубіну.

Гіпо- і апластичні анемії характеризуються пригніченням не тільки еритроцитарного, але й інших паростків кістковомозкового кровотворення з розвитком панцитопенії.

  • Гіпо- і апластичні анемії характеризуються пригніченням не тільки еритроцитарного, але й інших паростків кістковомозкового кровотворення з розвитком панцитопенії.
  • Розрізняють ендогенні і екзогенні гіпо- і апластичні анемії. Останні обумовлені дією на кістковомозкове кровотворення різних чинників: фізичних (іонізуюча радіація), токсичних (бензол), цитотоксичних (лікування цитостатиками, левоміцетином, барбітуратами, сульфаніламідами), інфекційних (сепсис, гострий вірусний гепатит і ін.).

Картина крові в більшості випадків характеризується:

  • Картина крові в більшості випадків характеризується:
  • 1. Зниженням вмісту гемоглобіну і числа еритроцитів у крові.
  • 2. Нормохромним характером анемії.
  • 3. Зниженням числа ретикулоцитів.
  • 4. Анізоцитозом, незначно вираженим пойкілоцитозом еритроцитів.
  • 4. Лейкопенією, нейтропенією, відносним або абсолютним лімфоцитозом.
  • 5. Тромбоцитопенією.
  • 6.Геморагічний синдром, який часто призводить до крововиливів у життєво важливі органи (головний мозок, серце та ін),
  • Для гіпо- і апластичних анемій характерне прогресуюче пригнічення кровотворення аж до повного незворотного спустошення кісткового мозку і заміщення його жировою тканиною, в стернальному пунктаті можна виявити лише поодинокі клітини.

Геморагічний синдром – це клінічний прояв схильності організму до багаторазових кровотеч і крововиливів як під впливом незначного травмування, так і спонтанно. Група захворювань, клінічною ознакою яких є геморагічний синдром, об'єднана під назвою геморагічні діатези.

  • Геморагічний синдром – це клінічний прояв схильності організму до багаторазових кровотеч і крововиливів як під впливом незначного травмування, так і спонтанно. Група захворювань, клінічною ознакою яких є геморагічний синдром, об'єднана під назвою геморагічні діатези.
  • - Коагулопатії – при вродженій недосатності окремих факторів згортання крові (сепсис, х-би печінки, дефіцит віт К)
  • - Тромбоцитопенії
  • Вазопатії (геморагічний васкуліт, кір. скарлатина, кашлюк, вітряна віспа, цинга)

Гематомний тип – обширні, масивні, глибокі болючі міжмязеві гематоми та гемартрози (гемофілія А і В

  • Гематомний тип – обширні, масивні, глибокі болючі міжмязеві гематоми та гемартрози (гемофілія А і В

Петехіально-плямистий – спонтанна поява петехій та екхімозів, носові, десневі, маточні кровотечі (тромбоцитопатії)

  • Петехіально-плямистий – спонтанна поява петехій та екхімозів, носові, десневі, маточні кровотечі (тромбоцитопатії)
  • Змішаний тип – петехіально-синячкові висипання: гематоми, гемартрози, кровотечі шкт, носові, маткові, меноррагії.
  • Геморагічнй синдром
  • Час кровотечі
  • Час згортання
  • Ретракція кровяного згустка
  • Особливості геморагічного синдрому
  • Коагулоратії
  • Норма
  • подовжений
  • Норма
  • Обширні гематоми на шкірі та слизових, гемартрози, кровотечі з носа, десен, шкт, нирок, пізні (відтерміновані кровотечі)
  • Тромбоцитопенії,
  • Тромбоцитопатії
  • подовжений
  • Норма
  • Знижена
  • Петехії, синяки, кровотечі з носа, десен, шкт, нирок, маткові появляються відразу після травми або операції
  • Вазопатії
  • Норма
  • Норма
  • Норма
  • Петехії, дрібноплямичті геморагії,кровоточивість слизових оболонок. Шкт, гематурія

Любая апатия или монотонный крик новорожденного, изменение цвета кожи при наличии температуры, пусть даже и невысокой, уже дает подозрение на тяжелое состояние, поэтому в этой публикации я о новорожденных даже не говорю, они сразу должны быть госпитализированы.

  • Любая апатия или монотонный крик новорожденного, изменение цвета кожи при наличии температуры, пусть даже и невысокой, уже дает подозрение на тяжелое состояние, поэтому в этой публикации я о новорожденных даже не говорю, они сразу должны быть госпитализированы.
  • У более старших детей до года, бывает сложно оценить общее состояние, у них могут наблюдаться слабость или возбуждение, плач, иногда монотонный, рвота, отказ от еды и воды. Такие же симптомы, например, бывают и при обычном ОРЗ или отите.

Відмічається при всіх формах гострого менінгіту. Він складається із загальномозкових та локальних симптомів.

  • Відмічається при всіх формах гострого менінгіту. Він складається із загальномозкових та локальних симптомів.
  • Загальномозкові симптоми розвиваються як результат набряку мозку, подразнення м’яких мозкових оболонок та порушення ліквородинаміки.
  • Будь-яка апатія чи монотонний крик новонародженого, зміна кольору шкіри при наявності температури, навіть і невисокої, уже дає підозри на важкий стан дитини.
  • У більш старших детей до року, важко оцінити загальний стан , у них можуть спостерігатися слабкість чи збудження, плач, іноді монотонний, блювота, відмова від їди та води..

Місцеві симптоми подразнення можуть бути з боку черепно-мозкових нервів, спинномозкових корінців, головного та спинного мозку.

  • Місцеві симптоми подразнення можуть бути з боку черепно-мозкових нервів, спинномозкових корінців, головного та спинного мозку.
  • гіпертермія може бути до 40 градусів Цельсія та вище при гнійних менінгітах;
  • головний біль - основний ранній та постійний симптом;
  • блювота - основний симптом, що виникає разом з головним болем та запамороченням без нудоти, без прийому їжі;
  • рефлекторне тонічне напруження м’язів, "менінгеальна поза" - з закинутою головою та підведеними кінцівками;

симптоми Керніга, Брудзинського (верхній, середній, нижній), ригідність потиличних м’язів;

  • симптоми Керніга, Брудзинського (верхній, середній, нижній), ригідність потиличних м’язів;
  • рухові порушення - можуть бути судоми, порушення функції черепних нервів

порушення чутливості (гіперестезія органів чуття);

  • порушення чутливості (гіперестезія органів чуття);
  • вегетативні порушення – серцева аритмія, порушення ритму дихання;
  • психічні порушення - в’ялість, адінамія, послаблення пам’яті, марення, галюцинації;
  • напруження великого тім’ячка у новонароджених;
  • зміни в складі ліквору - тиск підвищений, каламутність, збільшення кількості клітин (нейтрофілів або лімфоцитів від декількох сот до тисяч в 1мкл.), білок 0,4-1г/л.

Має ряд загальних рис при енцефалітах різної природи.

  • Має ряд загальних рис при енцефалітах різної природи.
  • Загально-інфекційні симптоми:
  • - підвищення температури тіла;
  • - зміни в крові, підвищення СОЕ ;
  • - інші признаки інфекції.
  • Загальномозкові симптоми
  • (дифузне запалення мозку):
  • - клініка набряку мозку;
  • - підвищення тиску ліквору;
  • - порушення свідомості до коми;
  • - збудження ;
  • - епілептичні припадки, рухи м’язів, пригнічення рефлексів;
  • - пригнічення діяльності серцево-судинної системи;
  • - сповільнення дихання.
  • Вираженість загальномозкових симптомів залежить від тяжкості енцефаліту.

Вогнищеві симптоми:

  • Вогнищеві симптоми:
  • - рухові порушення;
  • - порушення чутливості;
  • - мовні розлади;
  • - гіперкінези, стовбурові симптоми.
  • Вираженість вогнищевих симптомів залежить від локалізації переважного подразнення мозку.

гострий біль в животі, може супроводжуватись шоком, нудотою, блюванням, затримкою стільця і газів або проносом, меленою;

  • гострий біль в животі, може супроводжуватись шоком, нудотою, блюванням, затримкою стільця і газів або проносом, меленою;
  • положення хворого малорухоме, з приведеними до живота ногами, вираз обличчя страждальний (обличчя Гіппократа);

живіт плаский, як дошка, болісний при пальпації, м’язи передньої черевної стінки напружені, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга;

  • живіт плаский, як дошка, болісний при пальпації, м’язи передньої черевної стінки напружені, позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга;
  • виражені ознаки інтоксикації і зневоднення.

Найчастіше розвивається внаслідок інфекції, рідше – через грубі аліментарні порушення.

  • Найчастіше розвивається внаслідок інфекції, рідше – через грубі аліментарні порушення.
  • біль в животі;
  • ознаки інтоксикації і дегідратації;
  • нудота, багаторазове блювання (переважають при гастриті);
  • діарея: стілець частий, рідкий, гомогенний, жовтого або зеленуватого кольору частіше без патологічних домішок (переважає при ентериті);
  • рідкий неперетравлений стілець з невеликою кількістю калових мас, який містить багато слизу, домішки крові, гною (переважає при коліті);


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка