Письменники Прибузького



Скачати 27,38 Kb.
Дата конвертації20.01.2017
Розмір27,38 Kb.

Письменники

Прибузького

краю

О, моє рідне, дороге Прибужжя,

О, моє рідне, дороге Прибужжя,

Ти над роками молодо пливеш,

Завжди у серці щиру гордість будиш,

Поезіями й піснями ти живеш.

 

Хвилює вітер колоскову ниву,

Сади розлогі обняли село,

Ти – моє щастя і духовні крила,

Та творчості цілюще джерело.

 

Вмиваєш ноги росянистим лугом,

Бадьориш прохолодою в гаю,

Куточок райський ти над тихим Бугом,

Перлина у Волинському краю.

Ярослав Гиць

СЕЛО БУЖАНКА

РІДНА БУЖАНКА

Вірші Я.Гиця, музика Р. Франчука

У колисці полів,

Солов’їних світанках,

Між квітучих садів

Сповилася Бужанка

Приспів

І перлиною сяє у краю надбужанськім

Наше рідне село, кароока Бужанка.

 

 

Славний рід трудовий,

Дух минулих часів

І запал молодий

Тут навіки осів.

Приспів

 

У труді і піснях

В України вінок

Ми вплітаємо свій

Прибужан колосок.

Приспів

І перлиною сяє у краю надбужанськім.

Наше рідне село, кароока Бужанка.

ЯРОСЛАВ ГРИГОРОВИЧ ГИЦЬ

Творчий доробок:

  • Поетична збірка «Я сповіддю стелюся на папір» - 2009 р.
  • Гумористична збірка «Байки з натури» - 2010 р.
  • Пісенна збірка «Пісенна пектораль Прибужжя» - 2011 р.

СЕЛО БОРТНІВ

Документи містять різні дані: за одними, вперше населений пункт згадується 570 років тому, за іншими — 555.

Назва походить від слова “бортень” - бортництво. Значне місце тут посідало лісове бджільництво. Адже мед за відсутності цукру був єдиним джерелом виготовлення різних напоїв, а віск, крім використання у побуті, - предметом торгівлі і значного доходу. Ось і утворилися поруч два поселення — Бортнів та Вощатин.

ПОТУРАЙ ОЛЕГ

Голова Волинської обласної організації НСПУ. Автор книжок віршів: "Малюнки на асфальті" (Львів, "Каменяр", 1985), "До сходу сонця" (Луцьк, "Надстир'я", 1991), "Присмерок" (Луцьк, "Надстир'я", 1994). Фонди бібліотек поповнились книгами Олега Потурая "Бакс, ату!", "Ліхтар у закутку". Лауреат обласної журналістської премії "Краще перо року" (1990). Член СЖУ. Поряд з поезією захоплюється історією Волині.

СЕЛО МЛИНИЩЕ

Попередня назва Млиниська і походить від водяних млинів, що знаходилися на Бузі. Саме поселення розкинулося на похилому піщаному березі. Із-за багатьох провулків, де легко було заблукати, його йменували малою Варшавою. Північніше села на піскових полях, у 30-х роках минулого століття Олександр Цинкаловський відкрив велике уранове цвинтарище бронзової доби. Знайдено 40 урн з перепаленими кістками, прикрасами з бронзи і зубами тварин, а також дві тілопальні урни летянського періоду.

ПУКЛЯ ІВАН ІВАНОВИЧ

Народився 28 жовтня 1958 року в мальовничому при бузькому селі Млинище, що розташоване поблизу міста Нововолинська неподалік польського кордону.

Навчався в Поромівській середній школі, закінчив Луцький педагогічний інститут. Любов до слова йому прищепив відомий волинський поет – шістдесятник Дмитро Іващенко.

22 роки працював директором у школах Іваничівського району, нині очолює колектив Нововолинської загальноосвітньої школи № 6, проживає в місті Нововолинську. Автор поетичної збірки «Добрим людям» (Луцьк, «Твердиня», 2008)

БОБАК ОЛЕКСАНДР МИКОЛАЙОВИЧ

Поезією жив ще зі шкільних років, але виніс поетичне слово на суд читача вже у зрілому віці. Перша збірка поезій „Душа зізнання” вийшла у світ у 1999 році. Внутрішньою потребою Олександра Бобака було краєзнавство, родовід. У 2008 році вийшли дві книжки краєзнавчого спрямування: „З ласки Божої” і „Час відкривати істину”, значно раніше земляки отримали „На кручі Бугу”.

Він був учасником і організатором багатьох краєзнавчих конференцій. Його поетична творчість була насичена глибокими філософськими міркуваннями про сенс життя, а частина поезій присвячувалася рідному краєві.

Село МОРОЗОВИЧІ

МОРОЗОВИЧІ

Вірші Ярослава Гиця

Музика Олександра Каліщука

Морозовичівська моя сторона –

Обірванка, Волиця, пісня одна

Заквітчана садом, обрамлена полем,

Духовна розрадо, щасливая доле.

Приспів

Із вами я в щасті і в печалі

Несу своє майбутнє у руках,

Вкладаю у історію скрижалі

Наш неповторний колоритний шлях

 

У праці звитяжна колиска добра,

Тут мило щебече мала дітвора,

Село наше рідне і церква єдина

Моя незабутня мала батьківщина.

Приспів

ТЕТЯНА АЙСТРА

Легенди Т. Айстри розповідають нам про історію рідного краю, навчають любити Батьківщину, рідну домівку, дарують перлини народної мудрості.

Отож, послуговуючись поетичним словом Тетяни Петрівни, спробуємо зануритися у чисті, цілющі джерела духовності.

Поетичні твори Тетяни Айстри надовго западають у душу, бо пронизані теплом і любов’ю, людяністю і добротою, вчать милосердю. І хоча народилася Тетяна Петрівна не на Волині, себе вважає волинянкою. Бо в цьому легендарному і пісенному краї познайомилася з чудовими, добрими людьми, без яких не з’явилися б легенди у переспіві Т.Айстри. Віриться, що, п’ючи снагу із рідної землі, поетеса ще довго буде тішити читачів своїми оповідями – легендами.

СЕЛО ЗАБОЛОТЦІ

Мальовниче село Заболотці розкинулося у південно – західній частині Волинської області, за 5 км. Від річки Західний Буг.

Вперше село згадується в документах другої половини XV століття. Назва пішла від того, що у давнину воно було оточене суцільними болотами. Село є адміністративним центром Заболотцівської сільської ради. В селі діє будинок «Просвіта», місцева Хресто – Воздвиженська церква, школа І – ІІІ ступенів.

  ВОЛОДИМИР ЛІЩУК

РІДНЕ СЕЛО

Вірші Володимира Ліщука

Музика Бориса Фіськовича

В душі не згасає той образ далекий:

Стежки споришеві, хатинки тісні…

Там – спів солов’їний і клекіт лелеки,

Там батьківський корінь і неньки пісні.

 

Село моє рідне в барвистім намисті

Садів кучерявих й пахучих лугів,

Ти в серці – навіки, як юності вісті,

Як гавань душевна життя берегів.

 

Шануй і гордися селом свого роду,

Сюди повертайся в думках знов і знов:

Воно – найсвітліше на честь і на вроду,

Воно – найщедріше на вірність й любов.

СЕЛО ГРИБОВИЦЯ

ГРИБОВИЦЯ

Вірші Ярослава Гиця

Музика Олександра Каліщука

Дорога стелиться, колеса котяться,

Як на долоні, лежить село,

В садах закохана моя Грибовиця,

Домівка рідна, затишок й тепло.

 

Приспів.

Нехай здоровиться моїй Грибовиці,

Навкруг колосяться її околиці,

В душі радіється і щастя сіється,

А праця з піснею завжди рідніться.

Як любо слухати твій гомін ранішній,

У праці славить погідний день,

А вечір свіжістю натисне клавіші

І попливе селом вінок пісень

Приспів.

 

Тут ми любилися, тут ми побралися,

Дитинство й юність – в казковім сні,

Душею й серцем ми навік осталися

У нашій рідній милій стороні.

Приспів.

ВЕРБИЧ ВІКТОР ОЛЕКСІЙОВИЧ

  • Творчий доробок
  • Поетичні збірки: Відлуння ночі (1993),У полотно снігів (1999),Подих вирію (2001 (2001),Зблиски задзеркалля (2002),Повернення (2004),Інею видиво світанкове (2007),Поклик (2009),Диво незбагненне (2011),З літопису осяяння (2012).
  • Прозові видання: В обіймах зустічепрощань (2003), Голоп’єдестальний період (1999).
  • Твори для дітей: Зорянчині малюнки (1997).
  • Есеї і діалоги: Під куполом спільного неба (2006),Карб єдиної дороги (2008), У погляді століть (2011).
  • Публіцистика: Письменники Великої Волині (2003).
  • Лауреат літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського (2009).
  • Лауреат літературної премії ім. Панталеймона Куліша (2011).

СЕЛО БУДЯТИЧІ

Найдавніша відома документальна згадка про село відноситься до 31 грудня 1450 року. Тоді князь Свидригайло за вірну службу надав Миткові, племіннику луцького старости Немирі Резановичу село Липа в Перемильському повіті та у Володимирському повіті «на Погорьи» – села Будятичі, Тишковичі, Дубровицю, Лішню і Стяги. Деякі сучасні українські дослідники припускають, що у с.Будятичах народився князь Володимир Святославович. Вони посилаються на те, що назва волинських Будятич є мовно наближеною до літописного села Будятиного чи Будятиної весі.

СВІТЛАНА КОСТЮК

Дипломант Міжнародного поетичного конкурсу «Зірка Полин».

Автор книг поезії "Спалахи душі"(1998), "Наодинці зі світом" (2012), "Маленьке диво"(для дітей, 2012), "Листи без конвертів"(2013). Друкувалася у колективних збірниках "Перевесла", "Мамина криниця","Натхнення", "Мелодії осіннього дощу", "Вінтаж", "Сто творів, які варто прочитати цього літа", в альманахах за рубежем: "Погляд"(США), "Русское литературноe эхо"(Ізраїль), в журналах "Дзвін", "Педагогічний пошук", "Дніпро", "Ангелятко". Книга для дітей "Про що шепотіли листочки" перекладена польською мовою. Є автором понад сорока пісень, написаних разом з композиторами О.Каліщуком, О.Первовою - Рошкою, О.Охріменком, О.Пенюк - Водоніс.

ПЕРЕСЛАВИЧІ

Переславичі – село в Іваничіському районі, центр сільської ради, розташоване вздовж траси Горохів – Нововолинськ. Вперше село згадується в історичних документах за 1583 рік. У 1942 році німецько – фашистські загарбники розстріляли біля села близько 3 тис. жителів м. Порицька.

В селі є початкова школа, клуб.

СОФІЯ СМАЛЬ

Усе, що в серці назбиралось,

І що тривожило його,

На білий аркуш написала,

Про болі, щастя і добро.

 

І кожна літера у слові

Та кожне слово у рядку

Немов би мною пережите,

Я описала так його.

Для мене мужність і сміливість,

Любов та вірність головне,

І правду, про яку казала

Доносить вам письмо моє.

 

Я думаю, що з нього друзі

Дізнаєтесь всю суть буття,

Немов із чистого струмочка

Ви вип’єте води життя.

СЕЛИЩЕ ІВАНИЧІ

Іваничі – селище міського типу, адміністративний центр Іваничівського району. Розташоване в південній частині Волинської області.

Територія Іванич була заселена здавна. На околиці селища виявлено поселення доби бронзи (II тис. до н. е.), де знайдено крем'яні ножі, кам'яну сокиру, посуд . Село Володимирського повіту Порицької волості, 31 кілометр від Володимира на південь, при малому ставі і річці, притоці річки Луги, як свідчать археологічні дані, виникло вже у той час, коли навколишні землі увійшли до складу Київської держави. Назва ж села дозволяє більш конкретизувати час його виникнення — це епоха повного утвердження християнства в побуті волинян — XI–XII століття, а то й пізніше. Перша згадка про Іваничі в історичних документах належить до 1545року, коли Волинська земля входила до складу Великого князівства Литовського.

МИКОЛА МУЦЬКО

Ім'я поета Миколи Муцька зявилося на літературній карті Іваничівщині зовсім недавно.

Середовище, в якому він перебував, творили такі імена, як Василь Симоненко, Олесь Гончар, Дмитро Павличко, Василь Стус, тобто надзвичайно потужні таланти, які заявили про себе голосно й одразу.

Микола Муцько і справді щиро й нелукаво любив свою Вітчизну. Ця любов струменить майже з усіх його віршів, присвячених рідній землі, природі. Проте любов ця виявилася не такою, яка була потрібна офіційній владі. І вони її знищили разом із поетом, який не дожив навіть до віку Ісуса Христа.

Мрія Миколи Муцька побачити свої вірші, надруковані окремою книжкою, за життя не збулася. Її лише тепер втілили земляки, видавши посмертну збірку «Пісня, затиснута в серці».

МАРІЯ ТАРАСИЧ

Вона - автор двох дотепних і повчальних дитячих книжок («Матусині ліки»,»Бабусина казка»). Ця жінка однаковою мірою наділена талантом відчувати слово, дарма, що за фахом - учитель математики, і так само діткливо вловлювати найтонші порухи людської душі, а надто - дитячої. Адже Марія Володимирівна - мама п'ятьох дітей, бабуся восьми онуків і просто талановита жінка, автор гарної поетичної збірки «Роси краплиночку несу».

ІВАНИЧІВЩИНА

ІВАНИЧІВЩИНА

На гербі на твоїм млини й колосся,

Мов жорна, труть історію віки…

Та заплітає дівчина волосся

І, мов дуби, зростають парубки.

 

У жорнах цих воєнне лихоліття

Мололо наші села і поля,

Зажуреним калиновим суцвіттям

Героям уклоняється земля.

 

Злились шахтарська пісня й колоскова,

Поля і небо об’єднались знов,

Невтомна праця, солов’їна мова

Дають Надію, Віру і Любов!

 

Іваничівщино, мій хліборобський краю,

Хвилюєш душу піснею полів,

Неначе юна мавка вийшла з гаю

До сивочолих Бугу берегів.

Ярослав Гиць

ЛІТЕРАТУРА

  • Історія міст і сіл України . Волинська область.
  • Довідник Волинської обласної організації НСПУ «Письменники Волині», Луцьк ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2010.
  • Альманах Волинської обласної організації НСПУ «Світязь». «Волинська мистецька агенція «Терен» №12, 2006.
  • Ярослав Гиць «Я сповіддю стелюся на папір…», Нововолинськ «Мінотавр», 2009.
  • Ярослав Гиць «Байки з натури», Нововолинськ 2010.
  • Ярослав Гиць, Олександр Каліщук «Пісенна пектораль Прибужжя», Нововолинськ: видавнича група «Формат», 2011.
  • Іван Пукля «Добрим людям», Луцьк «Твердиня», 2008.
  • Олекса Хведів «З ласки Божої», Нововолинськ «Мінотавр» 2008.
  • Тетяна Айстра «Легенди рідного краю», Нововолинськ «Мінотавр» 2004.
  • Володимир Ліщук «Відлуння часу», Луцьк 2008.
  • Свтлана Костюк «Наодинці зі світом», Луцьк «Надстир’я», 2012.
  • Світлана Костюк «Листи без конвертів», Луцьк «Твердиня», 2013.
  • Софія Смаль «Світанок», Луцьк 2011.
  • Марія Тарасіч «Роси краплиночку несу», Луцьк, 2006.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка