Поняття про фітотерапію. Основні положення сучасної фітотерапії. Історичні етапи розвитку фітотерапії. Основні принципи і завдання сучасної фітотерапії. Сучасні проблеми фітотерапії. Переваги і недоліки фітотерапевтичних засобів



Скачати 14,59 Kb.
Дата конвертації31.03.2017
Розмір14,59 Kb.
  • Поняття про фітотерапію. Основні положення сучасної фітотерапії. Історичні етапи розвитку фітотерапії. Основні принципи і завдання сучасної фітотерапії. Сучасні проблеми фітотерапії. Переваги і недоліки фітотерапевтичних засобів. Сучасне становище виробництва фітопрепаратів.
  • Термін «фітотерапія» вперше запропонований французьким лікарем Анрі Леклерком (1870-1955).
  • Довідник з траволікування «De Materia Medica», XII–XIII ст.
  • Автор — Педаній Діоскорид

Фітотерапією називається такий метод лікування хвороб, при якому головними ліками є лікарські засоби рослинного походження, в яких міститься комплекс біологічно активних речовин, які по максимуму вилучені з рослини або окремої його частини.

  • Фітотерапією називається такий метод лікування хвороб, при якому головними ліками є лікарські засоби рослинного походження, в яких міститься комплекс біологічно активних речовин, які по максимуму вилучені з рослини або окремої його частини.
  • Фітотерапія ефективна при лікуванні бронхіальної астми, гіпертонії, серцевої недостатності, виразки шлунку і дванадцятипалої кишки, хронічної пневмонії і цілого ряду інших важких, "невиліковних" хвороб.

Фітопрепарати - це лікарські засоби, що отримуються виключно з рослинної сировини, трав, цілої рослини або його екстракту і вживані для лікування.

  • Фітопрепарати - це лікарські засоби, що отримуються виключно з рослинної сировини, трав, цілої рослини або його екстракту і вживані для лікування.
  • Основні положення фітотерапії
  • Основними завданнями фітотерапії як методу лікування є:
  • Виявлення і вивчення біологічної активності рослин.
  • Фітохімічне вивчення рослин і виділення біологічно активних речовин.
  • Фармакологічне дослідження ефективності і безпечності рослин, а також речовин, що містяться в них.

Фармакодинамічне і фармакокінетичне дослідження лікарських засобів рослинного походження.

  • Фармакодинамічне і фармакокінетичне дослідження лікарських засобів рослинного походження.
  • Визначення оптимального рівня дозування лікарських засобів рослинного походження.
  • 6. Порівняльна оцінка ефективності і безпечності окремих рослин, їх комбінацій і визначення оптимальних схем лікування різних захворювань.

Школи фітотерапії:

  • Втрачені школи:
  • Месопотамська школа – глиняні таблички із бібліотеки царя Ашурбаніпала (668 р. до н. е.) донесли до наших днів інформацію про лікарські рослини
  • Єгипетська школа – папірус Єберста (1550 р. до н. е.) включає 800 рецептів застосування лікарських рослин
  • Грецька школа – corpus Hippocraticum відомого лікаря Гіпокрапа із роду Асклепія (460-377 р. до н. е.) описує 236 рослин
  • Римська школа – Діоскоридом в 1 тисячолітті н. е. була створена відома праця «Materia medica», у якій описано близько 600 рослин і наведено їх малюнки, а рослини згруповані за морфологічними ознаками

Школи, які збереглися:

  • Китайська школа – у збірнику Шень-Нунга та у праці Лі Ші Чженя (1522-1596) описано понад 3000 лікарських рослин
  • Індійська школа – «Аюрведа» - 2000 р. до н. е. описує біля 800 видів лікарських рослин

Змішані школи:

  • Східні школи виникли на основі китайської та індійської школи в Тибеті, країнах південно-східної Азії та Японії
  • Арабська школа – виникли на основі грецької та латинської школи в Арабському Халіфаті. Відома фармакопея Абу Райхана Беруні (973-1048 рр) і трактат Авіцени (Х т. н. е.)

Французька школа – поема «Одна из мена» Мацера Флоридуса містить ряд медичних відомостей

  • Французька школа – поема «Одна из мена» Мацера Флоридуса містить ряд медичних відомостей
  • Італійська школа виникла в середні віки в Салерно. Відомий її представник Арнольд із Вілланови, автор Салернського Кодексу про здоров'я

Швейцарська школа – в ХVI ст. отримала розвиток ятрохімії. Парацельс описав методи отримання очищених екстрактів, положив основу створення новогаленових препаратів

  • Швейцарська школа – в ХVI ст. отримала розвиток ятрохімії. Парацельс описав методи отримання очищених екстрактів, положив основу створення новогаленових препаратів
  • Ефективність фітотерапії може бути досягнута при дотриманні наступних правил:
  • 1. Фітотерапію слід використовувати за показами, реально оцінюючи її можливості з основних напрямків (етіотропна, патогенетична або симптоматична терапія);
  • 2. На початковому етапі терапії слід застосовувати малокомпонентні прописи зборів, які повинні бути проаналізовані на предмет фітохімічної, фармацевтичної і фармакологічної сумісності компонентів;
  • 3. Для отримання витягів з рослинної сировини необхідно застосовувати оптимальні способи приготування, що забезпечують найбільш вдалу екстракцію біологічно активних речовин;

4. Прописи зборів повинні бути складені з урахуванням індивідуальних особливостей організму хворого, форми і характеру перебігу основного і супутніх захворювань; фітопрепарати необхідно призначати в адекватних дозах, використовуючи оптимальні шляхи введення; курси лікування повинні бути достатніми за тривалістю;

  • 4. Прописи зборів повинні бути складені з урахуванням індивідуальних особливостей організму хворого, форми і характеру перебігу основного і супутніх захворювань; фітопрепарати необхідно призначати в адекватних дозах, використовуючи оптимальні шляхи введення; курси лікування повинні бути достатніми за тривалістю;
  • 5. При призначенні фітопрепаратів необхідно враховувати можливі побічні ефекти і не застосовувати лікарську рослинну сировину, яка має протипокази для даного хворого.
  • Основні принципи фітотерапії
  • «Не зашкодь!»
  • Принцип системності та ієрархії
  • Принцип етапності
  • Принцип адекватності
  • Принцип правильного дозування
  • Принцип безперервності
  • Часовий принцип
  • Головною перевагою
  • фітотерапії є:
  • тривале використання;
  • відсутність побічних ефектів;
  • сумісність з іншими препаратами, а також і між собою;
  • можливе застосування в домашніх умовах, без наявності спеціального обладнання.

Недоліки фітотерапевтичних засобів:

  • незручність у приготуванні й застосуванні лікарських форм у домашніх умовах й медичних закладах;
  • повільне, поступове наростання терапевтичного ефекту;
  • недостатня вивченість фармакологічної взаємодії БАР з іншими ЛП при сумісному вживанні, що може призвести до непередбачуваного значного зниження ефективності або безпечності терапії;

відсутність висококваліфікованих спеціалістів-фітотерапевтів;

  • відсутність висококваліфікованих спеціалістів-фітотерапевтів;
  • недостатнє наукове обґрунтування багатьох питань фітотерапії;
  • 6) розмивання межі між фітотерапією й дієтотерапією та просування фітопрепаратів у розряд БАД


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка