Поняття про медичну активність людини. Роль медичної активності людини у боротьбі з «хворобами цивілізації» та епідемією віл/снід



Скачати 46,19 Kb.
Дата конвертації09.12.2016
Розмір46,19 Kb.

Поняття про медичну активність людини. Роль медичної активності людини у боротьбі з «хворобами цивілізації» та епідемією ВІЛ/СНІД

Поняття про медичну активність людини; суть та мета профілактичних оглядів;

  • Поняття про медичну активність людини; суть та мета профілактичних оглядів;
  • роль медичної активності у профілактиці «хвороб цивілізації» або їх загострення; основні принципи медичної активності;
  • Епідеміологія СНІДУ в масштабах України та світу; соціальні, політичні, економічні наслідки епідемії; шляхи передачі збудника СНІДУ;
  • ризик інфікування ВІЛ та ЗПШС при статевих контактах; заходи щодо профілактики ВІЛ-інфекції: безпечна сексуальна поведінка, профілактика ранніх статевих стосунків.

Окрім трудової, соціальної активності та інших аспектів способу життя на здоров’я впливає і медична активність. Під медичною активністю людини розуміється його належне відношення до свого здоров’я: виконання медичних призначень, своєчасне відвідування лікувально-профілактичних закладів, дотримання правил особистої гігієни.

  • Окрім трудової, соціальної активності та інших аспектів способу життя на здоров’я впливає і медична активність. Під медичною активністю людини розуміється його належне відношення до свого здоров’я: виконання медичних призначень, своєчасне відвідування лікувально-профілактичних закладів, дотримання правил особистої гігієни.
  • Медична активність людини

Медична активність людини

  • Подолання шкідливих звичок, традицій, звичаїв, тобто цілеспрямована діяльність людини по формуванню здорового способу життя.
  • Участь в охороні й поліпшенні здоров'я населення, турбота про здоров'я інших (профілактика, лікування, робота медичних установ і ін.);
  • Відвідування медичних установ, виконання медичних порад, приписань;
  • Поведінку під час лікування, профілактики, реабілітації, самолікуванні, інших медичних мірах;
  • 1
  • 3
  • 2
  • 4
  • Медична активність – це галузь: гігієнічного, медичного навчання, виховання, медичної інформованості, психологічної установки відносно здоров'я. Вона включає:

Медико-профілактичні огляди – попередні і періодичні медичні огляди, гігієнічне нормування, гігієнічна оцінка технологічних процесів і обладнання на етапі проектування і в виробничих умовах, регулярний контроль за станом виробничого мікроклімату, рівнем шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання та інших. Зниження впливу на організм професійних шкідливостей, пов'язаних з трудовим процесом досягається впровадженням раціонального режиму праці та відпочинку, правильною організацією робочого місця, виведенням жінок із шкідливих умов

  • Медико-профілактичні огляди – попередні і періодичні медичні огляди, гігієнічне нормування, гігієнічна оцінка технологічних процесів і обладнання на етапі проектування і в виробничих умовах, регулярний контроль за станом виробничого мікроклімату, рівнем шуму, вібрації, іонізуючого випромінювання та інших. Зниження впливу на організм професійних шкідливостей, пов'язаних з трудовим процесом досягається впровадженням раціонального режиму праці та відпочинку, правильною організацією робочого місця, виведенням жінок із шкідливих умов
  • праці та інших

Метою будь-якого медичного огляду працівника є визначення стану його здоров’я, зокрема, можливості виконання ним певних трудових обов’язків, своєчасного виявлення гострих чи хронічних професійних захворювань, встановлення у разі необхідності медичних протипоказань щодо здійснення окремих видів робіт, а також попередження виникненню та розповсюдженню інфекційних хвороб.

  • Метою будь-якого медичного огляду працівника є визначення стану його здоров’я, зокрема, можливості виконання ним певних трудових обов’язків, своєчасного виявлення гострих чи хронічних професійних захворювань, встановлення у разі необхідності медичних протипоказань щодо здійснення окремих видів робіт, а також попередження виникненню та розповсюдженню інфекційних хвороб.

Порядок проведення оглядів регламентується Наказом МОЗ України №246 від 21.05.07."Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій", Постановою Кабінету міністрів України №559 від 23.05.2001 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, представники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок та Наказом МОЗ України № 280 від 23.07.2002 "Правила проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб".

  • Порядок проведення оглядів регламентується Наказом МОЗ України №246 від 21.05.07."Положення про порядок проведення медичних оглядів працівників певних категорій", Постановою Кабінету міністрів України №559 від 23.05.2001 "Про затвердження переліку професій, виробництв та організацій, представники яких підлягають обов'язковим профілактичним медичним оглядам, порядку проведення цих оглядів та видачі особистих медичних книжок та Наказом МОЗ України № 280 від 23.07.2002 "Правила проведення обов'язкових профілактичних медичних оглядів працівників окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов'язана з обслуговуванням населення і може призвести до поширення інфекційних хвороб".

Відповідно до ст. 169 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ (Закон № 2694) роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.

  • Відповідно до ст. 169 Кодексу законів про працю України (КЗпП) та ст. 17 Закону України «Про охорону праці» від 14 жовтня 1992 р. № 2694-ХІІ (Закон № 2694) роботодавець зобов’язаний за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників, зайнятих на важких роботах, роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких, де є потреба у професійному доборі, а також щорічного обов’язкового медичного огляду осіб віком до 21 року.
  • «Трудові» огляди

Передбачена ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р. № 1645-ІІІ (Закон № 1645), згідно з якою працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, зобов’язані проходити профілактичні медичні огляди з метою уникнення поширення інфекційних хвороб.  Такі огляди мають проходити працівники харчових підприємств, підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування, тощо. Особливістю є те, що працівникам, які підлягають «профілактичним» оглядам, потрібно мати особову медичну книжку.

  • Передбачена ст. 21 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 6 квітня 2000 р. № 1645-ІІІ (Закон № 1645), згідно з якою працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких пов’язана з обслуговуванням населення, зобов’язані проходити профілактичні медичні огляди з метою уникнення поширення інфекційних хвороб.  Такі огляди мають проходити працівники харчових підприємств, підприємств роздрібної торгівлі та громадського харчування, тощо. Особливістю є те, що працівникам, які підлягають «профілактичним» оглядам, потрібно мати особову медичну книжку.
  • «Профілактичні» огляди

У ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI від 7 квітня 2011 р. (Закон № 3206). Такі медичні огляди є складовою спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, й проводяться перед прийняттям на роботу (службу) з метою встановлення їх придатності до роботи (служби) за обраною професією.

  • У ст. 11 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції» № 3206-VI від 7 квітня 2011 р. (Закон № 3206). Такі медичні огляди є складовою спеціальної перевірки щодо осіб, які претендують на зайняття посад, пов’язаних з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, й проводяться перед прийняттям на роботу (службу) з метою встановлення їх придатності до роботи (служби) за обраною професією.
  • Обов’язковість цих «держслужбових» медоглядів встановлена порівняно недавно, а саме з 1 січня 2012 р. (тобто з дня, коли набула чинності ст. 11 Закону № 3206).
  • «Держслужбові» огляди

Медичний огляд обов’язковий для наступних категорій працівників:

  • зайнятих на важких роботах;
  • на роботах зі шкідливими чи небезпечними умовами праці;
  • на роботах, де є потреба у професійному доборі;
  • осіб віком до 21 року (незалежно від професії та виду діяльності).
  • 4
  • 1
  • 2
  • 3

Розрізняють наступні види медичних оглядів:

  • під час прийняття на роботу
  • протягом трудової діяльності працівника, не рідше 1 разу на 2 роки
  • за ініціативою працівника або роботодавця
  • Попередній
  • Періодичний
  • Позачерговий

Збереження здоров’я кожного працівника і трудового колективу в цілому є потенціалом для розвитку будь-якого підприємства. Особливо це стосується підприємств, на яких працівники працюють під впливом шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу

  • Збереження здоров’я кожного працівника і трудового колективу в цілому є потенціалом для розвитку будь-якого підприємства. Особливо це стосується підприємств, на яких працівники працюють під впливом шкідливих та небезпечних факторів виробничого середовища і трудового процесу
  • 12 правил організації медичних
  • оглядів працівників певних категорій

Мета медичних оглядів:

  • оцінка стану здоров’я та функціональних особливостей кожного працівника;
  • проведення необхідних оздоровчих та лікувально-профілактичних заходів для збереження здоров’я працівників.
  • виявлення початкових ознак патології, що можуть завадити продовженню роботи;

1. Медичні огляди працівників проводять за ініціативою роботодавця, а не за приписом Держ. сан. епідем. служби.

  • 1. Медичні огляди працівників проводять за ініціативою роботодавця, а не за приписом Держ. сан. епідем. служби.
  • 2. Заборонено приймати на роботу працівників без попереднього медогляду та допускати їх до роботи за наявності медичних протипоказань
  • 3. Категорії працівників, які підлягають медоглядам, щорічно визначають фахівці Держ. сан. епідем. служби за участю представників роботодавця.
  • 4. Укладати договір на проведення медоглядів необхідно з комісією, яка має право проводити такі огляди.
  • 12 правил організації медичних
  • оглядів

5. Витрати на організацію проведення медоглядів несе роботодавець.

  • 5. Витрати на організацію проведення медоглядів несе роботодавець.
  • 6. На час проходження працівниками медоглядів за ними зберігаються середній заробіток і місце роботи.
  • 7. На підприємстві видається наказ про направлення працівників на медогляд, з яким ознайомлюють працівників під підпис.
  • 8. На підприємстві працівникам видаються направлення на обов’язковий попередній медогляд.

9. Результати медогляду лікар заносить до Картки працівника та Медичної карти амбулаторного хворого.

  • 9. Результати медогляду лікар заносить до Картки працівника та Медичної карти амбулаторного хворого.
  • 10. За результатами медичного огляду працівникам на руки видають медичні довідки.
  • 11. Медогляд вважається завершеним у разі оформлення у встановленому порядку Заключного акта за результатами медогляду.
  • 12. Рекомендації комісії, викладені у Заключному акті, мають виконуватися на підприємстві та перевірятимуться наступного року.

Це складова частина медицини. Соціальний профілактичний напрямок у справі охорони і зміцнення здоров'я народу містить у собі медичні, санітарно-технічні, гігієнічні і соціально-економічні заходи. Створення системи попередження захворювань і усунення факторів ризику є найважливішою соціально-економічною і медичною задачею держави. Виділяють індивідуальну і суспільну профілактику. У залежності від стану здоров'я, наявності факторів ризику чи захворювання вираженої патології в людини розглядають 3 види профілактики.

  • Це складова частина медицини. Соціальний профілактичний напрямок у справі охорони і зміцнення здоров'я народу містить у собі медичні, санітарно-технічні, гігієнічні і соціально-економічні заходи. Створення системи попередження захворювань і усунення факторів ризику є найважливішою соціально-економічною і медичною задачею держави. Виділяють індивідуальну і суспільну профілактику. У залежності від стану здоров'я, наявності факторів ризику чи захворювання вираженої патології в людини розглядають 3 види профілактики.
  • Профілактика
  • 3 види профілактики:
  • це система мір попередження виникнення і впливи факторів ризику розвитку захворювань (вакцинація, раціональний режим праці і відпочинку, раціональне якісне харчування, фізична активність, оздоровлення навколишнього середовища й ін.)
  • Це комплекс заходів щодо реабілітації хворих, що втратили можливість повноцінної життєдіяльності, має на меті соціальну, трудову, психологічну і медичну реабілітацію.
  • це комплекс заходів щодо усунення виражених факторів ризику, що за певних умов (зниження імунного статусу, перенапруга, адаптаційний зрив) можуть привести до виникнення, чи загостренню рецидиву захворювання.
  • Первинна профілак-тика
  • «Третинна профілак-
  • тика» 
  • Вторинна профілак-тика
  • Пропаганда
  • факторів, що сприяють збереженню здоров'я: гігієна праці, раціональне харчування. Гігієна відпочинку, оптимальний руховий режим, фізкультура і спорт, гігієна подружніх відносин, загартовування, особиста гігієна, медико-соціальна активність, психогігієна,
  • гігієна навколишнього середовища.
  • Пропаганда профілактики факторів, що згубно впливають на здоров'я: зловживання спиртними напоями, наркотиками, паління, дотримання деяких етнічних обрядів і звичок, релігійно-культові відправлення.
  • Найважливішими напрямками виховання санітарно-гігієнічних навичок, пропаганди санітарно-гігієнічних медичних знань, формування здорового способу життя можна вважати наступні:

Формування здорового способу життя - це основний напрямок первинної профілактики. Для кожного медичного працівника пропаганда здорового способу життя є важливим і необхідним розділом роботи, його професійним обов'язком (Наказ МЗ № 770 від 14.10.88 і інструктивний лист Мінздраву від 29.06.90)

  • Формування здорового способу життя - це основний напрямок первинної профілактики. Для кожного медичного працівника пропаганда здорового способу життя є важливим і необхідним розділом роботи, його професійним обов'язком (Наказ МЗ № 770 від 14.10.88 і інструктивний лист Мінздраву від 29.06.90)
  • Медична активність людини

До ХХ ст. головною причиною передчасної смерті людини були інфекційні захворювання. Епідемії чуми, сибірки, холери забирали сотні тисяч, а іноді й мільйони життів щороку. Але вже з другої половини минулого століття ситуація докорінно змінилась. Наразі йдеться про епідемії неінфекційних захворювань: онкологічних, цукрового діабету та, насамперед, серцево-судинної патології.

  • До ХХ ст. головною причиною передчасної смерті людини були інфекційні захворювання. Епідемії чуми, сибірки, холери забирали сотні тисяч, а іноді й мільйони життів щороку. Але вже з другої половини минулого століття ситуація докорінно змінилась. Наразі йдеться про епідемії неінфекційних захворювань: онкологічних, цукрового діабету та, насамперед, серцево-судинної патології.
  • Роль медичної активності у профілактиці «хвороб цивілізації»

У 1999 р. саме на неінфекційні захворювання припало 43% загальної кількості хвороб та близько 60% випадків смерті, з яких майже половина була пов’язана з серцево-судинними захворюваннями (дані представлено на 55-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я). Згідно з прогнозами в 2020 р. неінфекційні хвороби становитимуть 60% від усієї патології і 73% летальних випадків.

  • У 1999 р. саме на неінфекційні захворювання припало 43% загальної кількості хвороб та близько 60% випадків смерті, з яких майже половина була пов’язана з серцево-судинними захворюваннями (дані представлено на 55-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я). Згідно з прогнозами в 2020 р. неінфекційні хвороби становитимуть 60% від усієї патології і 73% летальних випадків.

На сьогодні вже відомі й визнані усім світом фактори ризику, що призводять до зростання розповсюдженості хвороб цивілізації: ішемічної хвороби серця (ІХС), гіпертензії, інсультів, ожиріння, раку, діабету тощо. Це передусім неправильне харчування і недостатня фізична активність – як наслідок безпрецедентних соціально-економічних змін у більшості країн світу.

  • На сьогодні вже відомі й визнані усім світом фактори ризику, що призводять до зростання розповсюдженості хвороб цивілізації: ішемічної хвороби серця (ІХС), гіпертензії, інсультів, ожиріння, раку, діабету тощо. Це передусім неправильне харчування і недостатня фізична активність – як наслідок безпрецедентних соціально-економічних змін у більшості країн світу.

Разом із тим, великомасштабні демографічні дослідження свідчать про значні можливості в профілактиці хвороб цивілізації. До 80% ішемічної хвороби серця, 90% діабету 2 типу і близько третини онкологічних захворювань можна запобігти шляхом зміни факторів, що визначають спосіб життя. Ефективність таких заходів удвічі перевищує ефект від медикаментозного лікування.

  • Разом із тим, великомасштабні демографічні дослідження свідчать про значні можливості в профілактиці хвороб цивілізації. До 80% ішемічної хвороби серця, 90% діабету 2 типу і близько третини онкологічних захворювань можна запобігти шляхом зміни факторів, що визначають спосіб життя. Ефективність таких заходів удвічі перевищує ефект від медикаментозного лікування.

Однією з найбільш важливих і гострих проблем нинішнього людства є Хвороби Цивілізації . З багатьма з них лікарі довго і наполегливо боролися, але, на жаль, до сих пір не знайшли протиотрут.

  • Однією з найбільш важливих і гострих проблем нинішнього людства є Хвороби Цивілізації . З багатьма з них лікарі довго і наполегливо боролися, але, на жаль, до сих пір не знайшли протиотрут.
  • Однією з таких хвороб є СНІД: синдром набутого імунодефіциту. Його називають чумою нашого століття. Викликається він вірусом імунодефіциту людини-ВІЛ, що вражає захисну систему організму.
  • СНІД

Епідемія СНІДу триває вже близько 20 років: вважається, що перші масові випадки зараження ВІЛ-інфекцією відбулися у кінці 1970-их років. Хотя з тих пір ВІЛ був вивчений краще, ніж будь-який вірус у світі, мільйони людей продовжують вмирати від СНІДу, і мільйонам людей ставиться діагноз ВІЛ-інфекція. СНІД відноситься до числа п'яти головних хвороб-убивць, відносять найбільше число життів на нашій планеті. Епідемія продовжує зростати, охоплюючи все нові регіони.

  • Епідемія СНІДу триває вже близько 20 років: вважається, що перші масові випадки зараження ВІЛ-інфекцією відбулися у кінці 1970-их років. Хотя з тих пір ВІЛ був вивчений краще, ніж будь-який вірус у світі, мільйони людей продовжують вмирати від СНІДу, і мільйонам людей ставиться діагноз ВІЛ-інфекція. СНІД відноситься до числа п'яти головних хвороб-убивць, відносять найбільше число життів на нашій планеті. Епідемія продовжує зростати, охоплюючи все нові регіони.

За останні роки змінилися не тільки знання про ВІЛ і СНІД, а й ставлення суспільства до цієї проблеми. Від неуцтва і сліпого страху перед цією хворобою людство прийшло до часткової перемоги науки над вірусом, а здорового глузду - над істерією і спідофобією.

  • За останні роки змінилися не тільки знання про ВІЛ і СНІД, а й ставлення суспільства до цієї проблеми. Від неуцтва і сліпого страху перед цією хворобою людство прийшло до часткової перемоги науки над вірусом, а здорового глузду - над істерією і спідофобією.

СНІД спричиняється вірусом ВІЛ (Вірус Імуннодефіциту Людини). Вірус ВІЛ, як і інші віруси, атакує клітину і продовжує там існувати, інакше кажучи, клітина стає своєрідною фабрикою репродукції вірусу. ВІЛ — ретровірус, генетична основа якого РНК (рибонуклеїнова кислота). Через фер­мент (зворотну транскрипцію) РНК пе­ретворюється на ДНК у клітині людини (дезоксирибонуклеїнову кислоту).

  • СНІД спричиняється вірусом ВІЛ (Вірус Імуннодефіциту Людини). Вірус ВІЛ, як і інші віруси, атакує клітину і продовжує там існувати, інакше кажучи, клітина стає своєрідною фабрикою репродукції вірусу. ВІЛ — ретровірус, генетична основа якого РНК (рибонуклеїнова кислота). Через фер­мент (зворотну транскрипцію) РНК пе­ретворюється на ДНК у клітині людини (дезоксирибонуклеїнову кислоту).

Вірус передається контактуванням з інфікованою людиною через кров; че­рез спеціальну рідину, яка виділяється статевими органами інфікованої людини (сперму та піхвову рідину); через пла­центу до плоду; через кров матері під час пологів; через материнське молоко.

  • Вірус передається контактуванням з інфікованою людиною через кров; че­рез спеціальну рідину, яка виділяється статевими органами інфікованої людини (сперму та піхвову рідину); через пла­центу до плоду; через кров матері під час пологів; через материнське молоко.
  • Найбільш ризикованими є анальні статеві контакти, бо дуже легко пошко­дити тканину чи оболонку анусу під час статевих зносин. Макрофаги дуже ак­тивні у цій зоні людського тіла. Припус­кають, що вірус входить до макрофагу.

Симптоми СНІДу, які легко визна­чити:

  • Симптоми СНІДу, які легко визна­чити:
  • припухлі лімфатичні залози
  • сухий безперервний кашель
  • втома
  • частий понос
  • піт уночі
  • втрата апетиту
  • різка безпричинна втрата ваги
  • безперервні інфекції
  • багрові плями, що схожі на полуниці або на гриби, які рельєфно відзначають­ся на шкірі (це ознаки умовно-патоген­ної хвороби, відомої під назвою саркома Капоші)
  • оніміння кистей рук і ступней ніг
  • втрата координації
  • психічні розлади.

Заразитися вірусом СНІДу (ВІЛ) ще не означає захворіти СНІДом. Інфікована людина може прожити десять-дванадцять років, поки проявиться явне пошкодження імунної системи. Проте трансмісія вірусу можлива, навіть коли людина є тільки носієм вірусу, а не хворою на СНІД.

  • Заразитися вірусом СНІДу (ВІЛ) ще не означає захворіти СНІДом. Інфікована людина може прожити десять-дванадцять років, поки проявиться явне пошкодження імунної системи. Проте трансмісія вірусу можлива, навіть коли людина є тільки носієм вірусу, а не хворою на СНІД.

Оскільки нам відомо, як пере­дається вірус, можна перешкодити його трансмісії.

  • Оскільки нам відомо, як пере­дається вірус, можна перешкодити його трансмісії.
  • Найкраще не мати ніяких контактів з кров’ю, спермою чи піхвовою рідиною іншої людини.
  • Користуватись презервативом, ба­жано з наконечником-резервуаром або з наконечником-вмістищем, які нагаду­ють сосок.
  • Варто обмежити кількість парт­нерів.
  • Бажано, щоб ваші партнери теж обмежували свої статеві контакти.
  • Не користуйтесь однією голкою ра­зом з кимось. Перевіряйте, чи сте­рилізована голка, якою збираються вас колоти.

Дякую за увагу !



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка