Повідомлення про твір зробив у 1797 році відомий поет того часу Херасков. Текст знайдено на початку 90-х років 18 ст відомим збирачем стародруків О.І. Мусіним-Пушкіним у збірці давньоруських творів



Скачати 17,24 Kb.
Дата конвертації28.02.2017
Розмір17,24 Kb.

ПРЕЗЕНТАЦІЯ ТВОРУ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • “СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД”

ЗОЛОТЕ СЛОВО ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • “Слово про Ігорів похід” – найяскравіша літературна пам‘ятка Київської Русі.
  • Любов до рідної землі водила пером автора. Вона зробила його твір безсмертним.
  • Любов до Батьківщини робить “Слово…” близьким всім людям, які небайдужі до своєї землі, свого народу.

ВІДКРИТТЯ “СЛОВА ПРО ІГОРІВ ПОХІД”

  • Історія виявлення “Слова…” залишається “Темною”.
  • Перше повідомлення про твір зробив у 1797 році відомий поет того часу Херасков.
  • Текст знайдено на початку 90-х років 18 ст. відомим збирачем стародруків О.І.Мусіним-Пушкіним у збірці давньоруських творів, які зберігалися у Спасо-Ярославському монастирі.
  • У 1800 р. “Слово…” вперше друкується.
  • Під час московської пожежі 1812 року більша частина примірників першого видання твору згоріла.

АВТОРСТВО

  • Авторство – одне з наболілих питань “Слова про Ігорів похід”.
  • Існують припущення, що автором може бути дружинник князя, співець-лірник або приближений Святослава Київського.
  • Без сумніву, він був очевидцем подій.
  • Цікавою є версія Л.Махновця та С.Пушика, які вважають, що написати “Слово…” міг брат Ярославни – Володимир Ярославич, який вирушив у похід разом з Ігорем.

КИЇВСЬКА РУСЬ ЧАСІВ “СЛОВА ПРО ІГОРІВ ПОХІД”

  • Процес феодального дроблення Русі досяг найбільшої сили.
  • Велика кількість дрібних феодальних князівств ворогує між собою, виборюючи одне в одного володіння, верховенство, ведучи братовбивчі війни на користь егоїстичних князівських інтересів.
  • Втрачається значення Києва як центра Руської землі.

ІСТОРИЧНА ОСНОВА ТВОРУ

  • 23 квітня 1185 р. Ігор Святославич разом із сином – Володимиром Путивльським, братом Всеволодом та князем Святославом Рильським виступили в похід проти половців. 1 травня вони побачили сонячне затемнення, яке у ті часи віщувало велике горе.
  • Перша битва Ігоря з половцями закінчилася перемогою Ігоря.
  • Наступного дня дружини князів несподівано оточила велика кількість половецьких полків. Три доби намагався пробитися поранений Ігор до Дінця, із всього руського війська живими залишилися 15 чоловік.
  • Ігоря було взято у полон. Його взяв собі на поруки колишній союзник – Кончак.
  • За допомогою половця на ім‘я Лавр Ігор втікає з полону, 11 днів пробираючись до м. Донець. Князя всюди зустрічали з радістю.

ЧАС СТВОРЕННЯ

  • Час створення залишається невідомим, хоча вже встановлено, що “Слово…” написане сучасником подій, у ньому зображених.
  • В якості можливих дат створення називаються 1185, 1187, 1188, 1194-1196, 1198-199 роки.
  • Найбільш вірогідним є 1188 рік після повернення з полону Володимира Ігоровича та Всеволода Святославича. Або 1185 рік, коли втечу з полону здійснив Ігор Святославич.

ЖАНР

  • “Слово про Ігорів похід” літературознавці визначають як ліро-епічну поему: тут символіка епосів різних країн Європи поєднується з ліричними елементами (авторська присутність, роздуми з приводу подій).
  • У “слові…” є елемент публіцистичний, який виразився у політично злободенному напрямку твору – заклик до єдності дій перед зовнішньою загрозою.
  • Це не тільки піднесена поема, а й мудрий історико-політичний трактат.

ЗМІСТ ТВОРУ

  • Зачин
  • Князь Ігор вирушає у похід. Сонячне затемнення.
  • Перемога русичів у першій битві.
  • Друга битва і поразка дружини князя.
  • Віщий сон Святослава.
  • Золоте слово князя Святослава Київського.
  • Роздуми автора про необхідність єднання князів заради спільної боротьби проти зовнішніх ворогів.
  • Плач Ярославни.
  • Втеча князя Ігоря з полону. Його повернення додому.

ОБРАЗ БОЯНА

  • Боян – «віщій”, “онук” язицького бога Велеса. Це “соловей старого часу”. Боян сам складав пісні і сам їх співав, супроводжуючи грою на струнному інструменті. Пісні його – “слави” князям.
  • Образ Бояна потрібен автору, щоб підкреслити, що він викладає у своєму творі реальні події, що “Слово…” правдиве.
  • Автор протиставляє свій твір творам Бояна. При всій своїй повазі до нього, він підкреслює неприйнятність його “старих словес”. І хоча він не негативно відноситься до співця старих часів, але його твір – не “слава”, не “хвала” князям, і сам він не наслідує хвалебну поезію Бояна.

ОБРАЗ РУСЬКОЇ ЗЕМЛІ

  • Образ Руської землі – центральний у “Слові…”
  • Твір присвячено всій Руській землі в цілому, героєм його є не хтось з князів, а народ, рідна земля. Саме до неї звернені кращі почуття автора.
  • Автор відчуває батьківщину як єдине ціле.
  • У творі згадується величезна кількість географічних назв.
  • Великі простори Батьківщини поєднуються гіперболічною швидкістю переміщення діючих осіб.
  • Пейзаж “Слова…” завжди конкретний, взятий немов у русі.
  • Широкий простір рідної природи відчувається і у плачі Ярославни.
  • У радощах і печалях руського народу приймає участь вся природа
  • Руська земля для автора – це руський народ

ОБРАЗИ РУСЬКИХ КНЯЗІВ

  • Він бачить у них представників Русі, співчуває їм, з гордістю ставиться до їх успіхів, сумує через їх поразки, але засуджує їх егоїзм, власницьку політику і чвари, небажання разом захищати Батьківщину.
  • На прикладі Ігоря Святославича автор показує, до чого може призвести відсутність єдності. Ігор – “середній” князь свого часу: хоробрий, мужній, але нерозсудливий. Він більш піклується про свою честь, аніж про честь рідної землі.
  • З осудженням говорить автор про князів-попередників: Олега Гориславича, Всеслава Полоцького. Вони були зачинатилями усобиць. Перед нами яскраві образи князів періоду феодальної роздробленості.
  • В інших князях автор відзначає більше позитивних рис, чим негативних. Він підкреслює їх подвиги, змальовує їх могутність, славу.
  • В образах князів відображено його мрії про сильну владу на Русі, про воєнну міць русичів.

“СЛОВО…” У КОНТЕКСТІ НАРОДНОЇ ПОЕЗІЇ

  • Народні образи “Слова…” тісно пов‘язані з ідеалами народу.
  • Художні засоби автор черпає з усної народної поезії та народної усної мови.
  • У “Слові…” використовуються традиційні для УНТ порівняння битви з пашнею, війні протиставляється мир, розрусі – творення, смерть – життю.
  • Автор використовує також заперечні метафори (криваві берега не добром засіяні – засіяні кістьми синів руських)
  • У творі є типово народні епітети (чисте поле, сірі вовки, гострі мечі, синє море, чорні круки)
  • Використовуються у “Слові…” плачі (плач Ярославни, плач руських жінок)
  • Автор завершує твір у народній традиції “славою” руським князям

“СЛОВО ПРО ІГОРІВ ПОХІД” – ЗАКЛИК ДО ЄДНАННЯ

  • “Слово…” не тільки розповідає про походи князів, але й дає їм оцінку. Це натхненна і схвильована промова патріота, який звертається до подій сучасності, згадує минуле. Автор постійно звертається до кола уявних слухачів: Бояна, Всеволода, Ігоря, Рюрика, Давида…
  • Справжній смисл заклика автора не тільки, звісно, у спробі організувати похід проти ворогів, але й у тому, щоб об‘єднати суспільну думку проти феодальних чвар князів, посрамити хибні феодальні обстоювання ними особистих “образ”.
  • Завданням “Слова…” було не тільки військове, а й ідейне згуртування всіх кращих людей руських навколо думки про єднання землі Руської.

ЗНАЧЕННЯ ТВОРУ ДЛЯ ДАВНЬОРУСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

  • Знайомство з “Словом…” чітко простежується у всьому наступному розвитку давньоруської літератури.
  • Переробки “Слова про Ігорів похід” зустрічаються, наприклад, у псковському “Апостолі” 1307 р.
  • На початку 15 ст. “Слово…” стало літературним зразком для створення “Задонщини”.
  • Розповідь про похід князя Ігоря вплинула на ще один твір про Донську битву – “Сказання про побоїще Мамая”.
  • У 16 ст. цей твір переписували у Пскові чи у Новгороді, бо рукопис, який згорів під час пожежі 1812 р. у Москві, був саме цього походження.
  • Таким чином “Слово…” час від часу давало знати про себе в різних областях Русі. Його читали, переписували, у ньому шукали натхнення для власних творів різні автори

ПЕРЕКЛАДИ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ

  • “Слово про Ігорів похід” вивчалося літературознавцями, поетами, лінгвістами, істориками.
  • Для перших дослідників було багато незрозумілого у тексті твору. Тому до нас дійшли невірні варіанти перекладу та тлумачення окремих місць твору. Ці неточності усувалися протягом довгого часу різними дослідниками.
  • Не було жодного відомого літературознавця, який не написав би про “Слово…”. Всього у дослідницькій літературі нараховується більш ніж сімсот робіт про цей твір.
  • “Словом…” займався О.С.Пушкін, його перекладали Жуковський, Майков, Мей, Заболоцький, Рильський…
  • “Слово про Ігорів похід” перекладено на всі слов‘янські і на більшість європейських мов.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка