Проблемний семінар



Скачати 46,98 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір46,98 Kb.

Проблемний семінар:


«Особливості та сутність процесу соціалізації на різних етапах дошкільного та шкільного життя»

ПЛАН

Четвертий рік опрацювання проблемної методичної теми закладу: завдання та очікувані результати. Коваленко С.М.

1.Особливості дошкільного етапу соціалізації як періоду соціальної гри

Гудіна Л.В.

2.Творчі завдання, які сприяють успішній соціалізації молодших школярів.

Зайцева В.В.

3.Театралізація як один з шляхів формування соціальної компетентності учнів початкової школи в позакласній роботі. Чорна К.Г.

4. Шляхи успішної соціалізації учнів початкової ланки.

Скачко Л.М.

5. Інновації, котрі спрацьовують на формування в учнів ключових компетентностей Пінчук І.І.

План

6.Дидактична гра на уроках англійської мови як засіб формування соціальної компетентності. Сухомлин О.О.

7. Соціалізація особистості учнів на уроках інформатики

Белицький А.М.

8.Метод проектів в урочній та позаурочній діяльності з української мови та літератури як засіб формування соціальної компетентності.

Черняк Л.О.

Качула С.Г.

9.Використання мотиваційного потенціалу математики як універсальної науки при формуванні соціальної компетенції. Калюжна Т.В.

10. Формування соціальної компетентності через інновації на уроках світової літератури Литвин Н.В.

Підсумки та рекомендації

 

 

Мета семінару:

Мета семінару:

1.Обмін досвідом учасників семінару про:

- сутність та особливості процесу соціалізації на різних етапах дошкільного та шкільного життя;

- залежність впливу навчального закладу на соціалізацію учнів від вміння вчителів вдало використовувати інновації, ігри соціалізуючого характеру на уроках та в позаурочний час, котрі спрацьовують на формування в учнів ключових компетентностей,

- умови їх формування.

2.Підвищення теоретичного і методичного рівня педагогів їх педагогічної майстерності

У будь-якому суспільстві соціалізація людини має особливості на різних етапах

  • дитинство (від народження до 1 року),
  • раннє дитинство (1 -3 року),
  • дошкільне дитинство (3-6 років),
  • молодший шкільний вік (6-10 років),
  • молодший підлітковий (10-12 років),
  • старший підлітковий (12 -14 років),
  • ранній юнацький (15-17 років),
  • юнацький (18-23 року)
  • молодость (23-30 років),
  • ранню зрілість (30-40 років),
  • пізню зрілість (40 -55 років),
  • літній вік (55-65 років),
  • старість (65-70 років),
  • довгожительство (понад 70 років)

Три рівні життєвих результатів особистості

1. Тактичний рівень (рівень найближчих життєвих результатів).

2. Інтегрований рівень (рівень середньотривалих життєвих результатів).

3. Стратегічний рівень (рівень довготривалих життєвих результатів).


3

2222


2

1

особистість



Р
  • випускник
  • Т А К Т И Ч Н И Й
  • Р І В Е Н Ь
  • (1-4 кл.)
  • (індивідуально-
  • особистісний
  • аспект)
  • ІНТЕГРОВАНИЙ
  • РІВЕНЬ
  • (5-9 кл.)
  • С Т Р А Т Е Г І Ч Н И Й
  • Р І В Е Н Ь
  • (10-11 кл.)
  • (соціально-
  • психологічний
  • аспект)
  • УМІЛИЙ
  • (предметний
  • аспект)
  • ЗДОРОВИЙ
  • (діяльнісний
  • аспект)
  • «ШУКАЧ»
  • (цілісно-
  • ціннісний
  • аспект)
  • «ЗНАВЕЦЬ»
  • (функціональ-
  • ний аспект)
  • УСПІШНИЙ
  • СПРОМОЖНИЙ

Ступені ЗНЗ

Методичне завдання вчителя

Шляхи реалізації завдання

І. Початкова школа
  • Розвиток:
  • соціального аспекту простих умінь;
  • життєвих навичок, пов'язаних із навчанням;
  • правильних уявлень про роль учня;
  • особистого ставлення до цієї ролі
  • Ігрове та рольове моделювання способів поведінки учня в різних ситуаціях у процесі навчання;
  • впровадження статево-рольових стандартів поведінки учнів початкової школи;
  • самоосвітня діяльність

2. Основна школа
  • Становлення соціально зрілої особистості;
  • розвиток в учня уявлення про суспільство як розмаїту, динамічну систему;
  • розвиток бажання та здатності учнів бути активними членами людської спільноти
  • Використання соціальних технологій;
  • проблемний, евристичний підхід до викладання предметів;
  • постійне використання інтерактивних технологій (робота в групах, проектна технологія тощо);
  • самоосвіта;

3. Старша школа
  • Розвиток соціальної відповідальності;
  • подальший розвиток здатності учня свідомо оцінювати себе як особистість;
  • проектування своєї поведінки в майбутньому;
  • адаптування в зміні соціальних ролей;
  • виховання позитивної соціальної поведінки
  • Постановка перед учнями проблемних навчальних завдань, пов'язаних із соціальним аспектом майбутньої професійної діяльності;
  • високий рівень методики викладання навчальних предметів;
  • організація діяльності учнів у реалізації соціальних проектів;

соціальна компетентністЬ

здатність особистості продуктивно співпрацювати з партнерами у групі та команді, виконувати різні ролі та функції у колективі.

інтеграційна характеристика особи, що відображає її досягнення в розвитку стосунків з іншими людьми, забезпечує оволодіння соціальною ситуацією й можливість ефективно вибудовувати свою поведінку залежно від ситуації і відповідно до прийнятих в соціумі норм.

 

Виховання і навчання (у вузькому сенсі)

- це спеціально організована діяльність з метою передачі соціального досвіду індивіду (дитині) і формування у нього певних, соціально бажаних стереотипів поведінки, якостей і властивостей особистості.

Процеси виховання і соціалізації протікають паралельно і в той же час незалежно один від одного, хоча і спрямовані на становлення особистості, набуття людиною свого місця в житті.

Варта уваги соціально-педагогічна технологія, в основу якої покладено використання адаптаційно-розвивального потенціалу різних видів ігрової діяльності дошкільників : сюжетно-рольових, театралізованих, рухливих ігор, ігрових вправ та етюдів.

Процес формування особистості дошкільнят відбувається за трьома різними стадіями:

• стадії наслідування і копіювання дітьми поведінки дорослих (у віці від 1 до 3 років), під час якої дитина імітує поведінку дорослих без якого-небудь розуміння (наприклад, дівчинка карає ляльку)

• ігрової стадії, (у 3-4 роки), коли діти усвідомлюють поведінку як виконання ролі;

• стадії групових ігор, (в 4-5 років і далі), в якій рольова поведінка стає зібраною і цілеспрямованую і виявляється здатність відчувати ролі інших акторів. на якій діти вчаться розуміти, що від них чекає ціла група людей

Дошкільний етап соціалізації - період соціальної гри

В іграх сучасних дітей, у зв'язку із змінами в суспільстві, зростає значення рухливих ігор з правилами, в яких мобілізуються духовні сили дитини в досягненні самостійно висунутих цілей. Правила, що регулюють соціальні відносини в світі, сприяють соціалізації особистості дитини, так як за допомогою правил вона апробує і практикує свій соціальний досвід, що впливає і на зміст, і на якість протікання самостійної гри.

  Особливості ігрової діяльності, що сприяють соціалізації дітей:

  • різноманітність предметного змісту ігор, що представляє широкий спектр знань про навколишній світ;
  • емоційна привабливість, що забезпечує мотивацію до позитивного взаємодії з соціумом,
  • практична спрямованість на творчість , що дає можливість самореалізації,
  • досвід індивідуального проживання унікальних соціальних ролей,
  • навички соціально адекватної поведінки.

Молодший шкільний вік

виступає основним етапом формування суб єкта діяльності, спілкування та пізнання. З початком шкільного навчання змінюється соціальна ситуація, яку утворюють єдині та неповторні специфічні для даного віку відносини між дитиною і середовищем. Специфіка процесу соціалізації учнів початкових класів пояснюється сенситивністю, підвищеною чутливістю кожної дитини до змісту власної Я-концепції, що робить її сприйнятливою до зовнішніх впливів

Період навчання в початковій школі характеризується розв'язанням таких педагогічних завдань шкільної соціалізації, як:

  • освоєння базових алгоритмів соціальної взаємодії та поведінки,
  • початкова соціально-рольова підготовка,
  • збагачення соціального досвіду,
  • визрівання системи соціальних установок,
  • осягнення масштабів соціального простору та часу,
  • самоідентифікаційна консолідація особистості.

Навчальні, розвивальні й виховні цілі полягають в планомірному поступовому формуванні у молодшого школяра здатності:

  • приймати рішення відносно себе і прагнути розуміння власних почуттів і вимог;
  • блокувати неприємні почуття і власну невпевненість;
  • знати, як досягати мети найефективнішим чином; правильно розуміти бажання, очікування й вимоги інших людей, враховувати їхні права;
  • розуміти, як з урахуванням окремих обставин і часу поводитися, беручи до уваги інтереси інших людей, власні вимоги;
  • усвідомлювати, що соціальна компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов'язків інших.

Творчі завдання, що сприяють розвитку соціальної компетентності учнів

Ігри: «Яку фірму можна відкрити?»

“ Відгадай потребу ”. 

Задача від Бджілки-працівниці та Їжачка-банковичка 

Ділова гра «Кухарі», «Як заробити гроші»   

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ В ПОЗАКЛАСНІЙ РОБОТІ

Навчальні, розвивальні й виховні цілі уроку та позакласного заходу при формуванні соціальної компетентності повинні містити такі форми роботи, які сприяють поступовому формуванню у молодшого школяра здатності:

приймати рішення відносно себе і прагнути розуміння власних почуттів і вимог; блокувати неприємні почуття і власну невпевненість; знати, як досягати мети найефективнішим чином; правильно розуміти бажання, очікування й вимоги інших людей, враховувати їхні права; розуміти, як з урахуванням окремих обставин і часу поводитися, беручи до уваги інтереси інших людей, власні вимоги; усвідомлювати, що соціальна компетентність не має нічого спільного з агресивністю і передбачає повагу прав і обов'язків інших.

На мою думку,однією з форм позакласної роботи, яка сприяє формуванню соціальної компетентності учнів, є театралізація.

Театральна діяльність дає молодшому школяру можливість проживати різні життєві ситуації, допомагає створювати умови для виховання особистості, кращого пізнання себе й соціуму, робить адекватною соціальну поведінку дитини. У виховному процесі використовую наступні блоки:

« Подорож у світ театру», «Народні гри», «Народний календар» та «Казковий бал».

Гра як засіб соціалізації молодших школярів

Гра стає сьогодні школою соціальних відносин для кожної дитини. Під час гри дитина ознайомлюється з великим діапазоном людських почуттів і взаємостосунків, вчиться розрізняти добро і зло. Завдяки грі у дитини формується здатність виявляти свої особливості, визначати, як вони сприймаються іншими, й з’являється потреба будувати свою поведінку з урахуванням можливої реакції інших. У процесі гри в учнів виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші учні

В. Ф. Шаталов зазначає:

«Придивіться, чи не дуже рано згасає наш педагогічний інтерес до ігор, які вірою і правдою завжди служили і покликані служити розвиткові кмітливості та пізнавальної цікавості дітей на всіх, без винятку, вікових рівнях. Відомо, що ті діти, з яких на уроці і слова не витягнеш, в іграх активні. Вони можуть повернути хід гри так, що деякі відмінники тільки руками розведуть. Їхні дії відзначаються глибиною мислення. Мислення сміливого, масштабного, нестандартного».

Саме в іграх

розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом, взаєморозуміння між учителем і учнем. У процесі гри у дитини виробляється звичка зосереджуватися, працювати вдумливо, самостійно, розвивається увага, пам'ять, жадоба до знань. Задовольняючу свою природну невсипущу потребу в діяльності, в процесі гри дитина «добудовує» в уяві все, що недоступне їй в навколишній дійсності, у захопленні не помічає, що вчиться – пізнає нове, запам’ятовує, орієнтується в різних ситуаціях, поглиблює раніше набутий досвід, порівнює запас уявлень, понять, розвиває фантазію.

Навчатись, граючись! Ця ідея цікавила багатьох педагогів і вихователів.

Практично вирішити цю проблему зміг наш сучасник, нині добре всім відомий Ш. О. Амонашвілі. Він показав, як через гру можна увести дитину в складний світ пізнання. Ш. О. Амонашвілі грає, спілкуючись із своїми учнями. І це важливе вміння дорослої людини стати на один рівень з дитиною щедро винагороджується – блиском допитливих очей, живою активністю сприймання, щирою любов’ю до вчителя.

Класифікація ігор

Ігри можна поділити на предметні та сюжетні. Предметні призначені для пізнання повних явищ і закономірностей, крім тих, які містять зв’язки та стосунки між людьми. Сюжетність гри характеризується тим, що охоплюють закономірності людської діяльності й спілкування. Вони поділяються на виробничі й тренінгові.

Виробничі ігри у свою чергу, поділяються на імітаційні, рольові, ділові. Останні є синтезом двох попередніх (імітаційних і рольових), вони найбільш складні

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовах, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри в учня виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль. Отже, система дій у грі витупає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості школяра.

Рольова гра. Головна мета її – розвивати здібності школярів, прищеплювати уміння приймати правильні рішення. У рольових іграх виявляються особистість учня, його здібності та перспективи на майбутнє.

Вікторина. ЇЇ ще називають грою переможців. У ній змагаються, аби швидше і повніше відповісти на поставлені запитання. Отже, вікторина – це конкурс, під час якого учні самостійно відповідають на запитання.

Щоб урок був цікавим і ефективним, на його різних етапах можна використати кросворди за темами уроку чи розділу. Складаючи кросворд, учитель має дотримуватися вимог проведення дидактичних ігор. Під час цілеспрямованої підготовчої роботи учні розв’язують запропоновані кросворди з вивченої теми. Отже, кросворд, з одного боку, вносить в урок елемент гри, а з іншого – сприяє глибшому засвоєнню вивченого

Дидактичні ігри

бажано широко використовувати як засіб навчання, виховання і розвитку школярів. У будь-якій грі розвивається увага, спостережливість, кмітливість. Сучасна дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на уроках, вбачає в них можливості ефективної взаємодії педагога і учнів, продуктивної форми їх спілкування з властивими їм елементами змагання, непідробної цікавості. Мета дидактичних ігор – формування в учнів уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю.

Формування соціальної компетентності на уроках англійської мови за допомогою дидактичних ігор.

В. О. Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку: «Гра – це величезне світле вікно, через яке духовний світ дитини вливається в життєдайний потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що розпалює вогонь кмітливості та допитливості… Гра дитини – це не простий спомин про те, що було, а творче переосмислення пережитих вражень, комбінування їх і побудова з них нової дійсності, яка відповідає запитам та інтересам самої дитини» .

Практичне застосування дидактичних ігор на уроках англійської мови.

Ще К. Д. Ушинський радив включати елементи цікавості, ігрові моменти у серйозну навчальну працю учнів, для того щоб процес пізнання був продуктивнішим.

Гра - чудовий спосіб підстебнути учнів, змусити їх активно працювати на уроці.

Учні зазвичай краще запам'ятовують те, що їм було приємно робити. Тому ігри дозволяють запам'ятовувати глибоко і надовго. Ігри роблятья, часом важкий і виснажливий, веселим, а це підсилює мотивацію до навчання.

Гра активізує прагнення дітей до контакту один з одним і вчителем, створює умови рівності в мовному партнерстві, руйнує традиційний бар'єр між вчителем і учнем.

Гра дає можливість боязким, невпевненим у собі учням говорити і тим самим долати бар'єр невпевненості.

За допомогою гри можна донести до свідомості дітей закони співіснування з іншими людьми.

Потреба у грі ніколи не зникне в людини

Для дитини особлива цінність гри полягає не тільки в тому, що вона дає їй можливість як загального, так і фізичного, духовного зростання, а й у плані підготовки до різних сфер життя. Гра для дитини, особливо в молодшому шкільному віці, наділена ще й дослідницьким змістом, який дає змогу моделювати все те, що існує поза грою. Саме через гру дитина швидше ознайомлюється з правилами та нормами спілкування з оточенням – зі світом природи, з людьми; швидше опановує навички і звички культурної поведінки.

Робота в групах надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, відпрацювання прийомів активного слухання, прийняття спільного рішення, узгодження різних поглядів). Роботу в групах слід використовувати тоді, коли необхідно розв'язати проблему, з якою важко впоратись індивідуально та коли одним із очікуваних результатів є набуття навичок роботи в команді.

  • Ігрові уроки
  • Лабораторно-практичні роботи
  • проекти

Робота в парах

  • Роботу в парах можна використовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріплення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отримують можливість говорити, висловлюватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партнером і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє розвитку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов потребують значної витрати часу. Серед них можна назвати такі:

Робота в парах

  • зробити аналіз чи редагування письмової роботи одне в одного;
  • проаналізувати разом проблему, вправу;
  • протестувати її, оцінити одне одного;
  • дати відповіді на запитання вчителя;
  • порівняти записи, що зроблені в класі

Соціалізація особистості учнів на уроках інформатики

На уроках інформатики можна виділити 2 напрямки соціалізації особистості учнів:

1. Організаційно – методичний, який полягає в організації навчальної діяльності учнів таким чином, щоб робота проводилася в групах (3-5 чол.) або малих групах (2-3 чол.). В процесі творчої діяльності учнів групова взаємодія виховати та розвинути важливі соціальні якості людини. Це здатність працювати в колективі, взаємодіяти, допомагати один одному, працювати на єдину ціль, разом планувати роботу та оцінювати вклад і результати роботи кожного учасника групи.Для цього напрямку можна використовувати метод проектів

2. Навчально – прикладний, який полягає у вивченні сучасних інформаційно- комунікаційних засобів. За допомогою сучасних засобів комунікації, таких як електронна пошта, форуми, чати, соціальні мережі, де відбувається соціалізація особистості учня, розвивається вміння вести діалог, листуватися, тощо.

Для здійснення соціально орієнтованого навчального процесу потрібно розуміти, що:

Знання, отримані в готовому вигляді, як правило, викликають труднощі учнів у їх застосуванні.

Істина, здобута шляхом власної напруги зусиль, має величезну пізнавальну цінність

Урок - та учбова ситуація, той "сценічний" майданчик, де не тільки висловлюються знання, але і розкриваються, формуються і реалізуються особистісні особливості учня

  • Знання стає інструментом життя при балансі між академічними знаннями й прагматичними вміннями

урок – соціальна система

Науковець Ю.Конаржевський наголошує на тому, що «урок – соціальна система, яка може існувати тільки завдяки взаємодії вчителя і учнів, учнів між собою.

урок виступає найважливішою організаційною формою процесу пізнання світу учнями.

урок як основна складова соціалізації школярів

його етапи – від визначення цілей і конструювання навчальної діяльності, перевірки його ефективності й моделювання розвивального соціально-культурного простору до реалізації позитивного потенціалу особистості – спрямовується на формування розвиненої системи соціальних, інформаційних, комунікативних , проектно-технологічнаих компетентностей.

Сучасний урок повинен будуватися на основі самодіяльності учнів у навчальному процесі, їх самоорганізації, розвитку особистості, колективної навчальної діяльності, відповідальності

Головне завдання соціалізації навчання -

досягнути відповідного балансу між академічними знаннями й прагматичними вміннями. На перший план виступають знання як інструмент життя, що забезпечує особистості можливість жити в гармонії з суспільством, природою та довкіллям, здатність оволодівати інноваційними технологіями.

Мета соціалізація навчання -

створення та реалізація основних положень такої моделі школи, яка забезпечує оптимальні умови для формування та розвитку соціальної компетентності особистості, спрямованої на успішну діяльність .

Шляхи реалізації

перехід школи в режим розвитку, переорієнтації навчально-виховної роботи на досягнення учнями позитивних результатів й відчуття самодостатності, успішності,- тобто

Соціалізація учнів на кожному етапі шкільного життя

Завдання школи

Творчі пошуки педагогічного колективу повинні бути пов’язані з реалізацією головних пріоритетів і принципів педагогіки оптимізму й успіху, заснованих на компетентнісному, діяльнісному та особистісно орієнтованогому підходах у навчанні. Усі ці ідеї відображають шляхи розв’язання проблеми мотивації навчально-пізнавальної діяльності учнів та допомагають створити модель «навчання із задоволенням і позитивним результатом».

Основні заповіді вчителя:

 

Знай дитину! Без знання дитини немає навчання, немає виховання, немає справжнього педагога. Якомога глибше знати духовний світ кожної дитини – перше і найважливіше завдання педагога.

Поважай дитину!Не вважай себе спроможним вирішувати ті питання,які належить вирішити юній особистості.

Розумій дитину!Вмій поставити себе на її місце, побачити світ її очима, зрозуміти, чим дитина живе, до чого прагне.

 

 

Формування позитивного іміджу закладу

Щоб заклад освіти як організація міг забезпечити свій розвиток у довгостроковій перспективі, у нього мають бути переваги над іншими аналогічними установами (конкурентні переваги).

Формування позитивного іміджу закладу відбувається через : рівень освітніх послуг, створення привабливого образу педагога, комфортного морально - психологічного клімату в колективі, власних традицій тощо

 

 

 



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка