Профілактика захворювань серцево-судинної системи у населення



Скачати 71,62 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір71,62 Kb.

Профілактика захворювань серцево-судинної системи у населення

  • До основних факторів ризику відносять артеріальну гіпертензію, порушення ліпідного обміну, вік, куріння. Крім того, цей перелік доповнюється загальновідомими нині факторами - надмірною вагою, малорухливим способом життя, сімейним анамнезом, надмірним споживанням алкоголю, підвищеним рівнем фібриногену

фактори ризику

  • Фундаментальні принципи впливу на фактори ризику у хворих із серцево-судинною патологією загальновідомі. Відмова від куріння, дієта, обмеження споживання алкоголю, фізична активність і зниження ваги можуть зменшити ризик вторинних подій. Всі пацієнти з серцево-судинними захворюваннями повинні одержувати інформацію про свою патологію та рекомендації щодо зміни способу життя і фармакотерапії для зменшення впливу факторів ризику.     

Для стратифікації загального серцево-судинного ризику використовуються кілька систем оцінювання, наприклад, SCORE або Фрамінгемська модель.

  • Для стратифікації загального серцево-судинного ризику використовуються кілька систем оцінювання, наприклад, SCORE або Фрамінгемська модель.

Проте існують обмеження використання цих систем оцінки ризику в клінічній практиці: 1. Вони не враховують тривалості дії факторів ризику, низку інших чинників, пов'язаних із серцево-судинними показниками (таких як фізичне навантаження і рівень стресу, сімейний анамнез і психосоціальні фактори), або ступінь ураження органів-мішеней.

  • Проте існують обмеження використання цих систем оцінки ризику в клінічній практиці: 1. Вони не враховують тривалості дії факторів ризику, низку інших чинників, пов'язаних із серцево-судинними показниками (таких як фізичне навантаження і рівень стресу, сімейний анамнез і психосоціальні фактори), або ступінь ураження органів-мішеней.

2. Оцінкові таблиці ризиків зазвичай розробляються в спеціальних популяціях і не можуть бути застосовні до різних етнічних і географічних популяцій. 3. Є також виражений ефект віку на абсолютний серцево-судинний ризик. Наприклад, немолоді чоловіки часто досягають рівня високого загального ризику, хоча насправді вони можуть мати тільки незначно підвищений відносний ризик, тоді як молодші жінки рідко досягають рівня високого загального ризику, незважаючи на наявність високого відносного ризику .     

  • 2. Оцінкові таблиці ризиків зазвичай розробляються в спеціальних популяціях і не можуть бути застосовні до різних етнічних і географічних популяцій. 3. Є також виражений ефект віку на абсолютний серцево-судинний ризик. Наприклад, немолоді чоловіки часто досягають рівня високого загального ризику, хоча насправді вони можуть мати тільки незначно підвищений відносний ризик, тоді як молодші жінки рідко досягають рівня високого загального ризику, незважаючи на наявність високого відносного ризику .     

Ішемічна хвороба серця (ІХС),

  • інсульт та інші захворювання, зумовлені атеросклерозом, є в Україні основною причиною інвалідизації і смертності дорослого населення. Численні дослідження останніх років продемонстрували важливість і необхідність використання статинів у лікуванні хворих із серцево-судинними захворюваннями (ССЗ) і цукровим діабетом 2 типу.

Більше того, спостерігається неухильне зростання тих, хто потребує прийому статинів, не лише серед пацієнтів з порушеннями ліпідного обміну, але й унаслідок розширення переліку факторів ризику (ФР) серцево-судинних захворювань, за яких лікування статинами знижує ризик смерті і ускладнень.

  • Більше того, спостерігається неухильне зростання тих, хто потребує прийому статинів, не лише серед пацієнтів з порушеннями ліпідного обміну, але й унаслідок розширення переліку факторів ризику (ФР) серцево-судинних захворювань, за яких лікування статинами знижує ризик смерті і ускладнень.

Пошук гіполіпідемічних препаратів з якнайкращим профілем безпеки спонукав до появи нового високоефективного класу лікарських  препаратів - статинів, що використовуються сьогодні як засоби першого вибору для гіполіпідемічної терапії.

  • Пошук гіполіпідемічних препаратів з якнайкращим профілем безпеки спонукав до появи нового високоефективного класу лікарських  препаратів - статинів, що використовуються сьогодні як засоби першого вибору для гіполіпідемічної терапії.
  • Статіни є структурними інгібіторами ферменту гідроксіметилглутарил-коензим-А (ГМГ-КоА)  редуктази - основного ферменту, що регулює біосинтез холестерину в гепатоцитах. 

Існує прямий логарифмічний зв'язок між ІХС і рівнем холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), тоді як зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) на 0,1 ммоль/л збільшує ризик коронарних подій на 10 %. Відомо, що при 10-20 % ризику за таблицею SCORE призначення статинів має обов'язковий характер, але доведене значне зниження ризику у разі лікування статинами хворих з початковим ризиком 5 % .    

  • Існує прямий логарифмічний зв'язок між ІХС і рівнем холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ХС ЛПНЩ), тоді як зниження рівня холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХС ЛПВЩ) на 0,1 ммоль/л збільшує ризик коронарних подій на 10 %. Відомо, що при 10-20 % ризику за таблицею SCORE призначення статинів має обов'язковий характер, але доведене значне зниження ризику у разі лікування статинами хворих з початковим ризиком 5 % .    

 Під час первинної профілактики в осіб без клінічних проявів атеросклерозу та ІХС, що мають ФР із загальним 10-річним ризиком за шкалою SCORE нижче 5%, цільовим рівнем є зміст ХС ЛПНЩ нижче 3,0 ммоль/л (115 мг/дл). У разі такого підходу чисельність пацієнтів в Україні, для яких обгрунтована превентивна терапія із застосуванням ліпід знижувальних засобів, обчислюється мільйонами. Пацієнти з такими агресивними ФР, як гіпертонія в рамках метаболічного синдрому і гіперліпідемія, є найчисельнішою групою для первинної медикаментозної профілактики на доклінічній стадії атеросклерозу.

  •  Під час первинної профілактики в осіб без клінічних проявів атеросклерозу та ІХС, що мають ФР із загальним 10-річним ризиком за шкалою SCORE нижче 5%, цільовим рівнем є зміст ХС ЛПНЩ нижче 3,0 ммоль/л (115 мг/дл). У разі такого підходу чисельність пацієнтів в Україні, для яких обгрунтована превентивна терапія із застосуванням ліпід знижувальних засобів, обчислюється мільйонами. Пацієнти з такими агресивними ФР, як гіпертонія в рамках метаболічного синдрому і гіперліпідемія, є найчисельнішою групою для первинної медикаментозної профілактики на доклінічній стадії атеросклерозу.

Нині в більшості країн розробляються адаптовані до локальних умов програми корекції гіперліпідемій із залученням лікарів загальної практики і широким обговоренням практичних завдань та шляхів розв'язання цієї глобальної проблеми. Лікарям загальної практики - сімейної медицини і терапевтам первинної ланки охорони здоров'я належить розширювати використання статинів з метою первинної профілактики, призначаючи їх особам з високим ризиком за шкалою SCORE, які, на відміну від хворих з клінічними проявами ІХС, не знаходяться на динамічному спостереженні у кардіологів і, до того ж, менш мотивовані.

  • Нині в більшості країн розробляються адаптовані до локальних умов програми корекції гіперліпідемій із залученням лікарів загальної практики і широким обговоренням практичних завдань та шляхів розв'язання цієї глобальної проблеми. Лікарям загальної практики - сімейної медицини і терапевтам первинної ланки охорони здоров'я належить розширювати використання статинів з метою первинної профілактики, призначаючи їх особам з високим ризиком за шкалою SCORE, які, на відміну від хворих з клінічними проявами ІХС, не знаходяться на динамічному спостереженні у кардіологів і, до того ж, менш мотивовані.

Вторинна профілактика ССЗ

  • складається з медичних втручань і зміни способу життя, спрямованих на зменшення ускладнень, рецидивів і прогресування хвороби у пацієнтів з ССЗ. Ці пацієнти вже розглядаються як такі, що мають крайній ступінь ризику і повинні одержувати найінтенсивніше лікування, яке можливе за всіма застосованими інструкціями. Найбільшу важливість для лікаря-практика представляють окремі основні ФР, які є доведеними довгостроковими предикторами в осіб з ССЗ, такі як високий артеріальний тиск, дисліпідемія і діабет, що визначають розвиток повторних серцево-судинних подій і смерті, а також що є мішенями для терапії, спрямованої на зниження ризику. 

Проведені досі клінічні дослідження підтверджують користь раннього і агресивного лікування гіперліпідемії після серцево-судинної події. Ці корисні ефекти не залежать від віку, статі, наявності діабету, ниркової функції та інших супутніх захворювань і демографічних показників, вивчених до нинішнього часу. Ефекти статинів, як було показано в численних дослідженнях, зумовлені не тільки ліпід знижувальною дією, але також їх плейотропними властивостями, що мають антиагрегантну, антиоксидантну, вазодилатуючу, протизапальну дію, здатність поліпшувати властивості реології крові, функціональний стан ендотелію, перешкоджати проліферації гладком'язових кліток.

  • Проведені досі клінічні дослідження підтверджують користь раннього і агресивного лікування гіперліпідемії після серцево-судинної події. Ці корисні ефекти не залежать від віку, статі, наявності діабету, ниркової функції та інших супутніх захворювань і демографічних показників, вивчених до нинішнього часу. Ефекти статинів, як було показано в численних дослідженнях, зумовлені не тільки ліпід знижувальною дією, але також їх плейотропними властивостями, що мають антиагрегантну, антиоксидантну, вазодилатуючу, протизапальну дію, здатність поліпшувати властивості реології крові, функціональний стан ендотелію, перешкоджати проліферації гладком'язових кліток.

Для пацієнтів, яким потрібне зниження рівня холестерину для вторинної профілактики ССЗ, рекомендований цільовий показник ХС ЛПНЩ складає менше 100 мг/дл. У зв'язку з високим ризиком у цих пацієнтів, зазвичай,  виправдана монотерапія високими дозами статинів або комбінована терапія, незважаючи на невелике збільшення ризику потенційних побічних ефектів. У цій ситуації у пацієнтів необхідно вести ретельне спостереження за появою клінічних симптомів міалгії і підвищеного рівня печінкових ферментів у сироватці.       Незважаючи на роль дозозалежності в реалізації ефективності статинів, у хворих із загрозою швидкого прогресування атеросклерозу або в ситуаціях, коли захворювання набуло гострого характеру, необхідне використання високих доз статинів для отримання якомога швидшого ефекту, стабілізації процесу, швидкого досягнення цільових значень складових ліпідного профілю.

  • Для пацієнтів, яким потрібне зниження рівня холестерину для вторинної профілактики ССЗ, рекомендований цільовий показник ХС ЛПНЩ складає менше 100 мг/дл. У зв'язку з високим ризиком у цих пацієнтів, зазвичай,  виправдана монотерапія високими дозами статинів або комбінована терапія, незважаючи на невелике збільшення ризику потенційних побічних ефектів. У цій ситуації у пацієнтів необхідно вести ретельне спостереження за появою клінічних симптомів міалгії і підвищеного рівня печінкових ферментів у сироватці.       Незважаючи на роль дозозалежності в реалізації ефективності статинів, у хворих із загрозою швидкого прогресування атеросклерозу або в ситуаціях, коли захворювання набуло гострого характеру, необхідне використання високих доз статинів для отримання якомога швидшого ефекту, стабілізації процесу, швидкого досягнення цільових значень складових ліпідного профілю.

По-перше, слід визначити пріоритетні групи пацієнтів з потенційно максимальним ефектом від агресивної ліпідзнижувальної терапії з титруванням доз до "цільового рівня" і при цьому з мінімальним ризиком тривалого застосування статинів, на яких, насамперед, слід сконцентрувати зусилля практичних лікарів на даному етапі.

  • По-перше, слід визначити пріоритетні групи пацієнтів з потенційно максимальним ефектом від агресивної ліпідзнижувальної терапії з титруванням доз до "цільового рівня" і при цьому з мінімальним ризиком тривалого застосування статинів, на яких, насамперед, слід сконцентрувати зусилля практичних лікарів на даному етапі.
  • По-друге, організувати і провести заходи щодо підвищення професіоналізму лікарів амбулаторно-поліклінічної ланки в сфері медикаментозних і немедикаментозних методів превентивної терапії.
  • По-третє, запропонувати механізм вибору оптимального ліпід знижувального лікарського засобу з прийнятними витратами, оскільки довготривале застосування дорогих лікарських препаратів не може викликати ентузіазму у пацієнтів і значною мірою негативно позначається на виконанні розпоряджень лікаря.

Високі рівні захворюваності і смертності хворих на ІХС, що зберігаються, не зважаючи на наявність ефективних технологій первинної і вторинної профілактики, зумовили необхідність проведення досліджень з вивчення якості надання медичної допомоги в разі ІХС, особливо ідентифікації бар'єрів на шляху впровадження сучасних стандартів.

  • Високі рівні захворюваності і смертності хворих на ІХС, що зберігаються, не зважаючи на наявність ефективних технологій первинної і вторинної профілактики, зумовили необхідність проведення досліджень з вивчення якості надання медичної допомоги в разі ІХС, особливо ідентифікації бар'єрів на шляху впровадження сучасних стандартів.
  • Успішне виконання рекомендацій щодо зниження серцево-судинного ризику залежить від лікарів, що забезпечують оцінку відповідних факторів ризику, дію на них і освіту пацієнтів.
  • Проте, незважаючи на те, що більшість лікарів, які надають первинну допомогу, підтримують концепцію превентивної серцево-судинної дії, застосування доведених знань у клінічній практиці незадовільне.

Це включає як недостатнє призначення і використання неадекватних доз лікарських засобів, що виявляється в неоптимальному впливі на ФР, значних наслідках захворюваності і смертності, а також майбутніх витратах охорони здоров'я.

  • Це включає як недостатнє призначення і використання неадекватних доз лікарських засобів, що виявляється в неоптимальному впливі на ФР, значних наслідках захворюваності і смертності, а також майбутніх витратах охорони здоров'я.
  • Причинами недостатнього призначення засобів є відсутність ознайомленості з рекомендаційними документами, низька мотивація і низька віра в позитивний результат, нездатність погоджувати рекомендації з перевагами пацієнта, лікарська інерція, недолік часу або ресурсів.
  • Крім того, лікарі часто недооцінюють дійсний серцево-судинний ризик своїх пацієнтів: реальний ризик (підрахований за Фрамінгемським алгоритмом) може бути майже втричі вищим, ніж сприйманий ризик (за оцінкою лікаря). Крім того, можливі регіональні бар'єри (такі, як погане розповсюдження знань про здоров'я і обмежена економіка охорони здоров'я), культурні бар'єри (пов'язані з позиціями пацієнтів, лікарів, системи охорони здоров'я), соціально-економічні бар'єри (соціально-економічний статус, страхування, рівень відшкодування) для оптимальної діагностики і лікування серцево-судинної патології.

Багато проблем відсутності прихильності у пацієнтів виникає внаслідок того, що сучасні лікувальні моделі були розроблені з метою допомоги в гострих випадках і, отже, часто неефективні у хворих, що вимагають довгострокового лікування.

  • Багато проблем відсутності прихильності у пацієнтів виникає внаслідок того, що сучасні лікувальні моделі були розроблені з метою допомоги в гострих випадках і, отже, часто неефективні у хворих, що вимагають довгострокового лікування.
  • Довгострокове ведення пацієнтів з хронічними захворюваннями вимагає теоретичного розуміння поведінки пацієнта, особливо щодо мотивуючих чинників, що визначають прихильність.

Нові технології для лікарів і пацієнтів могли б допомогти в освіті, моніторингу і поліпшенні результатів. Створення і розповсюдження міжнародних і національних міждисциплінарних консенсусів і керівництв сприяло б узгодженому підходу в профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань.

  • Нові технології для лікарів і пацієнтів могли б допомогти в освіті, моніторингу і поліпшенні результатів. Створення і розповсюдження міжнародних і національних міждисциплінарних консенсусів і керівництв сприяло б узгодженому підходу в профілактиці та лікуванні серцево-судинних захворювань.

Стрес та психоемоційне напруження є характерними ознаками життя сучасної людини і лежать в основі формування психосоматичних розладів. Поява соматичних скарг та функціональних порушень на тлі психосоціального стресу, а також соматоформні психічні розлади часто трапляються в практиці лікарів-інтерністів. Такі пацієнти становлять до 25 % усіх хворих загальномедичної практики, на їх лікування витрачають близько 20 % усіх коштів, виділених на охорону здоров’я

  • Стрес та психоемоційне напруження є характерними ознаками життя сучасної людини і лежать в основі формування психосоматичних розладів. Поява соматичних скарг та функціональних порушень на тлі психосоціального стресу, а також соматоформні психічні розлади часто трапляються в практиці лікарів-інтерністів. Такі пацієнти становлять до 25 % усіх хворих загальномедичної практики, на їх лікування витрачають близько 20 % усіх коштів, виділених на охорону здоров’я
  • Найчастіше в загальній клінічній практиці виявляють психовегетативний синдром. Його частота залежить від неоднозначності клінічного змісту й варіює від 3,7 % у всього населення до 5,5 % – у тих, хто звертається до лікарів загальної практики

На теперішній час частка непсихотичних форм у загальній структурі психічної патології дуже виросла. Досить частим є перебіг непсихотичних психічних розладів під виглядом соматичних захворювань.

  • На теперішній час частка непсихотичних форм у загальній структурі психічної патології дуже виросла. Досить частим є перебіг непсихотичних психічних розладів під виглядом соматичних захворювань.
  • Саме цим зумовлено той факт, що останніми роками все більше таких хворих звертаються не до психіатра, а до лікаря первинної ланки, або – у випадку соматогенних депресій – до лікарів інших спеціальностей (кардіологів, неврологів, гастроентерологів та ін.).

Серед розладів непсихотичного рівня переважає депресія.

  • Серед розладів непсихотичного рівня переважає депресія.
  • Згідно з останніми даними, депресії є основним діагнозом у 5–10 % усіх випадків звертання за первинною медичною допомогою, а за наявності соматичної патології супутня клінічна картина депресії фіксується у 12–25 % хворих, тобто з частотою, що характерна для гострої респіраторної вірусної інфекції та гіпертонічної хвороби

У той же час у розвинених країнах цей показник суттєво вищий. Так, у США на депресії страждають приблизно 17 % популяції, а в похилому та старечому віці у 35–45 % усіх госпіталізованих пацієнтів відзначають ті або інші прояви депресивних розладів. Відповідно, дуже великі і затрати, пов’язані з захворюваністю та лікуванням цієї патології, що робить депресії одним із найбільш витратних з економічної точки зору захворювань. За прогнозами, до 2010 р. депресії будуть на другому місці в світі серед причин інвалідності, пов’язаних із захворюваннями (після ішемічної хвороби серця – ІХС)

  • У той же час у розвинених країнах цей показник суттєво вищий. Так, у США на депресії страждають приблизно 17 % популяції, а в похилому та старечому віці у 35–45 % усіх госпіталізованих пацієнтів відзначають ті або інші прояви депресивних розладів. Відповідно, дуже великі і затрати, пов’язані з захворюваністю та лікуванням цієї патології, що робить депресії одним із найбільш витратних з економічної точки зору захворювань. За прогнозами, до 2010 р. депресії будуть на другому місці в світі серед причин інвалідності, пов’язаних із захворюваннями (після ішемічної хвороби серця – ІХС)
  • В Україні останніми десятиріччями також спостерігається зростання випадків психоемоційних непсихотичних розладів, зокрема тривожно-депресивних. Так, за 1973–2000 рр. кількість зареєстрованих випадків у перерахунку на кількість населення зросла з 2,3 до 3,8 %. За даними МОЗ України, у 2001 р. поширеність тривожно-депресивних розладів становила 284,5 на 100 тис. чоловік, захворюваність

У багатьох дослідженнях отримані докази, що депресія є незалежним фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії та ІХС. Зростання захворюваності на ці хвороби за останні десятиріччя також пов’язане з несприятливим психосоціальним напруженням у суспільстві. Відомо, що соціальний неспокій корелює з більш високим рівнем поширеності не лише серцево-судинних захворювань, а й психогенних розладів, у тому числі депресивних. У хворих на ІХС депресію реєструють частіше, ніж у середньому в популяції. Поширеність депресії у таких хворих становить близько 20 %. Депресія не лише є фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії та ІХС, а й негативно впливає на прогноз цих захворювань. Встановлено, що депресія – це вагомий незалежний предиктор виникнення смерті у хворих з ІХС. Сукупний аналіз досліджень впливу депресії на хворих з гострим коронарним синдромом свідчить, що рівень смертності у цих хворих у 3–6 разів вищий, ніж у тих, хто не має ознак депресії

  • У багатьох дослідженнях отримані докази, що депресія є незалежним фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії та ІХС. Зростання захворюваності на ці хвороби за останні десятиріччя також пов’язане з несприятливим психосоціальним напруженням у суспільстві. Відомо, що соціальний неспокій корелює з більш високим рівнем поширеності не лише серцево-судинних захворювань, а й психогенних розладів, у тому числі депресивних. У хворих на ІХС депресію реєструють частіше, ніж у середньому в популяції. Поширеність депресії у таких хворих становить близько 20 %. Депресія не лише є фактором ризику розвитку артеріальної гіпертензії та ІХС, а й негативно впливає на прогноз цих захворювань. Встановлено, що депресія – це вагомий незалежний предиктор виникнення смерті у хворих з ІХС. Сукупний аналіз досліджень впливу депресії на хворих з гострим коронарним синдромом свідчить, що рівень смертності у цих хворих у 3–6 разів вищий, ніж у тих, хто не має ознак депресії

Механізми, через які депресія реалізує вплив на захворюваність та смертність, можна поділити на прямі патофізіологічні та поведінкові. Важливу патогенетичну роль при депресії відводять підвищенню активності симпатоадреналової системи, що призводить до збільшення частоти скорочень серця, підвищення артеріального тиску, скорочення міокарда і відповідно потреби міокарда в кисні.

  • Механізми, через які депресія реалізує вплив на захворюваність та смертність, можна поділити на прямі патофізіологічні та поведінкові. Важливу патогенетичну роль при депресії відводять підвищенню активності симпатоадреналової системи, що призводить до збільшення частоти скорочень серця, підвищення артеріального тиску, скорочення міокарда і відповідно потреби міокарда в кисні.
  • Порушення згортальної системи крові призводить до більш активної агрегації тромбоцитів і тромбоутворення, а також до підвищеної вазоконстрикції.
  • Активація при депресії гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової системи характеризується хронічною гіперкортизолемією, яка може призвести до інсулінорезистентності, артеріальної гіпертензії, гіперпродукції стероїдів, що підвищують ризик серцево-судинних ускладнень.
  • Ще один механізм пов’язаний із порушенням ендотеліальної функції, яка відіграє ключову роль у розвитку ранніх стадій атеросклеротичного процесу

Ризик раптової смерті протягом шести місяців після серцевого нападу вищий в осіб у стані депресії, і навіть помірні її прояви є фактором ризику підвищеного артеріального тиску.

  • Ризик раптової смерті протягом шести місяців після серцевого нападу вищий в осіб у стані депресії, і навіть помірні її прояви є фактором ризику підвищеного артеріального тиску.
  • При дослідженні хворих після аортокоронарного шунтування встановлено, що ознаки депресії протягом першого місяця після операції часто визначають наявність нападів стенокардії в подальшому. Депресія підвищує частоту госпіталізації у хворих із серцевою недостатністю. Ознаки депресії реєструють у 65 % хворих із серцевими нападами (стенокардія, інфаркт міокарда) та у 20 % хворих без них.
  • Поширеність депресії у хворих після інсульту становить 30–50 %. Депресія у пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи супроводжується значним зниженням варіабельності ритму серця, віддзеркалюючи тим самим погіршення регуляторних механізмів та адаптаційних можливостей організму при стресових ситуаціях
  • У свою чергу, захворювання серцево-судинної системи можуть викликати депресивні розлади або погіршити їх перебіг

За останні 30 років проведено багато епідеміологічних клінічних досліджень з використанням різних методик для вивчення психосоціальних факторів ризику серцево-судинних захворювань.

  • За останні 30 років проведено багато епідеміологічних клінічних досліджень з використанням різних методик для вивчення психосоціальних факторів ризику серцево-судинних захворювань.
  • Накопичено велику кількість даних щодо впливу психологічних та соціальних факторів на поширеність захворювань системи кровообігу в популяції та смертність від них
  • До таких факторів відносять: вплив гострої психічної травми; хронічне психоемоційне перенапруження; несприятливі життєві події та зміни; психологічні характеристики людей (тип поведінки, емоційний стан, темперамент, риси характеру, захисні механізми та ін.); ставлення людей до свого здоров’я
  • Під час дистресу надмірно підвищується активність гіпоталамо-гіпофізарно-наднирникової вісі та спостерігається гіперактивність кортизолу. З цим пов’язаний цілий каскад можливих патологічних реакцій: симпатоадреналова активація зі схильністю до вазоконстрикції, зниженням варіабельності ритму серця, гіперактивації та гіперагрегації тромбоцитів, збільшення частоти скорочень серця, артеріальна гіпертензія, підвищення С-реактивного білка та прозапальних цитокінів – інтерлейкіну-1 та інтерлейкіну-6.
  • Підвищений рівень кортизолу також спонукає до розвитку атеросклеротичних процесів. Через ці механізми стрес може провокувати розвиток серцево-судинних захворювань.
  • У літературі описано достовірну кількість фактів значного збільшення серцево-судинної смертності після переживання людьми надзвичайних стресів (природні катаклізми, техногенні аварії). Однак і повсякденні побутові ситуації, що супроводжуються значним емоційним напруженням, можуть бути фактором ризику розвитку гострої кардіальної патології.
  • Наприклад, у контрольованому дослідженні ONSET , в якому брали участь 1623 хворих із нефатальним інфарктом міокарда, було встановлено, що впродовж 2 год після пережитого інтенсивного гніву, причиною якого найчастіше була сімейна сварка (25 % спостережень) або конфлікт на роботі (22 % спостережень), відносний ризик розвитку інфаркту міокарда достовірно зростає в 2,3 разу.
  • В іншому 5-річному проспективному дослідженні (n=95647) було встановлено, що ризик коронарної смерті після втрати близької людини зростає у чоловіків вдвічі, а у жінок втричі.

Розвитку цього направлення також сприяла запропонована у 1980 р. лікарем Engel біопсихологічна модель медицини, в основі якої був облік психосоціальних аспектів захворювання.

  • Розвитку цього направлення також сприяла запропонована у 1980 р. лікарем Engel біопсихологічна модель медицини, в основі якої був облік психосоціальних аспектів захворювання.
  • У розробці методології дослідження важливу роль відіграють наукові праці A. McSweeny, який запропонував оцінювати якість життя, ґрунтуючись на чотирьох аспектах (емоційному, соціальному, повсякденної активності та проведення дозвілля), N. Wenger, який для оцінки якості життя виділив три основних параметри (функціональна здатність, сприйняття, симптоми) та дев’ять підпараметрів, а також G. Cocco, що визначив якість життя як індивідуальне співвідношення положення в житті суспільства в контексті його культури та системи цінностей з цілями конкретного індивідуума, його планами, можливостями та ступенем невдоволення.
  • З 1995 р. у Франції функціонує міжнародна некомерційна організація, яка вивчає якість життя, – MARI Research Institute, основний координатор усіх досліджень якості життя.
  • У 2001 р. у Росії запропонована та визнана пріоритетною Концепція дослідження якості життя в медицині. В медичній практиці вивчення якості життя використовується для оцінки ефективності методів сучасної клінічної медицини та різних реабілітаційних технологій, для оцінки ступеня важкості хворого, прогнозу захворювання, ефективності лікування, для виявлення психологічних проблем та спостереження за ними у хворих у системі загальної практики.
  • Визначено, що у хворих на ІХС якість життя вища, ніж у хворих із синдромом Х, хоча прогноз у останніх значно кращий. Це пов’язано з більш низьким порогом больової чутливості при синдромі Х і, як наслідок, більш низькою толерантністю до навантажень.
  • При порівнянні якості життя у хворих із хронічною серцевою недостатністю, стенокардією та суправентрикулярною тахікардією визначено, що найбільш низька якість життя у хворих на стенокардію, а максимальна – при суправентрикулярній тахікардії.

Показано, що зміна якості життя у хворих на артеріальну гіпертензію залежить від особливостей клінічного перебігу захворювання. Навіть сам факт необхідності тривалого прийому лікарських засобів може знижувати якість життя.

  • Показано, що зміна якості життя у хворих на артеріальну гіпертензію залежить від особливостей клінічного перебігу захворювання. Навіть сам факт необхідності тривалого прийому лікарських засобів може знижувати якість життя.
  • З огляду на багатофакторність розвитку артеріальної гіпертензії, слід відзначити, що в її розвитку тривале емоційне напруження відіграє суттєву роль.
  • Прихильники психосоматичної концепції патогенезу гіпертензії визнають порушення центральної регуляції кровообігу провідним фактором розвитку захворювання.
  • Гемодинамічна відповідь на стрес за характером подібна до особливостей гемодинаміки у більшості хворих на артеріальну гіпертензію в стані спокою (схильність до тахікардії, підвищення тиску внаслідок збільшення серцевого викиду).

Тривала гіпертензивна реакція в умовах психологічного стресу виявляється у пацієнтів з різноманітними психопатологічними змінами. Провідне місце серед цих станів належить невротичним та неврозоподібним граничним психічним розладам.

  • Тривала гіпертензивна реакція в умовах психологічного стресу виявляється у пацієнтів з різноманітними психопатологічними змінами. Провідне місце серед цих станів належить невротичним та неврозоподібним граничним психічним розладам.
  • Їх відзначають у 60–80 % пацієнтів з гіпертонічною хворобою серця, вони негативно впливають на перебіг захворювання, є однією з причин зниження працездатності і потребують особливого підходу до лікування та реабілітації хворих.
  • З огляду на ці факти, є дві точки зору на взаємозв’язок між артеріальною гіпертензією та психологічними змінами. Згідно з однією з них, провідну роль у розвитку психічних розладів при артеріальній гіпертензії відіграють особливості особистості, а не вторинні зміни центральної нервової системи, що виникають унаслідок тривалого підвищення тиску; згідно з іншою, граничні психічні розлади виникають соматогенно, так як тривала гіпертензія сприяє формуванню невротичних реакцій та неврозоподібних станів.
  • На найбільшу увагу заслуговує концепція «кільцевої залежності», яка розглядає соматичні та психічні розлади при гіпертонічній хворобі як єдиний патологічний процес, при якому виникає «зачароване коло» взаємного впливу соматичного захворювання та психічних розладів.

Проведені клінічні дослідження вказують, що інфаркт міокарда та інші форми ІХС часто виникають у осіб, в яких відсутні класичні фактори ризику (артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, куріння, ожиріння, цукровий діабет та ін.) і, відповідно, в генезі ІХС відіграють роль інші причини. Операція аортокоронарного шунтування дозволяє ліквідувати дефіцит кровопостачання ішемізованого міокарда та суттєво підвищити якість життя, але до 50 % хворих не здатні повернутися до активної професійної діяльності і залишаються інвалідами. Причиною цього можуть бути зміни в психологічній сфері хворого, а саме адаптаційні порушення формування динамічного стереотипу поведінки людини.

  • Проведені клінічні дослідження вказують, що інфаркт міокарда та інші форми ІХС часто виникають у осіб, в яких відсутні класичні фактори ризику (артеріальна гіпертензія, дисліпідемія, куріння, ожиріння, цукровий діабет та ін.) і, відповідно, в генезі ІХС відіграють роль інші причини. Операція аортокоронарного шунтування дозволяє ліквідувати дефіцит кровопостачання ішемізованого міокарда та суттєво підвищити якість життя, але до 50 % хворих не здатні повернутися до активної професійної діяльності і залишаються інвалідами. Причиною цього можуть бути зміни в психологічній сфері хворого, а саме адаптаційні порушення формування динамічного стереотипу поведінки людини.
  • У роботах багатьох авторів відображено, що факт госпіталізації, операції, осмислення реальної загрози життю, загроза інвалідності, тривога за майбутнє впливають на психічний статус хворого, призводячи до різних порушень, навіть до суїцидальних спроб

У дослідженні В.І. Шмалій (2005) встановлено, що у пацієнтів з ІХС, ускладненою порушенням ритму, депресивні розлади сприяли збільшенню епізодів больової ішемії міокарда, кількості екстрасистол та тривалості епізодів фібриляції передсердь.

  • У дослідженні В.І. Шмалій (2005) встановлено, що у пацієнтів з ІХС, ускладненою порушенням ритму, депресивні розлади сприяли збільшенню епізодів больової ішемії міокарда, кількості екстрасистол та тривалості епізодів фібриляції передсердь.
  • В ННЦ «Інститут кардіології ім. М.Д. Стражеска» було проведено дослідження на неорганізованій групі жінок віком 20–64 роки, за результатами якого поширеність тривожно-депресивних розладів становила 53,9 %.
  • Патогенетичний зв’язок між тривожно-депресивними станами та серцево-судинними захворюваннями підтверджується більшою поширеністю психоемоційних розладів у жінок з артеріальною гіпертензією, надмірною масою тіла та порушенням ліпідного обміну.
  • Згідно з Державною програмою запобігання та лікування серцево-судинних і судинно-мозкових захворювань на 2006-2010 рр. (затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.06 № 761), а також концепцією Державної цільової комплексної програми розвитку охорони психічного здоров’я в Україні на 2006– 2010 рр., яка базується на чинному законодавстві України, принципах Європейської декларації та Європейському плані дій з охорони психічного здоров’я, передбачається зміна стратегії допомоги з терапевтичної на профілактичну в царині психічного здоров’я, зокрема щодо запобігання захворюванням системи кровообігу. Зменшення рівня стресу шляхом впровадження психологічної допомоги хворим із серцево-судинною патологією стало можливим завдяки попереднім дослідженням, в яких встановлено, що 24,9 % хворих потребують психологічної корекції тривоги, 33,9 % – зменшення депресії, 8,2 % – корекції реакції заперечення хвороби.

Таким чином, виявлення психічних розладів у хворих з кардіальною патологією на ранніх етапах дозволить надати таким пацієнтам найбільш ефективну спеціалізовану допомогу поряд з медикаментозною терапією, що позитивно вплине і на прогноз соматичного захворювання

  • Таким чином, виявлення психічних розладів у хворих з кардіальною патологією на ранніх етапах дозволить надати таким пацієнтам найбільш ефективну спеціалізовану допомогу поряд з медикаментозною терапією, що позитивно вплине і на прогноз соматичного захворювання

Проте профілактичні заходи мають стати власним пе-

  • Проте профілактичні заходи мають стати власним пе-
  • реконанням свідомих українців. Нам потрібно наслідувати
  • позитивний приклад Європи і США, де завдяки введенню
  • спеціальної програми вдалося досягти зниження одно-
  • го із факторів ризику ГІМ – рівня холестерину – на 10 %
  • (у середньому в популяції) і відтак – на 30 % смертності від
  • усіх ССЗ. Світовий досвід доводить, що заборона куріння
  • у громадських місцях може також на 30 % знизити ризик
  • смертності від ССЗ. Зокрема, в Ірландії після заборони
  • куріння у пабах досягнуто зменшення кількості ІМ на
  • 23 %. Сьогодні цілі міста Європи (Берлін, Мілан та інші)
  • проголосили заборону куріння. Це один із найпростіших
  • і найдієвіших методів профілактики ССЗ.
  • Так, ми не можемо вплинути на фактор чоловічої статі, що,
  • безперечно, зумовлює розвиток атеросклерозу й ішемічної хво-
  • роби серця, так само як і на нашу обтяжену спадковість. Ми та-
  • кож не можемо вплинути на вік, тому що з прогресуванням віку
  • маніфестують як прояви атеросклеротичного ураження, так і
  • подальше збільшення кількості ризику розвитку гострих коро-
  • нарних подій.
  • Що стосується проблеми ожиріння, яку називають «епідемією
  • ХХІ сторіччя», то вона стосується не лише України. Якщо казати
  • про Європу, тТому, безперечно, слід з цими факторами ри-
  • зику боротися, але насамперед – слід на них хоча б звернути
  • увагу. Зважаючи, що ожиріння та малорухливий спосіб життя
  • є побічними наслідками цивілізації, ми як люди, які повинні дба-
  • ти про здоров’я нації, маємо інформувати населення і давати
  • правильні настанови щодо подолання цих факторів ризику.
  • о, безперечно, і ожиріння, і малорухливий спосіб
  • життя є характерними для Європи проблемами, безпосередньо
  • пов’язаними з ризиком розвитку серцево-судинних захворювань.
  • Якщо посилатися на офіційні документи, то за результатами 3-го
  • видання «EUROАSPIRE» – великого популяційного дослідження,
  • яке проводилося на хворих високого серцево-судинного ризику,–
  • 35 % із них мають ожиріння, а більше ніж у половини (53 %) –
  • абдомінальний тип ожиріння.
  • Зауважимо, що в групу хворих високого серцево-судинного ризику зараховувалися лише особи з серцево-судинними захворюваннями, а саме з ішемічною хворобою серця.
  • Це є ще більш патогенетично значущою характеристикою, яка спричиняє і дисліпідемію, і артеріальну гіпертензію,
  • і цукровий діабет.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка