Програма навчальної дисципліни семіотика культури Галузь знань 0201 культура



Сторінка1/2
Дата конвертації26.12.2016
Розмір0,54 Mb.
  1   2
Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра теорії та історії культури

ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчальної роботи

___________________________

“______”_______________20___ р.

РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ


Семіотика культури
Галузь знань 0201 – культура

Напряму підготовки 6.020101 – культурологія

Для спеціальності “культурологія”

Філософського факультету, культурологічного відділення

Кредитно-модульна система

організації навчального процесу



Семіотика культури. Робоча програма навчальної дисципліни для студентів за напрямом підготовки 6.020101 – культурологія, спеціальністю “культурологіяˮ.

Розробник: Дарморіз Оксана Володимирівна – кандидат філософських наук, доцент кафедри теорії та історії культури


Робоча програма затверджена на засіданні кафедри теорії та історії культури

Протокол № 7 від 24.12.2009р.
Завідувач кафедрою теорії та

історії культури, професор

­­­­­­­­­­­­­­___________ Мельник В.П.

“_____”________­­­­­­­___ 20___ р

Схвалено вченою радою філософського факультету

Протокол № 119/7 від 25.12.2009р.

“_____”________________20__ р. Голова _______________(проф..Мельник В.П.)

Дарморіз О.В., 2009

 Кафедра теорії та історії культури, 2009


  1. Опис навчальної дисципліни

(Витяг з робочої програми навчальної дисципліни “Семіотика культури”)





Найменування показників

Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень

Характеристика навчальної дисципліни

денна форма навчання

заочна форма навчання

Кількість кредитів –

Галузь знань
(шифр, назва)

Нормативна


Модулів – 3

Напрям
(шифр, назва)

Рік підготовки:

Змістових модулів – 3

Спеціальність (професійне спрямування)


ІІ-й



Курсова робота – немає

Семестр

Загальна кількість годин –

УІІ-УІІІ-й



Лекції

Тижневих годин для денної форми навчання:

аудиторних – 4 год

самостійної роботи студента – 4 год


Освітньо-кваліфікаційний рівень:

баклавр


26 год.

Год.

Практичні, семінарські

26 год.

Год.

Лабораторні

год.

Год.

Самостійна робота

52 год.

Год.

ІНДЗ:

Вид контролю:


Примітка.

Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить:

для денної форми навчання -

для заочної форми навчання -




  1. Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета ознайомити студентів з особливостями семіотичного дослідження культури, специфікою існування культури як знакової системи, головними напрямами семіотики культури; навчити студентів вільно оперувати семіотичними категоріями та термінами, уміти їх застосовувати при семіотичному аналізі культурних явищ.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен



знати:

    • Термінологію, категорії, принципи, проблематику семіотики культури;

    • Історію семіотичних вчень, головних представників та зміст їх семіотичних концепцій;

    • Характеристики та типологію знаків, особливості знакової взаємодії;

    • Принципи побудови та функціонування знакових систем;

    • Структуру культури як знакової системи.

вміти:

  • Ідентифікувати семіотичні вчення та проблеми співвідносно до вчених, які їх розробляли;

  • Аналізувати будь-яке соціокультурне явище як знакову систему;

  • Виявляти знакову взаємодію у знакових системах;

  • Охарактеризувати принципи побудови знакових систем на прикладі культурологічного матеріалу;

  • Застосовувати семіотичні принципи як метод вивчення явищ культури.


Міжпредметні зв’язки:

Місце в структурно-логічній схемі спеціальності. Нормативна навчальна дисципліна “Семіотика культури” є складовою циклу професійної підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня “бакалавр” спеціальності “культурологія”, пов’язується з такими дисциплінами як “Філософія мови”, “Філософія культури”, “Історія культурології”, “Естетика” тощо.


  1. Програма навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. Основні проблеми семіотики культури
Тема 1. Семіотика культури як галузь філософського знання

Семіотика як наукова дисципліна. Розділи семіотики: синтактика, семантика, прагматика. Основні напрями семіотичних досліджень: біосеміотика, етносеміотика, лінгвосеміотика. Особливості досліджень семіотики культури.

Історія семіотичних студій.
Література:


  1. Барт Р. Основы семиологии // Структурализм: “за” и “против”. – М., 1975.

  2. де Соссюр Ф.Курс общей лингвистики. Извлечения / www.gramma.ru


Тема 2. Семіотика як вчення про знаки

Поняття “знак”. Ч. Морріс про природу знака. Проблема класифікації знаків. Поділ знаків на іконічні, індексні та символи. Знаки в базових знакових системах: природні знаки, образи, ієрогліфи, символи та слова. Знаки, які використовуються окремо від знакових систем.

Форма і зміст знака. Форма як матеріальне втілення знака. Поняття денотації та конотації.

Різноманітність знаків в середині знакової системи. Парадигматичні та синтагматичні зміни знаків в системі. Нові знаки системи, їх прозорість та мотивованість. Засоби переносу знаків із системи в систему. Смисл і втілення знаків.


Література:

  1. Попович М. В. Философские вопросы семантики. – К., 1975.

  2. Соломоник А. Позитивная семиотика. – Минск, 2004.


Тема 5. Текст як семіотична проблема

Культура як надіндивідуальний механізм творення, збереження та трансляції текстів. Поняття тексту в семіотиці культури Ю. Лотмана.

Текстоцентризм як ознака сучасності. Текст як ціле. Текст як творіння мови (Глосематика Л. Ельмслєва). Концентрація текстової конструкції в слові у дослідженнях О. Потебні. Твір та текст. Встановлення співвідношення текст/інтерпретація структуралістських семіотичних студіях (Р. Барт, Ц. Тодоров). Контекстуальний характер тлумачення тексту.

Універсум культури як інтертекст. Поняття інтертекстуальності як основи породження та динамізації тексту. Інтертекстуальність та інтерсуб’єктивність. Теорія інтертекстуальності у культурології – виявлення усіх можливих підтекстів визначеного тексту. Поняття “фоно-тексту” та “гено-тексту” у Ю. Крістевої. Текстові та позатекстові структури.


Література:

  1. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках: Опыт философского анализа // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979.

  2. Лотман Ю. М. Семиотика культуры и понятие текста // Лотман Ю. М. Избр. статьи: В 3 т. – Т.1. Статьи по семиотике и топологии культуры. – Таллинн, 1992.



Тема 6. Проблема семіозису в культурі

Поняття семіозису. Рівні знакового процесу: синтаксичний, семантичний та прагматичний.

Основні напрями семіотичної діяльності: вибір знаків, конструювання системи, формулювання правил утворення похідних знаків системи із основних, вибір правил обробки знаків в середині системи. Культуротворчість як

Основні семантичні категорії: висловлювання, ім’я, смисл, значення та референція. Мова та мовлення як елементи семіозису. Поняття розповіді та дискурсу. Суперечка про дискурс (Е. Бенвеніст, П. Рікер, Ц. Тодоров).


Література:

  1. Ділі Дж. Основи семіотики. – Львів, 2000

  2. Соломоник А. Позитивная семиотика. – Минск, 2004.



Змістовий модуль 2. Знакові системи як структурні елементи культури
Тема 1. Філософія знакових систем

Філософське обґрунтування позитивної семіотики. Онтологічні і знакові системи. Принципи дій зі знаковими системами: принцип відповідності, принцип формалізації (формальної логіки), принцип наслідування правил знакових систем, принцип доповнення.

Основні принципи побудови знакових систем. Лінійно структуровані системи. Циклічно структуровані знакові системи. Статичні системи запису, представлені через формули чи математичні способи.

Відкриті та закриті знакові системи. У. Еко про відкритість знакової системи. Поняття ентропії як ступені невизначеності системи. Принцип відкритості в сучасній культурі.


Література:

  1. Попович М. В. Философские вопросы семантики. – К., 1975.

  2. Соломоник А. Философия знаковых систем и язык. – Минск, 2002.


Тема 2. Метамови знакових систем

Метамова знакової системи як правила її побудови та функціонування.

Системи, призначені для опису знакових референтів. Системи, призначені для пошуків знакових референтів. Системи для обробки знаків.

Метамови образних систем, мовних систем та систем запису. Записи в знакових системах. Казка як проформа первісності, що дозволяє реконструювати ранні форми побуту та релігії (В. Пропп).

Розвиток системи через збільшення рівня абстрактності основних знаків.
Література:


  1. Попович М. В. Философские вопросы семантики. – К., 1975.

  2. Соломоник А. Философия знаковых систем и язык. – Минск, 2002.


Тема 3. Культура як знаково-символічна система

Знак, символ, образ як культурні універсалії. Поняття символу. Філософія символу. Зосередженість на символі як прикмета філософії ХХ ст.. Ідея символізації.

Сутність символу як найважливішого механізму пам’яті культури. Символізація як шлях прояву несвідомого (К.-Г. Юнг).

Е. Кассірер про символи як про вияв людського світу значення. Культура як система символічних форм: науки, мови, міфу, релігії та мистецтва. Типи зв’язку “фізичного” та “значення” у символічній формі: вираження, репрезентація, чисте знання. Їх роль у логічному обґрунтуванні типологічних форм культури.

А. Вайтхед про соціальні символи. Символізація як базова потреба людини у С. Лангер.

Символізм та проблема візуалізації культури.


Література:

  1. Кассирер Э. Понятие символической формы в структуре наук о духе // Культурология ХХ в. Дайджест. Философия культуры. – Ч. ІІ. – М., 1998.

  2. Кассирер Э. Философия символических форм. – М.–СПб., 2002.

  3. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры // Лотман Ю. М. Избранные статьи. – Т. 1. – Таллин,1992.


Тема 4. Міф як семіотична форма культури

Міф в структурі культури. Семіотичні аспекти міфу. Міф як універсальна форма світосприйняття первісної людини. Первісний міф як основа культури. Дослідження міфу К. Леві-Стросом та К. Леві-Брюлем.

Особливості дослідження міфів у Р. Барта. Соціальний (політичний) міф як псевдосвідомість. Сучасна культура як сукупність соціальних міів.
Література:


  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. – М., 1989.

  2. Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 2000.


Тема 5. Мова як знакова система

Мови та мовні знаки. Дослідження природи мови в філософських дослідженнях Е. Кассірера, В. Гумбольдта, Ю. Лотмана, Р. Барта.

Мовний знак як одиниця мови. Слово як мовна одиниця. Філософія слова М. Гайдеггера. Основні соціокультурні функції мовних знаків: означувальна, пізнавальна, інформаційна, культурологічна.

Природні та штучні (формалізовані) мови. Структура природної мови. Дослідження мовних закономірностей М. Фуко. Рівні та форми функціонування природних мов.


Література:

  1. Гумбольдт В. Философия языка // Язык и философия культуры. – М., 1985.

  2. Дерида Ж. Письмо та відмінність. – К., 2004.

  3. Ортега-и-Гассет Х. Нищета и блеск перевода // Онтологическая проблематика языка в современной западной философии. – Ч. 2. – М., 1975.

  4. Соломоник А. Язык как знаковая система. – М., 1992.


Тема 6. Семіотика ідеології та масових комунікацій

Поняття ідеології та вплив на масову свідомість. Структура ідеології. Головні семіотичні моделі в ідеології. Використання соціального міфу в ідеологічній системі як найважливішого засобу впливу на маси.

Поняття “масових комунікацій”, їх структура та функції. Масові комунікації як засіб розповсюдження соціального міфу. Феномен реклами. Головні елементи рекламного повідомлення. Рекламне повідомлення як семіотичне повідомлення. Ефективна та неефективна реклама.
Література:


  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. – М., 1989.

  2. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. – СПб., 2004.


Тема 7. Семіотика повсякденності

Поняття “повсякденність” та “культура повсякденності”. Буденний світ як одвічно соціокультурний феномен.

Семіотика повсякденності як система мов повсякденної культури: знаковість речей, знаковість помешкання, знаковість одягу, знаковість поведінки, соціальних інститутів, професій, техніки та технології, знаковість мовлення.

Взаємовпливи мистецтва та мов культури повсякденності.

Діалог культур на рівні повсякденного.
Література:


  1. Золотухина-Аболина Е.В. Философия обыденной жизни: Экзистенциальные проблемы. – Ростов-на-Дону, 1994.

  2. Пукшанский В. Л. Обыденное знание. – Л., 1989


Тема 8. Семіотика мистецтва

Мистецтво як семіотична система. Матеріал мистецтва. Проблема знака в мистецтві. Мистецтво як засіб передачі інформації. Моделювання в мистецтві. Художній твір як структура і як можливість. Особливості



Мова як матеріал літератури. Мова зображальних мистецтв.
Література:

  1. Лотман Ю.М. Лекции по структуральной поэтике // Лотман Ю.М. и Тартуско-Семиотическая школа. – М., 1994.

  2. Лотман Ю.М. Семиотика кино. – М., 1998.

  3. Рикер П. Время и рассказ. Конфигурации в вымишленном рассказе. – М., 1995.



4. Структура навчальної дисципліни

Назви змістових модулів і тем

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

Усього

у тому числі

Усього

у тому числі

л

п

лаб

інд

ср




л

п

лаб

Інд

ср

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

Змістовий модуль 1. Основні проблеми семіотики культури




Тема 1. Семіотика культури як галузь філософського знання




2

2







4



















Тема 2. Семіотика як вчення про знаки




2

2







4



















Тема 3. Текст як семіотична проблема




2

2







4



















Тема 4. Проблема семіозису в культурі




2

2







4



















Разом – зм. модуль1




8

8







16



















Змістовий модуль 2. Знакові системи як структурні елементи культури

Тема 1. Філософія знакових систем




2

2







4



















Тема 2. Метамови знакових систем




2

2







4



















Тема 3. Культура як семіотична система




2

2







4



















Тема 4. Міф як семіотична форма культури.




2

2







4



















Разом – модуль 1




8

8







16



















Змістовий модуль 3. Найзначніші знакові системи в культурі

Тема 1. Мова як знакова система.




2

2







4



















Тема 2. Семіотика ідеології та масових комунікацій.




2

2







4



















Тема 3. Семіотика повсякденної культури.




2

2







4



















Тема 4. Семіотика мистецтва.




4

4







8



















Разом – модуль 2




10

10







20



















Разом – зм. модуль 2




18

18







36


















Усього годин





26

26







52




















5. Теми семінарських занять

з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Семіотика як наука

2

2

Знак як основне поняття семіотики

2

3

Текст як семіотична проблема

2

4

Семіозис як діяльність знаків та знакових систем

2

5

Знакові системи як предмет дослідження семіотики.

2

6

Метамови знакових систем

2

7

Символ в системі культури

2

8

Семіотика міфу

2

9

Мова як знакова система

2

10

Знаковість ідеології

2

11

Семіотика повсякденності

2

12

Мистецтво яе знакова система.

4




Разом

26


8. Самостійна робота

з/п


Назва теми

Кількість

Годин


1

Семіотика як наука

2

2

Знак як основне поняття семіотики

2

3

Текст як семіотична проблема

2

4

Семіозис як діяльність знаків та знакових систем

2

5

Знакові системи як предмет дослідження семіотики.

2

6

Метамови знакових систем

2

7

Символ в системі культури

2

8

Семіотика міфу

2

9

Мова як знакова система

2

10

Знаковість ідеології

2

11

Семіотика повсякденності

2

12

Мистецтво яе знакова система.

4




Разом

26


Питання для самостійної роботи, що виносяться на семінарські заняття:

  1. Зародження семіотики. Семіотичні дослідження Ч. Пірса та Ф. де Соссюра.

  2. Структуралістські семіотичні дослідження.

  3. Семіотичні студії у постмодернізмі.

  4. Московсько-Тартська школа семіотики.

  5. Основні класифікації знаків.

  6. Форма і зміст знака.

  7. Різноманітність знаків у знаковій системі.

  8. Смисл і втілення знаків.

  9. Символ як культурна універсалія.

  10. Символ як найважливіший механізм пам’яті культури.

  11. Культура як система символічних форм.

  12. Культура як знакова система.

  13. Відкриті та закриті знакові системи в культурі.

  14. Мистецтво як структура:

    1. а) література;

    2. б) архітектура;

    3. в) кіно;

    4. г) живопис;

    5. ґ) музика.

  15. Мови та мовні знаки.

  16. Природні та штучні (формалізовані) мови.

  17. Система мов культури.

  18. Текст як культурний феномен.

  19. Культура як текст.

  20. Текст та інтертекстуальність.

  21. Проблеми прочитання (розкриття смислу) тексту.

  22. Знаковість буденного світу як соціокультурного феномену.

  23. Семіотика повсякденності як система мов повсякденної культури.

  24. Діалог культур на рівні повсякденного.

  25. Метамова знакової системи як семіотичне поняття.

  26. Метамова образних систем.

  27. Метамова мовних систем.

  28. Метамова систем запису.

  29. Рівні знакового процесу.

  30. Основні напрями семіотичної діяльності.

  31. Дискурс як поняття семіозису.


Теми реферативних доповідей
Глосематика Л. Ельмслєва.

Міф як семіологічна система у філософії Р. Барта.

Празький лінгвістичний гурток.

Етносеміотика як напрям семіотичних студій.

Основи біосеміотики.

Концепт, значення, смисл.

Знак, означник, означуване.

Теорія знака Ф. де Соссюра.

Ж.Дерріда про співвідношення знака та гри.

Філософія символічних форм Е. Кассірера.

Проблема символу у психоаналізі.

Символ та символізм у культурі.

Культура як символічна система.

Проблема взаємодії символів під час між культурної комунікації.

Феномен “відкритості” в семіотиці У. Еко.

Діалог культур як взаємодія на знаковому рівні.

Принцип відкритості в сучасній культурі.

Традиційна культура як закрита знакова система.

Філософія мови В. Гумбольдта.

Мова та мовлення.

Проблема мови у філософії М. Гайдеггера.

Мовний знак як культурний феномен.

Мова як обґрунтування культури.

Мова як об’єкт семіотичного дослідження Ю. Крістевої.

Інтертекстуальність та інтерсуб’єктивність.

Феномен тексту та феномен твору.

Деконструкція як метод читання текстів.

Текстоцентризм як ознака сучасної культури.

Герменевтика як метод прочитання текстів.

Мова буденної поведінки.

Знаковість буденного мовлення.

Житло в системі мов повсякденної культури.

Одяг як вияв культури повсякденності.

Мова домашнього виховання.

Казка як метамова первісної культури.

Міф як метамова культури в семіотиці Р. Барта.

Записи у знакових системах.

Метамова знакової системи як принцип її впорядкування.

Семіотична хора як вид семіотичної діяльності.

Практика означування у процесі сигніфікації.

Концепція “незавершеного” М. Бахтіна.

Мова та мовлення як елементи семіозису.


Опрацювання першоджерел:

  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. – М., 1989.

  2. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. – К., 2004.

  3. де Соссюр Ф.Курс общей лингвистики. Извлечения / www.gramma.ru

  4. Дерида Ж. Письмо та відмінність. – К., 2004.

  5. Кассирер Э. Философия символических форм. – М.–СПб., 2002.

  6. Крістева Ю. Полілог. –К., 2004.

  7. Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 2000.

  8. Лотман Ю. М. Семиотика культуры и понятие текста // Лотман Ю. М. Избр. статьи: В 3 т. – Т.1. Статьи по семиотике и топологии культуры. – Таллинн, 1992.

  9. Ортега-и-Гассет Х. Нищета и блеск перевода // Онтологическая проблематика языка в современной западной философии. – Ч. 2. – М., 1975.

  10. Эко У. Открытое произведение. –СПб., 2006.


10. Методи контролю

Навчальна дисципліна “Міфологія” оцінюється за модульно-рейтинговою системою, яка складається з 3 модулів (2 в першому семестрі, 1 – в другому семестрі).

1 модуль проводиться на 9 тижні І семестру

2 модуль – 18 тиждень І семестру

3 модуль – 11 тиждень ІІ семестру
Оцінювання відбувається за такими формами контролю:

Поточний контроль, модульний контроль, іспит.



11. Розподіл балів, що присвоюється студентам

Поточний контроль:

Усна відповідь – 5 балів

Реферативна доповідь -6 балів

Доповнення – 3 бали

Домашня письмова робота (реферат, есе тощо) – 5 балів /одна в семестр/
Модульний контроль:

Контрольна робота, колоквіум або тестові завдання – 2 змістових модулі протягом семестру.


За кожен змістовий модуль – 10 балів.

За результатами кожного семестру студент отримує підсумкову оцінку – до 50 балів, яка розраховується як накопичувальна оцінка за кожен із змістових модулів та сумарний бал поточного контролю. Загальна оцінка за курс визначається за формулою: 50 балів за поточний контроль (визначається як середнє арифметичне підсумкових оцінок за І і ІІ семестр) + 50 балів за іспит (з яких 20 балів – тестові завдання, 30 балів – усне опитування). Для студентів факультету культури і мистецтв, для яких запланована форма контролю – залік – підсумкова оцінка виводиться засобом сумування балів за І і ІІ семестр.


Якщо за результатами модульно-рейтингового контролю студент отримав середнє арифметичне за підсумковий контроль менше, ніж 24 балів, то студент не допускається до іспиту і вважається таким, що не виконав усі види робіт, які передбачаються навчальним планом з дисципліни “Філософія культури”
Оцінювання знань студента здійснюється за 100-бальною шкалою (для екзаменів і заліків).

  • максимальна кількість балів при оцінюванні знань студентів з дисципліни, яка завершується екзаменом, становить за поточну успішність 50 балів, на екзамені – 50 балів;

  • при оформленні документів за екзаменаційну сесію використовується таблиця відповідності оцінювання знань студентів за різними системами.


Шкала оцінювання: вузу, національна та ECTS


Оцінка ECTS

Оцінка в балах

За національною шкалою

Екзаменаційна оцінка, оцінка з диференційованого заліку


Залік

А

90 – 100

5

Відмінно



Зараховано


В

81-89

4

Дуже добре

С

71-80

Добре

D

61-70

3

Задовільно

Е

51-60

Достатньо



12. Методичне забезпечення

1. Дарморіз О. Програма з курсу “Семіотика культури” для студентів філософського факультету (спеціальність “культурологія”). – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. – 15 с.



13. Рекомендована література

Базова

  1. Ветров А. А. Семиотика и ее основные проблемы. – М., 1968.

  2. Ділі Дж. Основи семіотики. – Львів, 2000.

  3. Енциклопедія постмодернізму / За ред. Ч. Вінквіста та В. Тейлора. – К., 2003.

  4. Лотман Ю.М. Избр. статьи: В 3 т. – Т.1. Статьи по семиотике и топологии культуры. – Таллинн, 1992.

  5. Онтологическая проблематика языка в современной западной философии. – Ч. 2. – М., 1975.

  6. Попович М. В. Философские вопросы семантики. – К., 1975.

  7. Проблема знака и значения / Под. ред. И. С. Нарского – М., 1969.

  8. Рациональность и семиотика дискурса. – К., 1994.

  9. Соломоник А. Позитивная семиотика. – Минск, 2004.

  10. Соломоник А. Философия знаковых систем и язык. – Минск, 2002.

  11. Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка: Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства. – М., 1985.

  12. Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму. – М., 2000.

  13. Эко У. Отсутствующая структура. Введение в семиологию. – СПб., 2004.


Допоміжна

  1. Автономова Н. Философия и филология (о российских дискурсах 90-х) // Логос. – 2001. – № 4.

  1. Барт Р. Избранные работы: Семиотика. Поэтика. – М., 1989.

  2. Барт Р. Нулевая степень письма // Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму. – М,, 2000.

  1. Барт Р. Основы семиологии // Структурализм: “за” и “против”. – М., 1975.

  1. Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979.

  1. Бахтин М.М. Проблема текста в лингвистике, филологии и других гуманитарных науках: Опыт философского анализа // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. – М., 1979.

  1. Библер М. Михаил Михайлович Бахтин, или Поэтика культуры. – М., 1991.

  1. Бодріяр Ж. Симулякри і симуляція. – К., 2004.

  1. Бродель Ф. Матеріальна цивілізація, економіка, капіталізм, ХV-ХVІІІ ст. – Т.1. Структури повсякденності: можливе і неможливе. – К., 1995.

  1. Бубер М. Диалог // Бубер М. Два образа веры. – М., 1995.

  1. Габермас Ю. Дії, мовленнєві акти, мовленнєві інтеракції та життєвий світ // Єрмолаєнко А. М. Комунікативна практична філософія. – К., 1999.

  1. Габермас Ю. Структурні перетворення у сфері відкритости. – Львів, 2000.

  1. Гадамер Х.-Г. Истина и метод. Основы философской герменевтики. – М., 1988.

  1. Гумбольдт В. Философия языка // Язык и философия культуры. – М., 1985.

  1. де Соссюр Ф.Курс общей лингвистики. Извлечения / www.gramma.ru

  1. Дерида Ж. Письмо та відмінність. – К., 2004.

  1. Женнет Ж. Повествовательный дискурс // Женнет Ж. Фигуры. – Т. 2. – М., 1998.

  1. Звегинцев В.А. История языкознания ХІХ и ХХ веков в очерках и извлечениях. – М., 1960.

  1. Золотухина-Аболина Е.В. Философия обыденной жизни: Экзистенциальные проблемы. – Ростов-на-Дону, 1994.

  1. Кассирер Э. Понятие символической формы в структуре наук о духе // Культурология ХХ в. Дайджест. Философия культуры. – Ч. ІІ. – М., 1998.

  2. Кассирер Э. Философия символических форм. – М.–СПб., 2002.

  1. Кристева Ю. Бахтин, слово, диалог и роман // Французская семиотика: От структурализма к постструктурализму. – М., 2000.

  1. Крістева Ю. Полілог. –К., 2004.

  1. Леві-Строс К. Структурна антропологія. – К., 2000.

  1. Лотман Ю. М. Внутри мыслящих миров: Человек – текст – семиосфера – история. – М., 1996.

  2. Лотман Ю. М. Семиотика культуры и понятие текста // Лотман Ю. М. Избр. статьи: В 3 т. – Т.1. Статьи по семиотике и топологии культуры. – Таллинн, 1992.

  1. Лотман Ю. М. Символ в системе культуры // Лотман Ю. М. Избранные статьи. – Т. 1. – Таллин,1992.

  1. Лотман Ю. М. Текст в тексте // Лотман Ю. М. Избр. статьи: В 3 т. – Т.1. Статьи по семиотике и топологии культуры. – Таллинн, 1992.

  2. Лотман Ю.М. Динамическая модель симиотической системы // Статьи по семиотике и топологии культуры. – Т.1. – Таллинн, 1992.

  1. Лотман Ю.М. Лекции по структуральной поэтике // Лотман Ю.М. и Тартуско-Семиотическая школа. – М., 1994.

  1. Лотман Ю.М. О двух моделях коммуникации в системе культуры // Лотман Ю.М. Избр. статьи: В 3 т. – Т. 1. – Таллинн, 1992.

  1. Лотман Ю.М. Семиотика кино. – М., 1998.

  1. Мамардашвилли М., Пятигорский А. Символ и культура. (Метафизические рассуждения о сознании, символике и языке). – Иерусалим, 1982.

  1. Мерло-Понти М. Феноменология восприятия. – СПб., 1999.

  1. Михайлов А. В. Языки культуры. – М., 1997.

  2. Онтологическая проблематика языка в современной западной философии. – Ч. 2. – М., 1975.

  3. Ортега-и-Гассет Х. Нищета и блеск перевода // Онтологическая проблематика языка в современной западной философии. – Ч. 2. – М., 1975.

  1. Павиленис Р. И. Проблема смысла. – М., 1983.

  2. Попович М. В. Философские вопросы семантики. – К., 1975.

  3. Попович М.В. Философский аспект проблемы значения и смысла // Вопросы философии. – 1962. – № 12.

  4. Проблема знака и значения / Под. ред. И. С. Нарского – М., 1969.

  1. Пукшанский В. Л. Обыденное знание. – Л., 1989.

  1. Рациональность и семиотика дискурса. – К., 1994.

  1. Рикер П. Время и рассказ. Конфигурации в вымишленном рассказе. – М., 1995.

  1. Рикер П. Конфликт интерпретаций: Очерки о герменевтике. – М., 1995.

  1. Рікер П. Історія та істина. – К., 2001.

  1. Розеншток-Хюсси О. Язык рода человеческого. – М.–СПБ., 2000.

  1. Сартр Ж.-П. Воображаемое. Феноменологическая психология воображения. – СПб., 2001.

  1. Свасьян К. А. Проблема символа в современной философии. – Ереван, 1982.

  1. Ситченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К., 1996.

  1. Соломоник А. Язык как знаковая система. – М., 1992.

  2. Степанов Ю.С. В трехмерном пространстве языка: Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства. – М., 1985.

  1. Тодоров Ц. Введение в фантастическую литературу. – М., 1997.

  1. Хайдеггер М. Исток художественного творения // Хайдеггер М. Работы и размышления разных лет. – М., 1993.

  1. Шаадат Ш. Новые публикации по интертекстуальности // Новое литературное обозрение. – 1995. – № 12.

  2. Шпет Г. Герменевтика и ее проблемы // Контекст. Литературно-теоретические исследования. 1991. – М., 1991.

  3. Шюц А. Избранное: Мир, светящийся смыслом. – М., 2004.

  4. Эко У. От Интернета к Гуттенбергу: текст и интертекст // Независимый филолог. Журнал. – М., 1988. – № 32.

  1. Эко У. Открытое произведение. –СПб., 2006.

  1. Юнг К.-Г. Человек и его символы. – СПб., 1991.

  1. Bart R. Texte // Encyclopaedia universalis. – Vol. 15. – Paris, 1978.

  1. Derrida J. Introduction et Traduction de L’Origine de la geometrie de Husserl. – Paris,1974.

  2. Kristeva J. Sémeiotikè. Recheches pour une sémanalyse: Essais. – Paris: Seul, 1974.

  3. Langer S. K. Filling and Form. – New York. 1953.

  1. Langer S. K. Philosophy in New Key. – Cambridge. 1942.

  1. Todorov T. Theories du symbole. – Paris. 1977.

  2. Whitehead A. N. Simbolism. Its meaning and effect. – New York, 1957


Питання для контролю:


  1. Семіотика як філософська дисципліна.

  2. Семіотичні дослідження Ч. Пірса.

  3. Семіологія Ф. де Соссюра.

  4. Семіотичні дослідження у французькому структуралізмі.

  5. Московсько-Тартська школа семіотики.

  6. Семіотичні проблеми та постмодерністична філософія.

  7. Семіотика як наука про знаки.

  8. Мова як знакова система

  9. Семіотичні дослідження Ю. Лотмана.

  10. Міф як семіотична система.

  11. Роль символу в культурі.

  12. Ритуали як знаки культури.

  13. Семіотичні студії Ю. Крістевої.

  14. Деконструкція як основне поняття семіотики постмодернізму.

  15. Знаковість соціального міфу.

  16. Глосематика Л. Ельмслєва.

  17. Філософія символу Е. Кассірера.

  18. Семіотика Ц. Тодорова.

  19. Семіотичні дослідження Р. Барта

  20. Семіотика У. Еко.

  21. Проблема семіозису в семіотиці.

  22. Проаналізувати основні типи знаків.

  23. Символ як механізм пам’яті культури

  24. Поняття “знак”. Класифікація знаків.

  25. Знаки в базових знакових системах: природні знаки, образи, ієрогліфи, символи та слова.

  26. Форма і зміст знака.

  27. Поняття денотації та конотації.

  28. Парадигматичні та синтагматичні зміни знаків в системі.

  29. Основні принципи побудови знакових систем.

  30. Відкриті та закриті знакові системи в культурі.

  31. Поняття ентропії як ступеня невизначеності системи.

  32. Природні та штучні (формалізовані) мови.

  33. Система мов культури.

  34. Поняття тексту в семіотиці культури Ю. Лотмана.

  35. Універсум культури як інтертекст.

  36. Текст як творіння культури. Проблема інтерпретації тексту.

  37. Основні семантичні категорії: висловлювання, ім’я, смисл, значення та референція.

  38. Рівні знакового процесу: синтаксичний, семантичний та прагматичний.

  39. Дискурс як поняття семіозису.

  40. Основні напрями семіотичної діяльності.

  41. Семіотика повсякденності.

  42. Твір як пам'ять культури.

  43. Мистецтво як семіотична система.

Львівський національний університет імені Івана Франка

Філософський факультет

Кафедра теорії та історії культури


ЗАТВЕРДЖУЮ

Проректор з навчальної роботи


___________________________

“______”_______________20___ р.



  1   2


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка