Програма повинна стати головним інструментом загальної стратегії на шляху наближення України до єс за всім спектром



Сторінка1/34
Дата конвертації18.12.2016
Розмір6,8 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34
ПРОГРАМА

інтеграції України до Європейського Союзу

Передмова
Пріоритетність співробітництва України з Європейським Союзом

(ЄС) та його окремими державами-членами пов'язана з тим, що це

угруповання буде визначати напрями економічного прогресу та

політичну стабільність в регіоні у довгостроковій перспективі.


Ця Програма інтеграції України до Європейського Союзу (далі -

Програма) повинна стати головним інструментом загальної стратегії

на шляху наближення України до ЄС за всім спектром

співробітництва - політичним, соціальним, фінансовим, економічним,

торговельним, науковим, освітнім, культурним тощо. Інші програми

та плани політичного, соціально-економічного спрямування, що

розробляються або підлягають розробленню органами виконавчої

влади, повинні грунтуватися на цілях цієї Програми.


На сьогодні вже створено політико-правові та організаційні

передумови для реалізації Програми:


укладено Угоду про партнерство і співробітництво між Україною

і Європейськими Співтовариствами та їх державами-членами

( 998_012 ) (далі - УПС), якою передбачено утворення таких

органів: Рада з питань співробітництва між Україною та

Європейськими Співтовариствами (Європейським Союзом) та Комітет з

питань співробітництва між Україною та Європейськими

Співтовариствами (Європейським Союзом), Комітет з парламентського

співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами

(Європейським Союзом);
розроблено спільну робочу програму імплементації УПС, яка

щороку переглядається на підставі даних спільного моніторингу

України та ЄС щодо прогресу у її виконанні;
засновано політичні діалоги:
на найвищому рівні - щорічні саміти Україна - ЄС;
на рівні міністрів та підрозділів міністерств закордонних

справ Україна - ЄС, а також діалог Україна - Трійка ЄС;


на галузевому рівні структур та рівнях, що відповідають за

реалізацію УПС ( 998_012 ) та європейську інтеграцію;


у рамках міжнародних, загальноєвропейських та регіональних

інституцій;


за затвердженими планами триває робота галузевих підкомітетів

Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС;


розроблено Програму технічної допомоги ЄС Україні;
налагоджено співробітництво на двосторонній основі Україна -

держави - члени ЄС.


Шляхи та темпи реалізації окремих пріоритетів та Програми в

цілому будуть визначатись прогресом у проведенні економічних

реформ, що є головною умовою успішної адаптації Україною в

достатніх обсягах правових та нормативних стандартів ЄС - Acquis

communautaire.
Структуру цієї Програми визначено з урахуванням досвіду

країн - кандидатів на вступ до ЄС, а також галузевих програм

інтеграції України до ЄС. У Програмі охоплено практично всі сфери

суспільного життя держави з метою досягнення критеріїв, що

випливають з цілей валютного, економічного та політичного союзу

держав - членів ЄС і сформульовані Радою ЄС в червні 1993 р. у

м. Копенгагені (далі - копенгагенські критерії).
Програма містить 140 розділів, кожний з яких має такі

частини:
Поточна ситуація (характеризується поточний рівень готовності

України виконати відповідні зобов'язання у конкретній сфері для

досягнення головної мети - набуття членства в ЄС. Визначається

поточний ступінь відповідності нормативно-правових документів

України базовим нормам ЄС);


Короткострокові (2000-2001 роки), середньострокові

(2002-2003 роки) та довгострокові (2004-2007 роки) пріоритети

(сформульовано верхній рівень цілей, яких слід досягти у

відповідний термін; крім конкретних організаційних заходів щодо

реформування окремих сфер суспільного життя країни, визначено

найважливіші напрями адаптації законодавства України до

законодавства ЄС);
Інституційні потреби, фінансові потреби (дано оцінку

ресурсів, необхідних для реалізації визначених пріоритетів).


Крім того, у підрозділі 19.3 наведена загальна оцінка

фінансових та інституційних потреб для реалізації Програми в

цілому. У зв'язку з відсутністю нормативних методів проведення

такої оцінки її необхідно розглядати лише як орієнтовну для

подальшого опрацювання питання щодо фінансування інтеграційних

заходів.
У додатках до Програми подано довідковий матеріал за

основними показниками економічного розвитку України та їх

динамікою, а також поточним станом співробітництва окремих

областей України з державами - членами ЄС.
Механізм реалізації Програми визначено у розділі II Стратегії

інтеграції України до Європейського Союзу, затвердженої Указом

Президента України від 11 червня 1998 року N 615 ( 615/98 ), де

передбачено із створенням Програми щороку розробляти План дій по

реалізації стратегічного курсу України на інтеграцію до ЄС.
Базова система пріоритетів Програми дасть змогу щороку

визначати взаємоузгоджений комплекс конкретних заходів у рамках

зазначеного Плану дій.
Передбачається, що Українською частиною Ради з питань

співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами

(Європейським Союзом) та Українською частиною Комітету з питань

співробітництва між Україною та Європейськими Співтовариствами

(Європейським Союзом), Міністерством економіки України,

Міністерством закордонних справ України, Міністерством юстиції

України та Міжвідомчою координаційною радою з адаптації

законодавства України до законодавства Європейського Союзу буде

організовано систематичний моніторинг виконання щорічних планів

дій з тим, щоб простежувати прогрес реалізації Програми та вносити

необхідні корективи для забезпечення інтеграційних процесів. Разом

з тим це не виключає можливість оперативного планування та

реалізації інших заходів, які не суперечать цілям Програми, але не

передбачені щорічним планом дій.


Починаючи з 1998 року, Комітетом з питань співробітництва між

Україною та ЄС в Україні набуто певний досвід щодо моніторингу

інтеграційних заходів. Із набуттям Програмою чинності він мав би

бути вдосконалений з тим, щоб краще відповідати її головній меті.


Розділ 1. КРИТЕРІЇ ЧЛЕНСТВА В ЄС
Поточна ситуація
Створення умов для набуття Україною членства в ЄС означає,

насамперед, необхідність проведення відповідних реформ на основі

реалізації УПС ( 998_012 ) з поступовим досягненням відповідності

копенгагенським критеріям.


Головні напрями досягнення відповідності копенгагенським

критеріям


1. Демократія та верховенство права. Це, зокрема, розвиток

судової системи і відповідної галузі законодавства (судовий

кодекс, закон про статус суддів, кримінальний кодекс та інше).

Йдеться також про нормативну базу щодо здійснення прокурорського

нагляду, управління судами, програми підготовки суддів і

підвищення їх кваліфікації. Повинна бути достатньо розвинутою і

відповідна матеріально-технічна інфраструктура (приміщення судів,

пенітенціарна система, спеціалізовані інформаційні системи і бази

даних).
2. Права людини і захист національних меншин. Насамперед це

закони про громадянство, статус державної мови і її викладання,

міграційна політика і відповідні інституції, приєднання країни -

кандидата до основоположних міжнародних конвенцій у зазначеній

галузі.
3. Економічна політика. В основному йдеться про практичне

досягнення мети у трьох таких напрямках:


обмеження макроекономічних ризиків, пов'язаних із зростанням

сукупного попиту та дефіцитом зовнішніх поточних рахунків;


підвищення рівня продуктивності виробництва та розширення

бази економічного зростання;


прискорення процесу підготовки країни - кандидата до

приєднання до ЄС.


4. Здатність виконувати зобов'язання, що випливають із

членства в ЄС. Передбачається робота в таких основних напрямах:


внутрішній ринок;
економічні та бюджетні питання;
політика розвитку галузей;
економічна та соціальна взаємодоповнюваність;
якість життя та охорона навколишнього середовища;
інновації;
юстиція та внутрішні справи;
зовнішня політика.
Кожен з цих напрямів охоплює у свою чергу значну кількість

конкретних заходів, які мають забезпечити повноцінне виконання

Україною зобов'язань, пов'язаних з її членством в ЄС. Наприклад,

напрям розвитку внутрішнього ринку охоплює заходи, пов'язані з

удосконаленням державних закупівель, охорони інтелектуальної та

промислової власності, законодавства з питань заснування компаній,

бухгалтерського обліку та аудиту, а також системи ліцензування,

стандартизації, оцінки відповідності, метрології та акредитації.

Здійснюється робота, пов'язана із веденням спостереження за ринком

та безпекою виробів, вільним обігом та безпекою промислових

виробів. У своїй сукупності такі заходи повинні забезпечити

вільний обіг товарів, послуг, капіталів та робочої сили, як це

передбачено основними документами щодо заснування Європейського

Союзу і, зокрема, в частині зобов'язань по створенню Економічного

та Монетарного Союзу.
Копенгагенські критерії незмінні для кожної з країн -

кандидатів на вступ до ЄС і з урахуванням євроінтеграційних

прагнень України обов'язкові і для неї.
З набуттям членства в Раді Європи Україна значною мірою

наблизилася до рівня відповідності першому з копенгагенських

критеріїв. Набагато складнішим є питання щодо досягнення рівня

відповідності іншим критеріям, пов'язаним з економічним розвитком

і конкурентоспроможністю виробництва в Україні. Вирішення цього

питання має забезпечити реалізація пріоритетів, передбачених даною

Програмою.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети створення умов щодо набуття членства

України в ЄС:
Координована реалізація в рамках даної та галузевих програм

ключових організаційно-економічних та нормативно-правових заходів

по кожній галузі, які б забезпечували передбачуване наближення до

стандартів ЄС.


Гармонізація законодавства відповідно до норм ЄС, орієнтована

на подолання перешкод на шляху вільного пересування людей,

товарів, послуг та капіталів між Україною та ЄС.
Синхронізація внутрішніх ринкових перетворень до змін у

процесах розширення ЄС. Насамперед, це стосується:


реформування органів виконавчої та судової влади і співпраці

Міністерства юстиції України з судами;


проведення адміністративно-територіальної реформи; формування

основ політики регіонального розвитку (зокрема законодавства щодо

розподілу компетенції, бюджетів, податків);
завершення приватизації (насамперед підприємств, які мають

стратегічне значення для економіки і безпеки держави та банків);


реформування банківського сектору в цілому.
Забезпечення відповідності торгового режиму нормам ЄС. З цією

метою:
якнайскоріше набуття членства у Світовій Організації Торгівлі

(СОТ);
проведення консультацій та переговорів щодо заснування зони

вільної торгівлі з ЄС;


укладення двосторонніх угод про вільну торгівлю з державами -

аплікантами на вступ до ЄС;


набуття членства у ЦЄАВТ та укладення угоди про вільну

торгівлю з ЄАВТ.


Асиметрична лібералізація зовнішньоторговельного режиму з ЄС

за умови, що:


перехідний період становитиме близько 10 років;
забезпечуватиметься диференційований підхід до лібералізації

торгівлі сільськогосподарською продукцією, в тому числі з

урахуванням вимог угод Уругвайського раунду ГАТТ/СОТ.
Максимальне використання існуючих зовнішніх можливостей

просування до членства в ЄС:


послідовне здійснення кроків щодо забезпечення участі

України:
- у роботі Європейської Конференції;


- у заходах у рамках Спільної зовнішньої та безпекової

політики ЄС;


- у проектах ЄС так званого "другого стовпа" (спільна

зовнішня та безпекова політика) і "третього стовпа"

(співробітництво в галузі юстиції та внутрішніх справ);
- у спільних проектах у рамках програм фінансової підтримки

ЄС - PHARE і Tasis з прикордонного співробітництва;


створення передумов для підтримки з боку держав - аплікантів

на вступ до ЄС та інших третіх країн (зокрема США) прагнення

України приєднатися до ЄС.
Розділ 2. ДЕМОКРАТІЯ ТА ВЕРХОВЕНСТВО ПРАВА
Поточна ситуація
Відповідно до статті 1 Конституції України ( 254к/96-ВР )

Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова

держава.
Статтею 5 Конституції ( 254к/96-ВР ) визначено, що Україна є

республікою. Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні

є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи

державної влади та органи місцевого самоврядування.


Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні

належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її

органами або посадовими особами; ніхто не може узурпувати державну

владу (стаття 5 Конституції України ( 254к/96-ВР ).


Народне волевиявлення здійснюється через вибори, референдуми

та інші форми безпосередньої демократії (стаття 69 Конституції

України ( 254к/96-ВР ).
Статтею 71 Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлено, що

вибори до органів державної влади та органів місцевого

самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального,

рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Виборцям гарантується вільне волевиявлення.
Згідно із статтею 8 Конституції України ( 254к/96-ВР ) в

Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція

України має найвищу юридичну силу. Закони та інші

нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України

і повинні відповідати їй. Норми Конституції України ( 254к/96-ВР )

є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних

прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі

Конституції України гарантується.


Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети


Привести у відповідність з нормами Конституції України

( 254к/96-ВР ) нормативно-правові акти, прийняті до набуття

чинності Конституцією України (28 червня 1996 року).
Довідково. Пунктом 1 Розділу XV "Перехідні положення"

Конституції України ( 254к/96-ВР ) встановлено, що закони та інші

нормативні акти, прийняті до набуття чинності цією Конституцією, є

чинними у частині, що не суперечить Конституції України.


Закінчити роботу, пов'язану із визначенням юридичних рамок

діяльності об'єднань громадян в Україні, спрощенням порядку

звітності та інше. Прискорити прийняття проектів Законів України

про політичні партії, про громадські організації.


З метою сприяння побудові в Україні громадянського

суспільства за схемою співробітництва "державні установи -

недержавні організації" здійснити комплекс заходів, спрямованих на

розвиток відносин та популяризацію ефективності відносин з

громадськими організаціями, створення сприятливого клімату для

існування громадянського суспільства із залученням до цієї роботи

визнаних міжнародних громадських установ та міжнародних

організацій, в тому числі спеціалізованих агентств Організації

Об'єднаних Націй.
Розділ 3. СУДОВА СИСТЕМА
3.1. Підвищення рівня інституційної та адміністративної

спроможності


Поточна ситуація
Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Правосуддя

здійснюють професійні судді та, у визначених законом випадках,

народні засідателі і присяжні. Делегування функцій судів, а також

привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не

допускається. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини,

що виникають у державі.


Судочинство в Україні здійснюється Конституційним Судом

України та судами загальної юрисдикції. Система судів загальної

юрисдикції будується за принципами територіальності і

спеціалізації. Держава забезпечує фінансування та належні умови

для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті

України окремо визначаються видатки на утримання судів.


Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції

є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих

судів є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють

апеляційні та місцеві суди. Створення надзвичайних та особливих

судів не допускається.
Для вирішення питань внутрішньої діяльності судів діє

суддівське самоврядування.


У даний час в Україні діє 800 судів загальної юрисдикції

(крім Верховного Суду України та арбітражних судів), а саме:

Верховний суд Автономної Республіки Крим, міжобласний, 24 обласні,

Київський та Севастопольський міські суди, 744 районних (міських

судів), 3 військових суди регіонів та військовий суд

Військово-Морських Сил і 24 гарнізонних суди.


Відповідно до статті 19 Закону України "Про судоустрій

України" ( 2022-10 ) Міністерство юстиції України здійснює

організаційне забезпечення діяльності судів із суворим дотриманням

принципу їх незалежності та підкорення лише закону.


Головним завданням для України у цій сфері є забезпечення

відповідно до вимог, визначених у Декларації, що прийнята

Європейською Радою на Копенгагенському саміті у червні 1993 року,

розвитку судової системи, яка б сприяла досягненню стабільності у

суспільстві, гарантувала верховенство права, права людини і

забезпечувала функціонування ринкової економіки.


Короткострокові пріоритети (2000-2001 роки)
Прискорити прийняття Верховною Радою України підготовленого з

урахуванням досвіду держав - членів ЄС проекту Закону України про

судовий устрій.
Розробити з метою реалізації статті 130 Конституції України

( 254к/96-ВР ) щодо створення належних умов для функціонування

судів і діяльності суддів проекти Законів України про фінансування

судів, про оплату праці та соціально-побутове забезпечення суддів

і працівників апарату судів.
Провести консультації з ЄК (її органами) щодо відповідності

проекту нової судової системи України, а також проектів окремих

нормативно-правових актів стандартам та вимогам ЄС.
Вирішити питання щодо запровадження в Україні системи органів

адміністративної юстиції, в тому числі адміністративних судів.


Забезпечити дальше реформування пенітенціарної системи

України.
Середньострокові пріоритети (2002-2003 роки)


Доопрацювати з урахуванням рекомендацій ЄК та подати до

Верховної Ради України проекти Законів України про фінансування

судів, про оплату праці та соціально-побутове забезпечення суддів

і працівників апарату судів.


Закінчити роботу над проектами Кодексу України про

адміністративні проступки, Адміністративного процесуального

кодексу України, нових Кримінально-процесуального та Цивільного

процесуального кодексів України.


У міру закінчення роботи над проектами цих нормативних актів

проводити консультації з ЄК (її органами) щодо їх відповідності

вимогам ЄС.
3.2. Поліпшення діяльності судових органів
Поточна ситуація
Конституція України ( 254к/96-ВР ) встановлює, що права і

свободи людини і громадянина в Україні захищаються судом. Кожному

гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи

бездіяльності органів державної влади, органів місцевого

самоврядування, посадових осіб. Кожен має право будь-якими не

забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від

порушень і протиправних посягань.
Реалізація зазначених прав можлива лише за умови

функціонування в Україні ефективної, незалежної судової системи.

Судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише

законові. Незалежність і недоторканність суддів гарантуються

Конституцією ( 254к/96-ВР ) і законами України. Вплив на суддів у

будь-який спосіб забороняється.


Держава зобов'язана забезпечити фінансування та створити

належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У

Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на

утримання судів.


Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети


Доопрацювати в комітетах Верховної Ради України проект Закону

України про порядок виконання рішень Європейського Суду з прав

людини.
Підготувати проект Кодексу поведінки суддів.
Завершити у 2001 році реформування системи судів загальної

юрисдикції відповідно до Конституції України ( 254к/96-ВР ) та

Закону України "Про судовий устрій" ( 2022-10 ).
Підготувати проекти Законів України про внесення змін і

доповнень до Законів України "Про статус суддів", "Про

кваліфікаційні комісії, кваліфікаційну атестацію і дисциплінарну

відповідальність суддів судів України", "Про органи суддівського

самоврядування", інші законопроекти щодо діяльності і повноважень

Конституційного Суду України, прокуратури та адвокатури

(2000 рік).
Внести на розгляд Верховної Ради України проект Закону

України про третейські суди (2000-2001 роки).


Провести аналіз відповідності проектів нормативно-правових

актів України щодо поліпшення роботи судової системи вимогам ЄС.


3.3. Підготовка фахівців
Підготовка працівників апарату судів
Поточна ситуація
З метою підготовки висококваліфікованих кадрів для формування

суддівського корпусу згідно з Розпорядженням Президента України

від 14 квітня 1999 року N 83 ( 83/99-рп ) "Про підготовку

професійних суддів" у Національній юридичній академії України

імені Ярослава Мудрого з 1 вересня 1999 року створено факультет

для підготовки професійних суддів за освітньо-кваліфікаційним

рівнем магістра.
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети


Розробити спеціальну програму підвищення кваліфікації суддів

та інших працівників апарату судів щодо вивчення іноземних мов та

основ права ЄС.
Створити при Державній судовій адміністрації України Академію

суддів України для підготовки кадрів на посади суддів, підвищення

кваліфікації суддів та працівників апарату судів.
Розробити окремі навчальні програми з питань судового

адміністрування для підготовки резерву кадрів на посади голів

судів і перепідготовки голів судів та програми щодо підготовки

працівників районних (міських) судів.


Забезпечити функціонування центру суддівських студій при

Міністерстві юстиції України з метою підвищення кваліфікації

працівників апарату судів згідно з нормами європейського та

міжнародного права.


Підготовка фахівців з правознавства
Короткострокові (2000-2001 роки) та середньострокові

(2002-2003 роки) пріоритети


Здійснити заходи з метою запровадження програм щодо вивчення

законодавства з питань захисту прав людини і громадянина, устрою

судової влади і здійснення правосуддя у державах - членах ЄС.
3.4. Поліпшення доступу до інформації стосовно рішень судів
Поточна ситуація
У судах загальної юрисдикції (крім Верховного Суду України та

  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   34


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка