Програма тренінгу: День 1 Секція 1 : Привітання та знайомство



Скачати 54,02 Kb.
Дата конвертації18.12.2016
Розмір54,02 Kb.

Перша психологічна допомога дітям

  • Дводенна навчальна програма (День 1)

Програма тренінгу: День 1

  • Секція 1: Привітання та знайомство
  • Секція 2: Що таке “ Перша психологічна допомога дітям ”?
  • Секція 3: Реакції дітей на кризу
  • Секція 4: Виявлення дітей, які потребують першої психологічної допомоги, та принципи надання такої допомоги
  • Секція 5: Перший контакт з дітьми, які зазнали лиха
  • Секція 6: Рольові ігри

Секція 7: Спілкування з дітьми

  • Програма тренінгу: День 2
  • Секція 7: Спілкування з дітьми
  • Секція 8: Діти, які зазнали лиха
  • Секція 9: Батьки та піклувальники
  • Секція 10: Практичні вправи

Озброїти учасників навичками та

  • Мета тренінгу
  • Озброїти учасників навичками та
  • знанням для надання дітям та
  • родинам адекватної першої
  • психологічної допомоги

Ми працюємо у більш ніж 120 кранах світу. Ми рятуємо життя дітей і відстоюємо їхні права. Ми допомагаємо дітям досягти свого потенціалу.

  • Save the Children – Хто ми?
  • Ми працюємо у більш ніж 120 кранах світу. Ми рятуємо життя дітей і відстоюємо їхні права. Ми допомагаємо дітям досягти свого потенціалу.
  • Наше бачення – це світ, у якому виконується право кожної дитини на виживання, захист, розвиток та участь.
  • Наша місія – сприяти докорінним зрушенням у ставленні світу до дітей, забезпечуючи негайні та довготривалі позитивні зміни у їхньому житті.

Save the Children – Що ми робимо?

  • Ми – організація з подвійним мандатом: ми працюємо в галузі розвитку та надаємо допомогу в надзвичайних ситуаціях.
  • Пріоритетні стратегічні теми організації – це чотири Глобальні ініціативи: здоров’я та харчування, охорона дитинства, освіта та забезпечення дотримання прав дитини.
  • Напрямок “Охорона дитинства” охоплює надзвичайні ситуації, проблеми урбанізації тощо.

Охорона дитинства – одна з чотирьох глобальних ініціатив Save the Children.

  • Ініціатива “Охорона дитинства”
  • Охорона дитинства – одна з чотирьох глобальних ініціатив Save the Children.
  • Посилення права дітей на захист від поганого поводження, нехтування, експлуатації та насильства.
  • Перша психологічна допомога – це один з методів захисту дітей в рамках ініціативи “Охорона дитинства”.

Впроваджує політику безпеки дитини: правила захисту дітей;

  • Охорона та захист Організація, безпечна для дітей:
  • Впроваджує політику безпеки дитини: правила захисту дітей;
  • Реалізує безпечні програми та проекти;
  • Працює у напрямку зменшення ризику шкоди;
  • Запроваджує Кодекс поведінки для співробітників;
  • Протидіє порушенням;
  • Не заподіює шкоди.

Надайте власний опис

  • Save the Children у Вашій країні
  • Надайте власний опис

  • Перша психологічна допомога дітям
  • Секція 2:
  • Що таке “ Перша психологічна допомога (ППД) дітям ”?

Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)

  • Довідкові матеріали:
  • Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)
  • IASC Guidelines on Mental Health and Psychosocial Support in Emergency Settings (Керівні принципи IASC щодо підтримки психічного здоров’я та забезпечення психосоціальної підтримки в умовах надзвичайних ситуацій)
  • The Minimum Standards for Child Protection in Humanitarian Action Handbook(“Мінімальні стандарти захисту дітей в гуманітарних акціях”)
  • The Sphere Handbook: Humanitarian Charter and Minimum Standards in Humanitarian Response(Проект “Сфера”: Гуманітарна хартія та мінімальні стандарти гуманітарної відповіді)

“Низка гуманних, підтримуючих дій і заходів для підтримки іншої людини, яка страждає і яка може потребувати допомоги”

  • Перша психологічна допомога – це:
  • “Низка гуманних, підтримуючих дій і заходів для підтримки іншої людини, яка страждає і яка може потребувати допомоги”
  • Визначення сформульоване у спільному виданні ВООЗ, “War Trauma Foundation” та “World Vision International” (2011) на основі публікацій проекту “Сфера” (2011) та Керівні принципи IASC щодо підтримки психічного здоров’я та забезпечення психосоціальної підтримки в умовах надзвичайних ситуацій (2007).
  • Перша психологічна допомога передбачає:
  • Надання ненав’язливого, делікатного практичного догляду і підтримки;
  • Проведення оцінки потреб та переживань;
  • Надання допомоги щодо задоволення базових потреб людини (їжа, вода, тощо);
  • Утішання та заспокоєння;
  • Надання допомоги щодо пошуку та користування інформацією, послугами та засобами підтримки;
  • Забезпечення захисту від можливих подальших незгод і шкоди

Діяльністю виключно фахових спеціалістів;

  • Перша психологічна допомога не є:
  • Діяльністю виключно фахових спеціалістів;
  • Професійною консультацією;
  • Клінічним чи психіатричним втручанням (хоча може виступати елементом якісного клінічного догляду);
  • Психологічним дебрифінгом;
  • Проханням до постраждалого проаналізувати події, що трапилися, або встановити хронологію подій;
  • Примушуванням людей поділитися своєю історією;
  • З’ясуванням почуттів людей або виявленням деталей того, що трапилося.

В умовах надзвичайних ситуацій або відразу після кризової події...

  • Коли надають першу психологічну допомогу?
  • В умовах надзвичайних ситуацій або відразу після кризової події...
  • ...як елемент нарощування потенціалу готовності до катастроф на територіях з високою вірогідністю виникнення надзвичайних ситуацій;
  • ...під час чи після кризи, що негативно вплинула на невелику групу дітей;
  • ...у якості невідкладного втручання у ситуації дітей, які стали жертвами сексуального або фізичного насильства.

В умовах кризи діти:

  • Чому перша психологічна допомога стосується насамперед дітей?
  • В умовах кризи діти:
  • реагують та думають не так, як дорослі;
  • мають особливі потреби, зумовлені віком;
  • є особливо уразливими до шкідливого впливу через свою фізичну статуру та соціально-емоційну прив’язаність до дорослих піклувальників.

Далеко не усі діти потребують першої психологічної допомоги. Як і дорослі, деякі діти дуже легко долають і переживають неприємний досвід.

  • Які саме діти потребують ППД?
  • Далеко не усі діти потребують першої психологічної допомоги. Як і дорослі, деякі діти дуже легко долають і переживають неприємний досвід.
  • Згодом ми розглянемо, як саме діти реагують на стресові події і як виявляти дітей, які дійсно можуть потребувати першої психологічної допомоги.

Спеціалісти та персонал Save the Children;

  • Хто може надавати першу психологічну допомогу?
  • Спеціалісти та персонал Save the Children;
  • Співробітники організацій-партнерів Save the Children, які безпосередньо працюють з дітьми, а саме вчителі, освітяни, соціальні працівники тощо;
  • Будь-хто, хто надає підтримку і допомогу дітям у кризових ситуаціях.

  • Перша психологічна допомога дітям
  • Секція 3:
  • Реакції дітей на кризу

Страх того, що кризова подія чи явище повториться;

  • Типові реакції, характерні для усіх вікових груп
  • Страх того, що кризова подія чи явище повториться;
  • Переживання про те, що вони самі або їхні близькі постраждають або зникнуть;
  • Негативні реакції на образи руйнування домівки чи громади;
  • Негативні реакції на розлучення з батьками, братами чи сестрами;
  • Глибока тривога та хвилювання;
  • Плач.

Діти у віці від 0 до 3 років

  • Когнітивний розвиток
  • Діти у віці від 0 до 3 років
  • Дитина не говорить чи майже не говорить;
  • Комунікація здійснюється за допомогою мови тіла;
  • Практично повне чи повне нерозуміння ситуації або події;
  • Фізичний контакт = комфорт
  • Найбільша загроза для немовляти – бути покинутим
  • ЧОМУ?

Діти у віці від 0 до 3 років

  • Практичний приклад
  • Діти у віці від 0 до 3 років
  • Дворічна Оленка потрапила в автомобільну аварію. Вона та її тато зазнали травм. Решта пасажирів залишилися неушкодженими, але були глибоко шоковані.
  • Через кілька тижнів після аварії дівчинка відмовилася сідати в машину. Перебуваючи у транспорті вона демонструвала ознаки збудження та знервованості.

Діти у віці від 0 до 3 років

  • Типові реакції
  • Діти у віці від 0 до 3 років
  • Надмірне чіпляння за батьків;
  • Поведінка “як у маленьких” (поведінка, характерна для більш раннього віку);
  • Зміна режимів сну та харчування;
  • Плач та дратівливість;
  • Страх того, що раніше не лякало.

Діти у віці від 0 до 3 років

  • Типові реакції
  • Діти у віці від 0 до 3 років
  • Гіперактивність та брак концентрації;
  • Зміни в ігровій діяльності:
    • Зменшення або відсутність інтересу до ігор, скорочення тривалості ігрової діяльності, або повторення однієї гри;
    • Агресивні і навіть жорстокі ігри;
  • Зростання опору та вимогливості в поведінці;
  • Висока чутливість та емоційність щодо реакцій інших людей.

Діти у віці від 4 до 6 років

  • Когнітивний розвиток
  • Діти у віці від 4 до 6 років
  • Дитина володіє мовою, однак розуміння світу залишається вузьким. Усе зосереджується навколо особистого досвіду;
  • Дитина не розуміє наслідків надзвичайних ситуацій;
  • Дитина залишається повністю залежною від реакцій батьків;
  • Дитину турбує питання смерті, але вона не до кінця розуміє, що померлі не повернуться.
  • “Магічне” мислення.

Діти у віці від 4 до 6 років

  • Практичний приклад
  • Діти у віці від 4 до 6 років
  • В результаті землетрусу батько шестирічної Олі пережив стан важкого шоку. Лагідний та веселий, тато перетворився на сердитого незнайомця з непередбачуваною поведінкою, який міг побити Олю навіть за дрібні помилки.
  • У свою чергу Оля, у минулому щаслива та допитлива дівчинка, стала дуже тихою і плаксивою, і не відходила від матері ні на мить.
  • Одного вечора перед сном Оля сказала мамі: “Я би хотіла, щоб той тато знову став моїм справжнім татусем ”.

Діти у віці від 4 до 6 років

  • Типові реакції
  • Діти у віці від 4 до 6 років
  • Надмірне чіпляння за батьків чи інших дорослих;
  • Поведінка “як у маленьких” (наприклад, смоктання великого пальця);
  • Мовчанка;
  • Відсутність активності чи гіперактивність;
  • Відмова від ігор або повторення лише однієї гри;
  • Страх і переживання про те, що щось погане трапиться знову.

Діти у віці від 4 до 6 років

  • Типові реакції
  • Діти у віці від 4 до 6 років
  • Порушення сну, включаючи часті кошмари;
  • Зміна режиму харчування;
  • Збентеження;
  • Втрата здатності належним чином зосереджуватися;
  • Виконання ролей дорослих;
  • Дратівливість.

Діти у віці від 7 до 12 років

  • Когнітивний розвиток
  • Діти у віці від 7 до 12 років
  • Дитина думає конкретними категоріями, але уже проявляється абстрактне і логічне мислення;
  • Дитина краще розуміє природу та взаємозв’язок речей, зокрема, бачить причино-наслідкові зв’язки, ризики і чинники уразливості;
  • Дитина цікавиться фактами;
  • Дитина усвідомлює, що смерть – це назавжди.

Діти у віці від 7 до 12 років

  • Когнітивний розвиток
  • Діти у віці від 7 до 12 років
  • Дитина розуміє втрату;
  • Дитині важко змиритися зі змінами, що відбуваються;
  • Дитина чітко розділяє оточуючий світ на протилежності – добро і зло, правильне і неправильне, винагорода – покарання тощо;
  • Прояви “магічного” мислення.

Діти у віці від 7 до 12 років

  • Практичний приклад
  • Діти у віці від 7 до 12 років
  • Коли Наталці було дев’ять, її батьки розлучилися та роз’їхалися працювати у різні частини країни, залишивши дівчинку на виховання тітці.
  • Наталка стверджує: “ Якби я була хорошою дівчинкою, мої татко з мамою ніколи б не розлучилися. Мені потрібно краще навчатися в школі, аби вони пишалися мною і знову були разом ”.

Діти у віці від 7 до 12 років

  • Типові реакції
  • Діти у віці від 7 до 12 років
  • Зміна рівнів фізичної активності;
  • Збентеженість у почуттях та поведінці;
  • Відстороненість, уникання соціальних контактів;
  • Постійне повторення розмов про подію;
  • Неготовність чи небажання відвідувати школу;
  • Відчуття та демонстрація страху.

Діти у віці від 7 до 12 років

  • Типові реакції
  • Діти у віці від 7 до 12 років
  • Негативний вплив на пам’ять, концентрацію та увагу;
  • Розлади сну та апетиту;
  • Агресія, дратівливість та невгамовність;
  • Проблеми соматичного характеру (фізичні симптоми, пов’язані з емоційним стресом);
  • Занепокоєння долею інших постраждалих;
  • Самозвинувачення та відчуття провини.

Перехід від дитинства до дорослого життя

  • Когнітивний розвиток підлітків:
  • Перехід від дитинства до дорослого життя
  • Пошук власної ідентичності;
  • Підвищення ролі однолітків, хоча прив’язаність до сім’ї зберігається;
  • Розуміння поглядів та перспектив інших людей;
  • Розуміння наслідків для себе та інших;
  • Зростання почуття власної відповідальності, змішаного з провиною та соромом.

Підлітки

  • Практичний приклад
  • Підлітки
  • Коли Ренату було 13, на його поселення напали повстанці. Батьки хлопчика загинули, однак йому та двом його сестрам вдалося сховатися. Вони втекли з села, а потім їх знайшли солдати урядових військ та привезли до табору.
  • Ренату пропонували долучатися до ігор та забав разом з іншими дітьми, однак він весь час відмовлявся: “Як я можу грати у футбол, коли я тепер – голова сім’ї?”

Підлітки

  • Типові реакції
  • Підлітки
  • Глибоке відчуття горя;
  • Відчуття сорому чи провини за те, що не вдалося чи не було можливості допомогти постраждалим;
  • Надмірне переживання про інших постраждалих;
  • Замикання у собі чи жалість до себе;
  • Зміни у міжособистісних стосунках.

Підлітки

  • Типові реакції
  • Підлітки
  • Зростання проявів ризикованої чи самодеструктивної поведінки, замкнутість та уникнення контактів, агресія;
  • Докорінні зміни у поглядах на оточуючий світ;
  • Відчуття безпорадності та безнадії щодо сьогодення та майбутнього;
  • Непокора батькам та органам влади;
  • Активніша соціалізація з однолітками.

Віку та стадії розвитку;

  • Реакція дітей залежить від:
  • Віку та стадії розвитку;
  • Реакції інших людей, насамперед батьків та піклувальників;
  • Пережитого досвіду;
  • Попереднього життєвого досвіду, наприклад, поганого поводження, домашнього насильства та нехтування.
  • Який досвід, на Вашу думку, найбільше впливає на реакцію дітей?

Втрата одного чи кількох родичів або друзів;

  • Досвід, що впливає на реакцію дитини:
  • Втрата одного чи кількох родичів або друзів;
  • Образи серйозно поранених, покалічених та загиблих;
  • Зникнення безвісти родичів після закінчення події (у тому числі тих, які вважаються загиблими, навіть якщо їхніх тіл не було знайдено);
  • Травми, ушкодження чи хвороби внаслідок катастрофи чи іншої стресової події.

Неспроможність провести швидку евакуацію у ситуації, де виникає загроза життю;

  • Досвід, що впливає на реакцію дитини
  • Неспроможність провести швидку евакуацію у ситуації, де виникає загроза життю;
  • Перебування у пастці, запізніла евакуація;
  • Втрата домівки, школи, особистих речей;
  • Втрата домашнього улюбленця;
  • Попередній досвід втрат, стресових ситуацій та інших труднощів.
  • Перелік узято з публікації Центру катастроф громадського здоров’я Університету Каліфорнії – Лос-Анджелес (2006): Listen, protect and connect. Psychological first aid fort children, parents and other care-givers after natural disasters. Helping you and your child after disasters (“Слухай, захищай та з’єднуй: перша психологічна допомога дітям, батькам та піклувальникам після стихійного лиха. Як допомогти собі та дитині в умовах катастроф”).

  • Перша психологічна допомога дітям
  • Секція 4:
  • Виявлення дітей, які потребують першої психологічної допомоги, та принципи надання такої допомоги

Були розлучені з батьками, родичами чи іншими піклувальниками;

  • Діти, які наражаються на підвищений ризик надмірних реакцій – це діти, які:
  • Були розлучені з батьками, родичами чи іншими піклувальниками;
  • Стали свідками поранення чи загибелі близьких;
  • Самі зазнали фізичних ушкоджень;
  • Відчувають загрозу;
  • Тривожаться та переживають через горе та тривогу батьків / піклувальників;
  • Відчувають провину через те, що вони вижили, а інші – загинули.

Демонструють фізичні симптоми наявності певних проблем, а саме тремтіння, головний біль, втрата апетиту, больові відчуття тощо;

  • Діти з явними ознаками дистресу:
  • Демонструють фізичні симптоми наявності певних проблем, а саме тремтіння, головний біль, втрата апетиту, больові відчуття тощо;
  • Багато і часто плачуть;
  • Піддаються істерикам та паніці;
  • Поводяться агресивно та намагаються скривдити інших (б’ються, кусаються тощо);
  • Постійно линуть або чіпляються до піклувальника.

Виглядають спантеличеними, розгубленими чи дезорієнтованими;

  • Діти з явними ознаками дистресу:
  • Виглядають спантеличеними, розгубленими чи дезорієнтованими;
  • Виглядають відстороненими чи поводяться надзвичайно тихо – майже нерухомо;
  • Ховаються чи соромляться інших;
  • Не реагують на інших людей, взагалі перестають говорити;
  • Є дуже наляканими.

  • ?
  • Поведінка, зумовлена культурними особливостями

  • ?
  • Які явні ознаки стресу демонструють батьки та піклувальники
  • ?
  • Які явні ознаки стресу демонструють батьки та піклувальники
  • Батьки та піклувальники у стресовому стані...
  • Можуть реагувати так, як і діти
  • Інші реакції?
  • Можуть бути нездатними потурбуватися про себе та піклуватися про дітей
  • Які реакції типові для Вашої культури?

Слідкуй

  • Принципи надання першої психологічної допомоги дітям:
  • Слідкуй
  • Слухай
  • З’єднуй
  • Адаптовано з посібника ВООЗ Psychological first aid: Guide for field workers(“Перша психологічна допомога. Посібник для практикуючих спеціалістів”)
  • Слідкуй:
  • Перевіряйте та контролюйте безпеку;
  • Відстежуйте дітей з очевидними та невідкладними нагальними потребами;
  • Шукайте дітей, батьків та піклувальників з серйозними стресовими реакціями.

Контактуйте з дітьми та батьками, які можуть потребувати підтримки;

  • Слухай:
  • Контактуйте з дітьми та батьками, які можуть потребувати підтримки;
  • Дізнавайтеся, розпитуйте дітей, батьків та піклувальників про їхні потреби та тривоги;
  • Вислуховуйте дітей, батьків та піклувальників; допомагайте їм заспокоїтися.

Допомагайте дітям та їхнім родинам задовольнити базові потреби та отримати доступ до послуг;

  • З’єднуй:
  • Допомагайте дітям та їхнім родинам задовольнити базові потреби та отримати доступ до послуг;
  • Допомагайте дітям та їхнім родинам справлятися з проблемами;
  • Надавайте інформацію;
  • Допомагайте дітям та родинам налагоджувати зв’язки між собою а також зі службами соціальної допомоги.

Вони возз’єднаються зі своїми батьками чи піклувальниками;

  • Більшість дітей швидко подолають стресовий стан, якщо...
  • Вони возз’єднаються зі своїми батьками чи піклувальниками;
  • Їхні базові потреби будуть задоволені;
  • Вони відчуватимуть себе у затишку та безпеці;
  • Вони отримуватимуть підтримку, у тому числі – першу психологічну допомогу.

Діти, які залишаються у стані глибокого стресу;

  • Діти, які можуть потребувати додаткової допомоги - це:
  • Діти, які залишаються у стані глибокого стресу;
  • Діти, у яких продовжують спостерігатися серйозні зміни особистості та поведінки;
  • Діти, які не можуть нормально функціонувати у повсякденному житті;
  • Діти, які відчувають загрозу;
  • Діти, які ризикують заподіяти шкоду собі та іншим
  • Якщо дитина залишається у стані глибокого чи гострого стресу, намагайтеся не залишати її на самоті. Будьте поряд з нею до тих пір, поки стресові реакції не зникнуть, або поки вам не прийдуть на допомогу інші спеціалісти
  • До кого / куди переадресовувати дитину?
  • Які варіанти допомоги та підтримки доступні у Вашій місцевості?
  • Якщо дитина перебуває у стані глибокого / гострого стресу, їй може знадобитися професійна допомога

Секція 5:

  • Перша психологічна допомога дітям
  • Секція 5:
  • Перший контакт з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду

Слідкуй

  • Принципи надання першої психологічної допомоги дітям:
  • Слідкуй
  • Слухай
  • З’єднуй

Зверніть особливу увагу на базові потреби;

  • Слідкуй:
  • Зверніть особливу увагу на базові потреби;
  • Представтеся, поясніть, хто ви, чим займаєтеся і з якою метою знаходитеся тут;
  • Використовуйте слово “психологічний” особливо обережно.

Сядьте поряд чи навколішки з тим, щоб бути з дитиною на одному рівні;

  • Налагодження контактів з дітьми та родинами
  • Сядьте поряд чи навколішки з тим, щоб бути з дитиною на одному рівні;
  • Якщо це дозволено культурними нормами, під час розмови з дитиною делікатно торкайтеся до її руки чи плеча.
  • діти молодшого віку

Намагайтеся зібрати інформацію про подію, що сталася;

  • Перша розмова
  • Намагайтеся зібрати інформацію про подію, що сталася;
  • Будьте делікатними, не випитуйте;
  • Говоріть повільно та спокійно;
  • Уважно слухайте та зберігайте зосередженість;
  • Демонструйте повагу та співчуття;
  • Ставтеся до родини з довірою.

Перед початком тривалої розмови з дитиною обов’язково запитайте дозволу у його / її батьків чи піклувальників

  • Перша розмова
  • Перед початком тривалої розмови з дитиною обов’язково запитайте дозволу у його / її батьків чи піклувальників
  • Коли це правило не застосовується?

Будьте терплячими;

  • Перша розмова
  • Будьте терплячими;
  • Приймайте та підтримуйте усі емоції;
  • Виражайте, демонструйте надію.

Виявляйте найбільш нагальні потреби і намагайтеся їх задовольнити;

  • Перша розмова
  • Виявляйте найбільш нагальні потреби і намагайтеся їх задовольнити;
  • Надавайте максимально точну інформацію;
  • Допоможіть налагодити зв’язки з постачальниками послуг.

Запрошуйте тих, кому ви довіряєте;

  • Залучення перекладача
  • Запрошуйте тих, кому ви довіряєте;
  • Поясніть, як саме має відбуватися спілкування;
  • Переконайтеся, що перекладач чітко розуміє свою роль;
  • Не критикуйте, але перевіряйте і уточнюйте;
  • Пам’ятайте про гендерні особливості та специфіку.
  • Гендерна специфіка
  • Зважайте на гендерні проблеми та особливості під час спілкування з дітьми та їхніми родинами
  • Під час спілкування варто мати поряд з собою колегу протилежної статі на випадок, як потрібна буде його/її підтримка, або коли участь в розмові колеги іншої статі є більш доцільною
  • Перша психологічна допомога дітям
  • Дводенна навчальна програма
  • (День 2)

Секція 7:

  • Перша психологічна допомога дітям
  • Секція 7:
  • Спілкування з дітьми

  • Програма тренінгу: День 2
  • Секція 7: Спілкування з дітьми
  • Секція 8: Діти, які зазнали лиха
  • Секція 9: Батьки та піклувальники
  • Секція 10: Практичні вправи

Допоможіть дітям заспокоїтися;

  • Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду
  • Допоможіть дітям заспокоїтися;
  • Говоріть м’яко та спокійно;
  • Сядьте поряд або навколішки, щоб перебувати з дитиною на одному рівні;
  • Якщо це доцільно – підтримуйте зоровий контакт;
  • Зверніть увагу на деталі середовища, що не викликають стресу;
  • Дихайте рівно та спокійно.

Зберігайте терпіння. Налагодження довіри потребує певного часу та зусиль.

  • Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду
  • Зберігайте терпіння. Налагодження довіри потребує певного часу та зусиль.
  • Застосовуйте практику активного слухання:
  • Звертайте увагу;
  • Демонструйте свій інтерес;
  • Заохочуйте дитину до розмови;
  • Відповідайте без осуду і критики.

Дозволяє перевірити стан дитини;

  • Активне слухання...
  • Дозволяє перевірити стан дитини;
  • Сприяє взаєморозумінню;
  • Знижує рівень стресу та напруги;
  • Заохочує та сприяє пошуку рішення проблем;
  • Посилює відчуття безпеки та надії.

Уважна зосередженість

  • Активне слухання: п’ять елементів:
  • Уважна зосередженість
  • Парафразування
  • Заохочення
  • Ставлення запитань та уточнення
  • Підбиття підсумків

Не говоріть, просто слухайте;

  • Активне слухання – Уважна зосередженість:
  • Не говоріть, просто слухайте;
  • Не допускайте відволікань;
  • Не перебивайте;
  • Стежте за власною мовою тіла;
  • Виявляйте та контролюйте будь-які внутрішні перешкоди чи емоційні стимули, що можуть завадити слуханню.

Повторюйте ключові слова та поняття;

  • Адекватне слухання – Парафразування:
  • Повторюйте ключові слова та поняття;
  • Повторіть те, що було сказано;
  • Описуйте, а не інтерпретуйте;
  • Пам’ятайте про невербальні суперечності.

“Випромінюйте” тепло та позитивні відчуття;

  • Активне слухання – Заохочення:
  • “Випромінюйте” тепло та позитивні відчуття;
  • Застосовуйте форми вербального та невербального заохочення.

Ставте відкриті запитання, наприклад: “ Де ти був, коли це трапилося?”;

  • Активне слухання – Ставлення запитань та уточнення:
  • Ставте відкриті запитання, наприклад: “ Де ти був, коли це трапилося?”;
  • Досліджуйте та обговорюйте теми, що відповідають перспективі, поглядам та досвіду дитини;
  • Не випитуйте і не скеровуйте відповіді.
  • Активне слухання – Підбиття підсумків:
  • Аналізуйте та підсумовуйте сказане дитиною у ході розмови;
  • Виявляйте та звертайте увагу на ключові моменти і проблеми у розповіді дитини.

Не випитуйте;

  • Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду
  • Не випитуйте;
  • Будьте чутливими, делікатними та зосередженими;
  • У центрі уваги має залишатися дитина;
  • Приймайте та підтримуйте різноманітні емоції;
  • Використовуйте тріангуляцію.

Сприяйте налагодженню зв’язку між дітьми та їхніми сім’ями;

  • Адекватне спілкування з дітьми, які зазнали лиха / потрапили у біду
  • Сприяйте налагодженню зв’язку між дітьми та їхніми сім’ями;
  • Надавайте максимально точну інформацію;
  • Сприяйте доступу дітей та родин та послуг та соціальної допомоги.
  • Save the Children (2004), So you want to involve children in research? (“Бажаєте залучити дітей у дослідження?”)


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка