Психологічна та клінічна характеристика мігрантів



Скачати 27,44 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір27,44 Kb.

Психологічна та клінічна характеристика мігрантів

  • Підгтовив – Фаріон О.О.
  • Науковий керівник – доц. Венгер О.П.
  • Соціально-політичні зміни, що відбулися за останні роки у внутрішній і зовнішній політиці нашої держави визначили високу актуальність проблеми міграції. Сьогоднішня хвиля міграції має чи не найбільші розміри, а тому її проблема вкрай актуальна.
  • Великі масштаби еміграції з України є тривожним явищем – значна частина суспільства не може себе реалізувати на своїй батьківщині і вимушена її залишити, що призводить до суттєвих суспільних утрат – економічних і політичних, які є більш очевидними, а також соціальних, культурних, психологічних і моральних. Наукового аналізу вимагають проблеми, що пов’язані із психологічною і соціально-психологічною адаптацією особистості в іншокультурному середовищі та пов’язаною з нею кризою соціальної і особистісної ідентичності.

Психічні розлади у мігрантів давно привертали увагу психіатрів. Однак, якщо в XVIII-XIX століттях Ескіроль, Байаржс, Фальрс та ін описували "божевілля іноземців" в основному як дроманію, міграцію під впливом маячних ідей, меланхолію зі схильністю до бродяжництва, амбулаторний автоматизм з тривалими мандрівками, то в ХХ століття більш глибоко почали вивчатися психогенні, невротичні, посттравматичні стресові розлади, зумовлені соціальними стресовими фактами, які спричиняються внаслідок міграції. Для кращого розуміння причинності доцільно детальніше розглянути процес міграції та психологічні аспекти його перебігу.

  • Психічні розлади у мігрантів давно привертали увагу психіатрів. Однак, якщо в XVIII-XIX століттях Ескіроль, Байаржс, Фальрс та ін описували "божевілля іноземців" в основному як дроманію, міграцію під впливом маячних ідей, меланхолію зі схильністю до бродяжництва, амбулаторний автоматизм з тривалими мандрівками, то в ХХ століття більш глибоко почали вивчатися психогенні, невротичні, посттравматичні стресові розлади, зумовлені соціальними стресовими фактами, які спричиняються внаслідок міграції. Для кращого розуміння причинності доцільно детальніше розглянути процес міграції та психологічні аспекти його перебігу.

Процес міграції поділяється на три основних етапи:

  • Процес міграції поділяється на три основних етапи:
  • Преміграція
  • Міграція
  • Постміграція

Перший етап — преміграція, включає в себе прийняття рішення і підготовку до переїзду. Проблематика цього етапу є дуже вагомою у політичних, військових мігрантів (біженців), у яких формується поняття «загроза», приймається рішення про втечу. Доміграційний період у біженців з «гарячих точок» був зв’язаний з перебігом гострих та хронічних стресових ситуацій. Психологічний натиск, напружене очікування небезпеки викликають підвищений рівень тривоги, небезпеки, страху.

  • Перший етап — преміграція, включає в себе прийняття рішення і підготовку до переїзду. Проблематика цього етапу є дуже вагомою у політичних, військових мігрантів (біженців), у яких формується поняття «загроза», приймається рішення про втечу. Доміграційний період у біженців з «гарячих точок» був зв’язаний з перебігом гострих та хронічних стресових ситуацій. Психологічний натиск, напружене очікування небезпеки викликають підвищений рівень тривоги, небезпеки, страху.
  • Другий етап, міграція — фізичне переселення людей з одного місця на інше.
  • Третій етап — постміграція, визначається як «поглинення іммігранта в рамках соціальних і культурних рамок нового суспільства». В процесі соціально-психологічної адаптації імігранти проходять наступні фази (за Тріандінсом): так звана U-подібна крива адаптації, яка включає в себе п’ять основних стадій:
  • Ейфорична фаза
  • Туристична фаза
  • Депресивна фаза
  • Орієнтаційна фаза
  • Дієва фаза

1. Ейфорична фаза, «медовий місяць» у мігрантів задіяна лише емоційна сфера психіки. Подібний споглядально-пасивний стан триває від кількох днів, до кількох місяців, в залежності від особистості кожного мігранта. У цей період не відбувається змін інтересів активності суб’єкта, перебудови його поведінки, стратегій, планів, завдань та діяльності загалом.

  • 1. Ейфорична фаза, «медовий місяць» у мігрантів задіяна лише емоційна сфера психіки. Подібний споглядально-пасивний стан триває від кількох днів, до кількох місяців, в залежності від особистості кожного мігранта. У цей період не відбувається змін інтересів активності суб’єкта, перебудови його поведінки, стратегій, планів, завдань та діяльності загалом.
  • 2. «Туристична» фаза, у якій починає отримуватися сама необхідна інформація про життя незнайомого суспільства. Відбувається осмисленість зовнішньої сторони ситуації, побудова її образу і наступне включення даного образу в цілісне представлення суб’єкта про себе і взаємозв’язок з оточенням. На цьому етапі вже починає формуватися негативний вплив, людина зустрічається з непорозумінням і відторгненням.

3. Орієнтаційна фаза. Іммігрант вимушений розбиратися не лише з особистісними проблемами, але й проблемами соціуму: організаційні, правові, політичні, культурні, психологічні аспекти. Етнокультурна адаптація розглядається як складний, багатогранний і багатосторонній процес звикання і пристосування до нових умов життя, це "процес і результат взаємодії етнічних груп як єдиних і цілісних суб’єктів міжгрупової взаємодії і взаємосприйняття". Інша культура примушує мігрантів відмовитися від попереднього (колишнього) способу життя, прийняти інші соціальні норми, правила та зразки поведінки. Для мігранта в процесі адаптації змінюється все – від природи і клімату до психологічних стосунків, а також традицій, звичаїв, ритуалів, цінностей. Навіть за умов сприятливих обставин, адаптація до іншого етнічного і культурного середовища – складний, стресогенний процес.

  • 3. Орієнтаційна фаза. Іммігрант вимушений розбиратися не лише з особистісними проблемами, але й проблемами соціуму: організаційні, правові, політичні, культурні, психологічні аспекти. Етнокультурна адаптація розглядається як складний, багатогранний і багатосторонній процес звикання і пристосування до нових умов життя, це "процес і результат взаємодії етнічних груп як єдиних і цілісних суб’єктів міжгрупової взаємодії і взаємосприйняття". Інша культура примушує мігрантів відмовитися від попереднього (колишнього) способу життя, прийняти інші соціальні норми, правила та зразки поведінки. Для мігранта в процесі адаптації змінюється все – від природи і клімату до психологічних стосунків, а також традицій, звичаїв, ритуалів, цінностей. Навіть за умов сприятливих обставин, адаптація до іншого етнічного і культурного середовища – складний, стресогенний процес.

Американський антрополог К. Оберг назвав психічний стан, в якому переселенці перебували в чужій країні, "культурним шоком", він вважав, що занурення в іншу культуру для кожної людини є дезорганізуючим переживанням. Сутність культурного шоку – конфлікт старих і нових культурних норм і орієнтацій, старих – що властиві індивіду як представнику того суспільства, яке він залишив, і нових, що представляють те суспільство, до якого він прибув.

  • Американський антрополог К. Оберг назвав психічний стан, в якому переселенці перебували в чужій країні, "культурним шоком", він вважав, що занурення в іншу культуру для кожної людини є дезорганізуючим переживанням. Сутність культурного шоку – конфлікт старих і нових культурних норм і орієнтацій, старих – що властиві індивіду як представнику того суспільства, яке він залишив, і нових, що представляють те суспільство, до якого він прибув.
  • Культурний шок – це конфлікт двох культур на рівні індивідуальної свідомості.

Орієнтаційна фаза вимагає розширення соціального простору особистості, що супроводжується постійними стресовими ситуаціями, які викликані різноманітними подіями розмежування між очікуваним та дійсним. Хоча стрес є мотивацією для адаптації, тривалий дистрес робить індивідуумів вразливими до психічних і соматичних розладів.

  • Орієнтаційна фаза вимагає розширення соціального простору особистості, що супроводжується постійними стресовими ситуаціями, які викликані різноманітними подіями розмежування між очікуваним та дійсним. Хоча стрес є мотивацією для адаптації, тривалий дистрес робить індивідуумів вразливими до психічних і соматичних розладів.

4. Депресивна фаза. Як правило, через неї проходять всі мігранти, незалежно від рівня успішності подолання трьох попередніх фаз. Відбувається вона на фоні кризи адаптації. Криза – це момент розвитку, зміни, критичний період підвищеної чутливості зростаючих потенцій, антагоністичне джерело формування пристосованості до соціального середовища.

  • 4. Депресивна фаза. Як правило, через неї проходять всі мігранти, незалежно від рівня успішності подолання трьох попередніх фаз. Відбувається вона на фоні кризи адаптації. Криза – це момент розвитку, зміни, критичний період підвищеної чутливості зростаючих потенцій, антагоністичне джерело формування пристосованості до соціального середовища.
    • За Тріандісом, ця фаза є «переломом кривої», етап депресії змінюється оптимізмом, але процес прямує «до гори» при умові забезпечення адаптації, що дається далеко не всім.
    • Рон Бейлер дещо по іншому поділяє постміграційний період: 1) «медовий місяць»; 2) фаза «прозріння»; 3) фаза «початку розв’язків конфліктів»; 4) фаза «ефективного функціонування».

Спільними є два розв’язки ситуації:

  • Спільними є два розв’язки ситуації:
  • Адаптація: перехід з «орієнтаційної» чи фази «прозріння» до фази «активної дільності».
  • Дезадаптація — персистуюча стресова ситуація яка призводить до ряду психічних розладів. Найбільш типові орозлади розглядатимуться далі.
  • Ейфорична фаза
  • Туристична фаза
  • Депресивна фаза
  • Орієнтаційна фаза
  • Дієва фаза
  • «тріада» розладу адаптації:
  • депресія;
  • агресія;
  • алкоголізм

Маючи ряд статистичних досліджень можна виділити наступні розлади психіки. Які притаманні у популяції мігрантів:

  • Маючи ряд статистичних досліджень можна виділити наступні розлади психіки. Які притаманні у популяції мігрантів:
  • Іпохондричний невроз — виділяють ряд соматичних скарг, таких як відчуття серцебиття, перебоїв у роботі серця, ядухи, нудоти, біль у суглобах, інші. Діагностичною відмінністю є відсутність соматичних змін та виражена демонстративність скарг. Такі суб’єкти бажають привернути до себе увагу, викликати у навколишніх співчуття до «хворої» людини.

Астенічна депресія — несправедливий, злий світ навколо, безліч нездоланних труднощей, безперспективне майбутнє. Емоції і моторика скуті, персистуючий тривожно-фобічний синдром

  • Астенічна депресія — несправедливий, злий світ навколо, безліч нездоланних труднощей, безперспективне майбутнє. Емоції і моторика скуті, персистуючий тривожно-фобічний синдром
  • Декомпенсація циклотимічної психопатії.
  • Шизоїдна психопатія — формування надцінних, маячних ідей, паранояльного синдрому, хвороблива обхідливість, скидання вини на інших, наростання інтроверсії (перебільшення власного «Я»).
  • Експлозивна психопатія.
  • Алкоголізм, алкогольні психози.

5. Дієва фаза. Характерна для людей, які успішно пройшли адаптацію. Існує поняття «феномен здорового мігранта», оскільки лише люди з високою стійкість психічного і соматичного здоров’я можуть реалізувати себе в умовах міграції.

  • 5. Дієва фаза. Характерна для людей, які успішно пройшли адаптацію. Існує поняття «феномен здорового мігранта», оскільки лише люди з високою стійкість психічного і соматичного здоров’я можуть реалізувати себе в умовах міграції.

Висновки:

  • Узагальнюючи, слід зауважити, що, по-перше, внутрішньоособистісний конфлікт можна вважати індикатором наявності у індивіда кризи ідентичності як неузгодженості між бажаним та реальним; по-друге, криза ідентичності може торкатися декількох сфер – культурної, етнічної, професійної, сімейної; по-третє, серед негативних наслідків внутрішньоособистісного конфлікту виділяють такі: психологічна дезорганізація особистості, зниження активності та ефективності діяльності; підвищений рівень тривожності; залежність людини від інших людей та обставин; загальна депресія; стресові стани; фрустрація основних потреб; почуття неповноцінності і нікчемності; розлад життєвих цінностей; втрата сенсу життя. Неможливість позитивного конструктивного виходу із кризи супроводжується виникненням хворобливих переживань невдач, незадоволених потреб, недосягнення цілей, втрати сенсу життя.

У той же час, будь-який конфлікт, у тому числі, внутрішньоособистісний, може вирішуватися конструктивно та мати позитивний ефект. Конфлікти сприяють мобілізації ресурсів особистості для подолання існуючих бар’єрів її розвитку; сприяють адаптації та самореалізації у складних умовах та підвищенню стресостійкості; конфлікти допомагають самопізнанню та адекватній самооцінці; позитивно вирішені конфліктні переживання загартовують характер, формують рішучість у поведінці особистості. Тому стрес акультурації та криза ідентичності, яку він породжує, має різний ступінь проявів у різних людей. Таким чином, стресогенність міграції та процесу адаптації людини до інших соціальних і культурних умов вимагає глибокого психологічного аналізу, спрямованого на з’ясування сутності психологічної акультурації.

  • У той же час, будь-який конфлікт, у тому числі, внутрішньоособистісний, може вирішуватися конструктивно та мати позитивний ефект. Конфлікти сприяють мобілізації ресурсів особистості для подолання існуючих бар’єрів її розвитку; сприяють адаптації та самореалізації у складних умовах та підвищенню стресостійкості; конфлікти допомагають самопізнанню та адекватній самооцінці; позитивно вирішені конфліктні переживання загартовують характер, формують рішучість у поведінці особистості. Тому стрес акультурації та криза ідентичності, яку він породжує, має різний ступінь проявів у різних людей. Таким чином, стресогенність міграції та процесу адаптації людини до інших соціальних і культурних умов вимагає глибокого психологічного аналізу, спрямованого на з’ясування сутності психологічної акультурації.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка