Психологічний супровід розвитку дітей з особливими освітніми потребами в умовах дошкільного навчального закладу



Дата конвертації27.03.2017
Розмір39,2 Kb.

Психологічний супровід розвитку дітей з особливими освітніми потребами в умовах дошкільного навчального закладу

  • Не можна вимагати від дитини неможливого
  • – до певного рівня і певного кола знань
  • різні діти йдуть по різному
  • В.Сухомлинський
  • Артюхова Катерина Євгенівна,
  • практичний психолог ДНЗ №79

Нормативно-правове забезпечення інклюзивної освіти та створення рівних умов для отримання освіти дітей з особливими потребами

  • Етичний кодекс психолога
  • Конституція України
  • Декларація прав людини
  • Конвенція про права дитини
  • Закони України
  • Про освіту
  • Про загальну середню освіту
  • Про дошкільну освіту
  • Про охорону дитинства
  • Про реабілітацію інвалідів в Україні
  • Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні
  • Укази Президента України
  • Про додаткові невідкладні заходи щодо створення сприятливих умов для життєдіяльності осіб з обмеженими фізичними можливостями, № 1228/ 2007 від 18.12.2007
  • Про додаткові заходи щодо підвищення якості освіти в Україні; № 244/ 2008 від 20 березня 2008
  • Постанови, Розпорядження Кабінету Міністрів України
  • Розпорядження від 22 квітня 2006 р. № 229-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної програми "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини на 2006-2016 роки"»
  • Постанова від 15 серпня 2011 року № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»
  • Накази Міністерства освіти і науки України
  • « Про заходи щодо забезпечення реалізації прав дітей в Україні» від 11.01.2012 № 12
  • « Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» від 18.05.2012 р. № 1/9-384
  • « Про організацію діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій» від 04.06.2013 № 680
  • « Про затвердження плану заходів щодо забезпечення права на освіту дітей з особливими потребами, у тому числі дітей-інвалідів» від 14.06.2013 р. № 768
  • «Про затвердження заходів щодо впровадження інклюзивного навчання в дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладах на період до 2015 року» від 23.07.2013 № 1034
  • Листи
  • Лист МОНУ № 1/9 -1від 04.01.1994 р. « Про створення консультативних пунктів, кабінетів психологічної допомоги сім’ї»
  • Лист МОН від № 1/9-384 від 18.05.2012 р. «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах»
  • Лист МОНУ від № 1/9-529 від 26.07.2012 р. «Про організацію психологічного і соціального супроводу в умовах інклюзивного навчання»
  • Лист МОНМСУ № 1/9-1 від 02.01.2013 «Про визначення завдань працівників психологічної служби системи освіти в умовах інклюзивного навчання»
  • Відповідно до листа Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 18.05.12 р. № 1/9-384 «Про організацію інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» індивідуальна програма розвитку дитини розробляється групою фахівців (заступник директора з навчально-виховної роботи, вчителі, асистент вчителя, психолог, вчитель-дефектолог та інші) із обов’язковим залученням батьків, або осіб, які їх замінюють.
  • При складанні індивідуальної психолог виключно надає інформацію про її індивідуальні особливості, можливості і потреби, рівень сформованості пізнавальних процесів і дій. А саме:
  • співвідношення рівня розумового розвитку дитини і вікової норми;
  • рівень розвитку когнітивної сфери;
  • особливості емоційно-вольової сфери;
  • індивідуально-типологічні особливості;
  • розумова працездатність та темп розумової діяльності.
  • Основна мета індивідуального планування – допомога педагогічному колективу закладу пристосувати середовище до потреб дитини шляхом надання їй додаткових послуг та форм підтримки у процесі навчання; організації спостереження за динамікою її розвитку.

Інвалід — особа, яка має порушення здоров'я зі стійкими розладами функцій, обумовлене захворюванням, наслідками травми чи дефектами, що призводять до обмеженої життєдіяльності та викликають необхідність її соціального захисту. Обмежена можливість — утрата здатності (внаслідок дефекту) виконувати певну діяльність у межах того, що вважається нормою для людини. Діти з особливими освітніми потребами - всі вихованці, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми (діти з особливостями (порушеннями) психофізичного розвитку)

Класифікація вад психофізичного розвитку

  • діти з сенсорними вадами. До цієї групи належать діти з порушенням слуху та діти з порушенням зору;
  • діти з опорно-руховими порушеннями. Дефекти опорно-рухової системи вроджені або які виникли в результаті перенесених хвороб (дитячий церебральний параліч, унаслідок травми хребта або ампутації);
  • діти з вадами розумового розвитку (затримка психічного розвитку, розумова відсталість: F 70 легкий ступінь розумової відсталості, F 72 – середній ступінь розумової відсталості, F 73- глибока розумова відсталість (ідіотія), синдром Дауна);
  • діти з порушенням мовлення (логопади). Сюди належать порушення усного мовлення (дистонія, браділалія, тахілалія, заїкання, дислалія, ринолалія, дизартрія, алалія, афазія) та порушення писемного мовлення (дислексія, дисграфія);
  • діти з комбінованими вадами, тобто до цієї групи відносяться діти зі змішаним (складним) дефектом, наприклад:розумово відсталі і глухі, розумово відсталі і слабозорі або незрячі, сліпоглухоніми і т.д.
  • діти з порушеннями емоційно-вольової сфери (ГРДУ, РАС тощо)

глухота – глибоке стійке двостороннє порушення слуху, вроджене або набуте у ранньому віці до того, як у дитини сформувалось мовлення; туговухість – часткова слухова недостатність з різним ступенем виразності, яка є причиною порушень мовленнєвого розвитку; пізнооглухлість – втрата слуху після того, як мовлення було сформоване. Серед причин порушення слуху – пологові травми, інфекційні захворювання, наслідки застосування деяких медикаментів, запальні процеси.

  • Діти з порушенням слуху

Вторинні ускладнення: порушення словесного мовлення, з затримкою розвиваються всі пізнавальні процеси (словесно-логічне та наочне мислення, зорове сприймання, слухо-мовленнєва пам'ять), проблеми у становленні особистості (вольова поведінка, емоції і почуття, характер, проблеми з самооцінкою), недостатність вестибулярного апарату зумовлює затримку прямостояння, особливості ходи, недорозвинення просторового орієнтування. РОЗВИТОК СЛОВЕСНОГО МОВЛЕННЯ(ПЕРЕКАЗ ВІРШІВ, КАЗОК ТОЩО), РОЗВИТОК ВСІХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ (РІЗНОМАНІТНІ ВПРАВИ), РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ, ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ, ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК (ВПРАВИ НА КООРДИНАЦІЮ РУХІВ, ВПРАВИ НА ПРОСТОРОВЕ ОРІЄНТУВАННЯ), ОБОВ’ЯЗКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

  • Діти з порушенням слуху

Сліпота – зорові відчуття у дітей або зовсім відсутні, або зберігається відчуття світла чи незначний залишковий зір, проте його недостатньо для звичайної життєдіяльності. Слабозорість – виразне зниження гостроти зору або значне порушення інших зорових функцій (наприклад, значне звуження меж поля зору), або прогресуюче захворювання. Проте навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором. Гострота зору – здатність ока розрізняти дві точки, що світяться, як окремі при мінімальній відстані між ними.

  • Діти з порушенням зору
  • Діти з порушенням зору
  • Вторинні дефекти при порушенні зору можуть бути: порушення координації руху; порушення у розвитку пізнавальних процесів (складність образного мислення, такі діти не вміють порівнювати і узгоджувати), але при цьому добре розвинена слухова пам’ять та кінестетика; проблеми з розвитком творчої уяви; порушення у емоційно-вольовій сфері; порушення працездатності, порушення у спілкуванні; занижена самооцінка.
  • ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК (ВПРАВИ НА КООРДИНАЦІЮ РУХІВ, ВПРАВИ НА ПРОСТОРОВЕ ОРІЄНТУВАННЯ), РОЗВИТОК ВСІХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ (РІЗНОМАНІТНІ ВПРАВИ), РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ, ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ,
  • РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ, ОБОВ’ЯЗКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

Дитячий церебральний параліч (ДЦП) – непрогресуюче захворювання головного мозку, яке вражає ті його ділянки, які відповідають за рухливість і положення тіла, і виникає на ранніх етапах розвитку головного мозку. Крім ДЦП та поліомієліту до порушень опорно – рухового апарату призводять різні причини: вроджені патології опорно – рухового апарату: кривошия; аномалії розвитку хребта (сколіоз); деформації стопи; недорозвиток і дефекти кінцівок; аномалії розвитку пальців кисті; артрогрипоз (вроджене каліцтво); набуті захворювання і порушення опорно – рухового апарату: травматичні ураження спинного і головного мозку, кінцівок; поліартрит; захворювання скелету (туберкульоз, пухлина кісток, остеомієліт); системні захворювання хребта (рахіт, хондродистрофія).

  • Діти з розладами функцій опорно – рухового апарату
  • Вторинні розлади
  • Розлади емоційно-вольової сфери, Нерівномірність сформованості різних пізнавальних функцій, дисгармонійність інтелектуального розвитку, спостерігається слабкість невербальної складової інтелекту. Неповноцінно відбувається розвиток зорового, слухового, тактильного, кінестетичного відчуття та сприймання. Може виявлятися порушення слуху та слухового сприймання, часто буває надмірна чутливість до слухових подразнень. Здатність узгоджувати рухи руки та очей формується з труднощами, внаслідок чого уповільнюється розвиток предметних дій, що веде до затримки загального розвитку. Ускладнене засвоєння навичок самообслуговування. Погано формується уявлення, а особливо – уява як більш творчий процесу, тому уявлення й уява найслабші ланки в структурі інтелекту дітей цієї категорії.
  • Вторинні дефекти
  • ЩО РОЗВИВАЄМО:
  • РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ,
  • РОЗВИТОК ВСІХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ (РІЗНОМАНІТНІ ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ВСІХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ, МОВЛЕННЯ),
  • ФІЗИЧНИЙ РОЗВИТОК (ВПРАВИ НА КООРДИНАЦІЮ РУХІВ, ВПРАВИ НА ПРОСТОРОВЕ ОРІЄНТУВАННЯ, ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ М’ЯЗОВИХ ЗАТИСКІВ),
  • ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК САМООБСЛУГОВУВАННЯ,
  • ФОРМУВАННЯ АДЕКВАТНОЇ САМООЦІНКИ,
  • РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ,
  • ОБОВ’ЯЗКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

Діти з затримкою психічного розвитку (ЗПР)

  • Затримка психічного розвитку (ЗПР), варіант психічного дизонтогенезу, до якого відносяться як випадки уповільненого психічного розвитку («затримка темпу психічного розвитку»), так і відносно стійкі стани незрілості емоційно-вольової сфери та інтелектуальної недостатності. Процес розвитку пізнавальних здібностей при ЗПР часто ускладнюється різними негрубими, але нерідко стійкими нервово-психічними розладами (астенічними, церебрастеничними, невротичними, неврозоподібними та ін), що порушують інтелектуальну працездатність дитини.
  • Причини виникнення ЗПР: органічна недостатність нервової системи, частіше резидуального (залишкового) характеру, у зв'язку з патологією вагітності та пологів; хронічні соматичні захворювання; конституціональні (спадкові) фактори; несприятливі умови виховання (рання депривація, поганий догляд, бездоглядність та ін)

виділяється слабка емоційна стійкість, порушення самоконтролю у всіх видах діяльності, агресивність поведінки і її провокуючий характер, труднощі пристосування до дитячого колективу під час гри і занять, метушливість, часта зміна настрою, невпевненість, відчуття страху; низький рівень розвитку всіх пізнавальних процесів (не відповідає віку); відставання у становленні мови, низька мовна активність, недостатність динамічної організації мови. РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ, РОЗВИТОК ВСІХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ (РІЗНОМАНІТНІ ВПРАВИ НА РОЗВИТОК ВСІХ ПІЗНАВАЛЬНИХ ПРОЦЕСІВ, МОВЛЕННЯ), РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ, ОБОВ’ЯЗКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

  • Проблеми, які виникають у дітей даної категорії

Гіперактивний розлад з дефіцитом уваги (ГРДУ) – це розлад самоконтролю, який означає дефіцит уваги, проблеми контролю над бажаннями і високий рівень активності. Переважно цей розлад не тимчасовий і не минає з віком. Аутизм та розлади аутичного спектру (РАС) – це порушення розвитку психіки, яке характеризується неправильною функцією моторики й мови, поведінки і стандартів діяльності, що призводить до порушення взаємодії з соціумом. РОЗВИТОК ЕМОЦІЙНО-ВОЛЬОВОЇ СФЕРИ, КОРЕКЦІЯ ПОВЕДІНКИ, РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНОЇ СФЕРИ, ОБОВ’ЯЗКОВІ КОНСУЛЬТАЦІЇ СПЕЦІАЛІСТІВ

  • Діти з порушеннями емоційно-вольової сфери

Діти з розумовою відсталістю

  • Розумова відсталість – сукупність спадкових, вроджених (олігофренія) або рано набутих (деменція) стійких синдромів загального психічного відставання у розвитку, які проявляються в утрудненні соціальної адаптації головним чином через переважаючий інтелектуальний дефект.
  • Легкий ступінь (F 70) мислення конкретне, стереотипне, некритичне; уміння встановлювати причинно–наслідкові зв’язки несформоване; мовлення характеризується загальним недорозвитком; запам’ятовування неточне; невміння зосередитись на будь-якій діяльності тривалий час; сприймання нецілеспрямоване, звужене, результати сприймання не осмислюються; емоції недиференційовані.
  • Помірний ступінь (F 71). Характеризується несформованими пізнавальними процесами; мислення конкретне, непослідовне, інертне.
  • Важкий ступінь (F 72). Ці діти подібні до дітей з F 71 за клінічною картиною та ознаками ураження центральної нервової системи. У них низький рівень розвитку моторики, порушення координації рухів, наявні інші відхилення, обумовлені органічними порушеннями головного мозку; частина дітей не вміють самостійно пересуватись.
  • Глибокий ступінь (F 73), найважчий. Уражається не лише кора головного мозку, а й частково підкірка, що призводить до грубого порушення фізичного та психічного розвитку.

1. Виявлення дітей, у яких виникають труднощі у навчанні, спілкуванні та взаємодії з оточуючими; визначення причин цих труднощів; при потребі, скерування до відповідних фахівців з метою встановлення причин та надання допомоги. 2. Виявлення причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвитку дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з вихователями. 3. Проведення спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб. 4. Участь, у межах своєї компетенції, у складанні розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину та її індивідуального плану розвитку. 5. Участь в підготовленні документів для розгляду на засіданнях психолого-медико-педагогічних консультацій.

  • Завдання практичного психолога щодо організації інклюзивного навчання загальноосвітньому навчальному закладі

6. Ознайомлення з висновками і рекомендаціями психолого-медико-педагогічних консультацій щодо організації навчання дитини та надання їй додаткових послуг; розробка індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи. 7. Участь у розробці необхідної адаптації навчальних матеріалів, підходів, а саме, надання рекомендацій педагогам щодо врахування особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини при визначенні форм і методів роботи з нею. 8. Сприяння створенню позитивного мікроклімату в колективі, проведення заходів, спрямованих на профілактику стигматизації і дискримінації у шкільному оточенні, формування дружнього та неупередженого ставлення до дитини з особливими освітніми потребами. 9. Надання у межах своєї компетенції консультативно-методичної допомоги педагогам у роботі з дитиною. 10. Налагодження співпраці з фахівцями, які безпосередньо працюють з дитиною з особливими освітніми потребами та приймають участь у розробленні індивідуальної програми розвитку.

  • Завдання практичного психолога щодо організації інклюзивного навчання загальноосвітньому навчальному закладі

Алгоритм діяльності практичного психолога в умовах інклюзивної освіти включає:

  • Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю протікання захворювання, співбесіду з представником психолого-медико-педагогічної консультації;
  • Бесіду з дитиною та її батьками, метою визначення рівня можливостей дитини (самообслуговування, спілкування, пізнавальних можливостей, самоконтролю поведінки, емоційно-вольової сфери тощо);
  • Оцінку освітнього середовища, визначення щодо його відповідності до потреб і можливостей дитини. Психолог надає пропозицію щодо здійснення організаційних, функціональних, методичних змін.
  • Вивчення індивідуальних особливостей та психічного розвитку дитини.
  • Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки індивідуальної програми розвитку.

Алгоритм діяльності практичного психолога в умовах інклюзивної освіти включає:

  • Проведення зустрічі з батьками і вихованцями класу (групи), педагогами з метою формування їх психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими освітніми потребами.
  • Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних можливостей дитини та відповідного формування особистості.
  • Відстеження соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.
  • Сприяння соціальній інтеграції дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
  • Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості вихованця, адаптація відповідних індивідуальних програм, планів.

Дотримання певних гігієнічних вимог при організації занять, тобто заняття проводяться в добре провітрюваному приміщенні, звертається увага на рівень освітленості і розміщення дітей на заняттях. Ретельний підбір наочного матеріалу для занять і його розміщення таким чином, щоб дитина могла легко його сприймати, щоб зайвий матеріал не відволікав увагу дитини. Контроль за організацією діяльності дітей на заняттях: важливо продумувати можливість зміни на заняттях одного виду діяльності іншим, включати в план занять фізкультхвилинки. Психолог повинен стежити за реакцією, за поведінкою кожної дитини і застосовувати індивідуальний підхід.

Організація взаємодії психолога з педагогами

  • Найважливішою умовою актуалізації потенційних можливостей дітей з обмеженими можливостями є психологічна компетентність педагога: делікатність, такт, вміння надати допомогу дитині у здійсненні навчально-пізнавальної діяльності, в усвідомленні успіхів і причин невдач та ін.
  • Основними завданнями психологічної просвіти педагогів є
  • розкриття «слабких» і «сильних» сторін когнітивного і особистісного розвитку дитини,
  • визначення способів компенсації труднощів,
  • вироблення найбільш адекватних шляхів взаємодії вихователя з дитиною при фронтальній та індивідуальній формах організації занять.
  • Форми психологічної просвіти педагогів можуть бути різноманітними:
  • заняття та семінари з вихователями з ключових проблем розвитку дитини з особливими освітніми потребами,
  • організація педагогічних консиліумів,
  • підготовка до тематичних батьківським зборам,
  • індивідуальні консультації тощо.

Для успішного здійснення корекційно-розвиваючої роботи необхідна активна допомога і підтримка з боку батьків. Форма і зміст роботи з батьками визначається ступенем їх готовності до співпраці. На початковому етапі взаємодії найбільш продуктивною формою роботи є індивідуальне консультування. Воно проводиться у кілька етапів: завданням першого етапу є встановлення довірчих відносин з батьками, наступний етап індивідуального консультування проводиться за підсумками всебічного обстеження дитини. Дуже важливо дати зрозуміти батькам, що не слід усвідомлювати труднощі дітей як невдачі й соромитися проблем, що вони повинні намагатися допомогти своїй дитині, підтримати її. На етапі корекційно-розвиваючої роботи батьки залучаються до виконання конкретних рекомендацій і завдань психолога. Треба пам’ятати, що сім’ям, які виховують дітей з особливими потребами, дуже важко у всіх сферах життя. Отже, важливе толерантне ставлення!

  • Організація взаємодії психолога з батьками

Практичний блок

  • Заняття з дітьми
  • Інтерактивний блок
  • 1.Дихальна гімнастика
  • 2. Комплекс “Кінезіологічна гімнастика”

Дякую за увагу!



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка