Конституційний статус Президента України та правове регулювання його діяльності
Структура та роль апарату Президента
Механізми кадрового забезпечення
Роль РНБОУ та її взаємодія з Секретаріатом Президента
Роль Президента України у визначенні та реалізації державної політики
Основі інструменти визначення та реалізації державної політики в усіх сферах – право законодавчої ініціативи, право вето, право звернення до Конституційного Суду.
У сферах зовнішньої політики, оборони та безпеки – визначення та реалізація державної політики за допомогою Міністерства закордонних справ, Міністерства оборони і Служби безпеки.
- можливість видання указів нормативного характеру у цих сферах;
- можливість давати доручення Міністру закордонних справ, Міністру оборони та Голові СБУ.
- вплив через рішення РНБОУ.
У сферах економіки, правової, внутрішньої, соціальної та гуманітарної політики - контроль за реалізацією Кабінетом Міністрів державної політики.
- можливість видання указів рекомендаційного характеру для Кабінету Міністрів у цій сфері;
- право скасовувати акти Кабінету Міністрів та голів місцевих державних адміністрацій
Бюро громадських справ, культури та недержавних організацій
Бюро звернень та громадської думки
Державний секретар
Бюро європейської інтеграції
Бюро з питань виступів Президента
Бюро інформації та зв’язків з громадськістю
Бюро міжнародних справ
Фінансове бюро
Адміністративно-господарське бюро
Секретаріат Спільної комісії, ухвалюючої вироки у справах про порушення дисципліни публічних фінансів, та Уповноваженого з питань дисципліни публічних фінансів
Аналіз інформації про стан справ щодо державної політики у відповідній сфері
Забезпечення Президента аналітичною інформацією
Вироблення пропозицій щодо державної політики у відповідній сфері, підготовка проектів нормативних актів
Здійснення моніторингу діяльності інших владних інститутів (Парламенту, Уряду, НБУ тощо) та у разі потреби залучення Президента до активної участі у вирішенні проблем
Представлення позиції Президента, за його дорученням
Взаємодія з науковими, громадськими та іншими організаціями, залучення їх до процесу вироблення політичних рішень
Взаємодія Президента України з підпорядкованими особами
Президент України
Секретар Ради національної безпеки і оборони України
Державний радник з зовнішньої політики
Державний радник з економічної та соціальної політики
Державний радник з гуманітарної політики
Державний радник з внутрішньої та правової політики
Керівник Кабінету Президента
Керівник Секретаріату Президента
Міністр
закордонних справ
Міністр оборони
Голова Служби
безпеки України
Порядок призначення на політичні посади (державних радників, керівників структурних підрозділів апарату Президента)
1. Оголошення про вакансії та бачення (очікування) Президента від осіб на зазначених посадах
2. Формування Конкурсної комісії для відбору на зазначені посади (з числа авторитетних у суспільстві осіб);
3. Подання кандидатами своїх ПРОГРАМ (концепцій, стратегій)
4. Рішення Конкурсної комісії про якість і реалістичність Програм, а також про моральні та професійні якості кандидатів
5. Особиста зустріч Президента з найкращими кандидатами на кожну посаду
6. Прийняття Президентом рішення про призначення на посаду, в тому числі з урахуванням думки Конкурсної комісії
Порядок призначення на посади державних службовців в апараті Президента
1. Оголошення Керівником Секретаріату про вакансію та про конкурс на неї
2. Подання кандидатами своїх заяв на участь в конкурсі та резюме
3. Проведення Головдержслужбою конкурсу (конкурсну комісію складають представники Головдержслужби; Секретаріату Президента; профільних міністерств; політичних партій, які підтримують Президента; громадських організацій; наукових установ, тощо)
4. Визначення переможця конкурсу
5. Погодження кандидатури керівником структурного підрозділу Секретаріату Президента, до якого призначається особа (попередня співбесіда тощо). Можливе мотивоване відхилення кандидатури
6. Прийняття Керівником Секретаріату Президента рішення про призначення на посаду
Роль РНБОУ (два альтернативні варіанти)
Діє лише у випадку реальної загрози національній безпеці України (воєнна загроза; надзвичайні ситуації, тощо)
Є формою взаємодії Президента з Кабінетом Міністрів у виробленні та реалізації поточної державної політики