Ринок праці: сутність, особливості, структура. Сегментація ринку праці. Державне регулювання ринку праці



Скачати 14,28 Kb.
Дата конвертації17.03.2017
Розмір14,28 Kb.
  • Ринок праці: сутність, особливості, структура.
  • 2. Сегментація ринку праці.
  • 3. Державне регулювання ринку праці.
  • ТЕМА 1
  • РИНОК ПРАЦІ В ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ
  • Ринок праці: сутність, особливості, структура
  • Праця – це доцільна діяльність людини, в процесі якої вона видозмінює і пристосовує предмети природи до задоволення своїх потреб.
  • Предмети праці – це продукти природи, які в процесі праці видозмінюються і перетворюються у споживчі вартості.
  • Засоби праці – це знаряддя виробництва, за допомогою яких людина діє на предмети праці і видозмінює їх.
  • Робоча сила – це сукупність фізичних і духовних здібностей людини, які вона використовує в процесі праці. Саме робоча сила – особистісний фактор виробництва – є головним фактором процесу праці (рис. 1).
  • ЗАСОБИ
  • ПРАЦІ
  • ПРЕДМЕТИ
  • ПРАЦІ
  • РОБОЧА
  • СИЛА
  • СПОЖИВЧА ВАРТІСТЬ
  • Рис. 1. Фактори
  • процесу праці
  • Ринок праці – сукупність економічних відносин між найманими працівниками, підприємцями та біржами праці з купівлі-продажу робочої сили. У результаті продажу визначаються зміст праці, умови праці, її організація, розміри оплати праці, тривалість відпустки тощо.
  • Систему відносин на ринку праці можна зобразити у вигляді схеми (рис.2).
  • Наймані
  • працівники
  • Роботодавці
  • Держава
  • Профспілки
  • Організації
  • роботодавців
  • Рис. 2. Суб’єкти ринку праці
  • Інфраструктура ринку праці – це сукупність установ і організацій, які забезпечують взаємодію попиту й пропозиції на ринку праці. Це державні біржі праці (центри зайнятості), кадрові служби підприємств, організацій, установ, суспільні об’єднання, інші недержавні, в тому числі приватні структури, які займаються питаннями працевлаштування.
  • Основною функцією інфраструктури ринку праці є регулювання відносин між роботодавцями і працівниками з приводу оплати праці, її умов, вирішення соціально-трудових конфліктів. До функцій інфраструктури також належить посередництво між працівником та роботодавцем, сприяння їх контактам та взаємодії, допомога в доборі й відборі працівників та виборі місця роботи, в укладанні трудового контракту та ін.
  • До елементів інфраструктури ринку праці відносять:
  • – комплекс регулювання та гарантування зайнятості: закони та нормативні акти, що гарантують громадянські права у сфері трудової зайнятості;
  • – комплекс регулювання заробітної плати: закони, угоди, договори, арбітраж;
  • – комплекс регулювання компенсацій у зв’язку із втратою або зміною місця роботи, а також при перепідготовці: закони та нормативні акти, що регулюють компенсації при звільненні з місця роботи, допомогу по безробіттю, допомогу на утриманців безробітного, стипендію при перенавчанні та ін.;
  • – пенсійну систему, оскільки вона має значний вплив на економічну активність працівників перед пенсійного віку, на кількість економічно активного населення за рахунок працездатних людей пенсійного віку, які можуть займатися або ні трудовою діяльністю залежно від розміру пенсії;
  • – комплекс регулювання умов праці: закони та нормативні акти, що регулюють використання праці різник категорій працівників взагалі і зокрема
  • у несприятливих для здоров’я умовах;
  • – служби зайнятості та працевлаштування: біржі праці, агенції з відбору персоналу, агенції по працевлаштуванню, установи, що надають послуги з профорієнтації, консалтингу персоналу, лізингу персоналу та ін.;
  • – систему професійної підготовки та перенавчання;
  • – об’єднання працівників: профспілки;
  • – кадрові служби підприємств та організацій, громадські організації та фонди сприяння зайнятості.
  • 2. Сегментація ринку праці
  • Сегментація ринку праці являє собою стійкі замкнуті групи робочих місць і працівників, або сектори, відокремлені за певними ознаками і обмежуючі мобільність робочої сили.
  • Ознаками (критеріями) сегментації є:
  • - економічні (форма власності, фінансовий стан роботодавця, матеріальне становище найманих працівників та інше);
  • - демографічні (стать, вік, склад сім'ї);
  • - соціально-економічні (належність до соціальної групи, освіта, рівень кваліфікації, стаж роботи);
  • - географічні (регіон, село, місто та ін.);
  • - психофізіологічні (фізична сила, психологічні характеристики) та ін.
  • Виділяють внутрішній та зовнішній ринки праці.
  • Внутрішній ринок – це система трудових відносин у рамках підприємства. На цьому ринку встановлення ціни робочої сили та її розміщення забезпечується адміністративними методами на основі законодавства України і з використанням Колективних договорів. Цей ринок має ієрархічну структуру, умови й оплата праці на кожному рівні якої знаходять відображення у відповідних формах і системах оплати праці, схемах посадових окладів, посадових інструкціях, стандартах безпеки праці й таке інше. Завдяки відносній відокремленості цього ринку від зовнішнього середовища підприємства він забезпечує певну захищеність працівників від коливань оплати праці та загрози безробіття.
  • Зовнішній ринок – це система трудових відносин у межах країни, регіону, галузі. Цей ринок передбачає рух робочої сили між підприємствами, ту чи іншу плинність кадрів.
  • Ринок праці також прийнято розділяти на два типи: первинний і вторинний.
  • Первинний ринок – це ринок кваліфікованих робочих місць , який характеризується високим рівнем заробітної плати, стабільністю зайнятості, можливостями професійного росту, високим рівнем системи управління і таке інше. Цей ринок потребує вищої або середньої спеціальної освіти. Відповідні робочі місця можуть займати керівники, спеціалісти, службовці, а також робітники високої кваліфікації.
  • Вторинний ринок – це ринок некваліфікованих робочих місць, який характеризується низьким рівнем заробітної плати, високою плинністю кадрів, відсутністю можливостей професійного росту і таке інше.
  • 3. Державне регулювання ринку праці
  • Державне регулювання ринку праці в Україні передбачає:
  • – створення державної системи дослідження і прогнозування стану загальнонаціональних і регіональних ринків праці;
  • – створення мережі центрів служби зайнятості для реєстрації безробітних, надання їм фінансової допомоги і працевлаштування;
  • – розробку програм державної допомоги в підготовці кадрів та створенні нових робочих місць;
  • – законодавче запровадження умов праці залежно від її видів, місця виконання, особи працівника, що охоплює час праці і відпочинку, техніку безпеки, вимоги щодо кваліфікації, взаємовідносини між власниками засобів виробництва і найманою силою, профспілками і підприємцями.
  • Ринок праці в Україні регулюється законами України «Про оплату праці», «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці», «Кодексом законів про працю України» та ін.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка