Розділ 17 управління державними фінансами 17 загальні положення управління фінансами



Скачати 74,95 Kb.
Дата конвертації26.01.2017
Розмір74,95 Kb.
Розділ 17 УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНИМИ ФІНАНСАМИ
17.1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСАМИ
У практичному плані управління державними фінанса­ми — це сукупність форм і методів цілеспрямованого впли­ву держави на формування і використання централізованих і децентралізованих фондів фінансових ресурсів, що знахо­дяться в розпорядженні державних органів управління.

Управління фінансами грунтується на знанні економіч­них законів розвитку суспільства, закономірностей розподі­лу валового внутрішнього продукту і національного доходу між державою і суб'єктами господарської діяльності, держа­вою і населенням, між галузями економіки і територіями.



351

Управління державними фінансами включає об'єкт і суб'єкт управління. Об'єктом управління є централізовані та децен­тралізовані фонди фінансових ресурсів, що створюються і використовуються в усіх ланках державних фінансів.

Суб'єкт управління — фінансовий апарат, що зосередже­ний у фінансових службах міністерств, відомств, об'єднань, підприємств і організацій державної форми власності, апа­раті Міністерства фінансів і місцевих фінансових органах, податковій службі, контрольно-ревізійному апараті. Усі за­значені підрозділи фінансового апарату держави мають свої функції, сферу впливу на фінансові відносини в державі. Водночас слід виділити загальні методи управління держав­ними фінансами. До них належать фінансове прогнозуван­ня, регулювання, стимулювання, контроль.

Центральне місце в управлінні фінансами займає про­гнозування. В процесі прогнозування здійснюється оцінка стану фінансів у державі, виявляються можливості збіль­шення фінансових ресурсів, їхнього найефективнішого ви­користання, скорочення непродуктивних витрат. При про­гнозуванні використовується великий обсяг інформації, що дає змогу більш глибоко оцінити ситуацію, що склалася, і на цій основі прийняти обгрунтовані рішення.

В умовах становлення ринкової економіки фінансове про­гнозування передбачає застосування більш широкого арсе­налу прийомів і методів. Це насамперед вільні ціни, попит і пропозиції, ринок капіталів, конкуренція тощо. В цих умо­вах слід ураховувати вимоги ринку — швидку зміну кон'юн­ктури, можливості додаткового перерозподілу ресурсів че­рез комерційні банки, фондові біржі, акціонерні товариства і компанії.

Фінансове регулювання як елемент управління застосо­вується для підтримання оптимальної структури виробниц­тва і розподілу. Воно засновується на різноманітних інстру­ментах впливу. Це податки, дотації, різноманітні виплати, за допомогою яких держава досягає поставлених цілей і згла­джує ті явища в функціонуванні фінансів, котрі не можуть бути вирішені чисто ринковим механізмом.

Стимулювання в системі управління покликано забезпе­чити розвиток тих явищ і процесів, що мають на цьому етапі пріоритетне значення, або які за інших однакових умов ма­ють недостатньо сприятливі умови для саморозвитку. Вико-

352

ристовуючи фінансові методи, держава передусім через пільги за податками, пільгове кредитування створює сприятливі умови для їхнього розвитку.

Контроль як елемент управління здійснюється в про­цесі прогнозування, регулювання, стимулювання. Він дає змогу виявити відхилення фактичного використання фі­нансових ресурсів від передбачуваного темами, програма­ми, бюджетом, а також резерви зростання фінансових ре­сурсів, спрямувати їх використання в найбільш раціональ­ному напрямі.

Усі елементи управління фінансами тісно взаємопов'язані, є єдиним цілим. В сучасних умовах об'єктивно виникає пот­реба посилення наукового обгрунтування управлінських рі­шень щодо фінансів, розширення і удосконалення форм і методів управління.


17.2. ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПАРАТ МІНІСТЕРСТВА ФІНАНСІВ УКРАЇНИ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСАМИ
Організаційну і методичну роботу з управління держав­ними фінансами здійснює Міністерство фінансів України. Його повноваження і основні функції визначаються положен­ням "Про Міністерство фінансів України", яке затверджує Кабінет Міністрів України.

Центральний апарат міністерства забезпечує втілення в життя державної фінансової політики, розробляючи конкретні методи впливу на ефективність суспільного виробництва, виз­начаючи оптимальні розміри мобілізації фінансових ресурсів до бюджету, оздоровлюючи фінансове становище в окремих галузях. Це досягається розробкою разом з Міністерством еко­номіки України зведеного фінансового балансу держарч ' ви­користанням його показників для складання бюджетів.

Успішне функціонування державних фінансів можливе за наявності правової основи. Для її формування Міністерство фінансів розробляє проекти Законів України з питань фінан­сів, бюджету, податків, постанов і розпоряджень Кабінету Мі­ністрів. На їх основі розробляються інструкції про порядок їхнього застосування у відповідних економічних умовах.

Найважливішими функціями центрального апарату мі­ністерства є організація роботи зі складання і виконання



353

загальнодержавного бюджету; методичне керівництво робо­тою в галузі бюджетного, фінансового планування і фінан­сування народного господарства; ведення обліку і складання звіту про виконання загальнодержавного бюджету; підготовка інформаційних матеріалів і доповідей Кабінету Міністрів України про хід виконання бюджетів.

У процесі мобілізації доходів бюджету Міністерство фі­нансів організує роботу державних податкових адміністра­цій з контролю за додержанням податкового законодавства платниками податків, розробляє концепцію податкової полі­тики, готує пропозиції щодо встановлення ставок податків і платежів до бюджету і позабюджетних фондів, вирішує пи­тання про відстрочення платежів, надання пільг по податках та інших платежах.

У міністерствах і відомствах, підприємницьких структу­рах всіх форм власності Міністерство фінансів здійснює перевірки бухгалтерських звітів, грошових документів, кош­торисів, декларацій та інших документів, пов'язаних з об­численням і сплатою податків, інших обов'язкових плате­жів. Воно також аналізує економічне і фінансове становите галузей народного господарства, тенденції та динаміку роз­витку форм власності, витрат на виробництво, рівень рента­бельності та ефективності виробництва.

Разом з іншими економічними відомствами Міністерст­во фінансів бере участь у проведенні роздержавлення влас­ності, демонополізації народного господарства, земельної реформи, вивчає вплив цих процесів на зміцнення фінансо­вого становища держави. Воно також проводить роботу зі створення ринку цінних паперів, веде реєстрацію і облік випуску цінних паперів акціонерними товариствами, комер­ційними банками, підприємствами тощо.

Важливими напрямами роботи Міністерства фінансів є надання методичної та практичної допомоги галузевим мі­ністерствам, відомствам, виробничим об'єднанням, держав­ним корпораціям, асоціаціям, консорціумам, підприємствам і організаціям з фінансових питань, впровадження ринко­вих відносин, а також місцевим фінансовим органам в орга­нізації їхньої роботи. Апарат міністерства здійснює мето­дичне керівництво бухгалтерським обліком, встановлює по­рядок ведення бухгалтерського обліку і складання звітності, визначення результатів господарської діяльності.



354

17.3. РОЛЬ МІСЦЕВИХ ФІНАНСОВИХ ОРГАНІВ В УПРАВЛІННІ ФІНАНСАМИ
Місцеві фінансові органи включають Міністерство фінан­сів Автономної Республіки Крим, обласні, міські фінансові управління, районні фінансові відділи. У своїй діяльності вони керуються законами України, постановами Верховної Ради України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, рішеннями відповідних Рад народних депутатів, наказами та інструкціями Міністерства фінансів України, Місцеві фінансові органи забезпечують втілення в життя державної фінансової політики, аналізують показни­ки розвитку економіки відповідного регіону, вживають за­ходів щодо оздоровлення фінансового становища галузей підвідомчого Раді народних депутатів господарства і збіль­шення доходів бюджету.

Разом з іншими економічними органами місцеві фінан­сові органи розробляють проекти зведених балансів фінан­сових ресурсів для відповідних територій розвитку фінан­сових можливостей регіону і на основі їх розробляють бюд­жети відповідних Рад народних депутатів; ведуть облік і складають звіти про виконання бюджету, готують інформа­ційні матеріали, доповіді органам місцевої влади та управ­ління про хід і підсумки виконання бюджету, пропозиції про збільшення доходів.

Місцеві фінансові органи вирішують питання про відстро­чення платежів, вносять пропозиції виконавчим органам про надання пільг з податків і платежів до бюджету за висновка­ми податкових інспекцій. За статистичними і бухгалтерсь-кими звітами, аналітичними і прогнозними розрахунками вони аналізують економічне і фінансове становище галузей народ­ного господарства, тенденції та динаміку розвитку різнома­нітних форм власності, формують банк відповідних даних з метою вишукування та мобілізації фінансових ресурсів на основі підвищення ефективності виробництва.

Місцеві фінансові органи беруть участь у розробці про­позицій щодо зміни форм власності та методів господарю­вання на підприємствах комунальної власності, створення ринку цінних паперів, ведуть реєстрацію і облік випуску цінних паперів акціонерними товариствами, комерційними банками, підприємствами та іншими структурами. Вони



355

подають методичну і практичну допомсіу виробничим сб'єднанням, державним порітора.ціям, асоціаціям, шдіїриемствам і організаціям з питань фінанісів, бухгялтерського обліку і звітності, впровадження ринкових відносин. Згідно з затвер-лж.еккмп в бюджеті напрямами вони також фінансують за­ходи щодо розвитку місцевого господарства, освіти, охоро­ни здоров'я, науки, культури, місцевих органів влади і уп-равлішія, сощально-економічних програм.


Завдання і запитання для самостійної роботи


1. Дайте визначення процесу управління фінансами.

2. Перелічіть основні функції управління фінансами.

3. Які органи здійснюють управління державними фінансами?

4. Які зміни відбулися у системі управління фінансами на сучасному етапі?



356


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка