Сценарій відкриття тижня «Під зіркою мови»



Скачати 97,93 Kb.
Дата конвертації17.03.2017
Розмір97,93 Kb.
Сценарій відкриття тижня «Під зіркою мови» до Дня писемності та українскьої мови

Мета: формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава, розширювати знання про красу і багатство української мови, ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями, пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до українського народу, його історії рідної мови, спонукати розмовляти рідною мовою.

Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати "Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема", "Пісня - душа народу", "Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна", «Хай бринить лунає рідне слово».

Лунає мелодія української народної пісні «Скрипаль».

(На сцену виходять ведучі - хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишитому рушнику)

Учениця 9-го класу (ведуча)

Добрий день вам,добрі люди!

Хай вам щастя-доля буде,

Не на день і не на рік,

А на довгий-довгий вік.

Ученик 9-го класу (ведучий)

Гостей дорогих

ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом,

любов’ю і миром,

Для людей відкрита

хата наша біла,

Тільки б жодна кривда

в неї не забігла.

Ведуча. Шановні діти, гості, запрошуємо вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято української мови.

Ведучий. Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір’я, по якому ви бігали, з села чи міста, з України, де ви народилися. А Україна - це наша Батьківщина, це наша мати.

Хор учителів. Пісня "Лелеча доля"




Говорила мати у літа далекі,

Що мене до хати принесли лелеки.

Не сказала сину в золотий свят-вечір,

Що вони лишили й доленьку лелечу.

А як чула клекіт, завмирала в полі:

Принесіть, лелеки, нелелечу долю,

Принесіть, лелеки, нелелечу долю.

Плинуть хмари сині, сині хмари й сірі,

Жаль мені, що нині я в лелек не вірю.

А як заклекочуть - лину в небо чисте,

Полетіти хочу у своє дитинство.

Поклонитись полю на чотири боки

За лелечу долю й пережиті роки,

За лелечу долю й пережиті роки.



Ведучий. У нашій залі сьогодні тепло і світло, тож давайте поговоримо про Україну, нашу рідну мову. Україна - золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних, ласкавих, поетичних слів придумали люди, щоб висловити свою гарячу любов до краю, де народились і живуть.

1-й учасник. (учень 5-го класу)

НАША СЛАВНА УКРАЇНА
Наша славна Україна,
Наше щастя і наш рай,
Чи на світі є країна
Ще миліша за наш край?

2-й учасник. (учениця 2-го класу)

І в щасливі й злі години


Ми для неї живемо.
На Вкраїні й для Вкраїни
Будем жити й помремо.

3-й учасник. (учень 2-го класу)

Україна – рідний край,


Рідне поле, зелен гай,
Рідне місто й рідна хата,
Рідне небо й рідна мати.

4-й учасник. (учениця 2-го класу)

Зацвітає калина,


Зеленіє ліщина,
Степом котиться диво-луна,
Це моя Україна,
Це моя Батьківщина,
Що, як тато і мама, одна.

5-й учасник. (учень 5-го класу)

Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік.

Ведучий

Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.



Ведуча

Мова моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не з-за морів покликану

Не з словників насмикану

Ведучий

По-своєму кожна


Пташина співає,
По-своєму кожен
Народ розмовляє.
У мене й народу  мого
Українська є мова чудова,
Своя, материнська.

Ведуча

6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: "На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: "Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця".



Ведучий

Із святом вас, шановні добродії, із святом, шанувальники рідного слова.



Ведуча

Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.



(Постановка уривку з п’єси І.Котляревського "Наталка Полтавка")

На сцену виходять учениці 9-го класу, 1 учениця – Терпелиха, 2 учениця Наталка Полтавка

Н а т а л к а. О мамо, мамо! Не погуби дочки своєй! (Плачет).

Т е р п и л и х а (с чувством). Наталко, схаменись! Ти у мене одна, ти кров моя: чи захочу я тебе погубити? Убожество моє, старость силують мене швидше замуж тебе оддати. Не плач, дочко! Я тобі не ворог. Правда, Петро добрий парубок, та де ж він? Нехай же прийде, нехай вернеться до нас; він не лежень, трудящий, з ним обідніти до злиднів не можна. Але що ж! Хто відає — може, де запропастився, а може, і одружився де, може, забув і тебе. Тепер так буває, що одну нібито любить, а о другій думає.

Н а т а л к а. Петро не такий; серце моє за його ручається, і воно мені віщує що він до нас вернеться. Якби він знав, що ми тепер так бідні — о, з кінця світа прилинув би до нас на помощ.

Т е р п и л и х а. Не дуже довіряй своєму серцю: сей віщун часто обманює. Придивися, як тепер робиться в світі, та і о Петрі так думай. А лучче, якби ти була мені покорна і мене послухала.

Чи я тобі, дочко, не добра желаю,

Коли кого зятем собі вибираю?

Ой дочко, дочко! що ж мні начати?

Де ж люб'язного зятя достати?

Петро десь блукає, може, оженився,

Може, за тобою не довго журився.

Ой дочко, дочко! що ж мні начати,

Де ж люб'язного зятя достати?

По старості моїй живу через силу,

Не дождавшись Петра, піду і в могилу.

Ой дочко, дочко... и проч.

Тебе ж без приюту, молоду дитину,

На кого оставлю, бідну сиротину?

Ой дочко, дочко... й проч.

Ти на те ведеш, щоб я не дождала бачити тебе замужем, щоб через твоє упрямство не дожила я віку: бідность, сльози і перебори твої положать мене в домовину. (Плачет).

Н а т а л к а. Не плачте, мамо! Я покоряюсь вашій волі і для вас за первого жениха, вам угодного, піду замуж; перенесу своє горе, забуду Петра і не буду ніколи плакати.

Т е р п и л и х а. Наталочко, дочко моя! Ти все для мене на світі! Прошу тебе: викинь Петра з голови — і ти будеш щасливою. Але хтось мелькнув мимо вікна, чи не йде хто до нас?

(Уходять зі сцени).



Ведучий

Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...

Виконується поезія Т.Г.Шевченка (учениця 9-го класу)

Свою Україну любіть.


Любіть її… во врем'я люте,
В остатню, тяжкую мінуту
За неї Господа моліть.

Розкуйтеся, братайтеся!


У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля.

Нема на світі України,


Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
Великих слов велику силу
Та й більш нічого. Кричите,
Що бог вас создав не на те,
Щоб ви неправді поклонились!..
І хилитесь, як і хилились!

Ведучий

Сила слова безмежна, воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією. Живе, лунає наша мова у народних піснях



пісня (виконує шкільний хор: учнів 2-5их класів)

Ой на горі два дубки,


Ой на горі два дубки, два дубки
Зібралися до купки.

Вітер дуба хитає,


Вітер дуба хитає, хитає
Козак дівку питає:

"Ой, дівчино, чия ти?


Ой, дівчино, чия ти, чия ти,
Чи вийдеш ти гуляти?"

"Ой не питай, чия я,


Ой не питай, чия я, чия я,
Як вийдеш ти – вийду я!

А я дочка мамчина,


А я дочка мамчина, мамчина,
Цілуватись навчена".

"А я в батька один син,


А я в батька один син, один син –
Погуляти хоч би з ким".

Ведучий

Ось і підходить до кінця наше свято української писемності та української мови. Ми живемо на чудовій, багатій, мальовничій землі – на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки, тут корінець роду українського, що сягає сивої давнини. І негоже, просто соромно бути поганими нащадками у таких великих і славних батьків.



вірш "Козацька доба" учень 5-го класу

Козацька доба- то є світла епоха,

Коли українці орлами літали.

Ніколи вони не боялись нітрохи,

Від них вороги у бою відступали.

танок "Гопак" (виконують учні 2-их класів)

Ведуча

«Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу» , - так писала Ліна Костенко. Тож хай лунає рідна мова, бо вона життю основа!


(Звучить пісня «Україна - це ти»


Слова: Тіна Кароль, Микола Бровченко)

Моє ім'я - Батьківщина,

Лелеки легке крило.

Моє ім'я - Україна

І сонечка тепло.

Моє ім'я - Вишиванка,

Я - хрестик на полотні.

Моє ім'я - синє небо,

Я - сонях малий під ним.
Приспів:

Татові слова:

Україна - це я!

Мамині пісні,

Україна - це ти!
Моє ім'я - Степ широкий,

Моє ім'я - Хліба смак,

Останній шкільний дзвіночок,

Над сивим Дніпром туман.

Моє ім'я - то Надія,

Моє ім'я - то Любов,

Моє ім'я - чиста мрія,

І віра, що з нами Бог!


Приспів. (2)
Моє ім'я - колискова...

Моє ім'я - то є Воля...

Моє ім'я - то Родина...

Моє ім'я - добре Слово,



Що збереже цей світ!
Приспів.
Україна - це ти!..


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка