Школа І педагогічна думка в Україні в ХІХ столітті



Скачати 31,09 Kb.
Дата конвертації12.04.2017
Розмір31,09 Kb.

ЛЕКЦІЯ № 11

Тема: Школа і педагогічна думка в Україні в ХІХ столітті

ПЛАН

  • 1. Загальна характеристика освіти України в І половині ХІХ століття.
  • 2. Просвітницька діяльність декабристів.
  • 3. Педагогіка О.Духновича.
  • 4. Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров).

Література:

  • Медвідь Л.А. “Історія національної освіти і педагогічної думки в Україні”: Навч.посіб. – К.: Вікар, 2003. – 335 с.
  • Левківський М.В. Історія педагогіки: Навчальний посібник. – Житомир, 2002.
  • Сбруєва А.А., Рисіна М.Ю. Історія педагогіки у схемах, картах, діаграмах: Навч. посібник. – Суми: Сум. ДПУ, 2000. – 208 с.

Хронологічні події ІХ століття

  • Хронологічні події ІХ століття
  • 1804 р. Статут навчальних закладів підвідомчих університетам.
  • 1812 р. Виникнення таємних товариств декабристів.
  • 1825 р. Повстання декабристів.
  • 1847 р. Розгром Кирило-Мефодіївського товариства, переслідування української мови.
  • 1861 р. Затвердження Олександром ІІ Маніфесту і Загального положення про селян звільнених від кріпосної залежності.
  • 1862 р. Закриття недільних українських шкіл.
  • 1863 р. Циркуляр міністра внутрішніх справ Валуєва про заборону друку на українській мові, викладання українською мовою.
  • 1864 р. Статут про початкову школу.

Напрям освітньої політики визначало найближче оточення російських царів. У XІХ столітті правили Олександр І (1801-1825); Микола І (1825-1855); Олександр ІІ (1855-1881); Олександр ІІІ (1881-1884); Микола ІІ (1894-1917).

  • Напрям освітньої політики визначало найближче оточення російських царів. У XІХ столітті правили Олександр І (1801-1825); Микола І (1825-1855); Олександр ІІ (1855-1881); Олександр ІІІ (1881-1884); Микола ІІ (1894-1917).
  • У галузі освіти визначилися дві тенденції розвитку: перша – офіційна освітня політика пронизана ідеями націоналізму та авторитаризму; друга розвивала демократичні підходи до формування системи освіти.
  • Для XІХ ст. характерні значні зміни в освітній політиці.

1802 р. створені державні заклади – міністерства народної освіти. Освітою керувало три установи: Міністерство освіти, відомство імператриці Марії (займалося сирітськими притулками, інститутами шляхетних дівчат), опікувались притулками для дітей з особливими потребами.

  • 1802 р. створені державні заклади – міністерства народної освіти. Освітою керувало три установи: Міністерство освіти, відомство імператриці Марії (займалося сирітськими притулками, інститутами шляхетних дівчат), опікувались притулками для дітей з особливими потребами.
  • Під тиском передової громадської думки царський уряд проводить реформування системи освіти.

Статут навчальних закладів, підвідомчих університетам (1804 р.)

  • Віленський навчальний округ
  • Харківський навчальний округ
  • Парафіяльне училище
  • велике (4 роки навчання)
  • мале (2 роки навчання)
  • Парафіяльне училище
  • (1 рік навчання)
  • приватне училище
  • (2 роки навчання)
  • (2 учителя)
  • Гімназія
  • (6 років навчання) (директор)
  • Гімназія (4 роки навчання)
  • Харківський університет
  • 4 факультети
  • фізико-математичний
  • медичний
  • філологічний
  • юридичний

Поряд з ними існували духовні семінарії та духовні училища.

  • Поряд з ними існували духовні семінарії та духовні училища.
  • Приходські (початкові) школи призначалися для елементарної освіти (читати, писати, математичні дії, Закон божий).
  • В 1820 році виникають ланкастерські школи (взаємного навчання).
  • Для дітей дворян відкривалися ліцеї і Царскосельський (Пушкін, Кюхельбекер, Дельвіг), Благородний пансіон, 1820 р. – гімназія вищих наук князя Безбородько, де навчався М.Гоголь.
  • Після 1812 року (Вітчизняна війна з французами) виникають таємні товариства декабристів, які розповсюджують писемність; відкривають нові школи, видають підручники.

Декабристи вважали, що структура системи освіти повинна мати такі ланки: дошкільне виховання, початкова школа, повітові й губернські училища, вищі навчальні заклади. Вони відстоювали навчання рідною мовою, вважали, що вчителем може бути лише патріот своєї батьківщини, який виступає проти іноземного впливу.

  • Декабристи вважали, що структура системи освіти повинна мати такі ланки: дошкільне виховання, початкова школа, повітові й губернські училища, вищі навчальні заклади. Вони відстоювали навчання рідною мовою, вважали, що вчителем може бути лише патріот своєї батьківщини, який виступає проти іноземного впливу.
  • Ідеї декабристів в Україні запроваджував у життя Михайло Федорович Орлов (1788-1842) . він був учасником вітчизняної війни 1812 р. і закордонних походів, приймав капітуляцію Парижа, у 1814 р. організував “Ордер російських лицарів”, був членом “Союзу благоденства”, декабрист.

Багато власних коштів він затратив на розвиток школи взаємного навчання Київського військово-сирітського відділення.

  • Багато власних коштів він затратив на розвиток школи взаємного навчання Київського військово-сирітського відділення.
  • М.Ф. Орлов, де тільки міг, влаштовував виступи, збирав пожертвування для сиріт Києва, на відкриття парафіяльних шкіл тощо.
  • Статут 1828 р. узаконює становість, монархізм, релігійність закладів освіти. Статут 1828 р. - муштра, зубріння, тілесні покарання, дріб’язкова регламентація умов життя, навчання і поведінки.

Олександр Васильович Духнович

  • Олександр Васильович Духнович
  • (1803-1865)
  • 24 квітня 1803 р. - народився в с. Тополя Гуменського округу на Словаччині в сім'ї сільського священика. Навчаючись в Ужгородській гімназії, Олександр мав намір вступити після її закінчення до технічної школи і здобути освіту інженера-землеміра. Однак, важке матеріальне становище після смерті батька в 1816 році змусило обдарованого юнака поховати свою мрію. Закінчив філософські студії в Кошицях і богословські в Ужгороді. Його призначили службовцем єпархіальної канцелярії у Пряшеві.

Педагогіка О.Духновича

  • Найбільш визначним представником культурно-освітнього руху на Закарпатті був Олександр Васильович Духнович.
  • Після закінчення Ужгородської гімназії і духовної семінарії працював домашнім вчителем, викладав російську мову в семінарії. Він став автором першого на Закарпатті народного букваря – “Книжниці читальної для початківців” (1847), підручників для початкової школи з географії та історії (1831), російської мови (1853), а також “Народної педагогії на користь училищ та вчителів сільських “ (1857).

У 30-40-х роках розпочав на Закарпатті літературну та педагогічну діяльність. Виступав за народність навчання.

  • У 30-40-х роках розпочав на Закарпатті літературну та педагогічну діяльність. Виступав за народність навчання.
  • О.Духнович показав, що праця – найважливіший фактор становлення особистості.
  • Виступав за братерство українців, росіян та інших народів.
  • Вирішальну роль у формуванні людської особистості відводив вчителеві. Сімейне виховання О.Духнович розглядав як природній обов’язок батьків.

Виходячи з принципу природовідповідності, О.Духнович прагнув враховувати вікові та індивідуальні особливості вихованців. Ця вимога була основою його дидактичних поглядів. Велику увагу О.Духнович приділяв розробці дидактичних проблем. На перше місце він поставив наочність і слід дотримуватись принципу доступності у навчанні.

  • Виходячи з принципу природовідповідності, О.Духнович прагнув враховувати вікові та індивідуальні особливості вихованців. Ця вимога була основою його дидактичних поглядів. Велику увагу О.Духнович приділяв розробці дидактичних проблем. На перше місце він поставив наочність і слід дотримуватись принципу доступності у навчанні.
  • Цікаві думки висловлював педагог щодо забезпечення ґрунтовності і міцності знань, питань морального виховання.
  • О.Духнович – один з перших професійних вчених-педагогів на Західній Україні, якому належить достойне місце у вітчизняній історії педагогіки.

60-ті роки ХІХ століття характеризуються:

  • 60-ті роки ХІХ століття характеризуються:
  • скасування кріпосницької системи;
  • розвиток капіталізму;
  • загострення соціальних суперечностей;
  • зростання селянських заворушень;
  • революційно-демократичний рух.
  • Передові педагоги виступали проти станової школи, муштри.

Культурно-просвітницька діяльність Кирило-Мефодіївського товариства (Т.Шевченко, П.Куліш, М.Костомаров)

  • З 60-х років ІХ ст. поглиблюється криза кріпосницької системи, що загострює політичну і ідеологічну боротьбу.
  • За реформою 1864 р. встановлюються три типи загальноосвітніх закладів: народні училища, класичні і реальні прогімназії, класичні і реальні гімназії.
  • З 1859 року в Україні організовано три безкоштовні недільні школи. Для забезпечення створювались відповідні підручники:
  • “Граматика” П.Куліша (1857,1861)
  • “Буквар Южнорусский” Т.Шевченко (1861)

Педагогічна думка представлена громадсько-педагогічними діячами: Т.Шевченко, П.Куліш, Л.Українка, М.Корф, Т.Лубенець, Х.Алчевська. Таємна політична організація “Слов’янське товариство Св. Кирила і Мефодія” (така первинна назва Кирило-Мефодіївського товариства, заснована у грудні 1845 р., складалася із відомих прогресивних діячів України: М.Костомарова (1817-1888), М.Гулака (1822-1899), В.Бєлозерського (1825-1899). Потім, крім Т.Шевченка, кирило - мефодіївцями стали О.Маркевич (1822-1867), П.Куліш (1918-1897), О.Навроцький (1823-1892).

  • Педагогічна думка представлена громадсько-педагогічними діячами: Т.Шевченко, П.Куліш, Л.Українка, М.Корф, Т.Лубенець, Х.Алчевська. Таємна політична організація “Слов’янське товариство Св. Кирила і Мефодія” (така первинна назва Кирило-Мефодіївського товариства, заснована у грудні 1845 р., складалася із відомих прогресивних діячів України: М.Костомарова (1817-1888), М.Гулака (1822-1899), В.Бєлозерського (1825-1899). Потім, крім Т.Шевченка, кирило - мефодіївцями стали О.Маркевич (1822-1867), П.Куліш (1918-1897), О.Навроцький (1823-1892).

“Статут слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія”, а також програма – “Книги буття українського народу”.

  • “Статут слов’янського товариства Св. Кирила і Мефодія”, а також програма – “Книги буття українського народу”.
  • Мета: боротьба за скасування
  • самодержавства, кріпосництва, заміни монархії республікою широкої освіти народу, визнання національних прав України. Основний документ товариства “Закон божий” складався із 63 різних за обсягом статей, що становлять морально-філософську концепцію, в центрі якої – доля народу України.

У ХІХ ст. завершується формування класичної педагогіки Нового часу. В першій треті ХІХ ст. ідеї філософії Німеччини зіграли суттєву роль (І.Кант, Ф.Шлейермахер, І.Фіхте, Г.Гегель), педагогічні ідеї соціалістів (Сей-Сімон, Фур’є, Р.Оуен), педагогічні ідеї позитивізма (Г.Спенсер), філософія ірраціоналізма (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше), педагогічний романтизм (Ф.Фребель), виховуючи освіта (І.Гербарт).

  • У ХІХ ст. завершується формування класичної педагогіки Нового часу. В першій треті ХІХ ст. ідеї філософії Німеччини зіграли суттєву роль (І.Кант, Ф.Шлейермахер, І.Фіхте, Г.Гегель), педагогічні ідеї соціалістів (Сей-Сімон, Фур’є, Р.Оуен), педагогічні ідеї позитивізма (Г.Спенсер), філософія ірраціоналізма (А.Шопенгауер, Ф.Ніцше), педагогічний романтизм (Ф.Фребель), виховуючи освіта (І.Гербарт).
  • У ХІХ ст., за професором П.Монро, існували такі напрями в зарубіжній педагогіці: психологічний (Й.Песталоцці, І.Гербарт, Ф.Фребель); природничо-науковий (Г.Спенсер, Т.Гекслі); соціальний (Й.Песталоцці, І.Гербарт, Ф.Фребель); філософський (І.Кант, Г.Гегель, І.Фіхте); моніторіальна система Белла і Ланкастера.

Іммануіл Кант - головне завдання педагогіки, на його думку, полягає в тому, щоб моральні закони проникли в душу учня, а моральні норми стали для нього суб’єктивно значущими.

  • Іммануіл Кант - головне завдання педагогіки, на його думку, полягає в тому, щоб моральні закони проникли в душу учня, а моральні норми стали для нього суб’єктивно значущими.
  • Іоганн Готліб Фіхте відстоював ідеал життєво дієвих знань, розглядав освіту як засіб оволодіння національною культурою і через неї – культурою людства.
  • Фрідріх Шлейєрмахер відстоював соціальну зумовленість виховання та освіти. Він вважав педагогіку мистецтвом і розглядав зміст виховання й освіти поряд з етикою та політикою.
  • Георг Вільгельм Фрідріх Гегель вважав людину творцем історії перетворюючу роль виховання.

У другій половині ХІХ ст. у західній філософії виховання на зміну прийшла філософія позитивізму, зорієнтована на факти соціології.

  • У другій половині ХІХ ст. у західній філософії виховання на зміну прийшла філософія позитивізму, зорієнтована на факти соціології.
  • Герберт Спенсер надавав перевагу природничій освіті як найбільш “корисній” для потреб кожної людини. Гуманітарну освіту він вважав другорядною і її існування пояснював традиційним престижем класицизму.
  • У вихованні датського філософ-ірраціоналіст, теолог Сьорен К’єркегор наголошував на незалежність суджень вихованців і їхній особистій моральній позиції.
  • Німецький філософ Артур Шопенгауер був переконаний, що вчитель повинен знайомити учнів з реальним, а не з прикрашеним світом і вчити їх прагнути до самовдосконалення.

Класична зарубіжна педагогіка ХІХ ст. представлена досвідом Й.Песталоцці, І.Гербарна, Ф.Фребеля, Ф.Дістервега.

  • Класична зарубіжна педагогіка ХІХ ст. представлена досвідом Й.Песталоцці, І.Гербарна, Ф.Фребеля, Ф.Дістервега.
  • Йоганн Фрідріх Песталоцці – засновник справжньої народної школи. Видатний швейцарський педагог заснував теорію початкового розвиваючого навчання та виховуючої праці.
  • Песталоцці кардинально змінив зміст освіти початкової школи.
  • Ідеї Й.Песталоцці пропагував Фрідріх Адольф Дістервег. Він сформулював два взаємопов’язані принципи навчання і виховання – природовідповідність і культуровідповідність.
  • Питання громадського дошкільного виховання вичав німецький організатор дитячих садків , педагог Фрідріх Фребель.

Значний вплив на формування національної педагогічної думки мали ідеї французьких соціалістів - утопістів Шарля Фур’є, Сен-Сімона Клода Анрі де Рувруа, Роберта Олена. Кожен з них мав свій оригінальний погляд на розвиток освіти та зробив свій внесок у її розвиток. Соціалісти-утопісти пропонували реформувати освіту з урахуванням розвитку науки та промисловості, ввести трудове навчання.

  • Значний вплив на формування національної педагогічної думки мали ідеї французьких соціалістів - утопістів Шарля Фур’є, Сен-Сімона Клода Анрі де Рувруа, Роберта Олена. Кожен з них мав свій оригінальний погляд на розвиток освіти та зробив свій внесок у її розвиток. Соціалісти-утопісти пропонували реформувати освіту з урахуванням розвитку науки та промисловості, ввести трудове навчання.
  • Цю мету було розвинуто в комуністичній теорії Карла Маркса та Фрідріха Енгельса.
  • Вони розглядали питання освіти та виховання підростаючого покоління в контексті класової боротьби.

Тестові запитання

  • 1. В якому році народився О.Духнович?
  • а) 1817;
  • б) 1803;
  • в) 1798.
  • 2. Хто показав, що праця є найважливішим фактором становлення особистості?
  • а) П.Куліш;
  • б) І.Кант;
  • в) О.Духнович.
  • 3. “Буквар Южноруський” написав:
  • а) Т.Лубенець;
  • б) Х.Алчевська;
  • в) Т.Шевченко;
  • г) М.Шашкевич.

4. Автором “Граматики” є:

  • 4. Автором “Граматики” є:
  • а) Л.Українка;
  • б) Т.Лубенець;
  • в) М.Корф;
  • г) П.Куліш.
  • 5. Хто з німецьких педагогів вивчав питання громадського дошкільного виховання?
  • а) А.Дістервег;
  • б) Й.Песталоцці;
  • в) Ф.Фребель.
  • 6. Яку назву мав основний документ Кирило-Мефодіївського товариства?
  • а) “Книги буття українського народу”;
  • б) “Закон Божий”;
  • в) “Буквар Южноруський”.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка