Сімейне виховання: стилі батьківської поведінки та типи неправильного виховання



Скачати 19,41 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір19,41 Kb.

Сімейне виховання: стилі батьківської поведінки та типи неправильного виховання

  • Підготувала:
  • Большакова І.О.,
  • методист НМЦ дошкільної та початкової освіти ІППО КУ імені Бориса Грінченка

Сімейне виховання

  • Сімейне виховання – одна з форм виховання дітей, що поєднує цілеспрямовані педагогічні дії батьків з повсякденним впливом сімейного побуту.

Стилі батьківської поведінки

  • За дослідженнями Діани Баумрінд (1975); Елеонори Маккобі та Джона Мартина (1983)

Показники, які є основою класифікації

  • Діана Баумрінд (1975), Елеонора Маккобі та Джон Мартин (1983) визначили чотири стилі батьківської поведінки на основі двох факторів впливу на дитину у сім’ї: батьківського контролю та батьківської любові.
  • „Батьківський контроль” - це ступінь наявності
  • в батьків тенденцій до заборон, контролю за діяльністю дитини, вимогливістю щодо виконання нею певних обов’язків.
  • “Батьківська теплота” – те, якою мірою батьки виявляють свою любов у вигляді похвали, підтримки дитини чи навпаки: як часто вони критикують, карають її.
  • В основі класифікації – ступінь контролю та теплоти.

АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ

  • АВТОРИТАРНИЙ СТИЛЬ батьківської поведінки характеризується високим рівнем контролю та холодними стосунками з дітьми.
  • Батьки закриті для постійного спілкування з дітьми.
  • Ними встановлюються жорсткі вимоги та правила, не дозволяється їх обговорення.

ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ

  • ЛІБЕРАЛЬНИЙ СТИЛЬ батьківської поведінки – спосіб взаємодії з дітьми, позбавлений контролю за ними і грунтується на теплих стосунках із ними.
  • Відсутність контролю призводить до неусвідомленого відчуття дитиною того, що вона не потрібна.

ІНДИФЕРЕНТНИЙ СТИЛЬ

АВТОРИТЕТНИЙ СТИЛЬ

  • АВТОРИТЕТНИЙ СТИЛЬ батьківської поведінки вирізняється контролем за дітьми і, в той же час, обговоренням у колі родини правил поведінки, що встановлені для дитини. Стосунки в родині теплі та доброзичливі.
  • Рішення та дії батьків не здаються випадковими та несправедливими для дітей, тому вони з ними погоджуються.
  • Таким чином, високий рівень контролю поєднується з теплими стосунками в сім’ї.

Що впливає на вибір батьками тактики виховання?

  • Неусвідомлена тенденція повторювати модель стосунків своїх батьків у власній сім’ї
  • Система ціннісних орієнтацій батьків
  • Рівень культури та освіченості
  • Матеріальний достаток
  • Особистісні якості: рівень емоційності тощо
  • Рівень психологічної та педагогічної освіченості

„Неправильні” типи сімейного виховання

  • Однією з найбільш поширених проблем, що має негативні наслідки для психічного розвитку дитини, впливаючи на формування її особистості, є проблема порушення сімейних стосунків (неправильний тип виховання дитини).
  • Такі порушення викликають деформації у формуванні Я-образу, самооцінки дитини та підвищення рівня тривожності, що призводить до виникнення невротичних реакцій.

Які критерії покладено в основу визначення типів неправильного виховання?

  • Рівень протекції (гіперпротекція – гіпопротекція)
  • Ступінь задоволення потреб дитини (потурання – ігнорування)
  • Рівень вимогливості до дитини (забагато вимог - невимогливість)
  • Рівень контролю (високий – низький)
  • Емоційне прийняття – неприйняття
  • Співвідношення заохочень та покарань (використовуються тільки заохочення – тільки покарання)

Психологами визначено такі типи “неправильного” виховання дітей у родині:

Домінуюча гіперпротекція

  • Батьки створюють для дитини численні заборони та обмеження.
  • Батьки диктують дитині, що робити, та контролюють у всьому.
  • Дитина, яка росте в такій родині, не самостійна і не прагне бути самостійною. Вона звикла підкорятися і діяти відповідно до порад дорослих, які продумали її життя до найменших дрібниць.
  • Це призводить до того, що дитина стає несамостійною, безініціативною. Надалі в житті вона потребуватиме порад і підказок.

Потураюча гіперпротекція

  • „Кумир сім ї”
  • Дитина для батьків - „центр Всесвіту”.
  • Батьки задовольняють усі потреби дитини; відгорожують від усіх проблем та труднощів.
  • Усі вчинки дитини для батьків - це прояви обдарованості, навіть пустощі кумира - неповторні. Щосекунди, щохвилини батьки відкривають усе нові й нові таланти, милуючись ними та демонструючи такі “здібності” знайомим, родичам, друзям.
  • Така дитина, вірячи у свою виключність, росте егоїстичною, задовольняє тільки власні потреби, не бажає нічого віддавати.
  • Випереджаючи своїх однолітків у потребах, „кумир сім’ї” часто відстає в розвитку.
  • Така тактика виховання не створює ситуації, коли для досягнення мети дитині потрібно долати перепони, тому вона виростає нездатною самостійно приймати рішення, безвідповідальною.

Виховання в культі хвороби

  • Щоб дитина виправдала батьківські сподівання, її оберігають від усього: не можна бігати босоніж – поколе ніжки, купатися не можна - захлинеться ... Клімат для дитини створюється „оранжерейний”.
  • Фіксація батьків на будь-якій хворобливій реакції.
  • Реакція дитини: “Мене люблять, коли я хвора”.
  • Підсвідоме бажання батьків - зробити дитину залежною від них, “прив’язати” її до себе.

ГІПОПРОТЕКЦІЯ

  • Відсутність інтересу батьків до “дитячого життя” (переживань, захоплень, потреб тощо)

Потураюча гіпопротекція

  • Невтручання (дитина сама вирішить, що їй потрібно)
  • Дитина існує сама по собі. Заборони та заохочення існують формально, оскільки батьки не контролюють дитину, бо зайняті собою. Часто вони захищають дитину від інших соціальних впливів (покарань), що створює для дитини атмосферу вседозволеності. Це призводить до негативної поведінки дитини.
  • Як правило, гіпоопіка супроводжується фізичним та психічним насиллям над дитиною в родині, коли батьки перебувають у неадекватному стані (алкогольного чи наркотичного сп’яніння)
  • Дитина відстає від однолітків в інтелектуальному та особистісному розвитку; набуває рис або “агресора”, або “жертви”; з’являється “лінійне мислення” – усе навколо для неї або біле, або чорне.

Домінуюча гіпопротекція

  • Виховання кронпринца
  • (формальний рівень контролю – емоційне неприйняття)
  • Батьки лише формально контролюють дитину. Насправді їх не цікавить її життя. Не усвідомлюючи власної байдужості, вони намагаються замінити теплі стосунки подарунками дитині. Діти, що виховуються у таких родинах, починають малювати свою сім’ю, зображуючи речі.
  • Зрідка зустрічається так звана “сімейна демократія”, доведена до абсурду, гасло якої ”Самостійність і свобода – головні умови правильного виховання”.
  • “Абсолютна свобода” призводить до самотності дитини.
  • Реакція дитини: “Я нікому не потрібна, мене ніхто не любить”.

Емоційне відторгнення Виховання за типом „Попелюшки”

  • Постійне приниження гідності дитини, відсутність емоційного контакту (“небажана дитина”)
  • Форми впливу: приниження, образи, покарання
  • Прихована мета батьків – “Я вирішую власні психологічні проблеми”
  • Реакція дітей - постійне відчуття своєї непотрібності, страх покарання.
  • Дитина робить усе від неї залежне, щоб бути схожою на ідеал батьків, але не зустрічає нічого, крім роздратування і гніву.
  • Вихід для неї – фантазування, створення для себе ілюзорного світу.
  • Наслідки - бажання помститися батькам.

Виховання в умовах жорсткого ставлення до дитини Виховання за типом „Тримати в ліщатах»

  • Емоційне відторгнення
  • Виховання в дусі жорстко сформульованих правил, за невиконання яких суворо карають
  • Форми впливу: накази, покарання – фізичне (побиття) та психічне (погрози)
  • Прихована мета батьків - одержати психічну розрядку.
  • Реакція дітей: страх; агресія; покора.
  • Наслідки: емоційна холодність, суворий характер із бурхливими реакціями протесту.

Виховання в дусі високої моральної відповідальності

  • На дитину покладається відповідальність, що не відповідає її віку.
  • Форми впливу: моралізаторство.
  • Прихована мета батьків - реалізувати свої мрії, надії, що не справдилися.

Змішані типи виховання

  • Коли різними членами родини застосовуються різні стилі виховання, які суперечать один одному.
  • Образ – Лебідь, Рак, Щука.
  • У такій сім’ї дитині важко засвоїти норми, вона не розуміє, яка поведінка є “правильною”. Це призводить до розвитку неврозу.
  • Варіантом такої родини є сім’я, у якій батьки – люди з непрогнозованими емоційними реакціями, несподіваною зміною настрою. Настрій пов’язаний не з поведінкою дитини, а з внутрішнім станом самих батьків. Дитина не може спрогнозувати, що її очікує -покарання чи похвала, тому відчуває себе невпевнено, тривожно.
  • Виховання у протиріччі

Зміна зразків виховання

  • Такий тип виховання спостерігається в родині, коли дитину виховували одним методом, а потім з різних причин (поява немовляти, розлучення батьків, смерть одного з батьків) стиль виховання різко змінюється. Дитина не може швидко адаптуватися до змін і починає протестувати, часто у вигляді невротичних реакцій.

ЛЮБІТЬ СВОЇХ ДІТЕЙ!

Ілюстрації з книги Миколи Козлова

  • Ілюстрації з книги Миколи Козлова
  • «Філософські казки,
  • або Весела книга
  • про свободу й мораль»


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка