"Слово одне з найважливіших знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати його і оточуючих своїм блиском"



Скачати 18,79 Kb.
Дата конвертації11.01.2017
Розмір18,79 Kb.
  • А.Коні сказав:
  • "Слово - одне з найважливіших знарядь людини. Безсиле саме по собі, воно стає могутнім і непоборним, сказане вміло, щиро і вчасно. Воно здатне вести за собою й того, хто говорить, і засліплювати його і оточуючих своїм блиском".
  • Майже всі люди спілкуються з раннього дитинства до старості. Однак зовсім небагато людей усвідомлюють, скільки часу вони спілкуються несвідомо, а скільки з певною метою, цілеспрямовано. У пацієнтів можуть бути найрізноманітніші потреби в спілкуванні, їм може бути потрібна порада, розрада, консультація. Те, наскільки медична сестра може задовольнити ці потреби, залежить від її навичок спілкування та досвіду.

Вербальний канал - вибір слів, темп мови, інтонації, темп голосу - все це дає вербальні (словесні) ключі до розуміння-тих почуттів, які стоять за тим, про що людина говорить.

  • Вербальний канал - вибір слів, темп мови, інтонації, темп голосу - все це дає вербальні (словесні) ключі до розуміння-тих почуттів, які стоять за тим, про що людина говорить.
  • Невербальний канал зв'язку передається мімікою і жестами.
  • Невербальне спілкування відбувається, як правило, мимовільно.
  • Невербальні засоби передання інформації людина освоює раніше, ніж вербальні.
  • Значення і зміст слів, фраз
  • Мовленнєві звукові явища
  • Виразні якості голоса
  • Структура вербального спілкування
  • Характеристика аспектів комунікації
  • Слухання
  • Мовлення
  • Читання
  • Написання
  • Засвоєння
  • У другу чергу
  • У третю чергу
  • У четверту чергу
  • Використання
  • Найбільше
  • Передостаннє за значенням
  • Останнє за значенням
  • Весь час процесу ко­мунікації = 100 %
  • 45 %
  • 30 %
  • 16 %
  • 9 %
  • Навчання
  • Останнє з погляду приділеної уваги
  • Передостаннє з погляду приділеної уваги
  • Наступне за приділеною увагою
  • Найважливіше за приділеною увагою
  • Одним з важливих параметрів, що характеризують невербальну комунікацію є міжособистісний простір – дистанція, яка неусвідомлено встановлюється в процесі безпосереднього спілкування між людьми.
  • Дистанція, або зона комфорту, залежить від національних еталонів поведінки, соціального статусу, віку, психологічних особливостей.
  • Надто велика і надто мала дистанція негативно відбивається на ефекті спілкування.
  • Найближче спілкуються близькі знайомі, родичі.
  • Жінки схильні перебувати ближче до співрозмовника, ніж чоловіки.
  • Збільшення зони комфорту може викликати негативні відчуття.
  • Зацікавлені одне в одному співрозмовники зменшують зону комфорту, незацікавлені намагаються збільшити відстань.
  • Середньоєвропейські межі дистанції між близькими людьми становлять 0 - 0,5 м. (інтимна зона комфорту);
  • Між співрозмовниками-друзями - 0,5 - 1,2 м. (міжособистісна зона комфорту);
  • Для неформальних соціальних та ділових стосунків – 1,2 – 3,7 м. (соціальна зона комфорту);
  • Для формальних стосунків, або щоб утриматися від спілкування – 3,7 і більше (формальна зона комфорту).
  • Зона комфорту впливає на візуальний контакт.
  • Візуальний контакт є надзвичайно важливим у невербальному спілкуванні.
  • Фіксація погляду на іншому означає не тільки зацікавленість, але й зосередженість.
  • Але пильний тривалий погляд на людину може викликати відчуття збентеженості і сприймається, як ознака агресії.
  • Дослідження показують, що в повсякденній комунікації людини
  • слова складають 7%, звуки, інтонації – 38%, немовленнєва взаємодія – 55%.

Руки в кишенях - ця людина звикла домінувати або просто погано вихована.

  • Руки в кишенях - ця людина звикла домінувати або просто погано вихована.
  • Схрещені руки - співрозмовник "закривається", він не хоче говорити відверто.
  • Руки в "замку" за спиною - поза впевненої у собі людини. З нею не просто знайти спільну мову, але ця людина варта зусиль.
  • Захоплення однієї руки іншою за спиною - співрозмовник намагається "зібратися" та налаштуватися на щось серйозне.
  • Почісування долонь - людина на щось чекає.
  • Під час розмови збирає з одягу пилинки - людина з вами категорично не погоджується, але щось заважає їй про це сказати.
  • Постукування пальцями - означає очікування. Або людина дуже на щось чекає, або прагне щоб ваша розмова якнайшвидше припинилась.
  • Голова на долоні - людині нудно або вона сумує.
  • Руки за головою - співрозмовник знає набагато більше, ніж говорить.
  • Торкається обличчя - в чомусь сумнівається.
  • Тримає голову прямо - нейтралітет, вбік – зацікавленість вашими словами.
  • Схрещені ноги - жест "самозахисту", людина не планує перед вами "відкриватися".
  • Погойдування ногою - розмова вже набридла.
  • Руки на поясі - ця людина готова до рішучих дій. Причому, негайно.
  • Клацання ковпачком ручки - нерви, невпевненість, хвилювання.
  • Той, хто говорить, кодує інформацію в словах
  • Той, хто слухає, розкодовує слова, добуваючи інформацію
  • В процесі мовленнєвої взаємодії відбувається передача інформації від одного партнера до другого
  • У процесі обміну інформацією можна виділити вісім базових елементів:
  • Відправник — передавач, що генерує ідеї або збирає
  • інформацію та передає її. Ним може бути індивід або група
  • людей, які разом працюють. Джерелом також може бути
  • громадський інститут або організація, хоча і в цьому випадку
  • джерелом повідомлення буде певна особа, на яку
  • покладається обов’язок щодо підготовки та передачі
  • інформації.

При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємопов’язаних етапів:

  • При обміні інформацією відправник і одержувач проходять декілька взаємопов’язаних етапів:
  • 1) зародження ідеї;
  • 2) кодування і вибір каналу;
  • 3) декодування. Обмін інформацією розпочинається з формування ідеї чи відбору інформації. Відправник вирішує, яку значну ідею чи повідомлення варто зробити предметом обміну.
  • 2. Кодування — це процес перетворення ідей у символи, зображення,
  • малюнки,форми, звуки, мову тощо. Тобто перш ніж передавати ідею, відправник
  • повинен за допомогою символів закодувати їх, використовуючи для цього слова,
  • інтонації, жести (мову тіла), і надати ідеї гарну «обгортку». Таке кодування перетворює
  • ідею у повідомлення.
  • 3. Повідомлення — сукупність символів, власне інформація, що закодована за
  • допомогою символів і передається одержувачу. Саме заради цього і здійснюється акт
  • комунікації. Багато повідомлень передається у формі символів мови. Проте символом
  • можуть бути і невербальні, наприклад графічні, зображення, жести, міміка та інші рухи тіла.
  • 4. Канали передачі — засоби, за допомогою яких сигнал спрямовується від передавача до приймача. Канали поділяються на засоби масової інформації і міжособові канали.
  • 5. Декодування — процес, за допомогою якого приймач пові­домлення перетворює
  • одержані символи на конкретну інформацію та інтерпретує її значення. Якщо не потрібно реакції на ідеї, то процес обміну інформацією на цьому закінчується.
  • 6. Приймач — цільова аудиторія або особа, якій призначається інформація і яка її інтерпретує.
  • 7. Відгук — сутність реакції одержувача повідомлення після ознайомлення з його
  • змістом.
  • 8. Зворотний зв’язок — частина відгуку одержувача, що надходить передавачу. Він розглядається як сигнал.
  • прийом ім'я власне (при зверненні до співбесідника називати його ім'я або ім'я-по батькові), в основі якого лежить задоволення неусвідомлюваної потреби в престижі (а силу нероздільності імені і особи людини);
  • прийом дзеркало відносин (при спілкуванні із співбесідником зберігати на обличчі добрий, приємний вираз, легку усмішку), що грунтується на задоволенні потреби в безпеці через установку: Обличчя – дзеркало душі;
  • прийом золоті слова (невелике перебільшення яких-небудь позитивних сторін людини, комплімент), заснований на задоволенні неусвідомлюваних потреб в безпеці, престижізації;
  • прийом особисте життя (вести розмову в руслі інтересів співбесідника), в основі якого лежить задоволення неусвідомлюваної потреби в престижі;
  • прийом терплячий слухач (вислухування проблем співбесідника, не перериваючи його), заснований на тому ж механізмі, що і попередній прийом.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка