Соціально-психологічна безпека дошкільника: суть та умови вихователь-методист Трифонова Т. Т



Скачати 14,21 Kb.
Дата конвертації26.12.2016
Розмір14,21 Kb.

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНА БЕЗПЕКА ДОШКІЛЬНИКА: СУТЬ ТА УМОВИ Вихователь-методист Трифонова Т.Т.

соціальні активності, пов'язані з імовірною небезпекою для дитини, зокрема такі, як:

  • адаптація до нових умов життя;
  • особливості прийняття нових норм і правил;
  • визначення свого місця у колі однолітків;
  • доведення своєї авторитетності іншим;
  • розв'язання конфліктних та спірних ситуацій;
  • дитячі скарги;
  • перші прояви «дідівщини»;
  • поведінка під час узгодження різних позицій;
  • здатність/нездатність визнавати свої недоліки і чесноти інших.

Основні критерії безпеки:

  • індивідуальні — медичні, санітарні, гігієнічні (для вимірювання ступеня безпеки дитини використовують показники стану її здоров'я — фізичного, психічного, психологічного, морального);
  • соціальні — обмежують дію небезпечних для спілкування і налагодження продуктивної спільної діяльності чинників.

Основними механізмами процесу формування і розвитку психологічної безпеки особистості є:

  • наслідування зразків безпечної поведінки авторитетних дорослих; 
  • ідентифікація — сформованість більш-менш стійкого образу себе самого як члена різних соціальних груп (сім'ї, групи дитячого садка, товариства за місцем проживання), порівняння та ототожнення себе з іншими;
  • соціальна оцінка бажаної поведінки;
  • децентрація — уміння стати на місце іншого;
  • конформізм — механізм функціонування угрупування, який проявляється у виробленні певних стереотипів поведінки;
  • індивідуалізаціявиділення у собі особливого, оригінального, самобутнього, несхожості з іншими.

Чинники, що спричиняють соціально-психологічні загрози для дитини:

  • надмірний галас;
  • скупченість дітей на невеликій території;
  • приписи і жорстка регламентація буття;
  • усередненість вимог;
  • надмірна опіка;
  • відсутність взаєморозуміння; перепад у настрої та непослідовність дій дорослих;
  • зловживання оцінками як «батогом і пряником»;
  • демонстрація батьками та педагогами своєї влади над дитиною;
  • позбавлення її права вибору та можливості усамітнитися на певний час;
  • звичка дорослих виносити вердикти і соромити малюка у присутності всіх;
  • переважання зауважень і негативних суджень на його адресу над позитивними висловлюваннями;
  • невміння вибачатися перед дитиною за свої помилки і недоречності;
  • невсипущий контроль;
  • усіляка підтримка змагальності та конкурентності, порівняння однієї дитини з іншою.

Форми психологічного насилля:

  • психологічні впливи — загрози, приниження, образи, надмірні вимоги, заборони на поведінку і переживання, негативне оцінювання, покарання, позбавлення чогось довгоочікуваного, відмова у прихильності;
  • психологічні ефекти — втрата довіри до себе або когось зі значущих людей, тривожність, депресія, агресивність;
  • психологічна взаємодія — неадекватність поведінки, безвідповідальність у стосунках, непередбачуваність вчинків партнерів по спілкуванню.

Ситуації успіху:

  • доручати дитині виконання того, що їй вдається найкраще;
  • відмовитися від практики наполягати, щоб відповідали ті діти, які уникають цього, бояться відповідати або виконувати завдання, невпевнені у собі;
  • не вказувати у присутності інших на недоліки дитини;
  • використовувати метод поступового наближення ускладнення;
  • підтримувати щонайменші намагання дитини розв'язати проблемну ситуацію.

Найхарактерніші для дітей форми психологічного захисту:

  • Витіснення — дитина «виганяє» небажані для неї переживання, думки, спогади зі свідомості — мов би їх не було зовсім. Заперечення — відмова визнати наявність загрозливих чинників, заперечення загрози.
  • Проекція — приписування власних спонук та почуттів іншим людям, звинувачення їх у тому, в чому дитина винна сама.
  • Раціоналізація — намагання обгунтувати і пояснити іншим свою недоцільну поведінку зручними причинами, маскування, приховування справжніх думок, почуттів, мотивів поведінки, визнання яких загрожує втраті самоповаги

Соматизаціявтеча у хворобу, намагання зануритися у неї, прикути до себе увагу значущих людей як засіб і спосіб захисту від загрозливої реальності.

  • Соматизація — втеча у хворобу, намагання зануритися у неї, прикути до себе увагу значущих людей як засіб і спосіб захисту від загрозливої реальності.
  • Блокування — гальмування свідомістю соціально неприйнятних чи не схвалюваних проявів поведінки, які не відповідають образу ідеального Я.
  • Ідентифікація — уподібнення стресору, досягнення символічного володіння бажаним і недосяжним, наслідування зразків, які дають змогу подолати почуття неповноцінності, власної неспроможності.
  • Агресія — адитивна форма зняття напруги шляхом висловлювання образ, загроз, вербального або фізичного тиску на інших.

Способи полегшення дошкільнику життя у соціумі :

  • зміна ситуації, яка є стресором;
  • уникнення такої ситуації;
  • зміна ставлення до стресової ситуації.

Прийоми, що сприяють дошкільнику адаптуватися до обставин, які продукують напругу:

  • інтенсивним м'язовим навантаженням, яке дає змогу «випустити пару»;
  • переоцінкою значущості соціально напруженої ситуації;
  • спілкуванням з близькими і приємними людьми, що надає змогу «вилити душу», «поплакатись у жилетку»;
  • «прискоренням бігу часу» — використанням властивості часу заспокоювати — «час лікує», звільнює від неприємних думок завдяки улюбленим справам;
  • міні-аутотренінгами — приговорюванням оздоровчих, підтримуючих висловлювань, які сприяють самозаспокоєнню;
  • малюванням страхів та ймовірних небезпечних ситуацій як способом звільнення від цих страхів.

Життєво доцільні правила, з якими варто ознайомити старших дошкільників

  • Знай — не існує ситуацій, з яких не можна знайти прийнятного виходу.
  • Намагайся себе заспокоїти. Не так це вже й складно —
  • «зате...» — здобування чогось позитивного навіть з невдачі;
  • «могло бути й гірше» — порівняння своїх негараздів з горем інших.
  • Не спалюй себе переживаннями минулого.
  • Навчись управляти своїми переживаннями, тримати себе у руках.
  • Поклич на допомогу гумор.

Спробуй розповісти про свої переживання близькій людині, тварині, улюбленій іграшці.

  • Спробуй розповісти про свої переживання близькій людині, тварині, улюбленій іграшці.
  • Іди до людей з добром: добро породжує добро, а зло -— зло.
  • Ніколи не втрачай надію на успіх.
  • Не бійся помилитися, не докоряй собі за недоліки. Вони — крок до перемоги.
  • Знаходь у житті хороші сторони. Не зосереджуйся на поганому.
  • Намагайся оцінити будь-яку ситуацію з різних сторін.
  • Переключи свою увагу з труднощів на красу природи, відпочинок, приємне спілкування.
  • Не заздри успіхам інших, приймай це як належне, порадій за них.
  • Не роби з неприємних подій трагедію — все має свій початок і кінець.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка