"Сучасний психологічний підхід до проблеми індивідуалізації навчальної діяльності учня"



Дата конвертації07.12.2016
Розмір20 Kb.

ПРОБЛЕМНИЙ СЕМІНАР НА ТЕМУ: “Сучасний психологічний підхід до проблеми індивідуалізації навчальної діяльності учня”

МЕТА: ознайомити педколектив школи з особливостями індивідуального підходу до особистості учня в контексті передової психологічної науки.


Формування індивідуальної навчальної діяльності учнів з різними типами нервової системи

Протягом своєї педагогічної діяльності ми неодноразово звертаємо увагу на те, що кожна дитина – це абсолютно новий світ, неповторний, не пізнаний до кінця й тому цікавий. Дуже часто в своїй практичній роботі ми стикаємося з тим, що одні прийоми навчання, які ми успішно застосовуємо в роботі з одними учнями, втрачають свою ефективність у роботі з іншими. Індивідуальна неповторність дитини, яка характеризує її відмінність від інших дітей, своєрідність її психіки та особистості виявляються в темпераменті, рисах характеру, в специфіці інтересів, якості пізнавальних процесів. Знання особливостей індивідуальних відмінностей дітей дуже важливі для вчителя, оскільки жодний метод впливу на дитину не буде достатньо ефективним, якщо його застосувати до дітей загалом, а не до кожної дитини зокрема. Науковці довели, що вибір темпераменту як основи оцінювання індивідуальних відмінностей дитини обгрунтований та ефективний.Темперамент у розумінні І.Павлова – це загальна характеристика вищої нервової діяльності, що виражає основні природні властивості нервової діяльності.

З наведеного визначення можна зробити висновок, що темперамент істотно впливає на формування характеру та поведінки людини, визначає її індивідуальність. Тому відокремити темперамент від особистості неможливо.

Визначають 4 основні типи темпераменту:

  • сангвіністичний (сильний, урівноважений, рухливий);
  • холеричний (сильний, неврівноважений, рухливий);
  • флегматичний (сильний, урівноважений, інертний);
  • меланхолічний (слабкий тип нервової системи)

Холеричний тип темпераменту:
  • про таку дитину кажуть: нестримана, гаряча; водночас швидко заспокоюється, якщо перед їй поступаються та йдуть назустріч;
  • холерик пристрасно захоплюється справою, яка його цікавить, енергійно долає труднощі;
  • якщо робота однотипна, запас нервової енергії швидко вичерпується, тоді й настрій зникає;
  • холерик вирізняється підвищеною збудливістю, емоційною реактивністю ( тобто великою силою , з якою людина реагує на зовнішній вплив);
  • у спілкуванні з людьми буває різним: роздратованим, емоційно нестриманим;

  • Позитивні аспекти:
  • активність;
  • енергія, ініціативність.

  • Негативні прояви:

    - загальна нестриманість, грубість, різкість, запальність, схильність до афектів.



Тактика підходу вчителя до дітей-холериків

- потрібно постійно, але наполегливо вимагати виважених, продуманих відповідей, спокійних стриманих рухів;


  • виховувати стриманість у поведінці, у взаєминах з товаришами та дорослими;
  • під час виконання навчального завдання слід формувати вміння працювати послідовно, за певним планом.

Сангвіністичний тип темпераменту:
  • дитина жвава, має швидкі рухи, швидке мовлення, жваву міміку;
  • емоції виникають швидко, так само швидко й змінюються;
  • це весела життєрадісна дитина;
  • охоче бере на себе організаторські обов’язки;
  • оптиміст, легко спілкується з людьми.

  • Особливості сангвіністичного темпераменту виявляються в навчальній роботі учнів. Якщо навчальний матеріал нецікавий, з одноманітною формою роботи , що не викликає в учнів-сангвініків емоційного настрою, дитина погано засвоїть матеріал, буде неуважною. Якщо ж навчальний матеріал цікавий, викликає хороший емоційний настрій, то дитина швидко засвоює матеріал, багато запам’ятовує. За умови правильного виховання з сангвініка виростає людина з високорозвиненим почуттям товариськості, відвертості, з активною навчальною або життєвою позицією. За несприятливих умов виховання , можуть проявлятися такі риси, як легковажність, невміння доводити справу до кінця, негативне ставлення до навчання , переоцінка себе та своїх можливостей.

Флегматичний тип темпераменту:
  • це діти повільні, спокійні, наполегливі, посидючі, мають стійку увагу, але повільно переключаються на щось інше;
  • почуття у флегматиків виникають повільно, але вирізняються силою й тривалістю та стриманістю в зовнішніх проявах;
  • флегматик рівний у взаєминах із людьми, його нелегко вивести з рівноваги;
  • людина у міру товариська, не любить марно базікати;
  • добре володіє собою, має чудову витримку.

  • Труднощі у вихованні флегматика викликані тим, що він дуже часто може не розуміти новий матеріал з першого разу, на це йому потрібно більше часу; характерні для нього бездіяльність або лінь; він довго пам’ятає образи, важко переключає увагу, зате працює чудово, виконуючи монотонні завдання.

Меланхолічний тип темпераменту
  • це діти зі слабким типом нервової системи;
  • вони вирізняються сором’язливістю;
  • надзвичайно емоційно вразливі;
  • часто замкнені, нетовариські;
  • чуйні, відверті.

  • За неправильного виховного впливу на основі меланхолічного типу темпераменту можуть розвинутися такі риси, як вразливість, пригніченість, песимізм.

    У навчанні меланхоліки не можуть витримувати сильного і тривалого напруження , що пояснюється великою реактивністю фізіологічних процесів та швидким гальмуванням клітин їхнього мозку.

    Меланхолікам потрібна постійна підтримка, додавання впевненості.


Отже, кожен тип темпераменту має свої сильні й слабкі сторони. Просто потрібно їх пам‘ятати і використовувати під час вибору тактики навчання. Правильна навчально-виховна робота в школі виправляє деякі властивості темпераментів дітей.

Так, у роботі із сангвініком необхідно звертати увагу на організацію його діяльності. Розвиваючи увагу дитини, навчаючи її різних засобів виконання певної дії, учитель повинен зосереджувати увагу сангвініка на одному занятті спочатку на короткий, а потім на триваліший час. Це робить сангвініка ретельнішим у роботі.

В організації занять із флегматиком необхідно враховувати його схильність до бездіяльності. Його увагу слід постійно активізувати спеціальними іграми чи вправами.

Меланхоліка потрібно постійно відвертати від сумних думок, фіксувати його увагу на чомусь цікавому, веселому. Менше критики, більше розуміння.

Холерика треба вчити виконувати продуктивну роботу. Необхідно розвивати в таких дітей альтруїзм, почуття справедливості, увагу до почуттів інших людей. Корисно давати холерику завдання, які певною мірою перевищують його сили та здібності, щоб він зрозумів, що він не такий всемогутній, яким себе уявляє.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Вашій увазі пропоную ряд ситуацій, які ви повинні вирішити.

СИТУАЦІЯ 1

Уже не вперше в спілкуванні ви відчуваєте, що цей учень хоче “підловити “ вас на факті, якого ви не знаєте. Робить він це з неприхованою метою: показати іншим учням, що Ви – “слабкий учитель”. Він часто ставить вам запитання, які стосуються теми уроку частково, але це справді цікаві факти. Ваш прогноз розвитку ситуації?

СИТУАЦІЯ 2

Дуже чемна і добре вихована дитина у всьому іншому раз-у-раз спізнюється до вас на урок. Звичайно, ви робите їй зауваження. Вона чемно вибачається, але знову робить те саме. Так триває вже тривалий час. Ваші дії?



СИТУАЦІЯ 3

Викладаючи у 9-му класі нову тему, ви щоразу помічаєте, що одна дівчинка не може з першого разу зрозуміти новий матеріал, але пояснювати щоразу двічі, ви, зрозуміло, не можете. Ваша тактика навчання цієї дитини?



СИТУАЦІЯ 4

Учень 9-го класу цілий урок перешіптувався зі своїм товаришем за партою. На ваші неодноразові зауваження не реагував, навіть “просторікував” у відповідь. Після чергового зауваження , крикнувши: “Чому знову я?”, вибіг із класу, гримнувши дверима. Ваші дії?

Відповіді вчителів:

Ситуація 1.

1. Я думаю, що доречно буде подякувати учню за цікаві запитання. Адже це й для самого вчителя буде допомогою з боку дітей. Він зможе на уроці і використовувати багато цікавого матеріалу і цим самим збагатити свої знання.

2. Можна сказати цьому учневі, що я повідомлю про це пізніше, а можна сказати: “Я цього не знаю”.

3. Якщо я справді не знаю відповіді на це запитання , то скажу, що це дуже цікаве запитання, похвалю його і запропоную всім знайти відповідь на нього. А тим часом ретельніше готуватимуся до уроків і шукатиму цікавий матеріал.

Ситуація 2.

1. Спочатку розмовляю з дитиною, щоб виявити причину спізнення. Телефоную батькам чи записую зауваження в щоденник. Якщо немає результату, відвідую сім’ю вдома.

2. Я зазвичай не звертаю на таке уваги. Якщо дитина у всьому іншому хороша, добре вчиться і ця проблема не створює дискомфорту на уроці, то потрібно просто на це не звертати уваги.

СИТУАЦІЯ 3.

1. Запропоную дівчинці підготувати інформацію з теми, яку діти вивчатимуть завтра. Це може бути довідкове бюро, інформатор, підготовка реферату, складання плану чи конспект теми. Можна попросити допомоги в цієї учениці у підготовці уроку на наступний день, зібрати цікавий матеріал у газетах чи журналах з наступної теми.

2. Оскільки вчитель не може щоразу залишатися після уроків для пояснення , можна запропонувати дитині рівневі вивчення матеріалу, пояснивши так: “Кому складно дається тема, виконайте спочатку 1-й рівень завдань, тоді перейдіть до 2-го, 3-го і т.д.”

СИТУАЦІЯ 4.

1. Спокійно. Далі веду урок. Після уроку проведу бесіду з учнем.

2. Зачекаю , поки дитина заспокоїться . Тоді проведу розмову наодинці та з’ясую причину такої поведінки.



3. Міміка пориву. Запитаю клас: “Що з ним?” Тоді поговорила б з порушником, щоб зрозуміти і заспокоїти. І обов’язково б повернулася на робоче місце, сказавши жартівливо: “Такий завжди врівноважений, а сьогодні… Що з тобою?”


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка