Тема : Міжнародні трудові відносини Підготувала



Скачати 12,08 Kb.
Дата конвертації10.01.2017
Розмір12,08 Kb.

Тема : Міжнародні трудові відносини

Підготувала

Студентка 234 групи

Спеціальності облік і аудит

Філончук Олена

План

  • Загальні закономірності розвитку міжнародних трудових відносин
  • Міжнародна трудова міграція
  • Регулювання міжнародних міграційних процесів

Міграція трудових ресурсів – це переміщення людей у територіальному просторі з метою пошуку місця роботи.

Міжнародна трудова міграція – це форма МЕВ, яка полягає у переливі трудових ресурсівз одних країн інші і виражає процес переозподілу трудових ресурсів між ланками світового господарства.

Світовий ринок трудових ресурсів це система відносин, що виникає з приводу постійного балансування попиту та пропозиції щодо світових трудових ресурсів, яка склалася у зв”язку з нерівномірністю кількісного та якісного розміщення робочої сили по світу.

Основні причини існування міжнародної трудової міграції:

а) з боку країни, з якої йде міграція:

велика густота населення.

-масове безробіття.

-низький життєвий рівень і заробітна плата.

-Виробнича необхідність

б) з боку країн, які приймають міграцію:

-потреба у додатковій висококваліфікованій

робочій силі.

-потреба у додатковій дешевій робочій силі.

-порівняно висока зарплата.

Центри, куди в основному стікаються трудові ресурс

  • США, Канада – постійно праціє 5% імігрантів(5-12млн.чол.) від загальної кількості всього працюючого населення.
  • Західна Європа – кількість працюючих імігрантів 4-7млн.чол. Найбільше їх у Люксембурзі, Швейцарії, ФРН, Франції.
  • Близький Схід – в середньому тут працює 3-5млн. імігрантів. Найбільше іноземців працює в Об”єднаних Арабських Еміратах, Катарі, Кувейті, Саудівській Аравії.
  • Латинська Америка – число імігрантів 3-8млн. Найприваблішими країнами є Аргентина та Венесуела.
  • Австралія – це традиційний центр міграції, котрий стягує на роботу 2-3% імігрантів від кількості всього числа працівників.
  • Азіатсько-Тихоокеанський регіон – сновними імпортерами робочої сили тут є Японія, Південна Корея, Гонконг, Малайзія, Тайланд, Сінгапур.

Виграш країни-імпортера трудових ресурсів:
  • Дана країна отримала дешеву, молоду робочу силу.
  • Отримала готових спеціалістів.
  • У такій країні прискорюється економічне зростання, зростає

  • державний бюджет.

Виграш країни- експортера трудових ресурсів:
  • Валютні перекази імігрантів своїм сім”ям(осідає в банках валюта).
  • Експортом трудових ресурсів ослаблює проблему безробіття.
  • Підвищується кваліфікація імігрантів, які повернулись назад.

Негативні наслідки міграції для країн-імпортерів:
  • виникнення додаткових проблем, пов”язаних з соціальним захистом

  • імігрантів.
  • відтік національної валюти у формі вивозу чи переказу.
  • втрата виучених дешевих спеціалістів-імігрантів, при їх поверненні на батьківщину.

Негативні наслідки міграції для країн-експортерів:
  • втрата висококваліфікованих підготовлених спеціалістів, так званий “відтік розумів”.
  • додаткові витрати з бюджету на підготовку нових спеціалістів.
  • виникнення тенденції до спаду темпів економічного зростання.

Міжнародні міграційні процеси потребують регулювання з боку держав, що беруть участь в обміні трудовими ресурсами. Контролю і регулюванню підлягають соціальний, віковий та професійний склад мігрантів, рівень в'їзду та виїзду іноземних трудящих. 

Важливим елементом імміграційної політики західних держав є встановлення юридичного статусу мігрантів, що визначає їхні соціально-економічні, трудові, житлові та інші права, закріплені як у міжнародних угодах, так і в національних законодавствах. Цей статус позбавляє іноземних робітників політичних прав, обмежує в більшості випадків їх участь у профспілковій діяльності, регламентує строки перебування мігранта в країні зайнятості.

Державне регулювання міграційних процесів дає позитивні результати, але має дошкульні місця. Контроль за рівнем в'їзду іноземців, здійснюваний усіма урядами країн імміграції, безумовно, сприяє дозуванню їхнього припливу залежно від виробничих потреб й ситуації на ринку праці. В такий спосіб попереджається спалах соціального напруження, який міг би виникнути за масового припливу іноземців в умовах власного масового безробіття. Навіть з урахуванням існування двох ринків праці — для іммігрантів та для своїх працівників — уникнути конфронтації між ними було б важко. Регулювання надає організованого й певною мірою планомірного характеру найманню, розподілові й використанню імпортованої робочої сили.

Активну роль у регулюванні міжнародних міграційних процесів і захисті прав мігрантів відіграє Міжнародна організація з питань міграції (МОМ)



Основними завданнями, які вирішує ця організація, є:

• управління впорядкованою і плановою міграцією громадян з урахуванням потреб країн еміграції та імміграції;

• сприяння переміщенню кваліфікованих кадрів між державами;

• організація міграції біженців та переміщених осіб, змушених залишити свою батьківщину.



Міжнародна організація праці — це спеціалізована установа Ліги Націй, а після Другої світової війни — Організації Об'єднаних націй (ООН), що була заснована у 1919 р. урядами різних країн для підтримки міжнародного співробітництва у справі забезпечення миру в усьому світі й зменшення соціальної несправедливості за рахунок покращення умов праці.

Основними завданнями МОП є:
  • захист інтересів і прав трудящих
  • Підвищення життєвого рівня трудящих
  • Поліпшення умови праці
  • Захист від професійних захворювань
  • Захист прав працівників-мігрантів
  • Сприяння зайнятості мігрантів
  • Спряння поліпшення соціального статусу мігрантів

Структура МОП:


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка