Тема 1: Спосіб життя як соціальна та особистісна категорія



Скачати 31,52 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір31,52 Kb.

Тема 1: Спосіб життя як соціальна та особистісна категорія.

  • 1. Поняття про спосіб життя: соціальні аспекти способу життя; основні категорії способу життя; рівень, якість, стиль.
  • 2. Провідне значення стилю життя для здоров’я; світогляд, спосіб мислення та потреби людини як основа формування способу життя.
  • 3. Поняття здорового способу життя в історичному аспекті; біологічна суть здорової поведінки; сучасні підходи до формування здорового способу життя; обґрунтування основних принципів здорового способу життя.

Поняття про спосіб життя

  • Спосіб життя людей є предметом соціально-філософського, соціологічного і історичного аналізу вже давно. Спосіб життя має складну структуру. Передусім, в спосіб життя суб'єкта входять певні потреби, інтереси, цілі, реалізація яких є умовою його життєдіяльності. Ці потреби діляться на споживчі (матеріальні), практичні (економічні, політичні), духовні.

Потреби виступають критеріями якості способу життя. В спосіб життя входять спонукувані відповідними потребами види життєдіяльності : побутова, економічна, політична, духовна і тому подібне.

  • Потреби виступають критеріями якості способу життя. В спосіб життя входять спонукувані відповідними потребами види життєдіяльності : побутова, економічна, політична, духовна і тому подібне.
  • Види життєдіяльності включають:
  • предмети
  • знаряддя
  • умови
  • операції субєкта
  • дії
  • здібності

В спосіб життя соціального суб'єкта також включаються матеріальні, економічні, політичні, духовні блага та стосунки з іншими соціальними суб'єктами, які викликають стани його задоволення або незадоволення (психічне, інтелектуальне, світоглядне).

Міра задоволення потреб, а не тільки їх реалізація відіграє важливу роль в образі життя людини.

  • Міра задоволення потреб, а не тільки їх реалізація відіграє важливу роль в образі життя людини.

А.Я. Іванюшкін пропонує 3 рівні для опису цінності здоров'я:

  • Біологічний – вихідне (першопочаткове) здоров'я припускає удосконалення саморегуляції організму, гармонію фізіологічних процесів і, як наслідок, мінімум адаптації;

2. Соціальний – здоров'я є мірою соціальної активності, діяльного відношення людини до світу;

  • 2. Соціальний – здоров'я є мірою соціальної активності, діяльного відношення людини до світу;
  • 3. Особистісний, психологічний – здоров'я це не відсутність хвороби, а скоріше заперечення її, у сенсі подолання. (Здоров'я в цьому випадку виступає не тільки як стан організму, але як “стратегія життя людини”)

Три історичних етапи формування сучасного ЗСЖ

  • «Звіт Лалонда» (1974 р.) – початок першого етапу сучасної історії формування здорового способу життя. Значний внесок у розроблення всесвітньо визнаної концепції здоров’я і його зміцнення мало європейське регіональне бюро (ЄРБ) ВООЗ.
  • Оттавська хартія – подія, що започаткувала другий етап сучасної історії формування здорового способу життя. З ідеології Оттавської хартії випливає, що одним з ключових понять діяльності щодо поліпшення здоров’я людей стає поняття здорового способу життя.
  • Джакартська конференція (1997 p.) - третій історичний етапі ФЗСЖ, на якому було проаналізовано досвід попереднього двадцятиліття, визначено наявні здобутки й прорахунки, ідентифіковано нові виклики часу, які зумовлюють особливості діяльності щодо покращення здоров’я населення світу, спрямованої у ХХІ століття.

«Звіт Лалонда»

  • Це документ який був опублікований у Канаді в 1974 p. Цей звіт аргументовано довів, що традиційна система охорони здоров’я зокрема і медицина взагалі відіграють не головну роль у комплексі чинників, які визначають здоров’я людини. Уперше була окреслена перспектива поліпшення громадського здоров’я, пов’язана з формуванням здорового способу життя населення, яка виявляється набагато ефективнішою й економічно доцільнішою з погляду державної політики, ніж безкінечні витрати на лікування наслідків нездорового способу життя, які щорічно потребують збільшення, але не забезпечують бажаного результату. Цю діяльність було названо англійською «хелс промоушен» (health promotion), а українські фахівці користуються адекватним визначенням «формування здорового способу життя ” (ФЗСЖ).

Оттавська хартія

  • З ідеології Оттавської хартії випливає, що ЗСЖ - це всі дії людини, які безпосередньо спрямовані або опосередковано стосуються формування, збереження, зміцнення, споживання, відновлення і передачі здоров’я. Складові ЗСЖ включають різноманітні елементи,що стосуються всіх сфер здоров’я - фізичної, психічної, соціальної і духовної.

Із часу Оттавської конференції діяльність щодо ФЗСЖ набула у світі ще більшої активності, а в практику роботи ВООЗ увійшла традиція періодичного підведення підсумків та обміну досвідом із цієї тематики. Так, 5-9 квітня 1988 р. в Аделаїді (Австралія) відбулася II Міжнародна конференція з ФЗСЖ.

  • Із часу Оттавської конференції діяльність щодо ФЗСЖ набула у світі ще більшої активності, а в практику роботи ВООЗ увійшла традиція періодичного підведення підсумків та обміну досвідом із цієї тематики. Так, 5-9 квітня 1988 р. в Аделаїді (Австралія) відбулася II Міжнародна конференція з ФЗСЖ.

Джакартська конференція

  • У 1997 р. відбулася подія, яка започаткувала сучасний, третій етап історії ФЗСЖ. Нею стала IV Міжнародна конференція з ФЗCЖ, скликана в Джакарті (Індонезія). Підсумковим документом цієї конференції стала Джакартська декларація «За пропаганду здорового способу життя у 21 столітті». Уній підсумовано 20-річний досвід реалізації Глобальної стратегії «Здоров’я для всіх»; оцінено ефективність ФЗСЖ як засобу поліпшення громадського здоров’я; ідентифіковано нові напрями і стратегії ФЗСЖ, що мають стати відгуками на нові проблеми здоров’я, які сягають у ХХІ ст.; Вагомою подією третього етапу історії ФЗСЖ стало прийняття Всесвітньої декларації з охорони здоров’я.

Біологічна суть здорової поведінки

  • Поведі́нка — родовий термін, який охоплює різні реакції живого організму чи групи організмів. У біхевіоризмі поведінкою вважають видимі прояви, які можна спостерігати, необіхевіористи додають також внутрішні стани, пов'язані із зовнішніми проявами, укогнітивній психології поведінка розглядається як мислене представлення, а не зовнішній спостережний акт поведінки.

Поведінка, на відміну від психіки, доступна для безпосереднього спостереження і є предметом широкого спектру наук, від психології, етології, зоопсихології та порівняльної психології до поведінкової екології.

  • Поведінка, на відміну від психіки, доступна для безпосереднього спостереження і є предметом широкого спектру наук, від психології, етології, зоопсихології та порівняльної психології до поведінкової екології.

Сучасні підходи до формування здорового способу життя

  • На сьогодні важливим і перспективним є завдання збереження, зміцнення здоров'я учнів, як за допомогою організації і здійснення особистісно орієнтованого педагогічного процесу з урахуванням основних валеологічних принципів, так і виховання відповідального ставлення до власного здоров'я як до найвищої індивідуальної та суспільної цінності. Розуміння проблеми здорового способу життя в Україні полягає у подальшому розвитку національних традицій та їх взаємозумовленості з гуманістичним й демократичними досягненнями світового співтовариства.
  • Запорукою досягнення високих показників ефективності формування здорового способу життя є правильна організація просвітницької діяльності і врахування психолого-педагогічних і фізичних особливостей учнів.
  • Аналіз науково-педагогічної літератури свідчить, що у формуванні потреби в здоровому способі життя ефективним є використання засобів фізичної культури і спорту; формування потреби в здоровому способі життя засобами фізичної культури проходить тільки за умови активної участі особистості в фізкультурній діяльності, що викликає позитивні емоційні переживання.

Теорія розвитку здібностей

  • Наголошує на тому, що в процесі розвитку навичок або вирішення проблем люди використовують свої здібності по-різному. Тому необхідно використовувати різноманітні навчальні методи, залучати різні стилі навчання з опорою на сильні сторони характеру учнів.

Наголошується, що управління емоціями та здатність розуміти свої почуття, а також почуття інших дуже важливі для розвитку людини, і підлітки можуть навчитися цьому, так само як вони вчаться читати та рахувати. Важливим є використання шкільного середовища для вивчення питань, що виходять за межі традиційних шкільних предметів, оскільки можливості навчання соціальним навичкам за межами школи досить обмежені.

  • Наголошується, що управління емоціями та здатність розуміти свої почуття, а також почуття інших дуже важливі для розвитку людини, і підлітки можуть навчитися цьому, так само як вони вчаться читати та рахувати. Важливим є використання шкільного середовища для вивчення питань, що виходять за межі традиційних шкільних предметів, оскільки можливості навчання соціальним навичкам за межами школи досить обмежені.

Теорія соціального пізнання та соціальна-когнітивна теорія

  • Наголошують на тому, що діти вчаться поведінковим аспектам через формальний процес навчання та через спостереження. З огляду на це важливо поєднувати процеси моделювання, спостереження та соціальну взаємодію. Вчителі, батьки та інші дорослі виступають прикладом (зразком), визначають стандарти поведінки.

На основі теорії проблемної поведінки зроблено висновок про те, що поведінка дитини є результатом складних взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами. На поведінку людини впливають соціальні цінності, переконання та ставлення, а також сприйняття її поведінки друзями та сім'єю. Тому навички критичного мислення, ефективної комунікації та переговорів – важливі аспекти освіти у галузі здоров'я.

  • На основі теорії проблемної поведінки зроблено висновок про те, що поведінка дитини є результатом складних взаємовідносин між суб'єктами та об'єктами. На поведінку людини впливають соціальні цінності, переконання та ставлення, а також сприйняття її поведінки друзями та сім'єю. Тому навички критичного мислення, ефективної комунікації та переговорів – важливі аспекти освіти у галузі здоров'я.
  • Теорія соціального впливу стверджує, що діти (підлітки) практикують ризиковані моделі поведінки (ранні статеві стосунки, куріння), оскільки на них «тисне» оточення. Тому найкраще розповісти підлітку якомога раніше, з якими формами тиску він зіткнеться, і допомогти виробити вміння їм протистояти. Звідси випливає, що просте інформування про негативні наслідки шкідливих для здоров'я навичок не дає очікуваного результату, необхідно радше вчити розпізнавати самі ситуації ризику і вміти опиратися втягненню в таку ситуацію.

Теорія когнітивного вирішення проблем

  • доводить, що формування навичок розв'язання проблем з наймолодшого віку сприяє більш плідному спілкуванню дітей, умінню тримати емоції під контролем, захистити себе від негативних впливів, не втрачаючи зв'язку з однолітками.

Теорія опору (гнучкості)

  • називає джерела захисту особи від ризику та подолання шкідливих звичок. До внутрішніх джерел захисту відносяться самоповага та впевненість у собі, схильність брати на себе відповідальність за свої вчинки та наявність мети у житті. До зовнішніх джерел захисту відносяться: родина, яка дотримується певних цінностей, але не карає дитину, невживання алкоголю членами родини підлітка та сильна прив'язаність до спільноти ровесників.
  • Теорія ступеневої зміни поведінки описує етапи, коли людина розглядає можливість зміни поведінки:
  • попередніх роздумів (ще немає бажання зміни поведінки)
  • спрямованих роздумів (є намір зміни поведінки)
  • підготовки (є намір до змін у найближчий час)
  • дія (зміна поведінки тривалістю до 6 місяців)

підтримка (збереження бажаної поведінки більше 6 місяців і до кількох років)

  • підтримка (збереження бажаної поведінки більше 6 місяців і до кількох років)
  • припинення (бажана поведінка стає постійною практикою).
  • У процесі навчання важливо розуміти етапи, на яких знаходяться учні, що дозволяє формувати ставлення, мотивації та особистий досвід, враховуючи їх очікування.

Обґрунтування основних принципів здорового способу життя

  • При формуванні здорового способу життя студентів у процесі навчання в класичному університеті теоретико-методологічним підґрунтям слугують такі концептуальні підходи:
  • Системний
  • особистісно-орієнтований
  • діяльнісний 
  • компетентнісний.

Підходи формування ЗСЖ

  • Обґрунтування теоретико – методологічних підходів до формування здорового способу життя студентів класичного університету, аналіз та систематизація вимог до власного здоров’я, нових інформаційних технологій та попереднього досвіду підготовки студентів дозволили розробити методику формування здорового способу життя студентів класичного університету.
  • Взаємопов’язані структурні компоненти:
  • Цільовий
  • Змістовий
  • Управлінсько–технологічний
  • Оцінювально-результативний
  • Цільовий компонент передбачає розробку навчально-пізнавальних цілей та завдань формування здорового способу життя студентів класичного університету з урахуванням об’єктивних та суб’єктивних факторів..
  • До цільового компоненту входять:
  • вимоги соціального запиту 
  • цільові установки класичного університету
  • мета і завдання
  • теоретико-методологічне підґрунтя
  • принципи формування функціональних компетентностей
  • Змістовий компонент методики полягає в узгодженні обраного змісту навчання з процесом його реалізації. Спрямований на забезпечення можливості самовизначення студента, розуміння структури та змісту навчання в університеті, систематизацію та оволодіння знаннями на мотиваційному, когнітивному та операціональному рівнях у процесі формування здорового способу життя.
  • Управлінсько–технологічний компонент передбачає формування здорового способу життя через активну взаємодію студентів та викладачів, ефективність якої залежить від сформованості цілей та завдань навчання, створення позитивної мотивації до власного здоров’я, відбору доцільних засобів, педагогічних умов організації навчального процесу, спрямованих на позитивний результат.
  • Оцінювально-результативний компонент розробленої методики спрямований на встановлення відповідності між результатом сформованості здорового способу життя студентів та метою — методикою формування здорового способу життя студентів класичного університету.

Оцінювально-результативний компонент містить критерії та рівні сформованості здорового способу життя,

  • Виконує функції
  • аналітичну
  • контролюючу
  • оцінювальну
  • Мета формування здорового способу життя повинна стати особистісно-ціннісною, внутрішньою потребою. Адже для того, щоб по – справжньому стати здоровою особистістю, необхідно, щоб завдання, які стають перед людиною в цьому процесі, стали зрозумілими та внутрішньо прийнятими. Якщо людина не усвідомлює потреби в роботі над собою — може взагалі не виконувати її; якщо і виконуватиме, тому що так треба — то за зразком, певним наданим алгоритмом; якщо потреба є — людина в діяльності набуває нових знань і вмінь, прагне до нових досягнень, працюючи на пошуковому чи творчому рівні пізнавальної активності.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка