Тема: 9 Засоби, прийоми та методи самовиховання



Скачати 11,75 Kb.
Дата конвертації30.03.2017
Розмір11,75 Kb.

Тема: 9 Засоби, прийоми та методи самовиховання

          • План
  • 1. Засоби та прийоми самовиховання.
  • 2. Методи самовиховання.
  • 3. Самовиховання медичного працівника.

Прийоми самовиховання.

  • Прийоми самовиховання.
  • 1. Засоби та прийоми самовиховання.
  • Самопереконання.
  • Самонавіювання.
  • Самоаналіз.
  • Самопідбадьорювамня.
  • Самозаохочення.
  • Самопереключення.
  • Самоконтроль.
  • Самооцінка.
  • Самоосуд.
  • Самонаказ.
  • Самозаборона.
  • Самопримус.

Практичні прийоми самовиховання.

  • «Крок уперед»
  • «Оцінка дня, що минув»
  • Самозобов'язання
  • «Правила моєї поведінки»
  • «Упізнай себе»
  • Самохарактеристика і взаємохарактеристика

2. Методи самовиховання.

  • Самопізнання
  • процес відкриття себе, пізнання свого внутрішнього світу, сильних і слабких сторін своєї особистості.
  • Важливим етапом у процесі самопізнання є самовизначення учнем своєї спрямованості, темпераменту, характеру, здібностей.

Самовизначення характеру

  • сили (уміння добиватися поставленої мети, переборювати труднощі, відстоювати переконання, виявляти мужність)
  • слабкості (легкодухість, вагання, нерішучість, нестійкість поглядів, піддатливість)
  • оригінальності (своєрідність особистості)
  • цільності (комплекс ставлень людини до різних проявів життя, єдність слова і діла)
  • твердості (послідовність, наполегливість у досягненні мети, обстоювання поглядів).

Самовизначення здібностей охоплює з'ясування особливостей і видів мислення

  • технічного (сприяє вирішенню технічних завдань)
  • наукового (виявляється у вирішенні теоретичних, наукових проблем)
  • художнього (художнє відображення навколишнього світу)
  • розумових дій (аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення тощо)
  • дієвості знань (вміння застосовувати, збагачувати знання)
  • виду пам'яті: рухової (відтворення рухів), музичної (відтворення музичних творів), емоційної (пам'ять на почуття), образної (пам'ять на уявлення, картини природи, звуки, запахи) тощо.

Самоосвіта

  • процес набуття знань у процесі самостійної роботи поза систематичним навчанням у стаціонарному навчальному закладі.
  • Самоспостереження
  • спостереження індивіда за своїми діями, вчинками, думками, почуттями.
  • Види самоспостереження:
  • — ретроспективне
  • — пряме
  • — повторне

Самокритика.

  • дитина не тільки розмірковує, а й критично оцінює себе, своє становище в суспільстві, природі, колективі, в сім'ї, у стосунках з учителями
  • критично осмислюють свою поведінку та внутрішній світ за допомогою внутрішнього монологу (інтроверти), задушевної бесіди з друзями (екстраверти).

Самоаналіз –

  • аналіз власних думок, почуттів тощо
  • методом з'ясування причинно-наслідкових зв'язків у діях і вчинках
  • Самоставлення
  • ставлення людини до самої себе.
  • глобальним (самоповага) і частковим (аутосимпатія, самосимпатія)

Самоповага

  • особисте оцінне судження, виражене в позитивному ставленні індивіда до самого себе.
  • Самооцінка
  • Самооцінка буває
  • Адекватною (коли думка людини про себе збігається з тим, ким вона насправді є)
  • Неадекватною (коли людина оцінює себе не об'єктивно, її думки про себе різко розходяться з тим, якою її вважають інші)
  • об'єктивною, заниженою, завищеною.

Саморегуляція (лат. regulare — налагоджувати) —

  • здатність людини керувати собою на основі сприймання й усвідомлення актів своєї поведінки та психічних процесів.
  • У процесі організації саморегуляції учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою:
    • Самопідбадьорення
    • Самосхвалення
    • Самонаказ
    • Самовладання
    • Самообмеження
    • Самонавіювання
    • Самостимулювання
    • Самоконтроль

3. Самовиховання медичного працівника.

  • Самовиховання є особливо важливим для студента - майбутнього лікаря, коли професія потребує багато знань, життєвих умінь, мислительних і практичних навичок.
  • Основними показниками розумової культури лікаря повинні бути:
    • постійне прагнення розширювати коло своїх знань;
    • здатність критично сприймати поради, осмислювати і розуміти всі життєві явища;
    • уміння виявляти розумну обережність і наукову об'єктивність в оцінках і висновках.

Самовиховання лікаря

  • Байдужість до людей і їхніх страждань – якість, що несумісна зі шляхетною професією лікаря.
  • Для того, щоб дійсно стати лікарем за покликанням, не можна обмежитися тільки тим, що щедро дає інститут у цілому, чому навчають мудрі слова і особистий приклад кращих викладачів. Необхідно ще самостійно пройти нелегкий шлях складної внутрішньої роботи, шлях самовиховання.
  • Однією з найголовніших умов, від яких значною мірою залежить успіх усієї роботи із самовиховання лікаря, є максимальна самокритичність.
  • Не менше значення у формуванні лікаря має вироблення стійкої звички і любові до систематичної, завзятої праці.

Якості лікарського характеру

  • усвідомлення найбільшої відповідальності,
  • спостережливість,
  • любов до своєї професії,
  • мужність і рішучість,
  • оптимізм.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка