Тема: Біологічні основи гельмінтології. Класифікація гельмінтів. Принципи взаємодії паразита й хазяїна



Скачати 27,26 Kb.
Дата конвертації14.02.2017
Розмір27,26 Kb.
  • Тема: Біологічні основи гельмінтології. Класифікація гельмінтів. Принципи взаємодії паразита й хазяїна
  • Лектор: доцент кафедри медичної біології, к.м.н. Бігуняк Тетяна Володимирівна
  • Мета лекції:
  • вивчити біологічні основи паразитизму, принципи взаємодії паразита і хазяїна, загальну характеристику гельмінтів, класифікацію гельмінтів.
  • Основні питання лекції:
  • Паразитологія як наука
  • Принципи взаємодії паразита й хазяїна
  • 3. Загальна характеристика та класифікація гельмінтів

Паразитизм форма антагоністичного співжиття організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення і як місце проживання та завдає йому шкоди, але не настільки значної, щоб викликати його загибель.

  • Паразитизм форма антагоністичного співжиття організмів різних видів, з яких один (паразит) використовує іншого (хазяїна) як джерело живлення і як місце проживання та завдає йому шкоди, але не настільки значної, щоб викликати його загибель.
  • Явище паразитизму поширене в природі. Паразитичними формами є всі віруси, багато бактерій, грибів, деякі рослини.

Паразитологія (гр. parasitos – дармоїд, паразит, logos – вчення, наука) – наука про паразитів і захворювання, які вони викликають

  • Паразитологія (гр. parasitos – дармоїд, паразит, logos – вчення, наука) – наука про паразитів і захворювання, які вони викликають
  • Вивчає явище паразитизму, біологію та екологію паразитів, заходи боротьби з ними, взаємовідношення в системі паразит–хазяїн, досліджує поширення, діагностику, лікування і профілактику паразитарних (інвазійних) захворювань.

Патогенність – потенціальна здатність даного виду паразита викликати інвазійний процес, паразитарне захворювання. Патогенність є специфічною ознакою, тобто даний паразит викликає лише певне, властиве йому паразитарне захворювання (волосоголовець спричиняє трихоцефальоз).

Аутоінвазія – заражена людина заражає не тільки оточуючих, але і сама себе через здатність паразита розвиватися в організмі без виходу в зовнішнє середовище. Аутореінвазія – повторне самозараження: людина заражається повторно від власних паразитів. Реінвазія – повторне зараження людини паразитами, якими раніше була інвазована і перехворіла.

  • Медична паразитологія розробляє методи діагностики, лікування і профілактики паразитарних захворювань людини.
  • Розділи:
  • 1)  медична протозоологія вивчає паразитів людини з підцарства Найпростіші і захворювання, які вони спричиняють (протозойні захворювання);
  • 2) медична гельмінтологія вивчає паразитичні черви (гельмінти) людини і захворювання, які вони спричиняють (гельмінтози);
  • 3) медична арахноентоентомологія вивчає представників типу Членистоногі, які мають медичне значення, як збудники, переносники, природні резервуари захворювань людини, отруйні тварини.

Медична паразитологія

  • Вплив паразитів на хазяїна – механічний, токсичний, живиться за рахунок хазяїна.
  • Екстенсивність інвазії – відносне число особин у популяції, заражених паразитом.
  • Інтенсивність інвазії – кількість паразитів в одній особині, одному органі, клітині.
  • Класифікація паразитів
  • Облігатні паразити повязані з хазяїном на всьому протязі життя. Паразитичний спосіб для них зумовлений еволюційно і є видовою ознакою (Аскарида людська).
  • Факультативні паразити ведуть вільний спосіб життя, але, випадково потрапивши в організм хазяїна, на деякий час зберігають життєздатність, порушуючи його нормальну життєдіяльність (личинки кімнатної мухи в кишечнику людини).
  • Тимчасові паразити тільки частину свого життя знаходяться в безпосередньому контакті з хазяїном, як правило, на час живлення (комарі, блохи).
  • Постійні паразити, як правило, не покидають хазяїна весь життєвий цикл (головна воша).
  • Класифікація паразитів
  • Ектопаразити (зовнішні) живуть на покривах тіла хазяїна (шкіра, волосся).
  • Ендопаразити (внутрішні) паразитують у внутрішніх органах, тканинах, клітинах, порожнинах тіла хазяїна.
  • Класифікація паразитів
  • Моноксенні паразити – певний вид паразита пристосований до життя в організмі лише певного виду хазяїна (аскарида людська – паразит лише людини).
  • Гетероксенні паразити –мають два і більше видів хазяїв (токсоплазма, трихінела).
  • Класифікація хазяїв
  • Остаточний (кінцевий, дефінітивний) хазяїн – організм, в якому паразит знаходиться в статевозрілій формі та розмножується статевим шляхом.
  • Проміжний хазяїн – організм, в якому паразит знаходиться в личинковій стадії або
  • розмножується безстатевим шляхом.
  • Резервуарний хазяїн – організм, в якому паразит зберігає життєздатність, нагромаджується, але не розвивається.
  • Класифікація хазяїв
  • Остаточний (кінцевий, дефінітивний) хазяїн – організм, в якому паразит знаходиться в статевозрілій формі та розмножується статевим шляхом.
  • Проміжний хазяїн – організм, в якому паразит знаходиться в личинковій стадії або розмножується безстатевим шляхом.
  • Резервуарний хазяїн – організм, в якому паразит зберігає життєздатність, нагромаджується, але не розвивається.

Вплив хазяїна на паразита – клітинна реакція, тканинна реакція, гуморальна реакція. Інвазійний процес – сукупність усіх захисних і патологічних реакцій організму, які виникають у відповідь на проникнення і дію збудника. Вірулентність – це ступінь патогенності паразита. Інвазійна (паразитарна) хвороба – це крайній ступінь розвитку інвазійного процесу, що проявляється певними клінічними, патолого-анатомічними, біохімічними, мікробіологічними й імунологічними ознаками.

Організм хазяїна для паразита – середовище першого порядку (Є.Н.Павловський). Зовнішнє середовище, в якому існує хазяїн, – середовище другого порядку. Зовнішнє середовище впливає на паразита не безпосередньо, а через організм хазяїна. Паразитоценоз – сукупність особин усіх видів паразитів, які одночасно живуть в окремій особині певного виду хазяїна (Є.Н.Павловський). Паразитоценологія – наука про паразитоценози. Симбіоценоз – сукупність особин усіх видів організмів (віруси, рикетсії, бактерії, гриби, найпростіші, гельмінти, членистоногі) разом з організмом хазяїна. Поняття про симбіогеоценоз розробив український паразитолог О.П.Маркевич.

Морфофізіологічна адаптація до паразитизму – наявність органів фіксації (присоски, гачечки, присисні щілини); – збільшення обєму травної системи за рахунок появи сліпих виростів кишечника (пявка, кліщі); – висока плодючість за рахунок розвитку статевої системи (плокі, круглі черви); – спрощення організації за рахунок зникнення або недорозвинення ряду органів (відсутність органів руху, травної системи у стьожкових червів, крил у вошей, бліх).

Життєвий цикл паразита – сукупність стадій розвитку, по завершенні яких організм досягає статевої зрілості і стає здатним давати початок наступному поколінню. Джерело збудника – об’єкт, який є місцем його природного перебування і розмноження. Це свого роду резервуар, у якому відбувається процес природного накопичення збудників і звідси вони можуть виділятися й заражати сприйнятливу людину або тварину (Л.В.Громашевський). Паразитоносій – людина або тварина, в організмі якої паразити живуть, але клінічних проявів хвороби не викликають.

  • Життєвий цикл сисуна печінкового

Механізм передачі збудника – це спосіб, за допомогою якого збудник переміщується від зараженого до сприйнятливого організму Основні механізми передачі інвазійних захворювань: 1) фекально-оральний (якщо фактор зараження їжа – аліментарний) 2) трансмісійний (гемотрансфузії, укуси членистоногих);

Dracunculus medinensis

  • Дракункульоз

Основні механізми передачі: 3) контактний (побутовий контакт, статевий) 4) трансплацентарний (через плаценту)

Антропонози – інфекційні й інвазійні хвороби, властиві лише людині. Джерелом збудника для них є лише заражена людина (аскаридоз, гіменолепідоз, ентеробіоз, трихоцефальоз). Зоонози (антропозоонози, зооантропонози) – інфекційні й інвазійні хвороби, збудники яких вражають організм тварин і людини (теніоз, теніарінхоз, ехінококоз).

Трансмісивні хвороби – збудники цих хвороб передаються за допомогою переносників. До них належать як паразитарні (філяріози), так й інфекційні хвороби (хвороба Лайма, тайговий енцефаліт). Облігатно-трансмісивні хвороби передаються від одного хазяїна до іншого лише за допомогою переносників. Наприклад, збудником малярії людина може заразитися лише через укус самки малярійного комара. Факультативно-трансмісивні хвороби – збудники передаються як через переносника, так і без нього іншими шляхами (чума, туляремія).

Специфічні (облігатні) переносники – це переносники , в організмі яких збудник проходить цикл розвитку (малярійний комар – специфічний переносник малярійного плазмодія). Механічні переносники – це переносники, в організмі яких збудник не проходить циклу розвитку, а лише переміщується за допомогою їх у просторі. Так, на покривах тіла, лапках, у кишечнику кімнатної мухи можуть знаходитися збудники різних захворювань.

Природно-осередкові хвороби пов’язані з комплексом природних умов. Вони існують у певних біоценозах (тайговий кліщ у тайзі) незалежно від людини, але коли люди потрапляють у ці біоценози, то можуть бути враженими. Збудники природно-осередкових хвороб циркулюють серед диких тварин і є компонентами природних біогеоценозів. Учення про природну осередковість (вогнищевість) розробив Є.Н.Павловський у 30-і роки.

Природний осередок інвазії або інфекції – це ділянка території з певним біоценозом, обов’язковими компонентами якого є: 1)  збудник захворювання; 2)  природний резервуар збудника – дикі тварини; 3)  переносник збудника. Осередки бувають: природні, синантропні (сільські, селищні, міські), природно-синантропні.

  • 4 – рачок-циклоп
  • 5 – процеркоїд
  • 6 – риба
  • 7 – плероцеркоїд
  • Життєвий цикл
  • стьожака
  • широкого
  • 1 – дорослий гельмінт
  • 2 – яйце
  • 3 – корацидій

Медична гельмінтологія

  • Медична гельмінтологія
  • це розділ медичної паразитології, який вивчає гельмінтів (паразитичних червів) людини і захворювання, спричинені ними (гельмінтози).
  • Гельмінти належать до типів Плоскі та Круглі черви.

Збудники геогельмінтозів (геогельмінти) розвиваються прямим шляхом без проміжних хазяїнів. Яйця цих гельмінтів дозрівають переважно у ґрунті, а зараження людини відбувається при проковтуванні інвазійних яєць із розвинутими личинками або шляхом активного проникнення личинок через шкіру. До геогельмінтів відносяться аскарида, волосоголовець, анкілостоміди, стронгілоїдос, гострик. Людина, що інвазована цими гельмінтами (за винятком гостриків), не може бути безпосереднім джерелом зараження оточуючих при контакті.

Аскарида людська Ascaris lumbricoides – збудник аскаридозу

  • 2. Круглі черви - геогельмінти
  • Геогельмінти, розвиток яких відбувається з міграцією

Збудники біогельмінтозів (біогельмінти) розвиваються за участі одного або двох проміжних хазяїнів. Зараження людини здійснюється при вживанні в їжу проміжних хазяїнів, що містять личинки або іншими шляхами. У тих випадках, коли людина є проміжним хазяїном для біогельмінтів (ехінокок і альвеокок), зараження відбувається шляхом проковтування яєць при контакті з хворими тваринами (кінцевими хазяїнами). До біогельмінтів відносяться всі сисуни, стьожкові гельмінти і деякі нематоди (трихінела, ришта, філярії).

Життєвий цикл ехінокока: а — яйце; б — онкосфера; в — фіна; г — статевозріла форма

Гельмінтози поділяються на

  • Гельмінтози поділяються на
  • трематодози, збудниками яких є сисуни,
  • цестодози – викликані стьожаками,
  • нематодози – круглими червами.

Клас Сисуни (Trematoda)

      • Група виключно паразитичних плоских червів, які характеризуються непочленованим листкоподібним тілом
      • Клас налічує понад 4000 видів. Тіло без війок, зовні вкрите оболонкою з ущільненої цитоплазми епітеліальних клітин.
      • Характеризуються наявністю двох присосок: ротового та черевного.
      • Травна система сисунів добре розвинена і подібна до травної системи війчастих червів.
      • Дихання у них анаеробне, тобто відбувається без участі кисню.
      • Органи чуття розвинені слабо.

Клас Стьожкові черви (Cestoda)

  • Тіло складається з голівки сколекса, шийки та членистої стробіли стробіли, яка складається з проглотид різного ступеня зрілості
  • Відсутня травна система
  • Органи фіксації на сколексі: присоски, гачечки, ботрії
  • Захворювання, що спричиняються цестодами називаються цестодози.
  • Клубок аскарид з тонкого кишечника

Паразитологія – наука екологічна, оскільки паразитизм є однією з форм міжвидових взаємовідносин. У розвиток екологічної паразитології великий внесок зробили Є.Н.Павловський, К.І.Скрябін, В.М.Беклемішев, в Україні – О.П.Маркевич.

“Є люди, в яких живе Бог; є люди, в яких живе чорт; а є люди, в яких живуть лише паразити...”



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка