Тема Економічні вчення Стародавнього світу



Скачати 15,01 Kb.
Дата конвертації14.02.2017
Розмір15,01 Kb.

Тема 3. Економічні вчення Стародавнього світу

  • 3.1. Економічна думка Стародавнього Сходу
  • 3.2. Економічна думка Стародавньої Греції
  • 3.3. Економічна думка Стародавнього Риму

3.1. Економічна думка Стародавнього Сходу

  • Пам'ятки економічної думки Стародавнього Єгипту. В цих пам'ятках знайшли відображення численні питання організації та управління державним господарством, а також уявлення стародавніх єгиптян про власність, рабство, товарно-грошові відносини. Найбільш ранні твори діячів Стародавнього Єгипту – повчання, які мають форму порад батька синові.
  • «Повчання гераклеопольського царя своєму сину Мерикара» (XXII ст. до н.е.) - приводяться ряд «правил» як управляти державою, прославляється божественна справедливість, дається уявлення про економічні та політичні функції фараона.
  • «Повчання Ахтоя, сина Дуауфа, своєму синові Піопі», відоме також під назвою «Сатира на різні професії» (XXI-XVIII ст. до н.е.) - прославляються писарі-управлінці, які володіли мистецтвом письма.
  • «Речення Іпусера» (XVIII ст. до н.е.) - головна ідея - недопущення безконтрольного зростання лихварських операцій і боргового рабства щоб уникнути збагачення «простолюдинів» і початку в країні громадянської війни.

Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу

  • «Повчання Птахотепа» є зборами правил хорошого тону і поведінки у вищому суспільстві. В повчаннях містяться розпорядження етичного порядку, застереження від зарозумілості, заклик бути уважним до людей, не використовувати свою владу в зло що оточує.
  • "Закони із Ешнунни" (59 статей) (ХХ ст. до н.е.) - дається характеристика соціальної структури держави Ешнунни, вказуються фіксовані ціни на головні продукти, встановлюються норми заробітної плати та матеріальна відповідальність батрака за невиконану роботу, пов’язуються ціни на основні товари з цінами на платні послуги. Дозволяється продаж нерухомості.
  • Збірка законів Ліпід - Іштара (43 статті) (ХХ-ХІХ ст. до н.е.) - закони були написані з метою встановлення справедливості у країні і задовольнити потреби невдоволених. Дозволялося час від часу звільняти боржників від боргових зобов’язань. Приділяється увага орендним відносинам.

Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу

  • “Закони Хаммурапі, Царя Вавилона” (282 статті) (1792-1750 р. до н.е.) - охоплюють цивільне, кримінальне і адміністративне право.
  • Збірка Хетських законів (XVI ст. до н. е.) - відображається система державних повинностей, регламентація умов торгівлі, найму, товарних цін.
  • Збірник Конфуція "Лунь-юй" ("Бесіди і судження"). Конфуцій віддавав перевагу державній власності, багатство країни мало примножуватися за рахунок праці. Він вважав боргом кожної людини прагнути до моральної досконалості, збагненню природних правил поваги старших, синів шанобливості і дружбі з братами.
  • Колективний трактат "Гуань-цзі" - висували задачу «зробити державу багатою, а народ задоволеним». Важливим вважали регулювання державою цін на хліб, створення державних запасів хліба, введення пільгових кредитів землевласникам, заміну прямих податків на залізо і сіль непрямими. Роль золота, як товару, пояснювалася його природним призначенням виступати в якості грошей і сприяти такому вигідному обміну.

Пам'ятки економічної думки Стародавнього Сходу

  • Збірка пісень «Рігведа» (ІІ тис. до н.е.), де засвідчується існування рабовласницьких відносин на початку становлення класичної індійської цивілізації.
  • Закони Ману (2650 двовіршів (шлок), розбиті на 12 розділів) - вказують сім можливих способів виникнення права власності: спадкоємство, отримання у вигляді дару або знахідки, покупка, завоювання, лихварство, виконання роботи, а також отримання милостині.
  • Артхашастра – автор Каутілья - описується стан економіки країни, основні заняття населення. Трактат містить багато відомостей про суспільний розподіл праці і обмін, приділяється велика увага тлумаченню економічної ролі держави, а саме ідея про активне втручання держави в економічне життя, в регламентацію суспільних відносин.

3.2. Економічна думка Стародавньої Греції

  • Сократ став родоначальником діалектики в сенсі знаходження істини за допомогою бесід і суперечок. Переконання Сократа базувалися на переконанні, що влада в державі повинна належати «кращим», тобто досвідченим, чесним, справедливим, порядним і таким, що неодмінно володіють майстерністю державного управління.
  • «Домострой» - автор Ксенофонт - характеризується рабовласницьке господарство, запропоновано поділ праці на фізичну та розумову, а людей — на вільних і рабів. Ксенофонт розрізняв двояке призначення речі. Він вказав на відмінності між споживною й міновою вартістю товару. Ксенофонт вважав, що цінність речі залежить від її корисності і відзначав, що гроші виконують функцію накопичення скарбу і є засобом обігу. Виступав супротивником крупної торгівлі і лихварства, вважаючи, що вони ведуть до руйнування натурального господарства.

Твори економічної думки Стародавньої Греції

  • “Ідеальна держава”, “Закони” - автор Платон - основним принципом побудови держави є поділ праці, товари порівнюються за допомогою грошей. Висловив думку про те, що в процесі обміну відбувається зрівнювання всіх товарів і вони стають порівнянними, хоч і є різними споживними вартостями Платон був супротивником продажу товарів у кредит, гостро засуджував лихварство. Населення поділяється на три стани за їхньою роллю в суспільстві: філософів, воїнів та третій стан (землероби, ремісники, торговці).
  • “Політика”, “Нікомахова етика” - автор Аристотель - ділив науку про багатство на економіку і хремастику. Він довів, що обмін (торгівля) виникає не з жадоби збагачення, а з існування потреб, які не може задовольнити власне господарство. Аристотель виділив дві форми обігу грошей – простий засіб обігу та грошовий капітал; для грошей визнавалася функція засобу обігу і міра вартості. Він розрізняв правильні і неправильні державні устрої.

3.3. Економічна думка Стародавнього Риму

  • Трактат «Землеробство», написаний Марком Порцієм Катоном Старшим, узагальнює досвід і містить практичні рекомендації щодо ведення натурального рабовласницького господарства з певною ринковою орієнтацією. Безпосередньо наглядати за працею рабів мав раб-наглядач (вілік). Крім рабів, Катон передбачав залучення до роботи в господарстві вільних громадян, зокрема половинщиків, але тільки як тимчасовий і допоміжний захід.
  • У трактаті Варрона «Про сільське господарство» знайшло відображення зростання товарності рабовласницьких господарств та їх перетворення на господарства напівнатурального-напівтоварного типу. Дохідність маєтку визначається його агрокультурою, але передовсім — властивостями ґрунту, оскільки основна цінність господарства — земля.

Твори економічної думки Стародавнього Риму

  • Луцій Колумелла у своїй праці «Про сільське господарство» запропонував систему заходів для раціональнішої організації рабовласницького господарства. Колумелла вважав, що власникові маєтку не слід часто міняти орендарів, ліпше залучати колонів, міцно прив'язаних до місця.
  • “Про державу”, “Про закони” – автор Марк Цицерон був прихильником приватної власності, великого землеволодіння, посилення експлуатації колоній, розвитку торгівлі та сільського господарства, що виробляє продукти на ринок. Важливим джерелом збагачення вважав крупну торгівлю і лихварство. У його поглядах на торгівлю та позичковий капітал відбилися суперечності між натуральним і товарним господарством у Стародавньому Римі.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка