Тема конкурентоспроможність потенціалу підприємства



Скачати 109,29 Kb.
Сторінка2/6
Дата конвертації11.12.2016
Розмір109,29 Kb.
1   2   3   4   5   6

Найбільш значними в 90-х роках були дослідження професора Гарвардської школи бізнесу М. Портера, який розробив теорію конкурентних переваг. Він визначає, що конкурентні переваги, якими може володіти підприємство, поділяються на 2 основні види: 1) більш низькі ціни (за рахунок низьких витрат); 2)диференціація товарів. Залежно від конкурентних переваг та сфери конкуренції М. Портер виділяє наступні типи стратегії фірми (рис. 5.1).    

  • Конкурентні переваги
  • Сфера конкуренції
  • Малі витрати
  • Диференціація
  • Диференціація товару
  • Концентрація на витратах
  • Фокусування диференціації
  • Рис . Конкурентні переваги та відповідні типи стратегій за М. Портером
  • «Лідер в економії витрат» виготовляє продукцію невисокої, але задовільної якості, однак собівартість його продукції нижча ніж у підприємства, яке спеціалізується на диференціації товару.
  • Підприємство, яке більше уваги приділяє диференціації товару, пропонує широкий вибір високоякісної продукції.
  • «Концентрація на витратах» передбачає, що підприємство пропо­нує прості й стандартні товари з малими витратами і низькими цінами.
  • «Фокусування диференціації» — це пропонування підприємством на ринок товару, на якому був зроблений акцент, за високою ціною.

- рівень витрат; - методи продажів; - рентабельність реалізації; - темп зростання виручки від реалізації; - фінансові коефіцієнти; - ефективність використання ресурсного потенціалу (фондовіддача, продуктивність праці, енергоємність, ефективність технології, ефективність, інформаційних ресурсів, ефективність заходів для підвищення творчої активності персоналу й ін.); - темпи зростання вартості підприємства; - ефективність реклами і способів стимулювання збуту; - компетенція та досвід персоналу; - рівень плинності кадрового складу; - показники екологічності виробництва; - ефективність обслуговування та ін. Перераховані показники можуть бути змінені та доповнені залежно від особливостей оцінюваних підприємств. Крім того, можливе їхнє групування за структурними елементами потенціалу: показники розвитку техніко-технологічного, кадрового, інформаційного, фінансового потенціалу і т. д. У цьому випадку на початку дається кількісна оцінка індивідуальним показникам, що входять до складу групи, а потім обчислюються інтегральні групові показники. На їхній основі, залежно від методу оцінки конкурентоспроможності, може розраховуватися загальний показник конкурентоспроможності потенціалу підприємства або шляхом зіставлення з показниками підприємств-конкурентів даватися пряма оцінка рівня конкурентоспроможності за кожним напрямком. Індикаторний метод оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства за економічними і соціальними стандартами було запропоновано російськими дослідниками в підручнику «Рыночная экономика» 1992 р. видання. Він дає можливість інтегрально оцінити конкурентоспроможність потенціалу підприємства з економічного й соціального боку (практика, 5 економічних стандартів). Використанням індикаторних методів здійснюється за допомогою таких методів, як методу різниць і методу рангів.

Суть методу різниць полягає у прямому визначенні переваг і недоліків підприємств-конкурентів за окремими індикаторами-показниками конкурентоспроможності, що мають бути визначені на етапі ідентифікації ключових індикаторів конкурентоспроможності. Застосування даного методу передбачає порівняння підприємства, що оцінюється, тільки з одним підприємством-конкурентом. За кожним ключовим показником конкурентоспроможності визначається не тільки позиція оцінюваного підприємства, а й кількісний розрив у досягнутих значеннях. Метод рангів, на відміну від попереднього методу, передбачає порівняння об'єкта оцінки з групою підприємств-конкурентів та дозволяє визначити його місце в конкурентній боротьбі, випереджальні чинники успіху, а також такі, результати за якими гірші, ніж у конкурентів. Даний метод передбачає визначення місця підприємств-конкурентів за кожним ключовим індикатором конкурентоспроможності потенціалу шляхом ранжування досягнутих значень показників. Ранжування здійснюється за правилами, однаковими для всіх оцінних індикаторів. Так, наприклад, максимальний ранг може призначатися індикаторам за тими позиціями, значення яких найкращі, або, в зворотному порядку, коли найкраще значення індикатора отримує мінімальний ранг. Загальна сума рангів за всіма ключовими індикаторами дозволяє визначити підприємство - лідера досліджуваної групи, рівень конкурентоспроможності якого найвищий за критерієм мінімуму (максимуму) рангів, і аутсайдерів групи, які посіли останні місця за рівнем конкурентоспроможності. Даний метод є досить простим і не вимагає застосування спеціального математичного апарату. Індикаторами конкурентоспроможності тут можуть бути як кількісні, так і якісні показники, порівняння яких відбувається за абсолютними значеннями. Водночас метод рангів усереднює ступінь впливу кожного з ключових індикаторів на рівень конкурентоспроможності, не дозволяє оцінити ступінь відставання підприємства від його основного конкурента.

Приклад індикаторного методу Як індикатори оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства рекомендують розглядати: 1) індикатор використання ресурсів (КР) - співвідношення між коефіцієнтом використання прибутку підприємства - Кпп (Чистий прибуток підприємства/Відрахування до бюджету та соціальних фондів) та коефіцієнтом використання ресурсів підприємства - Крп (Ресурси, авансовані підприємством/Ресурси, застосовані підприємством). Ресурси, авансовані підприємством, - всі наявні матеріально-технічні та фінансові ресурси підприємства у вартісному виразі. Ресурси, застосовані підприємством, - це ресурси, авансовані підприємством за відрахуванням ресурсів, що не використовуються (резервні робочі місця, понаднормові запаси сировини, матеріалів, невстановлене обладнання, страховий фонд та фонд ризику): КР = КДП/КРП →max 2) індикатор використання трудових ресурсів (КТ) - це співвідношення чистого прибутку підприємства (ЧПП) і вартості робочих місць підприємства (ВРМП): КТ = ЧПП/ВРМП →max   Вартість робочих місць підприємства визначається зіставленням середньорічної вартості основних фондів і середньорічної кількості робочих місць.

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка