Тема Макрофінансові індикатори в системі управління держаними фінансами Система показників макрофінансового аналізу



Скачати 44,76 Kb.
Дата конвертації09.12.2016
Розмір44,76 Kb.

Тема 3. Макрофінансові індикатори в системі управління держаними фінансами

1. Система показників макрофінансового аналізу

Система показників, що використовується в макрофінансовому аналізі, залежить від визначення ступеня досягнення мети та набору кількісних параметрів, що відображають результати економічної, соціальної та іншої діяльності.

Система аналітичних показників повинна відображати як результати та ефективність діяльності, так і наявні та використані ресурси.

Система показників виражає інформаційну модель явищ і процесів, котрі аналізуються, за кількісними і якісними ознаками.

Для окремих аналітичних завдань формується окрема система показників. Водночас, визначаються взаємозв’язки між показниками, алгоритми їх розрахунку та рівні значень.

Показники формують відповідні потоки планово-нормативної і фактичної інформації для характеристики економічної сутності конкретного явища чи процесу за їх станом або динамікою.

Формування показника повинно давати відповідь на наступні запитання:

    • мета і об’єкт дослідження (доходи, витрати, зобов’язання);
    • найменування показника та алгоритм розрахунку;
    • мета і об’єкт спостереження (класифікаційні ознаки);
    • час (часовий період);
    • одиниця виміру;
    • математичний результат показника.

класифікація показників:

1. За економічним змістом досліджуваних явищ і процесів:

    • кількісні;
    • якісні.
    • 2. За способом відображення (аналітичними функціями):

    • абсолютні;
    • відносні.
    • 3. За способом обчислення:

    • первинні;
    • похідні.

класифікація показників:

4. За характером досліджуваних явищ:

    • інтервальні;
    • моментні;
    • 5. За способом вираження розмірів досліджуваних явищ і процесів (ступенем синтезу):

    • узагальнюючі;
    • Індивідуальні (специфіні);
    • допоміжні (непрямі).
    • 6. Відносно причинно-наслідкових взаємозв’язків (за характером залежності):

    • факторні;
    • результативні.

класифікація факторів:

За характером дії:

  • об’єктивні;
  • суб’єктивні.
  • По відношенню до об’єкта:

  • внутрішні;
  • зовнішні.
  • За характером впливу:

  • екстенсивні;
  • інтенсивні.
  • Залежно від властивостей явищ, що відображаються:

  • кількісні;
  • якісні.
  • За часом дії:

  • постійні;
  • тимчасові.
  • За ступенем впливу на об’єкт:

  • базові;
  • похідні.
  • Для інтерпретації економічних показників необхідно мати обґрунтовані нормативні величини, які будуть характеризувати допустимі (критичні) межі їх зміни.
  • Показники, величини яких ненормовані, оцінюють за тенденцією зміни їх значень в динаміці. При цьому стан об’єкта аналізу може поліпшуватись, бути стабільним або погіршуватись.
  • Показники характеризують розмір, склад, динаміку та взаємозв'язок суспільних явищ.

При формуванні системи показників для макрофінансового аналізу необхідно дотримуватися наступних вимог. Показники повинні бути:

  • вимірювальними
  • документованими
  • аналітичними
  • коректними
  • достатніми
  • адекватними
  • динамічними та однозначними
  • при дослідженні потрібно здійснювати аналіз як окремих (індивідуальних) показників, так і узагальнюючих, що забезпечує єдність системи
  • інтегрованими

2. Абсолютні і відносні величини в системі макрофінансового аналізу

Основні групи показників для макрофінансового аналізу

Абсолютні величини – це форма кількісного відображення статистичних показників, які безпосередньо характеризують абсолютні розміри соціально-економічних явищ, їх ознаки в одиницях часу, вартості, тощо.

Можуть бути:

*індивідуальними (виражають розміри кількісних ознак окремих одиниць сукупності). Здобуваються безпосередньо під час статистичного спостереження (видатки по окремій статті)

*сумарними (характеризують величину тієї чи іншої ознаки всіх одиниць сукупності або окремих груп). Отримуються в результаті підсумовування індивідуальних величин (сукупні видатки бюджету).  

Відносна величина – є мірою співвідношення статистичних показників і відображає відносні розміри аналізованих явищ. Характеризують кількісні співвідношення одноіменних та різноіменних величин.

Всі відносні величини можна класифікувати наступним чином:

І. співвідношення однойменних показників (відносна величина структури, координації, порівняння, динаміки);

ІІ. співвідношення різнойменних показників (відносні величини інтенсивності).

Відносні показники, що використовуються у макрофінансовому аналізі:

  • відносна величина динаміки (Динаміка відносна ) – використовується для аналізу інтенсивності розвитку. Розраховується як відношення фактично досягнутого рівня (у факт) до базового (у0).
  • Якщо показник виражається кратним відношенням – це коефіцієнт зростання, а помноживши на 100% - це темп зростання

  • відносна величина структури (Структура відносна) – застосовують для аналізу структури сукупності. Розраховується як відношення частки до цілого в межах однієї сукупності.
  • відносна величина планового завдання (Кп.з). Показує, у скільки разів планове значення показника перевищує його фактичне значення в базовому періоді.
  • де Уплан – плановий рівень показника, а У базовий – фактичний рівень показника у році, що передує плановому

  • Відносна величина виконання плану (Кв.п.) (або ступінь виконання плану) – показує у скільки разів фактичне значення показника більше або менше його планового значення (в одному і тому ж календарному році)
  • відносні величини порівняння із стандартом – порівняння фактичних значень показника з певним еталоном – нормативом, стандартом, оптимальним рівнем;
  • відносні величини просторових порівнянь – територіальні порівняння (регіональні), які характеризують співвідношення однойменних показників на різних територіях (різних об’єктів)
  • відносні величини інтенсивності – характеризують ступінь розвитку (поширення) явища або процесу в певному середовищі. Розраховується як співвідношення розмірів двох якісно різних явищ (співвідношення кількості платників податків у районах (регіонах) і середньої чисельності населення; доходів бюджету (по областях) і ВРП чи кількості платників, кількості інспекторів тощо)

Обсяг фактичних видатків у м. Києва у 2007-2011 рр., що припадає на 1 мешканця столиці


Показники

2007

2008

2009

2010

2011

Фактичні видатки бюджету м. Києва, млн. грн.

16933,47

21374,88

18050,33

18112,64

16096,90

Населення міста Києва, млн. осіб

2,72

2,74

2,77

2,79

2,80

ВВІ, грн./ос.

6229,89

7800,48

6526,97

6503,41

5750,54
  • Відносні величини координації — характеризує пропорції окремих частин єдиного цілого між собою.
  • або




п/п

Назва показника

Економічна інтерпретація

Формула

Абсолютні показники

1.

Обсяг планових видатків місцевого бюджету, млн. грн

Характеризує запланований обсяг видатків місцевого бюджету на рік

Вид.план.

2.

Обсяг фактичних видатків місцевого бюджету, млн. грн.

Характеризує здійснений обсяг видатків місцевого бюджету за рік

Вид.факт.

3.

Кількість розпорядників/ одержувачів бюджетних коштів, од.

Характеризує кількість розпорядників/одержувачів, що обслуговуються в певному територіальному органі ДКСУ

Крозп.

Кодерж.

4.

Чисельність населення регіону, тис чол.

Характеризує чисельність мешканців відповідного регіону

Кнасел.

5.

Обсяг валового регіонального продукту, млн. грн.

Характеризує обсяг ВРП, виробленого в конретному регіоні за певний проміжок часу (рік)

ВРП

 







Приклад представлення показників для аналізу виконання видаткової частини місцевого бюджету



п/п

Назва показника

Економічна інтерпретація

Формула

 

 

Відносні показники

 

1.

Ступінь виконання плану по місцевим видаткам, %

Характеризує відхилення виконання фактичних показників від планових

2.

Частка видатків і-го виду у загальній сумі видатків місцевого бюджету, %

Відображає питому вагу певного виду видатків у загальній їх сумі

3.

Обсяг видатків місцевого бюджету на 1 особу, млн. грн/чол.

Відображає обсяг видатків місцевого бюджету, який припадає на одного мешканця даного регіону

4.

Обсяг видатків місцевого бюджету на 1 розпорядника/одержувача, млн. грн./од.

Відображає обсяг видатків місцевого бюджету, який припадає на одного розпорядника/ одержувача

5.

Частка видатків місцевого бюджету у ВРП, %

Відображає частку виробленого в регіоні ВРП, яка йде на задоволення потреб регіону



 






3. Сутність макрофінансових індикаторів та необхідність їх застосування в процесі аналізу

  • Макрофінансові індикатори базуються на макроекономічних і макрофінансових показниках.
  • Серед основних загальноекономічних показників — обсяги ВВП (ВНП) та НД, валові інвестиції та валові заощадження, сальдо платіжного та торговельного балансів, показники зайнятості та рівня безробіття.
  • Макрофінансові показники (монетарні і фінансові показники) – величина грошової маси в обігу та її структура; обсяг кредитних ресурсів; облікова ставка центрального банку і процентні ставки за кредитами комерційних банків; інфляція і курс національної валюти; бюджет держави; фонди цільового призначення; бюджетний дефіцит і величина державного внутрішнього та зовнішнього боргу; обсяги ресурсів, що обертаються на фінансовому ринку.
  • До головних макроекономічних індикаторів належать: рівень ВВП (ВНП) на душу населення і темпи економічного зростання, а також рівень безробіття. Як основні макрофінансові показники розглядають інфляцію та бюджетний дефіцит.
  • Суть макрофінансових індикаторів полягає у зіставленні макрофінансових і макроекономічних показників, а також – у зіставленні показників обох видів між собою для виявлення їх взаємного впливу.

Індикатори, які відображають загальну ситуацію в економіці країни, можна згрупувати наступним чином:

 за індикаторами темпу економічного зростання: темп росту ВВП, який визначається як темп приросту в реальному обчисленні; динаміка промислового виробництва, яка визначається як темп приросту за попередній період;

за індикаторами платіжного балансу країни: сальдо поточного рахунку платіжного балансу, який оцінюють на наявність відхилень; золотовалютні резерви, рівень яких порівнюють з рівнем попереднього періоду; зовнішній борг, який визначають у відсотках до ВВП; індикатор умов торгівлі, який визначається як відношення цін експорту до цін імпорту в статистиці платіжного балансу; реальний ефективний курс (враховує темп приросту до попереднього періоду); відтік-прибуття капіталу4

за індикаторами відсоткової ставки: реальна відсоткова ставка; відхилення внутрішньої відсоткової ставки від ставки LIBOR; відношення ставки за кредитам до ставки за депозитами;

за грошовими індикаторами: індекс поточних цін; динаміка внутрішнього кредиту в реальному обчисленні визначається як темп приросту в реальному обчисленні до попереднього року; грошовий мультиплікатор; темп росту банківського сектору (за рівнем депозитів); відношення грошової маси до золотовалютних резервів;

індекс тиску на валютний ринок

Встановлюючи макрофінансові індикатори, доцільно використовувати систему показників, згрупованих за трьома напрямами макроекономічних оцінок:

  • за платоспроможністю,
  • фінансовою ефективністю і результативністю,
  • за заборгованістю.

Основними групами індикаторів системи державних фінансів України є:

1. Індикатори бюджетного сектора.

2. Індикатори державного боргу.

3. Індикатори фінансової безпеки держави.

4. Система макрофінансових індикаторів та підходи до їх оцінки

Оцінка ВВП проводиться за двома показниками:

  • рівень ВВП на душу населення характеризує життєвий рівень;
  • динаміка ВВП відображається в абсолютному і відносному показниках:
  • абсолютний показник характеризує динаміку маси ВВП;
  • відносний рівень характеризує динаміку ВВП.

Водночас для забезпечення достовірності порівняння життєвого рівня в окремих країнах світова статистика використовує рівень ВВП на душу населення, перерахований за паритетом купівельної спроможності відповідних валют до долара США.

Оцінку показників обсягу, рівня та динаміки ВВП (ВНП) потрібно проводити у взаємозв’язку з показниками зайнятості та інфляції.

Агрегованим індикатором функціонування економіко-правової системи використовують певні індекси, зокрема, індекс економічної свободи – показника, який щорічно розраховується та публікується «The Wall Street Journal» і «The Heritage Foundation». Він застосовується здебільшого для оцінки рівня економічної свободи в різних сферах суспільного життя 185 країн світу, в тому числі України

Розглянемо дві складові індексу економічної свободи, які безпосередньо стосуються ефективності функціонування системи державних фінансів:

  • Індекс витрат уряду – розраховується на основі відношення державних видатків (включаючи споживання та трансферти) до ВВП. За взірець береться рівень видатків, який дорівнює нулю. Вважається, що видатки, які не перевищують 30% ВВП, не призводять до деформації оцінки у бік зниження..
  • Індекс фіскальної свободи – відображає податковий тягар, що створюється центральним урядом. Цей індикатор складається з трьох кількісних факторів:
  • верхня гранична ставка податку на доходи фізичних осіб;
  • верхня гранична ставка податку на доходи юридичних осіб;
  • загальне податкове навантаження у відсотках до ВВП.

Серед найважливіших фінансових індикаторів – макроекономічна платоспроможність. Вона має два прояви:

  • платоспроможність суб'єктів макроекономіки, до яких передусім належать держава та інститути фінансового ринку;
  • інтегрована платоспроможність усіх суб'єктів господарювання та банків, що їх обслуговують.

Індикатори оцінки платоспроможності суб'єктів макроекономіки:

  • ступінь збалансованості державних доходів і видатків, тобто рівень бюджетного дефіциту (профіциту) по відношенню до обсягу ВВП;
  • сальдо платіжного балансу;
  • відношення сальдо торговельного балансу до ВВП;
  • динаміка індексу цін або інфляція;
  • коефіцієнт монетизації економіки.

Індикатори оцінки платоспроможності усіх суб'єктів господарювання та банків, що їх обслуговують:

  • оцінка загального рівня ліквідності;
  • швидкість розрахунків;
  • діяльність банківської системи, яка забезпечує розрахунки між окремими суб'єктами;
  • забезпечення банківськими установами власної платоспроможності тощо.

Індикатори фінансової ефективності та результативності характеризують:

  • ефективність фінансової діяльності (співвідношення обсягу продажів та основних і оборотних коштів) і
  • сукупну ефективність суспільного капіталу (співвідношення створеного ВВП та обсягу залучених для його виробництва фінансових ресурсів або загального обсягу фінансових ресурсів).
  • Ці індикатори відображають стан фінансової системи та її вплив на розвиток економіки і соціальної сфери.

Показники управління заборгованістю.

На макрорівні вони можуть визначатися за двома параметрами:

  • за сумарною заборгованістю суб'єктів господарювання кредитній системі – використовується коефіцієнт заборгованості – відношення кредитної заборгованості до загальної вартості майна;
  • за рівнем заборгованості держави – в цьому випадку макрофінансовим індикатором є співвідношення державного боргу і обсягу ВВП.

Для оцінки стану повернення боргів та виплати процентів необхідно визначати два показники:

  • коефіцієнт покриття боргу – характеризує забезпечення державного боргу – розраховується як до обсягу приросту ВВП за період, що встановлено до строку погашення боргу, так і до приросту обсягу доходів бюджету (за вирахуванням нових позик) за цей період, адже погашення позик здійснюється з бюджету. Якщо частина позик погашається з інших джерел, то вона вираховується з тієї суми боргу, що відноситься до приросту доходів бюджету;
  • коефіцієнт забезпечення процентних платежів – обчислюється як відношення суми процентних платежів до обсягу приросту ВВП та до відповідних доходів бюджету.

Індикатори системи державних фінансів

Важливим результатом зіставлення макрофінансових і макроекономічних показників є визначення рівня бюджетної централізації ВВП (ВНП)

В аналітиці державних фінансів можна виділити два основні підходи до визначення рівня перерозподілу ВВП через бюджет:

  • за доходами публічного сектору економіки;
  • за витратами публічного сектору економіки.
  • Оцінка рівня перерозподілу ВВП за доходами може проводитись у двох напрямах:

  • доходи консолідованого бюджету;
  • сукупні доходи публічного сектору економіки (перше + власні доходи державних цільових позабюджетних фондів).

Оцінка ефективності перерозподілу ВВП через публічний сектор економіки – за визначеними параметрів діяльності уряду співвідносяться показники результативності конкретного параметра та державних витрат, спрямованих на фінансування такої діяльності. Необхідні показники розраховуються як відношення конкретного показника певної країни до середнього показника країн вибірки. Таким чином формуються відносні показники результативності, витрат, ефективності.

Розрахунок рівня перерозподілу ВВП через витрати публічного сектору економіки, до яких відносять витрати консолідованого бюджету, видатки соціальних фондів (без трансфертів із державного бюджету), втрати бюджету від надання податкових пільг.

Показники відносної ефективності діяльності уряду:

  • урядових витрат у сфері освіти – відношення частки населення, що має середню освіту, до частки урядових витрат на освіту у ВВП;
  • у сфері управління – відношення показників «Корупція в уряді» та «Якість бюрократичного апарату» до показника частки урядового споживання у ВВП (ці показники оприлюднюються у звітах International Country Risk Guide (ICRG));
  • у сфері розвитку інфраструктури – відношення оберненого показника втрат електроенергії при передачі та перерозподілі до частки загальних урядових видатків у ВВП;
  • політики стабілізації економіки – відношення оберненого показника інфляції та безробіття до частки загальних урядових видатків у ВВП.

Важливим індикатором ефективності функціонування системи державних фінансів є збалансованість пенсійної системи, що оцінюється за допомогою наступних показників:

  • валовий коефіцієнт заміщення – відношення середньої пенсії до середньої зарплати (за даними Державної служби статистики України);
  • ставка відрахувань до солідарного рівня пенсійної системи – встановлена відповідно до законодавства діюча сукупна ставка збору з роботодавців і працівників;
  • рівень економічно активного населення;
  • рівень безробіття;
  • співвідношення населення працездатного та пенсійного віку - розрахункове значення цього показника становить 2,72, адже саме за цього рівня досягається збалансованість пенсійної системи
  • організаційні витрати пенсійної системи.

Індикатори активності фінансового ринку.

Важливий індикатор, що характеризує ділову і фінансову ефективність, – активність фінансового ринку. На даний час з метою її оцінки у світовій практиці широко використовуються спеціальні індекси та рівень капіталізації доходів.

Індексна оцінка активності проводиться на фондовому ринку, насамперед, у частині біржової торгівлі. Всесвітнього визнання набув, наприклад, індекс Доу-Джонса, який характеризує середній показник курсів акцій, що розраховується для певної групи найбільших корпорацій. Він обчислюється як середньоарифметична щоденних котирувань акцій цих корпорацій на момент закриття біржі. У США індекс Доу-Джонса визначається як для основних галузей – комунальних (газо- та електропостачання), промислових і транспортних компаній, так і в цілому для провідних корпорацій – зведений індекс.

Також застосовуються індекси «Велью Лайн» (для Нью-Йоркської і Американської фондових бірж та позабіржової торгівлі у США), Ніккеї (на Токійській фондовій біржі), FAZ і DAX (для провідних концернів Німеччини) та ін. Активність фондового ринку оцінюється за динамікою того чи іншого індексу: зростання свідчить про активізацію діяльності, зниження – про падіння ділової активності.

Рівень капіталізації характеризує спрямування частини отриманих у суспільстві доходів на формування фінансових ресурсів через фондовий ринок. Якщо індексна оцінка характеризує так би мовити внутрішню активність фондового ринку, то рівень капіталізації доходів показує ступінь суспільної концентрації фінансових ресурсів, тобто активність виходу на ринок юридичних і фізичних осіб. Це дуже важливий показник, оскільки він відображає динаміку нарощення фінансового потенціалу у суспільстві, котрий є основою його розвитку.



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка