Томаш Т. Е. Форми та методи активізації навчання при викладанні спеціальних дисциплін професійно-теоретичного циклу у птнз



Скачати 150,49 Kb.
Дата конвертації25.12.2016
Розмір150,49 Kb.
Томаш Т.Е.
ФОРМИ ТА МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ НАВЧАННЯ

ПРИ ВИКЛАДАННІ СПЕЦІАЛЬНИХ ДИСЦИПЛІН ПРОФЕСІЙНО-ТЕОРЕТИЧНОГО ЦИКЛУ У ПТНЗ

Учитель – це людина, яка вирощує

дві думки там, де раніше росла одна.

Е. Хаббард

В «Положенні про організацію навчально-виробничого процесу у професійно-технічних навчальних закладах», затвердженому наказом Міністерства України № 419 від 30.05.06 р. вказано, що «…план заняття (уроку) теоретичного навчання є особистим робочим документом викладача і складається ним за довільною формою відповідно до робочої навчальної програми та поурочно-тематичного плану з дотриманням педагогічних та методичних вимог. За умови проведення уроків у паралельних навчальних групах викладач може складати один план уроку, але слід враховувати особливості проведення уроку в тій чи іншій навчальній групі».

Викладання спеціальних дисциплін в ПТНЗ завжди викликало багато суперечок. До вирішення проблемних питань у цьому спектрі педагогічної діяльності звертались Г.К. Селевко, Т.М. Хлєбнікова, А.Ф. Верлань, Н.Т. Тверезовська, В.Ю. Стрельников, адже сучасна освітня ситуація в Україні свідчить про крайню необхідність застосування новітніх технологій навчання, орієнтованих, передусім, на розвиток особистості учня, що визначає актуальність нашої роботи.

Мета роботи – довести необхідність зміщення акценту в освіті зі здатності засвоювати знання на здатність їх використовувати, діяти практично.

Передумовами появи й активного застосування в освітній практиці нових технологій є, в першу чергу, ускладнення соціального замовлення освітнім установам, а саме – підготовка не просто самостійно мислячих громадян, висококваліфікованих фахівців, компетентних у галузі майбутньої професійної діяльності, але і високоморальних, духовно розвинених і готових до інновацій, спільної діяльності, спілкування і співробітництва, роботи в нестабільних і швидко мінливих умовах із проявом ініціативи і творчості.

Іншою передумовою для розвитку інноваційних освітніх технологій став розвиток гуманістичного пріоритету в освітніх цілях, коли від майбутнього кваліфікованого робітника вимагається професійна компетентність особистості громадянина і фахівця в ході реалізації і засвоєння державного освітнього стандарту, гуманітаризація освітнього середовища в єдності із сучасними інформаційними й іншими новітніми освітніми технологіями

В сучасному професійно-технічному навчальному закладі процес фахової підготовки учнів складається з двох відносно самостійних частин: теоретичного та практичного навчання. Першочергова ціль теоретичного навчання – сформувати в учнів систему знань в обсязі, необхідному для свідомого оволодіння професією, що здобувається.

Перед викладачем спеціальних дисциплін у професійно-технічних навчальних закладах завжди стоїть важка задача: озброїти учнів глибокими та міцними знаннями, сформувати вміння та навички, які вони будуть використовувати на уроках виробничого навчання та при проходженні виробничої практики. Такі складні задачі необхідно вирішувати різними засобами удосконалення методики навчання на уроках професійно-теоретичного циклу. Кожен викладач бажає зацікавити учнів предметом, який він викладає, так як це – основа успіху. «Заинтересовать разум ребенка – вот что является одним из основных положений наших доктрин, и мы ничем не принебрегаем, чтобы привить ученику вкус... к учебе» – писав математик М.В. Остроградський.

В нових навчальних технологіях учень є співучасником процесу конструювання нових знань за допомогою розуміння того, де і як він зможе застосувати отриманні знання. Це наближує мету навчання до життя і майбутньої професійної діяльності, бажання постійного фахового зростання. Головне в цьому процесі – створити режим найбільшого сприяння індивідуальним інтересам, можливостям і здібностям учнів.

В процесі вивчення окремого спеціального предмета варто забезпечити поєднання аналітичного мислення і бачення дисципліни в цілому. Необхідно йти шляхом наближення пізнавальних специфік окремих дисциплін, особливо при викладанні інтегрованих дисциплін, які відрізняються високим рівнем співпраці викладача й учня, їх спільної творчості.

Для активізації мислення учнів викладач має можливість використовувати різні методи та форми. Застосовування тих чи інших форм він обирає сам під час підготовки до уроку, враховуючи складність теми, яка вивчається та рівень знань учнів.

Одним з найбільш поширених методів, який використовується в освітній практиці, є робота з підручником. Правильно організована робота з друкованим або електронним підручником допомагає отримати міцні знання та навчити учнів самостійно працювати.

Для активізації мислення учнів при вивченні спеціальних предметів професійно-теоретичного циклу «Радіоелектроніка», «Матеріалознавство», «Електроматеріалознавство», «Охорона праці» добре зарекомендували себе різні способи роботи після опрацювання підручника, а саме:


  1. складання структурних, функціональних та логічних схем;

  2. побудова принципових схем приладів;

  3. заповнення таблиць.

При виконанні цих робіт для активізації пізнавальної діяльності учнів викладач може використовувати попередньо складені схеми та таблиці з запрограмованими помилками. Така робота змушує учнів після вивчення теоретичного матеріалу замислитися над призначенням, устроєм приладів, навчитися самостійно застосовувати на практиці вже отриманні знання. Застосування такого методу дає якісні результати тоді, коли викладач пояснив тільки головні питання, або коли вивчення нового матеріалу опирається на попередньо отримані знання, легко розподіляється на окремі завдання. Вимагає ж цей метод наявності в навчальному кабінеті або лабораторії необхідних паперових чи електронних посібників.

Експериментальні дані вчених показують, що використання методу активізації роботи учнів за допомогою самостійної роботи з підручником дає можливість підвищити знання в середньому на 10-15%, а смислову та фактичну точність – ще більше.



На уроках спецтехнологій можливо використання підручників при вивченні тем: «Параметри та класифікація конденсаторів», «Параметри та класифікація резисторів», при вивченні радіоелектроніки – «Параметри діодів», «Маркування напівпровідникових приладів».

Самостійне вивчення окремих тем вимагає значної підготовчої роботи викладача по підбору та упорядкуванню матеріалу, простого для розуміння, який не потребує спеціальних пояснень та враховує якість знань учнів з поступовим підвищенням рівня складності.

Самостійна робота з книгою або електронним підручником необхідна учням не так з метою «прочитати-зрозуміти-запам’ятати», скільки для того, щоб знайти необхідний матеріал для вирішення окремих питань, знайти відповіді на отриманні питання. В цьому випадку учні чітко бачать сенс опрацювання підручника, що виключає зазубрювання. Суттєво активізує процес навчання використання довідникової літератури. Необхідно донести до учнів те, що довідникова література дає безліч необхідних знань.

Оскільки учні використовують довідникову літературу під час виконання виробничих задач, то і навчати працювати з довідниковою літературою потрібно таким чином, щоб підібрані викладачем задачі ставили учнів в умови, при яких би їм не вистачало даних для рішення. Такі дані завжди можна знайти у довідниковій літературі. Наприклад, при виконанні завдання «Знайти внутрішній опір транзистора КТ240А» необхідні номінальні значення учні знаходять у довіднику В.А. Доброневського «Довідник з радіоелектроніки» та виконують необхідні обчислення за формулами.

Для швидкого та якісного використання на уроках довідникової літератури необхідно навчити учнів раціональним прийомам роботи з нею: вмінням працювати зі змістом, способам швидкого пошуку таблиць, графіків, формул, закладинками на сторінках, якими користуються найчастіше. Для підготовки до таких робіт необхідні спеціальні тренувальні вправи.

Активізує учнів і робота з ілюстраціями, також примушуючи їх мислити. Такий метод також потребує підготовки спеціальних завдань для використання на уроках або в якості домашньої роботи. Перевіряти їх виконання необхідно в процесі роботи з малюнками, схемами, графіками.

Підготовка спеціалістів в галузі техніки вимагає більшої кількості знань, ніж дає підручник. Необхідно зацікавити учнів в систематичному ознайомленні з новими досягненнями, інноваційними технологіями тощо. Це досягається за допомогою домашніх завдань, що потребують додаткової інформації, яку можливо знайти, використовуючи сучасні інформаційні технології.

Зрозуміло, що використання інформаційних технологій – одна з умов успішного вивчення нового матеріалу. Викладачу просто необхідно, окрім ґрунтовної фахової підготовки, володіння сучасною комунікативною методикою, використовувати інформаційні технології на усіх етапах навчання – це вимога часу. Сучасні інформаційні технології мають стати ефективним інструментом, який полегшить засвоєння знань та підвищить їх якість, зробить навчання інтерактивним, комунікативно спрямованим, наочним, особистісно орієнтованим, цікавим.

Навіть дуже «традиційний» учитель зі стійким імунітетом до втручання новітніх технологій не може заперечити, що Internet є дуже багатим джерелом потенційних навчальних ресурсів. Для системи професійно-технічної освіти використання всесвітньої мережі отримало надзвичайно велике значення, що обумовлено неповною забезпеченістю навчальних закладів необхідними якісними сучасними підручниками зі спеціальних дисциплін. Зацікавленість учнів у роботі в Internet на уроках спецдисциплін ми широко використовуємо для розвитку індивідуальних здібностей, підвищення рівня якості їх професійної підготовки.

Найпростіше використання Internet – це використання його як джерела додаткових матеріалів для викладача та учня, як величезної довідниково-інформаційної бази. Матеріали, попередньо дібрані в мережі, можуть бути роздруковані і використані навіть під час традиційного заняття. Але у цьому випадку використовується лише незначна частина можливостей мережі.

Найбільш повно можливості Internet розкриваються під час використання його безпосередньо на уроці. Ідеальними умовами для цього є наявність комп’ютерного класу з підключенням до мережі Internet.

Розглядаючи питання щодо впровадження комп’ютера у вивченні спеціальних дисциплін, можна виділити найбільш позитивні моменти його використання, а саме:

- комп’ютер мотивує навчання;

- дає можливість вчителеві застосовувати індивідуальний підхід;

- сприяє розвитку самостійності учнів, спонукає користуватися інформацією, що безпосередньо стосується їхнього професійного життя;

- підвищує поінформованість щодо інших предметів;

- завдяки наявності різноманітних типів текстів підвищує мовні компетенції;

- забезпечує сучасний матеріал, що відповідає інтересам і потребам учнів;

- пропонує автентичний і актуальний матеріал.

Проте необхідно пам’ятати, що використання Internet на уроці або при виконанні домашнього завдання не повинно бути самоціллю. Насамперед, викладачу необхідно дати відповідь на запитання: для кого, для чого, коли, в якому обсязі повинен бути використаний Internet, оскільки учневі подекуди дуже важко зорієнтуватися у величезному об’ємі інформації, провести дозування та відбір.

Сайти, які є корисними для викладача спеціальних дисциплін і які можуть бути використані на уроці, можна розділити на інформаційні та власне навчальні. Інформаційні сайти використовують для добору цікавих текстових документів, творчих завдань для учнів На основі інформації, яку отримав викладач з таких сайтів, можливе створення електронного навчального посібника або предметного інформаційного порталу. Спеціальні навчальні електронні підручники та портали містять різні види робіт, вони розроблені з урахуванням рівня знань учнів. Робота саме з такими підручниками та порталами є цікавою і корисною у вивченні спеціальних дисциплін, зазвичай, вони мають кілька рівнів складності, що дає можливість обирати саме той рівень, який відповідає рівню підготовки учнів. Щодо інформаційних сайтів, то викладач має сам визначитися з добором матеріалу необхідної складності.

Організація ефективного навчання за допомогою навчальних порталів залежить від наступних моментів:

- чіткого формулювання завдань;

- конкретних вказівок щодо їх виконання;

- добору матеріалу відповідно до потреб комунікації та компетенції учнів;

- вмілого використання часу і простору.

Ще одним із активних методів роботи є підготовка рефератів, доповідей з наступним прослуховування та обговоренням, що, в свою чергу, вимагає обов’язкового пошуку учнями науково-технічної інформації. При цьому особливу увагу потрібно приділяти індивідуальному досвіду учнів – кожен учень повинен вміти скласти план своєї доповіді, і лише після цього озвучувати підготовлений матеріал.

Важливим є також рецензування відповідей учнів іншими учнями. Як особливий метод активної діяльності, він концентрує уважність всієї навчальної групи, змушує їх мислити та розвиває мовленнєві навички.

Все ширше в світовій освітній практиці використовують нову структуру навчального процесу, коли важливим моментом навчального процесу стає створення проблемних ситуацій, пошук та знаходження шляхів їх рішення, практична оцінка отриманих висновків. Процес створення проблемних ситуацій вимагає, в свою чергу, створення умов активної розумової діяльності учнів. Ситуація, яка ставиться перед учнем, повинна викликати у нього зацікавленість, бажання знайти правильне рішення. Задача ставиться з недостатньою повнотою інформації, тоді учень зустрічається з конкретними труднощами та необхідністю поглиблювати свої знання та досвіт. У нього з’являється внутрішня потреба знайти вихід з ситуації, що склалась, труднощі спонукають до аналізу утвореної ситуації та пошуку шляхів її рішення. Таким чином утворюються протиріччя між пізнавальними, практичними задачами та рівнем знань учнів, що спрямовуються на рішення труднощів, які з'явились.



Створення проблемної ситуації необхідно підпорядковувати відпрацьованим педагогічною наукою та перевіреним на практиці правилам:

  1. укладання проблемної ситуації передбачає таке практичне чи теоретичне завдання, при виконанні якого учні повинні «відкрити» необхідні знання чи дії.

  2. пізнавальна програма може бути запропонована в різних формах: у формі запитання (його сутність повинна відповідати тому реальному питанню, яке виникає в учнів під час виконання завдання) або у формі завдання, коли пізнавальна вправа виражається в необхідності робити висновки для пояснення.

  3. пізнавальна задача завжди повинна будуватися на знаннях та навичках, якими володіє учень. Вони повинні бути достатніми для розуміння питання, кінцевої мети та шляхів рішення.

  4. проблемне завдання повинно відповідати інтелектуальним можливостям учнів. Рівень складності оцінюється тим, наскільки новий учбовий матеріал поєднується з попереднім.

  5. як правило, проблемне питання повинне бути поставлене раніше, ніж пояснення вивченого матеріалу. Однак, при відсутності у учнів знань та навичок для виконання проблемного завдання, треба повідомити необхідні відомості або навчити необхідним діям.

  6. процес засвоєння учнями нових знань шляхом рішення проблемних ситуацій повинен завжди керуватися викладачем. Викладач будує проблему, формує пізнавальну задачу і далі, шляхом провідних питань, уточнень або підказок формує необхідний висновок.

  7. для вирішення складних проблем необхідно послідовно пред’являти часткові завдання, що приведе до вирішення головного питання. Необхідно виділяти проблемний елемент у кожному завданні, розподіляти дидактичні функції, характерні для різних ситуацій, диференціювати підхід до матеріалу.

  8. для проблемного завдання відбирається матеріал, що має виражені причинно-наслідкові зв'язки, які потребують узагальнення головних особливостей проблемного питання.

Важливими в активізації діяльності учнів є проведення лабораторних та практичних робіт, під час виконання яких підлітки осмислюють, закріплюють та поширюють отримані знання, і, найголовніше, навчаються їх використовувати. Такі роботи вимагають уміння робити висновки, знаходити взаємозв’язки між поняттями, аналізувати можливі результати. Особливо результативними у цьому випадку є якісні лабораторно-практичні задачі та дослідні лабораторні роботи. На таких уроках ми з успіхом використовуємо лабораторні стенди або електронні лабораторні роботи, які учень може виконувати самостійно або у групі.

Перевірка знань, навичок учнів – це самостійне направлення в процесі навчання, яке знаходиться у тісному зв’язку з іншими елементами. Використовуючи різноманітні форми контролю, викладач активізує учнів на уроках. Найбільш поширеними є усне індивідуальне та фронтальне опитування. Під час усних відповідей підлітки вчаться логічно мислити, порівнювати, обґрунтовувати, робити висновки, захищати свою точку зору, формувати поняття.

Ефективність та якісність навчання має на увазі постійний контроль. В своїй практиці ми використовуємо різні форми для активізації роботи учнів під час перевірки знань:



  1. безмашинний контроль – завдання видаються або пишуться на дошці.

  2. машинний контроль – виконання контрольних завдань проводиться за допомогою комп’ютера.

  3. використання різних видів карток:

  4. проведення технічних диктантів.

  5. використання усних та письмових заліків при закінченні теми.

В освітній практиці використовуються наступні прийоми підвищення активності учнів під час контролю якості знань: коментування та доповнення відповідей, паралельний контроль, використання диференційованих завдань для виконання їх під час опитування, колективний розбір якості відповідей учнів, рецензування. Для активізації навчального процесу при перевірці знань з деяких тем можна використовувати ділові ігри, семінари, вікторини.

Розповідаючи про активізацію навчального процесу, не можливо не згадати про застосування технічних засобів навчання. Використання відеофільмів, демонстрація малюнків, схем та блок-схем за допомогою лабораторних стендів та проектору спонукають учнів до активізації діяльності. При цьому викладач співпрацює з учнями, використовуючи технічний засіб, що є надзвичайно привабливим для учнів.

Отже, викладач має пропонувати завдання, спрямовувати пошукову діяльність учнів, допомагати їм зрозуміти інформацію. Він повинен бути поруч з учнем, коли той потребує допомоги, однак не заважати йому працювати самостійно, стежити за часом, спрямовуючи роботу таким чином, щоб всі учні були задіяні протягом уроку.

Ми розглянули напрямки, які можуть бути використані для активізації діяльності учнів під час проведення уроків, лабораторних та практичних робіт зі спеціальних дисциплін. Вибір методу, безумовно, залежить від розміру та глибини теми, типу та методу уроку, рівня знань учнів, мети тощо. І лише тоді учень отримає гарні та тверді знання, коли він зацікавлений, коли матеріал пробуджує у нього бажання навчатись.



Література

  1. Селевко Г.К. Современные образовательные технологи. – М.: Народное образование, 1998.

  2. Хлєбнікова Т.М. Ділова гра як метод активного навчання педагога: Навчально-методичний посібник для викладачів, слухачів ІПО, директорів шкіл, керівників РУО. – Х.: Вид. гр.. «Основа». – (Серія «Б-ка журналу «Управління школою»; Вип. 7).

  3. Щербань П.М. Навчально-педагогічні ігри у вищих навчальних закладах: Навчальний посібник. – К.: Вища школа, 2004.

Відомості про автора

ПІП

Томаш Тетяна Едуардівна

Посада

Викладач спеціальних дисциплін

Категорія

«Спеціаліст вищої категорії»

Звання

Викладач-методист

Місце роботи

Вище професійне училище № 11 м. Вінниці

Адреса місця роботи

м. Вінниця, вул. Немирівське шосе, 78

Контактний телефон

067 663 60 73


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка