Україна моя Батьківщина Керівник проекту: вчитель початкових класів Дяківської зош І-ІІ ступенів



Скачати 65,73 Kb.
Дата конвертації30.11.2016
Розмір65,73 Kb.

Україна – моя Батьківщина

  • Керівник проекту:
  • вчитель початкових класів
  • Дяківської ЗОШ І-ІІ ступенів
  • Гонтарук П. І.
  • Учасники проекту:
  • учні 2 класу, їхні батьки

Тип проекту: пошуково - дослідницький

  • Тип проекту: пошуково - дослідницький
  • За кількістю учасників – груповий
  • За тривалістю – короткотривалий
  • за формою проведення – самостійна дослідницька робота дітей з наступною презентацією матеріалів проекту.
  • Мета проекту
  • Розширити знання учнів про Україну; пробудити інтерес до вивчення рідного краю; розширити знання народні, історичні та культурні символи українського народу; сприяти формування національної свідомості, осмисленню себе як частини великого українського народу; спонукати до творчої та пошукової діяльності; розвивати мову, пам’ять, творчі здібності, впевненість у собі; розвивати пізнавальний інтерес; сприяти вихованню активної життєвої позиції громадянина; виховувати почуття патріотизму, гордість за великих українців; виховувати прагнення жити разом у дусі миру.
  • Предмети, що інтегруються: літературне читання, Я і Україна, образотворче мистецтво.
  • Провідна проблема: дослідження історії своєї Батьківщини, її державних та народних символів, вивчення постатей видатних українців, збереження природи рідного краю, його історичного минулого.
  • Спосіб розв`язання проблеми: пошук літературного матеріалу; цікаві енциклопедичні дані; освоєння групами різних практичних технологій.
  • Кінцевий продукт: презентація, папка « Моя Батьківщина – Україна»
  • Правила взаємодії під час проекту:
  • Працювати дружно, злагоджено, разом.
  • Усе, що пропонує товариш, сприймати й обговорювати спокійно.
  • Викладати свої ідеї, думки по черзі, всіх вислуховувати до кінця, не перебивати.
  • Радитись з товаришами, дорослими, приймати рішення спільно.
  • «Запозичати» ідеї в інших груп з їхнього дозволу.
  • Бути доброзичливими, старанними, відповідальними.
  • Доводити свою справу до кінця.

План виконання проекту

  • І.Організація проекту
  • Формування основної проблеми і дидактичної мети.
  • ІІ. Планування проектної діяльності:
  • Обміркування шляхів розв’язання проблеми.
  • Пошук матеріалів: бібліотека, мережа Інтернет.
  • Проведення циклу уроків, виховних заходів, пов`язаних із темою проекту.
  • ІІІ. Робота на уроках
  • Я і Україна
  • Знайти матеріали про державні символи України, про народні символи.
  • Зібрати інформацію на тему: «Видатні Українці».
  • Читання. Українська мова
  • Дібрати художню літературу: вірші, оповідання про Україну.
  • Зібрати прислів`я та приказки про Україну.
  • Образотворче мистецтво
  • Намалювати малюнки на тему: «Україна – моя Батьківщина», «Вінниччина – мій рідний край», «Моє село», «Моя вулиця».
  • Учні  виконують завдання у групах «Інформатори», «Знавці» та «Літератори». Створюють та презентують кінцевий продукт проекту.  
  • Завдання групі «інформаторів»: зробити повідомлення про історію становлення незалежної України.
  • Групі «знавців» повідомити про державні та народні символи України, про видатних українців.
  • Групі «літераторів» дібрати вірші, приказки та прислів’я про Україну, намалювати малюнки про Україну. Очікувані результати: поглибити знання про Україну та сформувати власне ставлення до своєї Батьківщини, вчити працювати з додатковою літературою, та іншими джерелами інформації; розвивати вміння виконувати певну роботу в співпраці з однолітками, співпереживати за спільну справу, поважати думку інших; виховувати такі моральні якості, як доброта, співчуття, гуманність, милосердя.

Чому саме цей проект ?

  • Історію становлення незалежної України
  • Історію символіки нашої Батьківщини
  • Народні символи України
  • Постаті видатних українців
  • Неповторні картини української природи і поезії
  • Хіба ж не цікаво
  • справжнім патріотам своєї держави
  • дізнатися

Учасники проекту

Інформатори

  • Твардієвич
  • Дмитро
  • Малкін
  • Сергій
  • Ковальчук
  • Ольга

Знавці

  • Булатко Артем
  • Мовчун Юліана

Літератори

  • Піщук Микола
  • Боднарчук Лілія

“Інформатори” інформують Моя Україна 23-роки як вільна

  • Двадцять три роки ми живемо в незалежній Україні й повинні гордитися тим, що маємо свою державу, мову, землю, традиції і символи.
  • Той є справжнім патріотом, хто своїми вчинками, поведінкою, працею, знаннями і вчинками зміцнює її могутність.

Моя Батьківщина

  • Моя Батьківщина – Україна. Не любити цю землю і людей, що живуть на ній, - не можливо! Мій край – це Чорне і Азовське моря, Карпати і Полісся, синьоокі озера Волині, південні степи Криму, терикони Донбасу, Дніпро-Славутич.          Батьківщина – це те місце, де народилася людина, де промайнуло її дитинство із дивом-казкою, матусиною піснею, батьківською ласкою.          Батьківщина – це рідний дім, де завжди з любов’ю чекають нас наші рідні. Батьківщина – це стежка, по якій ти пішов до школи.          Рідна моя Україна, земля зі славною багатовіковою історією і мудрими, талановитими людьми.          Я пишаюся тим, що моя Батьківщина стала рідною землею для тисяч росіян, білорусів, поляків, чехів, євреїв, румун, греків, татар та інших народів.          Україна… Вона в усьому, що нас оточує: у місяці, в зорях, у дорозі додому, у кожному струмочку, в деревці, у камінчику, у травичці, де «садок вишневий коло хати».

  Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу.          Це відомі всьому світові діячі української культури

  •   Україна – це історія народу, який протягом багатьох років боровся за свою свободу й незалежність. Це славні лицарі Петро Сагайдачний, Іван Мазепа, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Устим Кармалюк, які віддали своє життя за щастя народу.          Це відомі всьому світові діячі української культури
  • Т. Шевченко, І.Франко, Леся Українка, М.Коцюбинський, О.Довженко, О.Гончар, М.Лисенко, М.Заньковецька та багато інших.          Україна – це й рідна мова. Маленька дитина ще у сповиточку чує рідну мову від матері та промовляє за нею перші ніжні слова. Це ті слова, які проказувала ще в глибоку-глибоку давнину над колискою прабабуся. І саме ці слова наповнені почуттям, мов квітка нектаром.

          Наша українська мова мелодійна та неповторна тому, що увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої землі. Вона переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Наша мовна традиція сягає далеких до княжих  часів. А в Київській Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Повсюдною потребою стали школи, виникли друкарні, і видавались не лише духовні твори, а й навчальні посібники, наукові трактати.          Але скільки заборон довелося зазнати українській мові, починаючи від імператорського указу Петра І 1720 року! 18 липня 1863 року циркуляр Валуєва переконував, що не існує «ніякого малоросійського язика», а Ємський указ 1876 року виніс смертельний вирок українській мові. Скасовувалися і виганялися з ужитку такі рідні до болю слова, як Україна, козак, Запорізька Січ…

  •           Наша українська мова мелодійна та неповторна тому, що увібрала в себе гомін полів, лісів і морів нашої землі. Вона переткана калиною, барвінком і вишневим цвітом. Наша мовна традиція сягає далеких до княжих  часів. А в Київській Русі наше слово повновладно зазвучало на державному рівні. Повсюдною потребою стали школи, виникли друкарні, і видавались не лише духовні твори, а й навчальні посібники, наукові трактати.          Але скільки заборон довелося зазнати українській мові, починаючи від імператорського указу Петра І 1720 року! 18 липня 1863 року циркуляр Валуєва переконував, що не існує «ніякого малоросійського язика», а Ємський указ 1876 року виніс смертельний вирок українській мові. Скасовувалися і виганялися з ужитку такі рідні до болю слова, як Україна, козак, Запорізька Січ…

         ХІХ століття, означене в історії цивілізації як століття революцій, гуманізму, весни людства і народів, виявилося лютою зимою для нашої України. Українська мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі народу – німих рабів – уже стояло слово Тараса Шевченка. Українське слово вмирало з голоду і бідувало, плакало за засудженими, але відроджувалось, і доки в народу залишалася мова – його серце знову оживало й сміялося.          Мова наша українська – це золотий запас душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським:                         Вона, як зоря пурпурова,                       Що сяє з небесних висот,                       І там, де звучить рідна мова,                       Живе український народ.

  •          ХІХ століття, означене в історії цивілізації як століття революцій, гуманізму, весни людства і народів, виявилося лютою зимою для нашої України. Українська мова вмирала. Діялося це тоді, коли на сторожі народу – німих рабів – уже стояло слово Тараса Шевченка. Українське слово вмирало з голоду і бідувало, плакало за засудженими, але відроджувалось, і доки в народу залишалася мова – його серце знову оживало й сміялося.          Мова наша українська – це золотий запас душі народної, з якого виростаємо, яким живемо і завдяки якому маємо велике право й гордість іменуватися народом українським:                         Вона, як зоря пурпурова,                       Що сяє з небесних висот,                       І там, де звучить рідна мова,                       Живе український народ.

         Україна – це українська пісня – одне з найцінніших надбань українського народу.          Коли вона звучить, серце не може залишатися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри. Літні люди бува говорять: «Наші серця від болю й випробувань скам’яніли, ніщо їх вже не зворушить. А почуємо українську пісню – плачемо. Вона – як молитва...». Важко щось додати до цих слів.          Пісня має великий вплив на наше життя, вона супроводжує нас від дня народження до дня смерті. Тому вона є нев’янучою окрасою духовної культури нашого народу. Без пісні, на мою думку, взагалі не можна уявити повнокровне духовне життя людини. В ній повсякчас можна почути рідний серцю голос Батьківщини, уловити відлуння своїх інтимних почуттів і таємних дум, слово мудрої поради і тихої ласки.

  •          Україна – це українська пісня – одне з найцінніших надбань українського народу.          Коли вона звучить, серце не може залишатися байдужим і холодним, бо в ній стільки трепетної щирості, ніжності, відвертої довіри. Літні люди бува говорять: «Наші серця від болю й випробувань скам’яніли, ніщо їх вже не зворушить. А почуємо українську пісню – плачемо. Вона – як молитва...». Важко щось додати до цих слів.          Пісня має великий вплив на наше життя, вона супроводжує нас від дня народження до дня смерті. Тому вона є нев’янучою окрасою духовної культури нашого народу. Без пісні, на мою думку, взагалі не можна уявити повнокровне духовне життя людини. В ній повсякчас можна почути рідний серцю голос Батьківщини, уловити відлуння своїх інтимних почуттів і таємних дум, слово мудрої поради і тихої ласки.

         Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Великої Вітчизняної війни, пекельним полум’ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?                                                   Рідну, добру, у крові умиту                          Я тебе нікому не віддам.            Ці поетові рядки звучать в унісон із моїми думками. Задумуюсь над твоєю долею Україно, сягаю думкою у глибину віків і щиро співчуваю тобі. Наділена багатою землею, омита живлющими водами могутнього Дніпра, та так багато бачила лиха.          Твоїми полями неслися орди половецьких і татаро-монгольських завойовників, ти спливала кров’ю порубаних у січі запорожців, умивалася сльозами багатостраждальних сиріт. По твоїй землі ходив, топтав твій цвіт фашистський чобіт. Сотні твоїх міст і сіл багато разів були спалені і знищені, але ти вставала із руїн, відроджувалась як птиця Фенікс:                                                Та з пожару щораз лазуровим вінком                          Виникав твій могутній, співучий твій Київ.

  •          Україна – це багатостраждальна земля, опалена пожежами війн середньовіччя, жахливими пожарищами Великої Вітчизняної війни, пекельним полум’ям Чорнобиля. Чи не тому вона нам така рідна, дорога?                                                   Рідну, добру, у крові умиту                          Я тебе нікому не віддам.            Ці поетові рядки звучать в унісон із моїми думками. Задумуюсь над твоєю долею Україно, сягаю думкою у глибину віків і щиро співчуваю тобі. Наділена багатою землею, омита живлющими водами могутнього Дніпра, та так багато бачила лиха.          Твоїми полями неслися орди половецьких і татаро-монгольських завойовників, ти спливала кров’ю порубаних у січі запорожців, умивалася сльозами багатостраждальних сиріт. По твоїй землі ходив, топтав твій цвіт фашистський чобіт. Сотні твоїх міст і сіл багато разів були спалені і знищені, але ти вставала із руїн, відроджувалась як птиця Фенікс:                                                Та з пожару щораз лазуровим вінком                          Виникав твій могутній, співучий твій Київ.

          Нашу рідну землю, що здобула нарешті свою незалежність і будує державу, ми – молоде покоління – маємо берегти й любити, як писав В.Сосюра:                               Любіть Україну у сні й наяву,                             Вишневу свою Україну,                             Красу її вічно живу і нову,                             І мову її солов’їну.            Ця любов не повинна бути бездіяльною. Слід зробити все, щоб  примножувати багатство і красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї Вітчизни.          За рідну Україну завжди вболівали її справжні патріоти. Прикладом такого патріотизму для мене є Т.Г.Шевченко, який для визволення України зробив «більше, ніж десять переможних армій». А як пристрасно він молився за неї:                                                           Я так її, я так люблю                             Мою Україну убогу…

  •           Нашу рідну землю, що здобула нарешті свою незалежність і будує державу, ми – молоде покоління – маємо берегти й любити, як писав В.Сосюра:                               Любіть Україну у сні й наяву,                             Вишневу свою Україну,                             Красу її вічно живу і нову,                             І мову її солов’їну.            Ця любов не повинна бути бездіяльною. Слід зробити все, щоб  примножувати багатство і красу рідної землі, трудитися для зростання добробуту своєї Вітчизни.          За рідну Україну завжди вболівали її справжні патріоти. Прикладом такого патріотизму для мене є Т.Г.Шевченко, який для визволення України зробив «більше, ніж десять переможних армій». А як пристрасно він молився за неї:                                                           Я так її, я так люблю                             Мою Україну убогу…

Найдорожчим для людини є те місце, де вона народилася.          Моя Вінниччина! Як я люблю тебе! Ти прекрасна і навесні, і влітку, і в пору золотої осені, коли буйна рослинність виграє своєю чарівною красою. Мені так радісно на душі, що це ж мій світ, світ моїх батьків у цьому дорогому серцю краю. А грудочка рідної землі з Вінниччини найсвятіше для мене.          …Дивлюсь на грудочку простої землі і бачу багато цікавого. Ось ніжний слабенький паросток клена, якому дала життя земля, а поряд заржавілий зігнутий осколок – слід, залишений війною, адже наша земля не лише животворна, вона покроплена кров’ю тих, хто боровся за неї. Земля дає нам всім життя: і рослинці, і людині. У землі містяться всі багатства. Недаремно люди, коли йдуть у далекі краї, то беруть з собою грудочку рідної землі.          Рідна моя земля – це наша Україна, з її славною героїчною історією, але й трагічною долею. Нам, українцям, всім серцем потрібно любити й гордитися своєю найпрекраснішою матір'ю.

  • Найдорожчим для людини є те місце, де вона народилася.          Моя Вінниччина! Як я люблю тебе! Ти прекрасна і навесні, і влітку, і в пору золотої осені, коли буйна рослинність виграє своєю чарівною красою. Мені так радісно на душі, що це ж мій світ, світ моїх батьків у цьому дорогому серцю краю. А грудочка рідної землі з Вінниччини найсвятіше для мене.          …Дивлюсь на грудочку простої землі і бачу багато цікавого. Ось ніжний слабенький паросток клена, якому дала життя земля, а поряд заржавілий зігнутий осколок – слід, залишений війною, адже наша земля не лише животворна, вона покроплена кров’ю тих, хто боровся за неї. Земля дає нам всім життя: і рослинці, і людині. У землі містяться всі багатства. Недаремно люди, коли йдуть у далекі краї, то беруть з собою грудочку рідної землі.          Рідна моя земля – це наша Україна, з її славною героїчною історією, але й трагічною долею. Нам, українцям, всім серцем потрібно любити й гордитися своєю найпрекраснішою матір'ю.

Багато пройшло часу. Україна стала великою державою. Вона має свою Конституцію — Основний Закон, тобто правила, за якими живуть українці. її прийнято Верховною Радою України 28 червня 1991 року.

  • Багато пройшло часу. Україна стала великою державою. Вона має свою Конституцію — Основний Закон, тобто правила, за якими живуть українці. її прийнято Верховною Радою України 28 червня 1991 року.
  • 24 серпня 1991 року прийнято Акт проголошення незалежності України. Отже, наша держава — незалежна, демократична, соціальна і правова. І саме 24 серпня кожного року наш народ святкує найбільше державне свято — День незалежності України. В цьому році нашій державі виповниться 24 роки з того моменту, коли вона стала самостійною і незалежною.
  • Нинішній президент і уряд докладають зусиль, щоб наші люди жили щасливо.
  • Працюючи над цією рубрикою, ми зробили висновок:
  • "Люби і знай свій рідний край!

“Знавці” пропонують вашій увазі символи України

  • Державна символіка – зовнішня
  • атрибутика країни у формі знаків,
  • символів, кольорів тощо, яка
  • репрезентує національно-
  • державницьку ідею.
  • Основними атрибутами державності є
  • герб, гімн та прапор

Державний герб України

  • Герб нашої держави – тризуб – має глибокі історичні корені, належить до часів князювання в Києві Володимира Великого (980–1015 рр.).
  • Він символізує ту ж трійцю життєтворчих енергій, що і хрест, – Мудрість, Знання і Любов, які виходять з одного джерела.
  • Ми можемо пишатися нашим Гербом як символом загальнолюдських цінностей, що мають історичні корені.

У пошуках досконалості

Певний час національним гербом вважалося зображення Архангела Михаїла. Значне місце в українській гербовій традиції посіло зображення лева — символу мужності, відваги, влади.

  • Певний час національним гербом вважалося зображення Архангела Михаїла. Значне місце в українській гербовій традиції посіло зображення лева — символу мужності, відваги, влади.
  • Але серед усіх гербів найуживанішим в історії України
  • був і залишається тризуб.
  • Чому саме?
  • Мабуть тому, що число три завжди вважалося казковим, чарівним.
  • У нашому сучасному гербі відображено триєдність життя.
  • Це батько, мати і дитя.
  • Вони в свою чергу символізують силу, мужність і любов.
  • Наш герб - тризуб, це воля, слава, сила.
  • Наш герб — тризуб.
  • Недоля нас косила.
  • Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,
  • Добро і пісню несемо ми людям.

Державний прапор України

  • Прапор — це символ державності та національної незалежності. Державний прапор України — синьо-жовтий. Він теж має досить давнє походження.
  • Перші давньоруські прапори були засобом сигналізації і відзначалися простотою: довгі жердини, до вершків яких прикріплювали гілля дерев, жмутики трави, кінські хвости. Називалися вони бунчуками.
  • Великого розвитку набуло українське прапорництво у героїчну козацько-гетьманську добу. У козацьких полках були корогви жовтого, синього, зеленого кольорів. Синя і жовта барви найчастіше трапляються у козацькому одязі часів визвольної війни під проводом Б.Хмельницького.
  • .
  • 28 січня 1992 року Верховна Рада України затвердила Державним прапором синьо-жовте полотнище.
  • Синій колір символізує чисте небо, мир;
  • жовтий – достаток і працелюбність.
  • Прапор є офіційною емблемою, символом суверенітету України.
  • Тому 23 серпня 2004 року на вшанування багатовікової історії українського державотворення, державної символіки України Указом Президента України було встановлено відзначати щорічно
  • 23 серпня День Державного прапора України
  • Прапор - це державний символ,
  • він є в кожної держави;
  • Це для всіх – ознака сили,
  • це для всіх – ознака слави.
  • Синьо-жовтий прапор маєм :
  • синє – небо, жовте – жито;
  • Прапор свій оберігаєм,
  • він – святиня, знають діти.
  • Прапор свій здіймаєм гордо,
  • ми з ним дужі і єдині,
  • Ми навіки є народом українським в Україні.

Державний гімн України

  • Державним гімном України є музична редакція пісні "Ще не вмерла України". Слова написав понад 100 років тому (1862 р.) поет, вчений Павло Чубинський, а музику — композитор М.Вербицький. Вперше з нотами пісню-гімн було надруковано 1885 року. Проте її виконання і поширення довгий час заборонялося і переслідувалося. І тільки в незалежній Україні музична редакція пісні "Ще не вмерла України" стала Державним Гімном.

Народні символи України

Соняшник

Український рушник

  • Український рушник – символ єдності сім’ї, символ любові до рідної землі, батьківської оселі, до любої матусі, до коханої дівчини, символ працелюбності нашого народу.
  • Український вишиваний рушник з’явився приблизно п’ять сторіч назад.

Тарас Григорович Шевченко

  • Видатний поет та художник, чия літературна спадщина вважається основою української літератури й сучасної української мови
  • Поет, письменник, художник.
  • Місце народження – с. Моринці, Київщина.
  • Батько – селянин-кріпак.
  • Був дворовим слугою поміщика П. Енгельгарда в маєтку Вiльшані. Вступив до Академії мистецтв. Був членом Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичної організації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Шевченка заарештували 5 квітня 1847.
  • У квітні 1850 його було заарештовано вдруге і невдовзі заслано на півострів Мангишлак. Під час хвороби та після третього арешту Шевченко взяв участь у підготовці першого числа журналу «Основа», яке вийшло ще за життя поета.
  • З 47 років життя поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту під наглядом жандармів.
  • Поховано Тараса Шевченка спочатку на Смоленському кладовищі в Петербурзі, а через 2 місяці, згідно з заповітом, його останки перевезено на Україну і поховано на Чернечій горі біля Канева. Відтоді могила Шевченка стала священним місцем для українців у всьому світі.

Леся Українка

  • Лариса Петрівна Косач народилася 25 лютого 1871 року в містечку Новограді-Волинському. Батько письменниці, Петро Косач, був освіченою прогресивною людиною, членом Старої Громади, близьким товаришем Михайла Драгоманова. Мати, Ольга Косач, — відома в українській літературі письменниця під псевдонімом Олена Пчілка. Дівчинка виховувалася в культурному українському середовищі, де завжди панував дух національних традицій, піднесеного волелюбства, прагнення знань, вшанування передового суспільного досвіду. Змалечку, вражена тяжкою недугою, туберкульозом кісток, дівчина змушена була подовгу лежати прикутою до ліжка. І саме хвороба, і лікування її завдавали нестерпних мук, але мужня дівчинка терпляче зносила страждання. У перерві між нападами болю Леся вчилася, самотужки освоюючи нові й нові предмети.
  • Програму їй складали батьки. Не довіряючи офіційній шкільній, вони розробили свою методику: самі добирали літературу, самі визначали обсяги необхідних знань
  • з тієї  чи іншої дисципліни. Іноземних мов Лесю навчили спеціально запрошені для цього вчителі. Це дало змогу їй вільно опанувати французьку, німецьку, англійську мови, не кажучи вже про російську та польську. Окрім того, вона добре знала грецьку, латинську, болгарську, італійську, іспанську, грузинську та інші. Маючи за плечима ці знання, геніальна поетеса могла знайомитися з найпередовішими досягненнями світової думки і долучатися до них. Писати дівчина почала ще й не досягнувши десятирічного віку. “Лісова пісня” – шедевр Лесі Українки. Це твір про силу, життєвість, гармонійну красу і творче безсмертя народу. Рядки “Лісової пісні”, підводять до думки, що мистецтво може бути великим, лише тоді, коли вона відтворює народні діяння, прагнення до вільного і гарного життя. 
  • Творчість Лесі Українки — нове пафосне слово не тільки в українській, але й у світовій літературі. Життя поетеси — це легендарний подвиг мужньої і мудрої людини, ніжної й нескореної жінки, геніального митця і борця, рівноцінну постать якій важко знайти навіть на планетарних художніх теренах.
  •  Вона прожила недовгий вік, але це було прекрасне життя людини, що весь свій хист, кожну хвилину свідомого існування віддала народові в боротьбі за його соціальне і національне визволення. Слово було для неї зброєю у боротьбі, а без боротьби вона не бачила життя. Нам лишається пам’ятати цю дивовижну людину і насолоджувати її творами, які дійсно зробили її безсмертною. Тому дуже тішить, що і надалі про Лесю Українку не забувають, адже названо на її честь вулиці, університет, в багатьох містах можна побачити пам’ятники Лесі. Її твори живуть в кінофільмах і на сценах театрів. А кожен українець може побачити її і на українській 200-гривневій купюрі . Тому давайте і ми, її нащадки, будемо шанувати Лесю Українку. 

Богдан Хмельницький

  • Хмельницький Богдан (Зіновій) Михайлович (1595–1657) – визначний український політичний і державний діяч, полководець, гетьман України (1648– 1657). Засновник Української Козацької держави. Народився майбутній гетьман України у родині українського шляхтича Михайла Хмельницького. Початкову освіту здобув у школах Чигирина та Києва. Згодом продовжив навчання в єзуїтському колегіумі у Львові. Опанував польську та латинську мови, а з часом ще й турецьку і французьку. Богдан був професійним вояком, брав участь у багатьох походах і морських експедиціях.
  • Створена Богданом Хмельницьким за короткий час і в екстремальних умовах бойових дій козацька держава характеризувалася демократичними принципами організації. Верховна влада в державі належала гетьману, який обирався Військом Запорозьким на козацькій раді в присутності представників інших станів. При гетьманові існував дорадчий орган – Рада Генеральної старшини, яка обговорювала найскладніші питання державного життя та поточні справи. Водночас на Запорожжі діяла Рада січової старшини на чолі з січовим отаманом, яка приймала рішення, що стосувалися Запорізької Січі. Ще одним важливим органом державного самоврядування були полкові ради, які крім вирішення поточних питань полкового життя, обирали полкову старшину та полковника. За час свого гетьманування Б. Хмельницький запровадив ефективну податкову систему, збирався налагодити карбування власних грошей, встановив і підтримував дипломатичні стосунки з багатьма країнами Європи, зокрема з Польщею, Туреччиною, Молдавією, Австрією, Швецією, Венецією, Трансільванією, які визнали Україну як суб’єкт міжнародного права.
  • Водночас він організував ефективну і розгалужену службу безпеки.
  • Раптова смерть Б. Хмельницького зупинила його величезну діяльність, спрямовану на об’єднання всіх українських земель і зміцнення суверенітету Української держави. У 1657 році Хмельницький тяжко захворів. Перед його смертю на козацькій раді в Чигирині козаки обрали його наступником неповнолітнього сина Юрія. Б. Хмельницький помер 6 серпня 1657 р. у своїй резиденції в Чигирині та був похований в Суботові, у збудованій ним Іллінській церкві.

“Літератори” про Україну

  • З ТОБОЮ  Послухай, як струмок дзвенить,  Як гомонить ліщина.  З тобою всюди, кожну мить  Говорить Україна.  Послухай, як трава росте,  Напоєна дощами,  І як веде розмову степ  З тобою колосками.  Послухай, як вода шумить –  Дніпро до моря лине, -  З тобою всюди, кожну мить  Говорить Україна. 
  • УКРАЇНІ  Україно,  Ти - сонце весняне,  Моя рідна, моя золота...  Твої древні задумані храми,  Старовинні чудесні міста –  Ніби в казці, де час зупинився,  Щоб усе, що було, пригадати:  Тихі співи і танці вогнисті,  Щебетання в садку біля хати,  І тумани, і роси краплисті,  І героїв славетних життя, -  І мале босоноге дитя,  Що біжить радо з піснею в поле  І сміється, хоч ніженьки коле!.. 
  • КРАЇНА МОЯ — УКРАЇНА  Мої нескінченні дороги  Сплелися, мов доля моя,  Я знову вернув до порога,  Де батьківська рідна земля.  Країно моя — Україно,  Ще пращурів пам'ять жива,  Знайома тут кожна стежина,  І сонце мене зігріва.  Хай пісня твоя, Україно,  Злітає, як птах у блакить,  А мова твоя солов'їна  У кожній оселі звучить.  Піду у садочок вишневий,  Послухаю спів солов'я,  Там ранок зустріну рожевий,  Тобі я вклонюся, земля. 
  • ЯК ТИ ЛЮБИШ УКРАЇНУ  — Як ти любиш Україну,  Мій маленький друже?  — Нашу рідну Україну  Люблю дуже, дуже!  — З Україною нікого  В світі не боюся.  І щоранку я до Бога  За неї молюся.  Щоб була щаслива, дуже,  Щоб була багата.  Я люблю її так дуже, 
  • Як маму і тата. 
  • Люблю тебе, Вітчизно, мила Україно,
  • Бо щастя жити ти мені дала.
  • Для мене ти одна і рідна, і єдина,
  • Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
  • Я твій громадянин, я прагну підростати,
  • Тягнусь пагінчиком до сонця і тепла,
  • Моя свята і рідна Україно – мати,
  • Я все зроблю, щоб ти завжди цвіла!
  • Живи, Україно, живи для краси,  Для сили, для правди, для волі!..  Шуми, Україно, як рідні ліси,  Як вітер в широкому полі. До суду тебе не скують ланцюги,  І руки не скрутять ворожі:  Стоять твої вірні сини навкруги  З шаблями в руках на сторожі. Стоять, присягають тобі на шаблях  І жити, і вмерти з тобою,  І прапори рідні в кривавих боях  Ніколи не вкрити ганьбою!

Приказки та прислів'я про Україну

  • Без Батьківщини немає людини.
  • Можеш вибирати друзів і дружину, вибрати не можна тільки Батьківщину.
  • Людина без Вітчизни, як соловей без пісні.
  • Патріотизм — це не любов до ідеї, а любов до Вітчизни.
  • Жить — Вітчизні служить.
  • На Батьківщині і шкоринка — пиріг.
  • Батьківщина — мати, умій за неї — постояти.
  • Люблять Батьківщину не за те, що вона велика, а за те, що своя.
  • Добре тому, хто в своєму дому.
  • За рідним краєм і в небі сумно.
  • Кожен край має свій звичай.
  • На чужій стороні й весна не красна.
  • Не бувши на чужині, не оціниш по-справжньому рідної землі.
  • Рідна земля — мов колиска
  • Рідний край — земний рай.
  • Де рідний край, там і під ялиною рай.
  • Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина.
  • Дон Доном, а найкраще дома.
  • Всюди добре, а дома найліпше.
  • Кожному мила своя сторона.
  • Нема в світі, як своя країна!
  • Ми – майбутнє України.
  • То ж своїми знаннями, працею, здобутками створимо її культуру, своїми досягненнями прославимо її.
  • Будьмо гідними своїх предків, любімо рідну землю так, як заповідав великий Тарас, бережімо волю і незалежність України, поважаймо свій народ і його мелодійну мову.
  • Шануймо себе і свою гідність, і шановані будемо іншими.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка