Українські народні балади



Скачати 20,67 Kb.
Дата конвертації02.12.2016
Розмір20,67 Kb.

Українські народні балади


Балада (з фр. танцювальна пісня) — це ліро-епічний сюжетний пісенний твір, за основу якого взято подію легендарно-історичного, родинно-побутового змісту з описами незвичайних ситуацій, людей, вчинків. Балада ввібрала риси суміжних видів усної народної творчості: ліричної пісні, думи, легенди, казки й міфу. 

Пригадаймо ознаки балади: 

• гострий, драматично напружений сюжет;  • трагічний конфлікт;

• романтична піднесеність;  • надзвичайні події, вчинки чи фатальні збіги обставин;  • елементи фантастики;  • метаморфози — перетворення людини на рослину, птаха (дівчина стає тополею,

мати — зозулею, дівочий голос — голосом сопілки);  • трагічний фінал;  • моралізаторство. 

Тематичний і сюжетний склад українських народних балад дуже широкий. У фольклористиці немає єдиної класифікації балад. Учені умовно поділяють їх на такі жанрово-тематичні групи: 

• міфологічні;  • історичні;  • родинно-побутові (сімейні, любовні);  • соціально-побутові.

 

Більшість сюжетів у баладах пов'язані з особистим життям людей. Серед них багато творів про кохання. Основні мотиви українських народних балад: 



• убитий на війні козак;  • зрада й помста;  • гірка туга нареченої;  • зневажені почуття довірливої дівчини;  • зле чарівництво;  • прокльони свекрухи, адресовані невістці;  • наруга пана над бідною дівчиною. 

Як правило, за сюжет балади мають сумно-ефектну подію: вбивство, отруєння, помста свояка, дружини, чоловіка тощо. Балада не дає конкретних імен і конкретних обставин , для неї головне не подія, а почуття, які вона збуджує , змушуючи нас співпереживати трагічній долі тих, що постраждали безвинно.

Для поетики балад характерні діалоги, психологічні паралелізми, метафоричність, гіперболізація, постійні народні порівняння, епітети, символіка, повтори, зменшено-пестлива, емоційно-забарвлена лексика.

У баладах наявні елементи чаклунства: невістка перетворюється на тополю, калину; зрізана гілочка промовляє людським голосом; віддана заміж за нелюба дочка повертається додому зозулею. Дійовими особами балад часто виступають чарівниці, ворожки, відьми.

Більшість найдавніших балад споріднені з колядками, веснянками, купальськими, побутовими й хороводними піснями і присвячені метаморфозі людини - перетворення її на рослини, тварин, птахів ("Роса - дівчини сльоза", "Невістка стає тополею"). Балади пізнішого походження ближчі до епічної поезії.

Класифікація балад

У фольклористиці балади поділяють на родинно-побутові, про татарсько-турецьку неволю, про історичних осіб.

Найбільш детальну класифікацію родинно-побутових балад в українській фольклористиці розробив О.Дей. Науковець поділив цей фольклорний жанр на такі групи: про кохання і дошлюбні відносини; про сімейні взаємини і конфлікти; взаємини і конфлікти на тлі соціальних та історичних обставин.

Найпоширеніший сюжет балад - перетворення невістки в тополю. У таких баладах відображено анімістичне вірування про переселення людської душі в рослинний світ. Як правило, ці вірування підсилюються мотивом віри в магічну дію слова. Досить поширеними є також балади про кровозмішання ("Жила вдова на Подолі", жертвоприношення ("Замурована мила"), викрадення дівчини з метою одруження ("Їхали козаки із поля додому"), про жіночу невірність ("Ой ти, Галю, Галю, молодая"), отруєння невірного нареченого. Сюжет балад, коли зведену дівчину козаки прив'язують до палаючої сосни, став основою для весільнообрядової лірики ("Горіла сосна, палала..").

Частина балад пов'язані мотивом "тройзілля", за яким дівчина, вирішуючи суперечку трьох козаків, обіцяє вийти заміж за того, хто привезе їй з-за моря чарівного зілля для весільного віночка.

Родинно-побутові балади, записані у ХУІІІ-ХІХ ст., побудовані, як правило, на мотивах нещасливого кохання, примусового шлюбу, зведенні дівчини, жорстокій долі покритки.

Мотивами балад про татарсько-турецьку неволю є проводи козака на війну, смерть козака внаслідок незвичайних обставин, подій, драматичні долі людей у неволі. Доволі часто зустрічається мотив нескореної полонянки, котра, хоч і має можливість стати дружиною турка, не покоряється ворогові, за що карається.

Досить поширеними є балади про кровозмішення (козак визволяє дівчину з полону, закохується в неї, а пізніше виявляє, що ця дівчина його сестра).

Низка балад присвячені певним історичним особам. Відомі балади про Довбуша, Кармалюка, Бондарівну, Байду, Лимерівну. Такі балади відзначаються великим ступенем узагальнення.

Розглянемо тематичні та стильові особливості окремих народних балад і проаналізуємо специфіку сюжету, образи-персонажі. 

Балада «Бондарівна» належить до оригінальних українських творів цього жанру. Вона виникла в середині XVIII ст. і відобразила один із типових життєвих випадків доби свавільного панування польської шляхти на Правобережній Україні. За жанром це історична балада. Гострий драматизм сюжету із соціальним забарвленням і глибока симпатія народу до сміливої та гордої героїні забезпечили цьому твору широку популярність. Про це свідчить чимала кількість варіантів балади — 175. 



Образів-персонажів у баладі небагато, проте вони змальовані яскраво: Бондарівна, пан Каньовський, старий Бондар, селяни — «добрі люди», жовніри.

«як пишная пава» «як сива голубка» «...хорошая, хорошого зросту» Бондарівна « личко рум’яне» «хорошая дочка» волелюбна наполеглива і стійка

пан Каньовський

жорстокий улесливий

підступний ,жадний прагнення за будь-яку ціну задовольнити своє бажання

бездушний





Сюжет

Подія

експозиція

зустріч персонажів

зав'язка

конфлікт між Бондарівною і паном Каньовським

розвиток подій

«добрі люди» пропонують Бондарівні тікати; утеча героїні й погоня за нею жовнірів; переслідування дівчини й охоплення

кульмінація

Бондарівна відхилила пропозицію пана

розв'язка

пан Каньовський убиває дівчину; трагедія батька, який дізнається про смерть дочки

епілог (позасюжетний елемент)

похорон Бондарівни

Сюжет балади «Бондарівна»

Родинно-побутова балада «Ой летіла стріла» існує дуже давно. Зміст твору — зіставлення почуттів людей різних родинних зв'язків — розкритий через трагічну ситуацію: оплакування вбитого: «Де матінка плаче, там Дунай розлився; Де плаче сестриця, там слізок криниця;Де плаче миленька, там земля сухенька». Завдяки прийому поетичної градації, що використовується у творі чотири рази, балада й нині, долаючи віки, вражає сучасного читача. Початок твору нагадує народні голосіння з його риторикою, вигуками, уявним діалогом: «Ой де ж вона впала? — На вдовинім полі. Кого ж вона вбила? — Вдовиного сина.Немає нікого плакати по ньому». Фінал балади несподіваний: удова «в суботу сваталась, в неділю вінчалась, А у понеділок нагайка шуміла, Нагайка шуміла коло її тіла».

У низці історичних балад відображено боротьбу козаків із монголо-татарськими, польсько-шляхетськими завойовниками, змальовано криваві битви, тугу за втраченим молодим життям. Це такі балади, як-от: «Ой мала вдова сина сокола», «Козака несуть», «Вітер гуде, трава шумить», «Ой на горі вогонь горить», «Ой був у Січі старий козак», «Ой умирає козак», «Ой попід гай зелененький» та ін.

Балада «Козака несуть» — суцільний згусток болю втрати дівчиною свого коханого. Трагізм ситуації підсилюють засоби художньої виразності: тавтологія (а за ним, за ним, ой ломи, ломи); уражаюча персоніфікація («Кінь головоньку клонить»); народний фразеологізм («…його дівчина білі рученьки ломить»), що означає невимовну тугу, біль утрати.

Балади про смерть козака подібні до історичних і козацьких соціально-побутових пісень, проте в баладах наявне сильне ліричне начало: висловлюється сум сестри за братом, матері за сином, коханої за нареченим; балада закінчується трагічною розповіддю про смерть героя. У баладі «Ой на горі вогонь горить» психологічний стан персонажів майстерно виражений художніми засобами: поетичним паралелізмом («Ой на горі вогонь горить, А в долині козак лежить»); епітетами («козак лежить, Порубаний, постреляний, Китайкою покриваний»); риторичним звертанням (Ой коню мій вороненький). Смерть козака зображено у формі розгорнутої метафори («Та взяв собі паняночку, В чистім полі земляночку»). Над тілом козака коник плаче й передає матері страшну звістку про смерть сина. Кінь виступає вірним товаришем козака і не залишає його в біді. Образ ворона символізує смерть («Що в головах ворон кряче»).

Висновок

Українські балади представляють майже 300 сюжетів і сюжетних версій. З оригінальних українських балад треба виокремити ті, що виникли на конкретно-історичному ґрунті життя народу, відобразили живу дійсність різних епох і часто справжніх учасників драматичних і трагічних подій. Це — група історичних балад про Байду в турецькому полоні, Довбуша і Дзвінку, Бондарівну і пана Каховського, про поєдинок козака Нечая зі шляхетським загоном та ін. Багато сюжетів про кохання й дошлюбні стосунки молоді та про родинне життя теж належать до оригінальних українських творів, породжених дійсними фактами та подіями народного життя. Ідеться про деякі балади на теми отруєння хлопця дівчиною під час чарування («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці»), самогубства закоханих, розлучених батьками, трагедії дочки неволею виданої матір'ю за нелюба («Лимерівна»), про балади-алегорії — чайка і чаєнята та ін. Баладна модель життєвих ситуацій збуджує, перестерігає, збагачує пізнання дійсності, отже, навчає і виховує. Висока мораль родинних відносин пропагується засобом від протилежного — показом аморальних учинків, трагічних помилок і випадків. Балади героїзують людську свободу, гідність і благородні почуття, особливо кохання, пропагують право особистості на щастя, засуджують тих, хто нівечить людське життя... Через драматичне жахливе як одну з форм трагічного в баладах стверджується народний ідеал прекрасного у сфері людських відносин і почуттів...



У цьому — оптимізм баладної творчості, її позитивна дійовість (О. Дей).


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка