В. Ю. Шевцов буття дніпропетровськ 2004 ббк 87. 3 (4 укр) + 86. 2 (4 укр) + 63. 3 (4 укр) + 63. 52 (4 укр) Ш37 Шевцов В. Ю. Ш37 буття. Ця книга



Сторінка1/23
Дата конвертації29.01.2017
Розмір3,73 Mb.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23
В.Ю. Шевцов

БУТТЯ

Дніпропетровськ

2004

ББК 87.3 (4 укр) + 86.2 (4 укр) + 63.3 (4 укр) + 63.52 (4 укр)

Ш37


Шевцов В.Ю.

Ш37 БУТТЯ. - Ця книга - для тих, хто вступає в доросле життя, для тих, хто думає і шукає відповіді на вічні запитання. Ця книга призначена тим, хто, маючи нову свідомість і новий світогляд, має будувати Україну майбутнього, осяяну розумом і духовністю – Русь Триславну; Русь слави і краси, гармонії і фізичної досконалості, Русь розуму і інтелектуального пошуку; Русь добра, любові, жертовності – духовну Русь.


Передмова

На початку третього тисячоліття від народження Христового русько-український етнос постав перед вибором: бути чи не бути? Жити повнокровним інтелектуальним і духовним життям, чи піти в небуття? В більшості своїй українці на разі безвольна, старіюча, облишена пасіонарної енергії, з втраченою самосвідомістю і відчуттям другорядної вартості вимираюча нація. Відсутність національної ідеї і перспективи майбутнього, нав’язана ззовні культура, запрограмовані чужинцями мораль, свідомість зробили існування українців - русичів безцільним і нікчемним.

Та чи все так погано і безнадійно? Чи існує інший шлях розвитку, чи є майбутнє у наших дітей і онуків?

Щоб відповісти на поставлене питання необхідно дати відповідь на інше: яке призначення русько-українського етносу в еволюції планетарного суспільства? Бо як не має в комп’ютері жодної не призначеної для чогось деталі, так не існує у Всесвіті жодного елемента, немаючого призначення, тим більше, коли мова йде про долю одного з провідних етносів на нашій планеті.

Щоб зрозуміти сеанс свого буття, зрозуміти хто ми, необхідно відновити власну історію, бо знаємо лише ту, що писали для нас завойовники; ті, хто зробив усе можливе, щоб ми забули не тільки свій родовід, а навіть те, хто ми такі взагалі. Необхідно донести до тих, хто ще здатний думати власною головою, новий світогляд і нове світобачення, бо кожної миті свідомість людей “програмується” засобами масової інформації, що не належать українцям, бо живемо нині в умовах фізіологічної західної культури, інтернаціональної свідомості розтління і руйнації, користуємось македонсько - татарсько - угро-фінським діалектом рідної мови - російською. Сучасна російська мова є однією з наймогутніших і найгарніших мов у світі, але її спотворює страшний за наслідками матершинний бруд, що заполонив всі мовні простори і став її гармонічною частиною. В той же час ми не користуємось власною “Материнською мовою” - мовою, що є душею народу...

Написана книга продовжує книги автора “Русь” та “Багато званих, мало вибраних” і призначена для формування нового світобачення з тим, щоб дати поштовх в розкритті свідомості українців, щоб кожна людина почала думати власною головою і діяти на власний розсуд, а не жила за стереотипами нав’язаними їй ззовні. Людина, що думає власною головою - найстрашніша для всіх, хто паразитує на ній, і задля чого програмується все суспільство зацікавленими структурами ззовні і, навіть, власною владою.

Що таке добро і зло?, чи існує Бог?, в чому сенс людського буття? Ці, та багато інших, але подібних до них вічних питань задає людина собі на протязі життя. Але найчастіше це буває при переході від дитячого до дорослого життя, коли молода людина хоче зрозуміти сама себе і оточуючий Її Всесвіт. Другим періодом повернення тих же питань є вік підбиття підсумків життя. Ті ж самі питання сенсу буття, вартості прожитих років, засіяного і зруйнованого за собою...

В запропонованій читачеві книзі подані відповіді на питання, що задавались авторові протягом кількох років студентами фізико-технічного інституту Дніпропетровського національного університету в процесі читання лекцій з курсу “Екологія космосу”, а ще в більшій мірі учнями аерокосмічної школи при Національному центрі аерокосмічної освіти молоді України. Загальна кількість питань із сфери буття людини і Всесвіту перевищила тисячу, з яких були відібрані, а на думку автора, найважливіші.

Дати вичерпну відповідь на більшу частину подібних вічних питань неможливо в принципі, бо “обмеженим елементно мозком сприйняти, обробити і усвідомити інформацію, що перевищує ємність мозку неможливо”. Тож подані в книзі відповіді хоч і побудовані на підґрунті сучасних уявлень про навколишній Всесвіт, не претендують на незаперечність. Їх призначення в іншому, в тому, щоб розбудити думку і розкрити свідомість, надати перший імпульс у власних пошуках відповідей на вічні питання.

Піддаючи сумніву багато з класичних стереотипів нашої свідомості, водночас слід застерегти читача під поспішних висновків з того чи іншого питання, бо у всякому випадку треба виходити з того, що Всесвіт є єдиною живою розумною системою, в якій людство є лише маленькою складовою частиною. І, в той же час, кожна людина це, “іскра божа”, і кожна людина має жити згідно з морально-етичним кодексом людства, за заповідями Всевишнього. Якщо ж щось у будові Всесвіту, чи людини викликає протест душі чи свідомості – не поспішаймо судити за те Сили Небесні, а тим більше Всевишнього, бо в своїх думках і судженнях виходимо не з божественного, а з людського. Шукаймо пояснення і зрозуміймо, що так, як воно є, так воно і має бути.

“Стукайте – і відкриють, шукайте – і знайдете, просіть – і дано буде”…– говорить Ісус Христос. Непростий і нелегкий шлях пізнання Всесвіту і розуміння Буття власного і вишнього.

На цьому шляху – шляху сходження до Горного, до Вишнього Людство робить лише перші кроки, але як важливо зробити свій перший крок в житті.

В кінці книги подані думки і висловлення різних часів і різних авторів, що допоможуть читачеві в розумінні багатьох хвилюючих його питань.

І Всесвіт, Закони
- Чому одні люди вірять в Бога, а інші ні? Що таке віра в Бога?

На рівні свідомості, а частіше підсвідомості, майже всі розуміють, що існує щось вище, могутніше за людину, що само існування людини підпорядковується не просто законам природи, а формується якимось іншим чином. Одні вбачають в цьому закони еволюції вічної природи, вінцем розвитку якої є людина. Інші розуміють, що не все так просто, що є щось надприродне, чого на цей час людство ще не може осягнути, але яке впливає на все, що відбувається у Всесвіті. Перші вважають себе атеїстами (не віруючими), інші - віруючими (теїстами).

Віра в Вищі могутні сили, в абсолютний Розум, в Те, що робить матерію живою, є вірою в Творця Всесвіту, в Бога. Віра в Бога умовно ділиться на три стадії. На першій людина не розуміє процесів і явищ, що відбуваються навколо, але вірить в надприродне. На другій, вивчаючи закони матеріального (речовинного) Всесвіту, вона екстраполює їх на все сутнє і не знаходить у Всесвіті місця для Бога. Але на третій стадії, коли вона починає розуміти, що не все можна пояснити законами “матеріального” (речовинного) Всесвіту, вона знову повертається до віри в Творця. Як сказав відомий англійський вчений, малі знання віддаляють нас від Бога, великі - наближають до нього. В усі часи видатні вчені були, водночас, і глибоко віруючими людьми.
- Чому і навіщо ми живемо?

Це питання необхідно розділити на два: чому? і навіщо? Живемо ми завдяки наявності потоків енергії, речовини, інформації. Іншими словами, завдяки наявності відповідних потенціалів, що породжують властиві їм потоки життєзабезпечення. При цьому маємо дві концепції існування живого. Згідно з першою, життя виникає, як випадковість, або, в кращому випадку, як одна з можливостей в розвитку матерії. Згідно з другою, Всесвіт побудований так, немов би все - закони, структури, напрямок еволюції - підкоряється єдиній меті - творенню людини, як кінцевому продукту еволюції. Друга концепція отримала назву “антропного принципу”.

Друге питання - “навіщо?” - на даний час відповіді не має, хоча існує багато версій щодо призначення людини в будові та еволюції Всесвіту. Одна з найбільш ймовірних (з точки зору людської логіки) версій, говорить про людей, як про “богів” одного з рівнів розуму у Всесвіті. В розумному Всесвіті людство займає лише свою розумну нішу. І ця ніша з одного боку нагадує школу, де ми вчимось майбутній ролі у Всесвіті, з іншого - майстерню, де набуваємо необхідні на майбутнє навички уміння, знання.
- Чи навчимось ми колись розуміти оточуючий нас Всесвіт?
Наше розуміння оточуючого Всесвіту залежить від знань набутих нами, каналів збору інформації і можливостей роботи з набутою інформацією. Людина має п’ять спеціалізованих каналів збору інформації: зір, слух, нюх, смак, і відчуття форми в просторі при дотику. При цьому більше 80 відсотків інформації людина отримує за допомогою зору, від10 до 20 відсотків - слуху. На інші канали інформації приходиться всього кілька відсотків. В той же час в каналі зору вся інформація надходить до нас в інтервалі електромагнітних хвиль з довжиною 0.3-0.7мкм, або в видимому спектрі. Обмежену інформацію отримуємо і по інших каналах. Інакше кажучи, людина отримує з оточуючого Всесвіту з безмежних за кількістю і змістом потоків інформації надзвичайно обмежену її кількість. І це при тому, що для обробки цієї інформації ми маємо дуже обмежені можливості, бо обмеженою елементно системою можна обробити, осягнути, усвідомити лише інформацію, що не перевершує можливості даної обмеженої системи, або обмежену інформацію. Тож людина в тому вигляді і в тому стані, в якому вона існує зараз, ніколи не зможе адекватно осягнути і усвідомити оточуючий Всесвіт. В більшості своїй людство живе не за реальним світосприйняттям, а за спрощеними моделями явищ і процесів, що відбуваються навколо нас. Ми живемо в світі на 90 відсотків (а може й більше), створеному в нашій уяві.

В деякій мірі поглибити наші уявлення і нашу свідомість можуть технічні засоби збору і обробки інформації, що дозволяє звільнити частину свідомості від зайвої інформації і використати для обробки і сприйняття інформації більш високого рангу. Але набуваючи інформацію вищого рангу ми втрачаємо інформацію нижчого, бо ємність мозку обмежена.
- Як уявити собі багатовимірний світ, та явища, що відбуваються там?

Уявіть точку, що немає розмірів. Ведіть точку в якомусь напрямку - отримаєте лінію, одновимірний простір. Тепер рухайте лінію в перпендикулярному до неї напрямку, отримаєте площину, двохвимірний простір. Рухаючи площину в перпендикулярному напрямку, отримаємо трьохвимірний простір. А тепер спробуйте уявити собі те, що уявити наша свідомість відмовляється, а саме: рухайте трьохвимірний простір перпендикулярно всім трьом осям трьохвимірності - і отримаєте чотирьохвимірний. По аналогії можемо "утворювати" і інші багатовимірні світи.

Особливістю нашого трьохвимірного Всесвіту є обертовий рух. Точка не може обертатись, бо не має простору. Лінія не може обертатись по тій же причині, навіть навколо власної осі тому, що не має товщини. Об’єкт в площині уже може обертатись навколо точки, а об’єкт тривимірного світу навколо точки і навколо осі. Іншими словами, об’єкт n - вимірного простору може обертатись навколо просторів із (n-2) координат. Об’єкт чотиривимірного простору може обертатись навколо точки, прямої і площини, а 5-ти вимірного - ще й навколо тривимірного простору.

Об’єкт тривимірного простору, обертаючись навколо осі, має два полюси: північний і південний, плюс і мінус, вихори за рухом часової стрілки і протилежним. В логіці нашої свідомості це "так" і "ні", згоди і заперечення, прямого руху і зворотного та т.п. Іншими словами, логіка і закони мислення людини відповідають законам будови і еволюції нашого Всесвіту, хоча більш ймовірно, що саме Всесвіт побудовано за логікою тривимірності. Бо сказано в Євангелії від Іоанна: спочатку було Слово, і Слово було з Богом, і Слово було Бог.

Об’єкт чотиривимірного простору може обертатись навколо площини, яка в свою чергу має дві осі і, відповідно, не два заряди, а чотири; не два полюси, а чотири і т.д. Чотиривимірному Всесвіту відповідає уже не двохзначна (так-ні), а чотирьохзначна логіка. І всі принципи і закони чотиривимірного Всесвіту мають трансформуватись під чотири координати простору і задану кількість координат часу (не обов’язково одну, як у нас), а сам Всесвіт буде побудовано і еволюціонуватиме за двохвимірною чотиризначною логікою, уявлення про яку можна отримати лише методом індукції і шляхами аналогій і асоціацій, екстраполяцією за межі відомого.

Як бачимо, збільшення числа координат простору і часу неймовірно збільшує кількість і якість природних явищ і, відповідно, можливості розуму, що розвивається в такому багатовимірному Всесвіті.
- Чому світить Сонце?

З точки зору фізики - завдяки термоядерним реакціям, синтезу атомів водню в атоми гелію, легких елементів в більш складні і важкі. Сонце - це велетенський термоядерний казан постійної чи періодичної дії. Та чи так це? Зменшимо Сонце в розмірах до 1,4м, що обертається на відстані 150м від Сонця. На відстані 500м обертатиметься Юпітер, що нагадуватиме м’яч з розмірами близько 14см, а найдальше - на відстані близько 5км - Плутон, розміром близько 2мм. Як бачимо, Сонячна система - це суцільна пустота. Ще пустіший міжзоряний простір. Якщо до Плутона промінь Сонця йде майже 5,5 годин, то до найближчої з видимих зірок - близько чотирьох років. Тож, давайте задамось питанням: а кому світить Сонце? Невже заради отих кількох загублених у просторі планет?

Не додає впевненості в розумінні цього питання і парадокс Ольберса, згідно з яким зірок у Всесвіті стільки, що, не зважаючи на відстані, вони мають закрити все небо і світити як суцільне Сонце, чого ми не спостерігаємо. То куди ж дівається випромінювання зірок?

Як бачимо, Сонце світить не тільки планетам, тим більше, що для пояснення парадоксу Ольберса мають бути і інші споживачі енергії і інформації, що йдуть від Сонця. А це значить, що наші уявлення про устрій Космосу і життя в ньому дуже далекі від дійсності. Це значить, що Сонце, як частинка велетенського живого і розумного організму Всесвіту є лише місцевим розподілювачем енергії і інформації, що надходить до нього з поза меж простору, в якому існуємо ми. Це швидше за все ланка того Прадерева, що проростає через кожну клітинку Всесвіту, того подиху Бога, енерго- інформаційного приводу, завдяки якому функціонує і світить Сонце, і завдяки якому живемо і існуємо ми. А те, що ми розуміємо як термоядерний казан - це лише одна із сторін існуючого. Звичайно, це лише версія... І все таки: чому і кому світить Сонце?
- Що таке нескінченість?

Нескінченість - це відсутність кінця, межі. Розрізняють потенційну безмежність, пов’язану з рахунком послідовності чисел без межі, і актуальну, пов’язану з безмежною ділимістю, з наближенням до межі, досягнути якої теж не можна. На відміну від потенціальної нескінченості без межі, актуальна має межу, але недосяжну. Обидва види нескінченості являються абстрактними, модельними, бо в фізичному досвіді людини подібних нескінченостей не існує. Хоч який великий за розмірами Всесвіт, але він замкнутий, а тому обмежений (інакше не діяли би закони збереження). Ми також не знаємо наскільки можна ділити простір і час, бо стикаємось з обмеженнями найменшого кванта дії Планка (), коли подальший поділ в часі t стикається з усе більшою невизначеністю в енергії Е, а поділ простору Х з такою же невизначеністю імпульсу Р. Більш детальний аналіз поняття нескінченості показує, що воно пов’язане з поняттями перервності і безперервності, які в свою чергу є відносними і які можна розглядати лише через призму конкретних фізичних процесів, явищ і структур. Відповідно і поняття нескінченості набуває рис відносності в залежності від моделей нашої свідомості і реалій фізичного світу, що в багатьох аспектах не можуть бути відображені на рівні інформаційних моделей доступних нам нині.

Недосяжність реальної межі демонструє парадокс Зенона. Якщо з пункту А в пункт В вибіжить Ахіллес, найпрудкіший міфічний бігун Греції, а з точки В виповзе черепаха, то Ахіллес ніколи не наздожене черепаху, бо поки він добіжить до точки В, черепаха доповзе до точки С, поки Ахіллес добіжить до точки С, черепаха доповзе до точки Д і так нескінченно.
- Що дивитись по телевізору, якщо там лише бруд, жорстокість, насилля? Чому показують такі фільми?

Колись відомий вчений хімік Ле-Шательє сформулював дуже важливий принцип: кожна система еволюціонує в напрямку зменшення зовнішніх впливів. В людському суспільстві - це думки, процеси, мораль, які першими ідуть в напрямку подальшої еволюції даного народу чи людства взагалі. Коли дивишся телепередачі, то спостерігаєш дві речі - паростки майбутнього і „програмування” людства під очікуване майбутнє. На жаль покращення матеріального стану людства не призводить до покращень в духовній сфері. За часів Радянського Союзу питанням “виховання” суспільства приділялась велика увага, а в результаті, після розпаду Союзу, отримали найбрудніше, з найбільшими збоченнями суспільство. Згадаймо Германію часів фашизму, коли найрозвинутіший у всіх відношеннях народ поринув в жорстокість і насилля. Тож коли ми дивимось в своїй масі саме такі передачі і фільми, слухаємо пісні „кабацько - тюремного” змісту, то маємо відверто сказати - це те, до чого прагне суспільство і що очікує нас в найближчому майбутньому, хочеться нам того чи ні.

В семидесяті роки минулого століття прозвучали пророчі слова болгарської провидиці Ванги: „Ніхто нікому не потрібен. Людей цікавлять лише гроші. Вони вважають, що за їх допомоги можна поставити все на своє місце. Ніхто не розуміє, що вже недалеко той день, коли гроші стануть нікому не потрібним, сміттям! Так, не за горами той день, коли у людей буде все, крім можливості отримати те, що має дійсно ціну, але чого не купиш: дружбу, повагу, любов, співпричетність...”

Чому показують такі фільми? Бо люди схильні до цього, бо той бруд і жорстокість притягують їх, і таких людей багато, якщо не більшість. А тому на таких фільмах можна заробити і запрограмувати людей на ще більший бруд і ще більшу жорстокість. Легко поринути в світ тваринних інстинктів, особливо, коли ти за походженням хижак, і дуже важко бути людиною в незалежності від ситуації.
- Чи буде людина жити на інших планетах?

В своїй еволюції людство прагне і прагнутиме до розширення сфери своїх можливостей і сфери свого існування. І рано чи пізно воно заснує колонії на планетах, де зможе створити прийнятні для існування умови. Перш за все це буде Місяць, а вже потім Марс, Венера, супутники Юпітера. Та найбільше шансів у створенні штучних поселень на орбіті Землі, особливо якщо використати для цього астероїди. Бо сфера орбіти Землі ідеальна для існування людини.

На заваді людській експансії можуть стати: неможливість існування людини поза межами сфери дії Землі, бо людина лише клітинка того „організму”, живого і розумного, який називаємо Землею. Якщо ми не зачепимо в своїй експансії інтереси іншого розуму і інших форм життя у Всесвіті (не зайнятих кимось територій у Всесвіті не існує так само, як і на Землі) і, нарешті, якщо вплив фізичних (і Бог знає ще яких) властивостей інших планет не будуть руйнувати Земне життя, або не трансформують його до невпізнанності.
- Якщо життя на Землі загине, то чи зможе воно відродитись?

Можливі два варіанти загибелі живого на Землі - повне знищення носіїв генетичної інформації і часткове (як окремий випадок - загибель людства). В першому випадку знадобиться новий „посів” життя за допомогою комет, або інших небесних посланців, за допомогою сонячного проміння і інформації, яку воно несе з відтворенням живого через воду і, нарешті, якщо сама Земля запрограмована на появу живого і розумного (як яблуня на те, що на етапі плодоношення зав’яжуться і визріють яблука).

В другому випадку живе пройде знову той же шлях, що до нього уже відбувався. Ось тільки скільки часу знадобиться на відтворення живої біосфери Землі? Бо знаємо принцип: космічним подіям - космічні відрізки часу.
- Чому не знаходять останків істот інших цивілізацій, що відвідували Землю?

Зважаючи на те, що весь Всесвіт живий і розумний, маємо визнати, що він побудований і розвивається за єдиними принципами і законами, і якщо є біологічне життя на Землі, то воно має бути і в інших зоряних системах. Маємо також визнати, що і на подібних до Землі планетах воно має розвиватись так само, як і на Землі, і що там з часом мають з’явитись істоти подібні до людей.

У Всесвіті є зоряні системи старші за Сонячну, а тому і розум, що розвинувся там, може бути більш могутнім і мати більші можливості. А це значить, що відвідини Землі були неодноразовими, якщо не постійними. Тож чому не знаходимо останків істот, що могли загинути на Землі? Пояснень може бути багато. І перше - це космічний моніторинг, заборона на яке завгодно „забруднення” інших космічних тіл - на них не повинно залишитись навіть ДНК „чужого” живого, не те що останків багатоклітинного організму. Друге пояснення - всі залишки знищуються з тим, щоб вони не могли вплинути на розвиток людської цивілізації (бо людина поклоняється навіть людським мощам - кісткам померлих особистостей; а уявіть що було б, якби це був кістяк інопланетянина, з його можливостями до „чудотворення”?). З цього приводу цікавий звичай мали наші пращури, що спалювали померлих. Можливо цей звичай вони прийняли у „небожителів”, бо важко зрозуміти навіщо спалювати, коли простіше закопати?

Ще одним варіантом може бути космічна заборона на відвідування Землі. А можливо останки є, тільки ми їх не помічаємо, бо шукаємо щось особливе, а воно таке ж саме, як і Земне?!
- Чи існує „нечиста сила”, лісовики, вампіри, водяні, русалки, відьми і тому подібна нечисть?

Там де є потоки енергії і інформації, існує і життя. Форми життя надзвичайно різноманітні, так само як і умови його існування. Одні форми існують завдяки безпосередньому живленню від природних джерел, інші паразитують на живому, використовуючи їх енергію і інформацію. Людину більше всього непокоять саме останні, а, точніше, ті з них, що паразитують на людині, або можуть вплинути на перебіг її буття. З точки зору фізики заборони на існування форм життя, відмінних від біологічних, на землі не має. Що стосується „нечисті”, то щось подібне має існувати, бо не буває диму без полум’я, ось тільки в якому вигляді і як?

Цікаво що „нечистою силою” можемо називати всі випадки “силового характеру”, які пояснити не можемо ні науково, ні за допомогою власного досвіду, хоча це зовсім не значить, що вони неможливі.

Відносно відьм - то маються на увазі представниці жіночої статі, які наділені „віданням” і які поступово з лікарів і відаючих, завдяки нерозумінню своїх здібностей суспільством, стали „відьмами”.
- Чи існують інші виміри життя?

У фізичному світі під словом вимір розуміємо одиниці першопочаткових складових Всесвіту, а саме: простір, час, гравітаційний, електричний та інші заряди і їх комбінації, що дають всі інші фізичні величини. Під вимірністю життя можна також розуміти ті складові, без яких воно не можливе, а також ті, що дозволяють його збагачувати і урізноманітнювати.

Живим можна вважати об’єкт, що має в своєму складі хоча б три основні складові: матеріальну, енергоінформаційну і духовну. Кожна з цих складових може бути дуже різноманітною. Наприклад, фізична основа може мати різну мірність простору і часу, різні за будовою і призначенням заряди і різні види енергії. В відповідності до матеріальної реалізації Всесвіту знаходиться його інформаційна основа і види розумності, що в ньому можуть розвинутись (кожний розум, на зразок людського, це лише фрагмент Абсолютного розуму, за яким живе Всесвіт). Існує ієрархія розуму, його якостей і можливостей. Аналогічно існує градація того, що ми називаємо Духом Божим - від найпростіших складових у будові елементарних частинок до людей і Богів.

Живучи життям Людини, ми навіть уявити не можемо про можливості більш високих створінь - богів - і в можливостях їх розуму, в усвідомленні Всесвіту, в висотах духовності, доступних їм.
  1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   23


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка