Визначення понять що характеризують здоров'я людини



Скачати 27,08 Kb.
Дата конвертації14.02.2017
Розмір27,08 Kb.
  • Визначення понять що характеризують здоров'я людини
  • Найбільш поширеним та відомим є визначення стану здоров’я, сформульованого фахівцями Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948р.), які вважають, що здоров’яце стан повного фізичного, душевного та соціального благополуччя, а не тільки відсутність хвороб або фізичних дефектів.
  • Нова концепція терміну здоров’я розроблена робочою групою ВООЗ дещо по іншому трактує цей феномен: «Здоров’я це ступінь здатності індивіда чи групи, з одного боку, реалізувати свої прагнення і задовольняти потреби, а з другого, змінювати середовище чи кооперуватися з ним. Тому здоров’я розглядається як ресурс, а не мета життя».

  • Здоров’я на думку науковців слід розглядати як гармонійну цілісність його складових, а саме: фізичного (біологічного), психічного, психологічного, соціального та духовного здоров’я.
  • Біологічне (фізичне) здоров’я людини ґрунтується на фізичних зусиллях, опору до холоду та спеки, голоду та мікробів. Механізми їх були закладені задовго до виникнення вищих психічних функцій.
  • Фізичне здоров’я визначає як стан морфо-фізіологічної структури тіла та функціонального стану систем життєзабезпечення людського організму.
  • Соціальне здоров’я, з точки зору експертів ВООЗ – це степінь задоволеності людини своїм матеріальним становищем та соціальним статусом у суспільстві, яка в значній мірі залежить від економічних чинників у державі, безпеки життєдіяльності та взаємостосунків людини в соціум.

  • Психічне здоров’я – «це стан душевного благополуччя, яке характеризується відсутністю хворобливих психічних проявів, що забезпечує адекватну умовам дійсності регуляцію поведінки і діяльності».
  • Духовне здоров'я – це стан свідомості психіки людини, узгоджений з вимогами законів природи, суспільства, мислення; сутність свого буття і призначення в світі. Дух – притаманна людині здатність бути самосвідомим суб’єктом мислення, почуттів і волі, що виявляється в ціле покладенні та творчій діяльності.
  • Всесвітньо відомий кардіохірург М. Амосов в своїй книзі Енциклопедія Амосова дає своє бачення поняття здоров'я (з медичної точки зору): «здоров’я людини – це сума резервних потужностей основних функціональних систем. У свою чергу, ці резервні потужності слід виразити через «коефіцієнт резерву», як максимальну кількість функцій співвіднесену до її нормального рівня спокою».

  • Як доречно зазначив Г. Апанасенко, здоров’я – це своєрідна гармонія, внутрішньо системний порядок, який забезпечує оптимальний рівень енергетичного потенціалу, що дозволяє добре себе відчувати й на високому рівні виконувати біологічні і соціальні функції.

  • Дослідження ВООЗ засвідчили, що здоров’я людини залежить:
  • на 50 % - від способу життя, умов життя та праці;
  • на 20 % - від спадкових чинників та біологічних факторів (вік, стать, конституція тіла);
  • на 20% - від стану навколишнього середовища;
  • на 10 % - від рівня охорони здоров’я

  • Хвороба - процес, що виникає в результаті впливу на організм шкідливого (надзвичайного) подразника зовнішнього або внутрішнього середовища, що характеризується зниженням пристосовності живого організму до зовнішнього середовища при одночасній мобілізації його захисних сил. Хвороба проявляється порушенням рівноваги організму з навколишнім середовищем, зреалізований у виникненні побічних (неадекватних) реакцій, а у людини - зниженням на час хвороби його працездатності.

  • Третій стан - перехідне між здоров'ям і хворобою стан, що обмежується, з одного боку, ступенем зниження резервів здоров'я і можливістю розвитку внаслідок цього патологічного процесу при незмінних умовах життєдіяльності, з іншого - початковими ознаками порушення функцій - маніфестацією патологічного процесу. Зазначені межі можуть бути кількісно охарактеризовані відповідним рівнем здоров'я. Резерви здоров'я індивіда багато в чому залежать від його фізичного стану і способу життя.

  • Культура здоров'я – це важливий складовий компонент загальної культури людини, що визначає формування, збереження та зміцнення її здоров'я. Культурна людина є не тільки «споживачем» свого здоров'я, але й його «виробником». Високий рівень культури здоров'я людини передбачає її гармонійне спілкування з природою й оточуючими людьми.

Культура здоров'я це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

  • Культура здоров'я – це не тільки сума знань, обсяг відповідних умінь і навичок, але й здоровий спосіб життя гуманістичної орієнтації. Рівень культури здоров'я визначається знанням резервних можливостей організму (фізичних, психічних, духовних) і вмінням правильно використовувати їх.

  • Формування культури здоров’я студентської молоді – якісна передумова майбутньої самореалізації молодих людей, їх активного довголіття, здатності до створення сім’ї, до складної навчальної і професійної праці, суспільно-політичної і творчої активності.

На Міжнародній конференції з охорони здоров’я, яка проходила в Алма – Аті у 1978 році, поняття «здоровий спосіб життя» було визначено, як: «...все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною всіх своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту».

  • На Міжнародній конференції з охорони здоров’я, яка проходила в Алма – Аті у 1978 році, поняття «здоровий спосіб життя» було визначено, як: «...все в людській діяльності, що стосується збереження і зміцнення здоров’я, все, що сприяє виконанню людиною всіх своїх людських функцій через діяльність з оздоровлення умов життя – праці, відпочинку, побуту».

  • Н. Соловьева зазначє, що здоровий спосіб життя людини – це своєрідна модель її життєдіяльності, пов’язана з уявленням про особистісну та соціальну цінність здоров’я, а також засоби, форми та способи його заощадження.

  • Д. Воронін здоровий спосіб життя розглядає: «як сукупність форм і способів повсякденної життєдіяльності, що зміцнюють адаптивні можливості організму, сприяють повноцінному виконанню навчальних і професійних завдань, соціальних і біологічних функцій у процесі повсякденної життєдіяльності.

  • Складові здорового способу життя

Здоров’язбереження в осві тньому просторі ВНЗ являє собою процес збереження і зміцнення здоров’я, спрямований на перетворення інтелектуальної та емоційної сфер особистості студента, підвищення ціннісного ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших людей на основі усвідомлення студентом особистої відповідальності за нього.

  • Здоров’язбереження в осві тньому просторі ВНЗ являє собою процес збереження і зміцнення здоров’я, спрямований на перетворення інтелектуальної та емоційної сфер особистості студента, підвищення ціннісного ставлення до власного здоров’я і здоров’я інших людей на основі усвідомлення студентом особистої відповідальності за нього.

Сучасний словник іншомовних слів тлумачить термін «компетентність», як авторитетність, обізнаність, поінформованість. Компетенція (лат. «competentia», від «compete» – взаємно прагну, відповідаю, підходжу) – коло повноважень будь-якої організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід».

  • Сучасний словник іншомовних слів тлумачить термін «компетентність», як авторитетність, обізнаність, поінформованість. Компетенція (лат. «competentia», від «compete» – взаємно прагну, відповідаю, підходжу) – коло повноважень будь-якої організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід».

  • Здоров’язберігаюча компетентність – це сукупність знань, умінь, навичок, практичної діяльності щодо питань культури здоров’я та здорового способу життя, вкрай важливих для ефективної здоров’язберігаючої діяльності.

Здоров’язберігаюча компетентність –результат політики держави, що формує у своїх громадян духовну потребу ставитися до свого здоров’я як до основної цінності, що забезпечує повне біосоціальне функціонування, фізичну та інтелектуальну працездатність, адаптацію до природних впливів та мінливості зовнішнього середовища.

  • Здоров’язберігаюча компетентність –результат політики держави, що формує у своїх громадян духовну потребу ставитися до свого здоров’я як до основної цінності, що забезпечує повне біосоціальне функціонування, фізичну та інтелектуальну працездатність, адаптацію до природних впливів та мінливості зовнішнього середовища.

Основними властивостями здоров’язбережувальної компетентності є:

  • Основними властивостями здоров’язбережувальної компетентності є:
  • поліфункціональність: компетентність, яка сприяє вирішенню проблем як окремо взятого індивіда, так і всього суспільства;
  • надпредметність і міждисциплінарність: інформація про здоров’я є в усіх ланках освіти;
  • багатовимірність: зумовлена сутністю здоров’я людини як багатомірного і цілісного феномену;
  • забезпечення широкої сфери розвитку особистості: вивчення і практичне застосування способів збереження здоров’я людиною в процесі життєдіяльності.

  • Засновником науки про здоров’я людини в сучасному її розумінні справедливо вважають І. І. Брехмана, який працював у Владивостоку. Саме він сформулював методологічні основи збереження та зміцнення здоров’я практично здорових осіб.

  • Перша в світі кафедра для підготовки лікарів-санологів (валеологів) була відкрита в 1992 р. при Київському інституті удосконалення лікарів (нині Київська медична академія післядипломної освіти ім. П. Л. Шупіка). Це кафедра спортивної медицини та санології (завідувач кафедри професор Г. Л. Апанасенко).
  • Валеологія — не є альтернативою нозологічній медицині, а доповнює її,
  • розширює кордони медицини взагалі. Разом з патологією та гігієною вона може стати основою загальної теорії медицини та нової стратегії практичної охорони здоров’я.

Центральною проблемою валеології  є ставлення до індивідуального здоров'я та виховання культури здоров'я в процесі індивідуального розвитку особистості.

        • Центральною проблемою валеології  є ставлення до індивідуального здоров'я та виховання культури здоров'я в процесі індивідуального розвитку особистості.
        • Предметом валеології є індивідуальне здоров'я і резерви здоров'я людини, а також здоровий спосіб життя.
        • Об'єктом валеології  є практично здорова, а також та що знаходиться в стані передхвороби ("третій стан") людина.

Методом валеології є кількісна та якісна оцінка здоров'я людини і його резервів, а також дослідження можливості їх підвищення.

        • Методом валеології є кількісна та якісна оцінка здоров'я людини і його резервів, а також дослідження можливості їх підвищення.
        • Основною метою валеології є максимальна реалізація успадкованих механізмів та резервів життєдіяльності людини, підтримка на високому рівні можливостей його адаптації до умов зовнішнього і внутрішнього середовища.

Основні завдання валеології: 

  • Основні завдання валеології: 
  • 1. Розробка та реалізація уявлень про сутність індивідуального здоров'я, пошук моделей його вивчення, методів оцінки і прогнозування. 
  • 2. На основі кількісної оцінки здоров'я індивіда розробка систем скринінгу і моніторингу за станом здоров'я населення. 
  • 3. Формування "психології здоров'я". 
  • 4. Розробка методології і методів формування, збереження і зміцнення індивідуального здоров'я. 
  • 5. Забезпечення первинної та вторинної профілактики захворювань шляхом підвищення рівня здоров'я. 
  • 6. Розробка програм підвищення рівня здоров'я популяцій через індивідуальне здоров'я.

  • Дякую за увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка