Волженцева Ірина Вікторівна



Скачати 446,23 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації25.12.2016
Розмір446,23 Kb.
1   2   3

Так, за методикою Ч. Спілбергера ситуативна тривожність студентів знаходиться на високому рівні і до іспиту (ПЕН) і після (КН), а особистісна тривожність у обох ситуаціях має середній рівень. Показники настрою дещо покращилися, однак також не відповідають нормі (М= 4,2; S=0,32), показники самопочуття після іспиту ще більш погіршилися, а показники активності до і після іспиту знаходяться на одному рівні, але також нижчі від норми (М =4,0). За методикою Г.Айзенка показники фрустрації і ригідності до і після іспиту знаходяться на середньому рівні, а показники тривожності та агресивності після іспиту не набагато покращилися, але продовжують відповідати високому рівневі психоемоційного напруження. Показники систолічного і діастолічного артеріального тиску після іспиту не покращилися. Виявлено також підвищення пульсу у студентів і перед іспитом, і після нього. Таким чином, виникає затяжний стрес, що не проходить відразу після іспиту, оскільки залишається певний емоційний слід.

Варто також врахувати, що у процесі здачі іспиту психічні стани студентів визначаються не тільки оцінкою. У ході взаємодії з викладачем, порівняння себе з іншими виникають додаткові психологічні проблеми, що безпосередньо впливають на психічний стан. Установлено, що пережиті студентами стани не дають змоги налагодити об'єктивний зворотний зв'язок студента з викладачем на іспиті. Іспит, що повинний використовуватися як спосіб перевірки рівня знань, як спосіб повідомлення студентам інформації про ступінь їхньої підготовленості, нерідко перетворюється в маніпуляційну взаємодію або в неупорядковану, емоційно ускладнену взаємодію, з якої студенти виходять з неадекватним психоемоційним станом, що блокує їхнє раціональне мислення, раціональне оцінювання ситуації. Фактично цей стан перекриває функцію зворотного зв'язку, що дає іспит – перевірити свої знання не тільки для викладача, а й для себе. У результаті, надлишкова стресова ситуація призводить до того, що виходячи з нєї, студент замість інформації про рівень своєї підготовленості дістає інформацію про свою здатність вийти з напруженої взаємодії не за рахунок знань, а за рахунок маніпуляції викладача.

Здобуті результати свідчать про те, що в сесійний період виникають негативні стани, які знижують рівень розумової працездатності студентів. Невміння прогнозувати результати майбутньої діяльності, у даному випадку пов'язане з високим нервово-психічним напруженням, яке ще більш викликає стан тривожності, непевності у своїх силах, емоційну неврівноваженість і дратівливість.

Особливої уваги вимагають першокурсники, в яких рівень тривожності дещо підвищений уже на початку семестру. Першокурсники тривожаться з приводу результатів майбутнього контролю знань, у них з'являється страх “відсіву”, почуття непевності в собі, невміння контролювати свої емоції, поганий сон та інші негативні явища.

За результатами анкетування з’ясовано, що студенти в цілому позитивно ставляться до використання музики в навчальному процесі.

Таким чином, проведене дослідження підтвердило необхідність пошуку шляхів оптимізації психічних станів студентів у процесі навчальної діяльності.

У третьому розділі “Вплив функціональної музики на оптимізацію психічних станів студентів” представлена методика регуляції психічних станів студентів у навчальному процесі, технологія її реалізації, результати дослідження ефективності використання музики для регуляції психічних станів студентів.

Будь-яке психоемоційне напруження вимагає від організму людини відповідних енергетичних затрат, величина яких під час виконання однієї і тієї самої роботи може коливатися в досить широких межах. Ці коливання, визначаючи психологічну і фізіологічну “ціну” роботи, значною мірою залежать від психоемоційного і функціонального стану людини. Саме його оптимізація визначає успішне виконання того або іншого завдання з найменшими втратами. Насамперед така оптимізація психофізіологічного стану визначається рівнем соматовегетативної інтеграції організму. Будь-які джерела внутрішнього або зовнішнього середовища, що змінюють цю інтеграцію, змінюють як психоемоційний, так і функціональний стан, а відповідно й успішність виконання роботи.

Теоретичний аналіз впливу музики на психічний стан і вегетативні функції дає змогу стверджувати, що музикотерапія є одним зі способів, за допомогою якого за її правильним використанням можна коригувати в необхідному напрямі функціонування основних психофізіологічних систем організму, а отже – і психічних станів.



Програма регуляції психічних станів за допомогою музики складається з двох блоків: блок зовнішніх і блок внутрішніх детермінант, що зумовлює зміни стану. До зовнішніх детермінант відносяться такі елементи: жанри, види, властивості музики, особливості організації сеансів музикотерапевтичної регуляції, поєднання музикотерапії і психологічної регуляції. До внутрішніх детермінант відносяться: психічні особливості (емоційне сприйняття музики; індивідуальне ставлення до музичного твору; показники вегетативного балансу), вікові особливості, особистісні особливості (домінуючі емоційні стани; рівень тривоги; особистісна самооцінка; рівень розумової працездатності). Зміст програми реалізується в чотири етапи: підготовчий, первинної діагностики, власне музикотерапія, вторинної діагностики. Конкретизовано вимоги до кожного елемента блоків, особливості організації сеансів психологічної регуляції, зміст музичних програм.

Добір музичного матеріалу слід здійснювати, виходячи з результатів психологічного аналізу навчальної діяльності, даних обстеження студентів і специфіки впливу музики.

1. Функціональна музика має включати в себе твори класичної музики, що є універсальним емоційним впливом без ефектів перенасичення. Ці твори повинні відповідати найвищим художнім вимогам, сполучаючи в собі: глибину, змістовність, ідейну значущість, досконалість форми. Бажано використовувати інструментальну музику (найбільший вплив на стан людини робить органна музика); трансляція музичного матеріалу з текстом може відвернути, розсіяти увагу. Допускається використання матеріалу і з текстом, але незнайомою мовою. Такі твори сприймаються подібно до інструментальної музики. Не рекомендується використовувати модні шлягери, популярні новинки, “декоративну” естрадно-розважальну, “комерційну” музику, течії піп-, ріп-, рок-, бит-музики, що мають, образно кажучи, наркотичний характер, сприяють формуванню викривленої в соціальному і моральному ракурсах особистості.

2. Музичні твори слід добирати за особливостями їхнього впливу на психічний стан (тонізація, релаксація). Так, ерготропна (стимулююча, активізуюча) музика містить мажорний лад, пунктирний ритм, дисонанси, середнє і голосне звучання, підкреслену, ударну пульсацію, штрих стаккато, гострі ладові тяжіння. Трофотропна (заспокійлива, розслаблююча) музика містить у собі мінорний лад, менш підкреслені ритми, відсутність сильних акцентів, консонанси, невисоку голосність, штрих легато, плавний плин мелодії, відсутність гострих ладових тяжінь.

3. Для успішного проведення сеансів музикотерапії із застосуванням вербально-музичної психорегуляції необхідно виконувати такі правила:


  • досягти відповідності музики і психічного стану конкретного студента. При збігу психічного стану людини і музики виникає стан художнього потрясіння - катарсису – гармонійного резонансу людини і музики;

  • варто поступово змінювати характер музики відповідно до бажаної зміни (музика має плавно переводити вихідний психоемоційний стан у бажаний). Звучання другого твору покликано протистояти дії першої мелодії, наче нейтралізуючи її. Це світла, повітряна мелодія, яка дарує втіху і породжує надію;

  • третій етап завершує даний комплекс, маючи найбільшу силу емоційного впливу. Він породжує настрій, необхідний для оптимізації психічного стану. Це динамічна музика, що вселяє впевненість, мужність, твердість духу.

4. Музика повинна повести за собою емоційний стан слухача, але не протистояти йому із самого початку (оскільки в останньому випадку можна дістати ефект, протилежний бажаному), повинна сприяти підвищенню пізнавальної мотивації або потреби в досягненнях, що сприяє продуктивності навчальної діяльності.

5. Бажано використовувати малознайомий і незнайомий музичний матеріал (чим менше знайома музика, тим меншої кількості асоціативних зв'язків вона торкається, оскільки асоціації можуть бути різними, у тому числі і такими, котрі можуть відволікати). Можливе використання і знайомої музики, якщо вона подобається студентам. Не слід брати об'ємних творів повністю, тому що вони створюють неоднорідний вплив.

Експериментальну групу утворили із 66 студентів першого курсу навчання Макіївського економіко-гуманітарного інституту (юнаки і дівчата у віці від 17 до 25 років). Перший курс обраний тому, що саме першокурсники вимагають особливої уваги, адже адаптаційний період у них викликає підвищений рівень тривожності ще до початку першої сесії.

Практичне впровадження програми регуляції психічних станів за допомогою музики підтвердило можливість запобігти появі несприятливих тенденцій, зняти розумове стомлення, здійснити сприятливий вплив на психічний стан студента, викликаний стресом – процедурою здачі іспиту.



Виміри, проведені відразу ж після сеансу музикотерапії, показали, що музика здійснила позитивний вплив на досліджуваних, знижуючи рівень екзаменаційного стресу, оскільки відразу ж після музичного сприйняття покращилися показники студентів. Так, знизився рівень ситуативної тривожності, показники до і після музичної релаксації вірогідно розрізняються (РІ-ІІ<0,05), що свідчить про зниження психоемоційного напруження досліджуваних після сеансу музикотерапії (див. табл. 2).

Дещо покращилися й об'єктивні вегетативні показники. Однак основним ефектом є зменшення кількості студентів із найбільш високими або низькими значеннями показників, значна частина яких перейшла в середню зону. Про це свідчать як зміни самих показників, так і зміни середньоквадратичного відхилення (від 19,68 до 8,11). Також знизилися показники частоти пульсу. Це дає можливість стверджувати, що музика вплинула на стан студентів перед іспитом, знижуючи надлишкову активність регуляторних механізмів серцево-судинної системи.

Сеанс музикотерапії вплинув також і на розумову діяльність студентів. Після прослуховування музики продуктивність праці з коректурної проби зросла з 620,7 до 763,0 знаків/хв.

Найбільше підвищився показник якості роботи – кількість помилок зменшилася після музикотерапії.

Спостерігаючи за змінами, що відбулися після іспиту (період квазінорми), необхідно зазначити, що стан студентів експериментальної групи після іспиту також не був в абсолютній нормі, тобто не був оптимальним. Це дає змогу висловити припущення про необхідність використання музикотерапії і після іспиту.



Таблиця 2

Середньостатистичні показники психічних станів студентів експериментальної і контрольної груп в екзаменаційний період (р  0,05)




Показники

Група

Перед

іспитом


Після

музикотерапії



Після

іспиту


1

2

3

4

5

Тривож-ність

Ситуативна

тривожність


К

Е



59,4  14,49

60,3  13,36

41,6 7,01



48,1 10,45

42,9  6,86


1

2

3

4

5

6

Тиск

ВГ
НГ

К

Е
К


Е

109,6 21,10

117,6 19,68


73,7 13,58

70,7 18,35



113,5 8,11


74,67  8,46



112,8  19,46

115,2  6,45


70,6 10,14

72,6 5,38



Пульс

Пульс

К

Е


90,6 10,18

91,0 10,94

82,1 10,17



80,5 6,07

77,6 7,53


Розумова

працездатність



Працездатність

Кількість

помилок


К

Е
К


Е


625,1 78,74

620,7 64,93


1,8  0,80

1,8 0,89



763,0  96,67


0,5  0,51



612,0 79,30

730,3  91,92


1,9 0,86

0,6  0,79



Однак, якщо в контрольній групі після іспиту слід емоційної травми від екзаменаційної ситуації зберігається майже повністю, то в експериментальній групі (після музичного впливу) студенти легше виходять з нього.

Щодо динаміки об'єктивних вегетативних показників (систолічного і діастолічного артеріального тиску) у студентів першого курсу, то після функціональної музики помітно покращилися показники в експериментальній групі.

Інтегрована оцінка динаміки психічних станів у формуючому експерименті представлена трьома рівнями реагування: психічним (переживання), фізіологічним (соматика, вегетатика), поведінковим (мотивоване поводження). Для діагностування цих рівнів добиралися методики таким чином, щоб відобразити основні ознаки відповідної підсистеми. Так, для психічного рівня реагування – методика Ч.Спілбергера, ситуативна тривожність (СТ), для фізіологічного – методика вимірювання артеріального тиску (ВГ і НГ) і пульсу, поведінкового – розумова працездатність, продуктивність і якість.



У контрольній групі спостерігалося незначне поліпшення тільки двох підструктур: психічної і фізіологічної. В експериментальній групі у студентів помітно покращилися показники всіх рівнів реагування: психічного, фізіологічного і функціонально-поведінкового. Помітно покращилися параметри ситуативної тривожності за методикою Ч. Спілбергера, вегетативні показники (систолічного і діастолічного артеріального тиску) і розумової працездатності студентів. Інтегральний показник після іспиту підвищився на 0,7 одиниць (із середнього рівня 1,8 до високого – 2,5) (рис. 1).



Рис. 1. Зміна параметрів психічних станів студентів ЕГ до і після іспиту
Таким чином, експериментально підтверджено, що використання музикотерапії для оптимізації психічного стану студентів у навчальному процесі (на прикладі ситуації екзаменаційного стресу) є ефективним.

У цілому проведене дослідження психічних станів студентів і ролі функціональної музики як засобу їхньої оптимізації дає змогу зробити такі висновки:

1. Здійснений теоретичний аналіз проблеми психічних станів у вітчизняній і закордонній психології довів, що психічний стан є комплексним, системним реагуванням людини на ситуацію життєдіяльності, який містить психічну (переживання), фізіологічну (соматика, вегетатика), поведінкову (мотивоване поводження) складові.

2. За результатами вивчення і систематизації різноманітних теоретичних підходів до проблеми психічних станів у процесі навчальної діяльності підтверджено, що значна інтенсивність розумової діяльності, підвищені вимоги, що ставлять зміст, форми і методи навчання у вищому навчальному закладі до інтелектуальної діяльності, призводять до емоційного напруження студентів, до підвищених навантажень на регуляторні механізми центральної нервової системи та інших анатомо-фізіологічних систем організму.

3. Доведено актуальність використання музичного мистецтва для усунення нервово-психічного напруження, підвищеної тривожності студентів у навчальній діяльності. Підтверджено недостатню розробленість даної проблеми, як у теоретичному, так і в методичному плані (відсутність спеціальних програм, форм роботи зі студентами в процесі навчання). Розкрито ряд переваг музикотерапії перед вербальними видами арттерапії, можливість використання музики не тільки як допоміжного засобу психологічного впливу, а й як основного психокорекційного засобу в розв’язанні ряду особистісних і комунікативних проблем.

4. Конкретизовано основні механізми впливу музики на психічний стан, що виявляються на різних рівнях: на рівні свідомості – у вигляді образів, емоційного відгуку; на рівні організму (фізіологічна реакція) – зміни в центральній нервовій системі, у залозах внутрішньої секреції; на клітинному рівні – нормалізація мозкового кровообігу, синхронізація ритмічної активності мозку; на рівні соціальних і особистісних властивостей людини – вплив на риси особистості впродовж більш тривалого часу (місяці, роки); на рівні психічних процесів – вплив на пам'ять, увагу, мислення, уяву.

5.Запропоновано періодизацію досвіду використання музики як засобу впливу на психічні стани людини: період накопичення емпіричних фактів, період наукового осмислення, період практичного використання отриманих даних. Виявлено умови і дібрано найбільш ефективні засоби музичного впливу (мелодія, ритм, гармонія, темп, динаміка, тембр). Розглянуто особливості впливу ерготропної (стимулюючої, що активізує) і трофотропної (заспокійливої, розслаблюючої) музики на організм людини.

6. Визначено методичну базу дослідження психічних станів студентів у навчальній діяльності, експериментально виявлені зміни психічних станів студентів внаслідок напруженої розумової діяльності. Підтверджено, що до кінця семестру з'являються і зростають негативні, нерегульовані тенденції в психічному стані студентів, і вони підсилюються на початку сесії. Найбільш напруженим періодом підвищеної нервово-психічної напруги є екзаменаційна сесія. У ситуації іспиту у студентів виявляються всі ознаки стресу. Експериментально доведено, що студенти у процесі навчальної діяльності відчувають потребу в оптимізації психічних станів, оскільки вже на початку сесії діагностується низький рівень показників самопочуття на всіх курсах, особливо на 1, 4 і 5-му. Це пов'язано з великим нервово-психічним напруженням, викликаним державними іспитами, із захистом випускних і дипломних робіт на останніх курсах, а на першому – з періодом адаптації до навчання у вищій школі. Порівняння результатів діагностики станів на початку і наприкінці сесії показало, що з іспитами, крім сильного інтелектуального напруження, у студентів пов'язана поява ряду негативних емоцій: страху, занепокоєння, тривоги, причиною яких є невизначеність екзаменаційної ситуації, оцінювання її в суб'єктивному, особистісному плані як “небезпечної”, критичної.

7. Експериментально підтверджено, що особливої уваги вимагають студенти-першокурсники, в яких рівень тривожності дещо підвищений ще до початку сесії. Першокурсники тривожаться з приводу результатів майбутнього контролю знань, у них з'являється острах “відсіювання”, почуття непевності в собі, невміння контролювати свої емоції, поганий сон та інші негативні явища. Суб'єктивну оцінку психічних станів студентів під час екзаменаційної сесії підтверджує об'єктивна – психофізіологічні показники випробуваних. У екзаменаційний період у більшої частини студентів спостерігалися зміни вегетативних показників (систолічного і діастолічного артеріального тиску), частоти серцебиття (до початку сесії на 10 – 15 ударів за хвилину). Експериментально доведено, що психічні стани досліджуваних після здачі іспитів не оптимальні, вони не можуть бути віднесені до абсолютної норми, а є своєрідною “квазінормою”, яка хоча і супроводжується певною нормалізацією вегетативної сфери досліджуваних, проте зберігає досить високий рівень психоемоційного напруження і збільшується наступними іспитами.

8. Розроблено методику регуляції психічних станів студентів за допомогою музики, що складає з двох блоків (зовнішніх і внутрішніх детермінант, що обумовлюють оптимізацію стану), а також технологію її реалізації. Узагальнено вимоги до застосування музикотерапії. Запропоновано зміст музичних програм, конкретизовані вимоги до застосування музикотерапії у навчальному процесі, особливості організації сеансів музикопсихологичної регуляції.

9. Експериментально доведено оптимізуючий вплив запропонованої методики на регуляцію психічних станів студентів: знизився суб'єктивний рівень ситуативної тривожності, нормалізувалися вегетативні показники, підвищилася розумова працездатність, зосередженість уваги, стимулювалася розумова діяльність, створювався мажорний настрій, підвищувалося почуття впевненості перед іспитом. У результаті формуючого експерименту помітно поліпшуються показники всіх підструктур станів: психічного, фізіологічного, функціонально-поведінкового, що вказує на ефективність реалізованої програми роботи. У результаті спостереження і самоспостереження, бесіди зі студентами було підтверджено і доповнено результати об'єктивного дослідження. Загальне заспокоєння після музичного впливу відбулося у більшості учасників експерименту. Стан тривоги, занепокоєння, хвилювання, заклопотаності, нервозності змінився на спокій і зосередженість. Музика допомогла не тільки заспокоїтися, розслабитися, відвернутися від тривожних думок, а й настроїти, зосередити увагу на майбутній діяльності – здачі іспиту.

10. Доведено наявність особливого стану – неабсолютної норми, або квазінорми, після іспиту. Експериментально виявлено, що стан студентів після іспиту (період квазінорми) не є оптимальним, тому що зберігається досить високий рівень психоемоційного напруження. Виникають нові психічні стани у процесі самого іспиту внаслідок виникнення різноманітних проблем. Адже більшість студентів не задоволені процедурою і результатами іспиту, переймаються з цього приводу, а якщо вони і задоволені, те це перехід в екзальтований стан, що також потребує корекції, оскільки блокує механізми відповідальності, зокрема за незавершеність цих ситуацій. Після впливу функціональної музики помітно зменшується стан квазінорми в експериментальній групі, тоді як в контрольній зберігається слід емоційної травми.



Перспективами подальшого дослідження є: використання музикотерапії як коригуючого засобу після іспиту, з огляду на індивідуально-особистісні, вікові характеристики; розгляд проблеми впливу музики на активізацію пізнавальних процесів - пам'яті, уваги, мислення, уяви; виявлення особливостей впливу музичних добутків різних жанрів, стилів, напрямів; оптимізація не тільки екзаменаційного стресу, а й поточної навчальної діяльності; дослідження коригуючої дії світломузики, гігієнічне оцінювання акустичного режиму дискотек, підключення танцювальної терапії.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка