За життя соломія крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу



Скачати 26,06 Kb.
Дата конвертації29.01.2017
Розмір26,06 Kb.

Крушельницька Соломія Амвросіївна

українська оперна співачка, педагог



за життя соломія крушельницька була визнана найвидатнішою співачкою світу.

Народилася Соломія Амвросіївна Крушельницька 23 вересня 1872 року у селі Білявинці, тепер Бучацького району Тернопільської області, в сім'ї священика, пароха села о. Амвросія Крушельницького[1] Походить із шляхетного й старовинного українського роду. У 1873 році сім'я декілька разів переїжджала: спочатку у Осівці, потім Петликівці, деякий час сім'я Крушельницьких жила у передгір'ях Східних Бескид — у селі Тисові на Станіславщині. З 1878 року вони перебралися у село Біла недалеко від Тернополя, звідки вже нікуди не переїжджали. Сестра Ганна також була співачкою.

Про дитячі роки Соломії Крушельницької згадує Марія Михайлівна Цибульська — знайома Крушельницьких:У нас пам'ятають молоду Соломію, як вона вечорами співала в гурті дівчат десь в садку чи на майдані. Вже тоді голос її був сильний, гарний і дуже відрізнявся від інших

У дитинстві співачка знала дуже багато народних пісень, які вона вивчала безпосередньо від селян.

Навчання в Тернопільській гімназії.

Співати почала з юних років. Основи музичної підготовки отримала в Тернопільській гімназії, в якій здавала іспити екстерном. Тут вона зблизилася з музичним гуртком гімназистів, членом якого був також Денис Січинський — згодом відомий композитор, перший в Галичині музикант-професіонал.

У 1883 році на Шевченківському концерті у Тернополі відбувся перший прилюдний виступ Соломії, яка співала в хорі товариства «Руська бесіда». На одному з концертів цього хору 2 серпня 1885 року був присутній Іван Франко, який разом із українськими, російськими і болгарськими студентами та композитором О. Нижанківським, художником і поетом К. Устияновичем мандрував тоді краєм. На концерті був також письменник Павло Думка, родом із сусіднього села Купчинці.

Священик Амвросій Крушельницький з дружиною Теодорою (сидять у центрі) та дітьми. За спиною в них стоять Володимир і Соломія. Сидять, зліва направо: Олена з донькою, Марія, Емілія, Анна. Кінець 1890-х. Родина із 1878 року жила в селі Біла під Тернополем, де батько отримав парафію. 31 грудня 1902-го отець Амвросій Крушельницький помер. Цю звістку Соломія отримала дорогою до Неаполя, де в неї були заплановані виступи в театрі ”Сан-Карло”. Порушити контракту не могла, тому не була на похороні. За два тижні, 14 січня 1903 року, із тріумфом дебютувала на сцені ”Сан-Карло” в опері ”Аїда” Верді. 30-річна тоді Соломія взяла на себе утримання матері, брата й молодших незаміжніх сестер. Написала листа, щоб матір ”зліквідувала господарство в Білій та перенеслася на постійне життя до Львова”. Так родина й учинила навесні 1903-го. Того ж року Соломія Крушельницька купила у Львові триповерховий будинок неподалік від Галицького крайового сойму – тепер головний корпус Університету імені Франка. Так полегшила фінансовий стан матері, сестер і брата, бо частину помешкань у кам’яниці здавали у винайм. У цьому помешканні минули останні роки життя співачки. Нині тут Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької

Уже в дитинстві Соломія виявила виняткову музичну обдарованість. Під керівництвом батька вона вивчила нотну грамоту, разом зі своїми братами і сестрами співала у домашньому хорі. Частими гостями та учасниками таких концертів були товариші Антона Крушельницького (брата Соломії) – Денис Січинський та Остап Нижанківський, в майбутньому видатні композитори.

1891 року Соломія вступила до Львівської консерваторії

на оперній сцені

На оперній сцені

Ще під час навчання в консерваторії, Соломія Крушельницька отримала запрошення від польського Львівського оперного театру, проте вона прагнула української опери, якої на той час не існувало. Для того, щоб продовжити навчання, співачка вирішила їхати до Італії. На її рішення вплинула знаменита італійська співачка Джемма Беллінчоні, яка в той час гастролювала у Львові.

Восени 1893 року Соломія їде вчитися до Італії, де її вчителями стали знамениті Фауста Креспі (спів) і професор Конті (драматична гра і міміка). Фауста Креспі, яка підготувала не одну знамениту співачку, вважала Соломію найздібнішою з своїх учениць.

Доброю школою для Соломії були виступи на концертах, в яких вона співала оперні арії. Так, на концерті музично-драматичної школи «Л'Армонія» вона проспівала арії з опер «Фауст» Ш. Гуно, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Єврейка» Ф. Галеві. О. Бандрівська так згадує про цей період життя Соломії Крушельницької:Виїхавши на дальші студії до Італії, вона розвинула голос у лірико-драматичне сопрано, вирівняне від найнижчих до найвищих тонів... Її голос захоплював силою звуку, дзвінкістю, соковитістю, оксамитовістю, гнучкістю, досконалою вокальною дикцією, віртуозною технікою, благородним тембром, далекозвучністю, ліризмом і драматизмом..

1891 р. Соломія вступила до Львівської консерваторії Галицького музичного ...

Перший оперний дебют Соломія Крушельницька виконала 15 квітня 1893 року, зігравши роль Леонори у виставі італійського композитора Г. Доніцетті «Фаворитка» на сцені Львівського міського театру Скарбка. Тоді її партнерами були знамениті Р. Бернгардт та Ю. Єронім. З великим успіхом пройшли також її виступи у ролі Сантуци в «Сільській честі» П. Масканьї.

1893 року Крушельницька закінчила Львівську консерваторію. У консерваторському дипломі Соломії було написано:Цей диплом отримує панна Соломія Крушельницька як свідоцтво мистецької освіти, здобутої взірцевою старанністю і надзвичайними успіхами, особливо на публічному конкурсі 24 червня 1893 р., за які була відзначена срібною медаллю...

1894 року Крушельницька виступає в театрах Львова, завойовуючи симпатії глядачів.

У другій половині 1890-х років почались її тріумфальні виступи на сценах театрів світу: Італії, Іспанії, Франції, Португалії, Росії, Польщі, Австрії, Єгипту, Аргентини, Чилі в операх «Аїда», «Трубадур» Д. Верді, «Фауст» Ш. Гуно, «Страшний двір» С. Монюшка, «Африканка» Д. Мейєрбера, «Манон Леско» і «Чіо-Чіо-Сан» Д. Пуччіні, «Кармен» Ж. Бізе, «Електра» Р. Штрауса, «Євгеній Онєгін» і «Пікова дама» П. Чайковського та інших.

У 1910 році С. Крушельницька одружилася з відомим італійським адвокатом, мером міста В'яреджо Чезаре Річчоні, який був тонким знавцем музики й ерудованим аристократом. Вони взяли шлюб в одному з храмів Буенос-Айреса. Після одруження Чезаре і Соломія оселилися у В'яреджо. Тут Соломія купила віллу, яку назвала «Саломеа».

В 1920 році Крушельницька в зеніті слави залишає оперну сцену, виступивши останній раз в неапольському театрі в улюблених операх «Лорелея» і «Лоенгрін». Далі своє життя присвятила камерній концертній діяльності, пісні виконувала 8 мовами. Здійснила турне Україною, Європою, Америкою. У 1894–1923 майже щороку виступала з концертами у Львові, Тернополі, Стрию, Бережанах, Збаражі, Чернівцях та інших містах Галичини. Її єднали міцні узи дружби з І. Франком, М. Павликом, О. Кобилянською, М. Лисенком та багатьма іншими культурними діячами Галичини і Наддніпрянщини.

Особливе місце у творчій діяльності співачки займали концерти, присвячені пам'яті Т. Г. Шевченка та І. Я. Франка. Для участі в цих концертах вона часто приїжджала до Західної України.

Соломія Крушельницька з чоловіком Чезаре Річчоні. Віареджо, 1920-ті роки



С.Крушельницька в ролі Чіо-Чіо-Сан в опері Д.Пуччіні «Мадам Баттерфляй»

У 1929 році в Римі відбувся останній гастрольний концерт С.Крушельницької.

У 1938 році помер чоловік Крушельницької Чезаре Річчоні. У серпні 1939 року співачка відвідала Галичину і через початок Другої світової війни не змогла повернутися в Італію. Після приєднання в листопаді 1939 року Західної України до СРСР, нова влада націоналізувала будинок артистки, залишивши їй тільки чотирикімнатну квартиру, у якій вона жила із сестрою Ганною. Під час німецької окупації Львова С. Крушельницька дуже бідувала, тому давала приватні уроки вокалу.

У післявоєнний період С. Крушельницька почала працювати у Львівській державній консерваторії ім. М. В. Лисенка. Однак її викладацька діяльність ледь почавшись, мало не завершилася. Під час «чищення кадрів від націоналістичних елементів» їй інкримінували відсутність консерваторського диплома. Пізніше диплом був знайдений у фондах міського історичного музею.

У 1946—1951 роках працювала професором кафедри сольного співу у Львівській консерваторії ім. М. Лисенка. 1951 року була удостоєна звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

16 листопада 1952 року перестало битися серце великої співачки. Поховали С. А. Крушельницьку у Львові на Личаківському кладовищі поруч з могилою друга і наставника — Івана Франка.

У 1993 році у Львові іменем С.Крушельницької названо вулицю, де вона прожила останні роки свого життя. В квартирі співачки відкрито меморіальний музей Соломії Крушельницької.

Могила Соломії Крушельницької у Львові на Личаківському кладовищі

Пам'ять

Сьогодні ім'я С. Крушельницької носять Львівський оперний театр, Львівська музична середня школа, Тернопільське музичне училище (де виходить газета «Соломія»), 8-річна школа в селі Біла, вулиці у Києві, Львові, Тернополі, Рівному, Бучачі (див. Вулиця Соломії Крушельницької).

У Дзеркальному залі Львівського театру опери й балету встановлено бронзовий пам'ятник Соломії Крушельницькій скульптора Ярослава Скакуна. 8 жовтня 2008 року в залі театру «Ла Скала» встановлено скульптурний портрет Крушельницької цього ж автора.[3] Скульптурні портрети співачки створили Л. Біганич, В. Власов, Є. Дзиндра, Я. Мотика, В. Одрехівський, Е. Мисько (Львів), О. Пасіка (Київ).

В 1982 році на кіностудії ім. О.Довженка режисером О. Фіалко був знятий історико-біографічний фільм «Повернення Баттерфляй», присвячений життю й творчості Соломії Крушельницької. Картина заснована на реальних фактах життя співачки й побудована як її спогади. Партії Соломії виконує Гізела Ципола. Роль Соломії у фільмі виконала Олена Сафонова. Окрім того, створені документальні фільми, зокрема «Соломія Крушельницька» (режисер І.Мудрак, Львів, «Міст», 1994) «Два життя Соломії» (режисер О.Фролов, Київ, «Контакт», 1997), підготовлено телепередачу з циклу «Імена» (2004), документальний фільм «Solo-mea» з циклу «Гра долі» (режисер В.Образ, студія ВІАТЕЛ, 2008).

Майдан Мистецтв — один з майданів Тернополя, який розташований у мікрорайоні «Центр». Від майдану беруть початок вулиці Танцорова і Патріарха Мстислава. На майдані Мистецтв, що перебуває у стадії формування, виділяється споруда обласного краєзнавчого музею (архітектор Олег Головчак), яку було відкрито у 1982 році. Її оригінальний архітектурний об'єм обумовлений функціональним призначенням закладу культуриУ фондах музею зберігається понад 200 тис. експонатів.

Поруч з музеєм будується (з 1987) обласна універсальна наукова бібліотека, проект якої розробив архітектор Олег Головчак ще в 1981 році.

Ще з 1989 року на майдані Мистецтв планували встановити монумент Соломії Крушельницькій. На майдані на початку 90-х працювали кінотеатр «Україна» та краєзнавчий музей, неподалік знаходилася художня школа. На майдані мали добудувати бібліотеку та звести нове приміщення Музичного училища ім. С. Крушельницької.

125-річчю від дня народження (1997).



Поштова марка України присвячена

С. Крушельницької, 1997 (Michel 219). Випущено марку і конверт.

Пам'ятник Соломії Крушельницькій у Тернополі

2010 р

ФедірШаляпін



Виставка, присвячена Федору Шаляпіну, не випадково розташована у Музеї Соломії Крушельницької. Імена цих митців на початку ХХ ст. дуже часто стояли поруч. Кожен відіграв важливу роль в розвитку вокального виконавства. Обидва були найвідомішими оперними співаками своєї епохи. Італійський музикознавець Рінальдо Кортопассі написав: «На оперних сценах світу початку ХХ ст. царювало чотири співаки: Баттістіні, Карузо, Тітта Руффо і Шаляпін. І лише одна жінка спромоглася сягнути їхніх висот і стати врівень з ними. Нею була Соломія Крушельницька». Можна сказати, що Соломія Крушельницька й Федір Шаляпін були й залишаються еталонами оперного виконавства у своїх країнах.

Високий співучий бас (basso cantante) величезного діапазону, надзвичайної гнучкості, виразності і краси тембру та новації в оперному мистецтві, особливо в галузі вокальної декламації – забезпечили російському оперному та концертно-камерному співаку Федору Шаляпіну світове визнання і славу.

Говорячи про Соломію Крушельницьку не можна не згадати про іншого концертно – камерного співакаФедора Шаляпіна(1873-1938)

Шаляпін в ролі царя Бориса Годунова



Шаляпін в ролі Мефістофеля

Крушельницька і Шаляпін були ровесниками. Їхня різниця у віці – всього півроку (Соломія Крушельницька народилася 23 вересня 1872 р., Федір Шаляпін – 12 лютого 1873 р.). Майже співпадають етапи їхнього життєвого шляху. Вони одночасно здобували музичну освіту (у 1891-1893 р. С. Крушельницька навчалася в консерваторії Галицького музичного товариства у Львові, а Ф. Шаляпін брав уроки вокалу в співака Д. Усатова в Тбілісі), одночасно дебютували на оперній сцені (у 1895 р. С. Крушельницька вперше виступила на сцені театру Скарбека у Львові, Ф. Шаляпін – на сцені Маріїнського театру у Санкт-Петербурзі), одночасно втілювали на оперній сцені свої новаторські принципи. У сезон 1898 р. обидва виступали на сцені Маріїнського театру; в 1909 р. – в Міланському театрі «Ля Скала». Проте, достеменно невідомо, чи були митці особисто знайомими. Збереглася лише одна програма їхнього спільного виступу в концерті у Санкт-Петербурзі і повідомлення про те, що концерт не відбувся.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка