Загальна характеристика антибіотиків, типи класифікацій. Одержання, методи ідентифікації, встановлення доброякісності та кількісного визначення антибіотиків. Застосування у медичній практиці, побічні дії. Антибіотики аліциклічного ряду



Скачати 45,86 Kb.
Дата конвертації14.02.2017
Розмір45,86 Kb.

Лекція №16

  • Загальна характеристика антибіотиків, типи класифікацій. Одержання, методи ідентифікації, встановлення доброякісності та кількісного визначення антибіотиків. Застосування у медичній практиці, побічні дії. Антибіотики аліциклічного ряду.
  • доц., к. фарм. н. Поляк О.Б.

План лекції

  • Принцип хіміотерапії
  • Визначення поняття антибіотик
  • Класифікація антибіотиків. Хімічна класифікація
  • Методи одержання
  • Методи аналізу антибіотиків
  • Застосування і побічна дія антибіотиків
  • Антибіотики аліциклічної будови (тетрацикліни)

Хіміотерапевтичні засоби – лікарські засоби які володіють вибірковою активністю по відношенню до певних збудників інфекційних та паразитарних захворювань (сульфаніламіди, антибіотики, антибактеріальні засоби різноманітної хімічної будови, протитуберкульозні, антисифілітичні, противірусні, протипаразитарні, протигельмінтні).

Принцип хіміотерапії

  • Вибірковість дії по відношенню до певних мікроорганізмів (певний спектр антимікробної дії).
  • Низька токсичність для людини та тварин.
  • В основі дії антибіотиків лежить антибіоз – явище антагонізму мікроорганізмів, відкрите Л.Пастером в 80 роках ХІХ ст.
  • Вперше термін “антибіотик” запропонував С.А. Ваксман (США). “Анти” з латинської “проти”, “біос” – життя, тобто речовини, які діють проти основних життєвих властивостей мікробів.

Антибіотикихіміотерапевтичні речовини біологічного походження, які володіють здатністю знищувати або вибірково пригнічувати ріст збудників різноманітних захворювань (бактерій, вірусів, грибів, найпростіших мікроорганізмів) або затримувати розвиток злоякісних пухлин. Антибіотики, які використовуються в медичній практиці, продукуються актиноміцетами (променисті гриби), пліснявими грибами, а також деякими бактеріями. В теперішній час відомо більше 10 тис. природних і синтетичних антибіотиків. Понад 100 з них застосовуються в медицині, а також для захисту від хвороб тварин і рослин. Світове виробництво антибіотиків становить біля 50 тис. тон/рік.

Класифікація антибіотиків

  • Основні і резервні
  • За хімічною структурою
  • Залежно від характеру біологічної дії
  • За видами продуцента

Хімічна класифікація антибіотиків

  • Аліциклічної будови (тетрацикліни)
  • Ароматичної будови (левоміцетин і його похідні).
  • Гетероциклічної будови (нокардицини, монобактами, пеніциліни, карбапенеми, оксапенами, цефалоспорини, оксацефеми, карбацефеми).
  • Глікозиди : а) стрептоміцин;
  • б) аміноглікозиди (канаміцин, неоміцин, гентаміцин, ін. );
  • в) макроліди (еритроміцин, олеандоміцин та ін.);
  • г) анзаміцини (рифампіцин);
  • д) лінкоміцини (лінкоміцин, кліндаміцин).
  • Полієнові (ністатин, амфотерицин).
  • Поліпептидної будови (граміцидин, поліміксин)
  • Протипухлинні:
  • a) похідні ауреолової кислоти (олівоміцин);
  • б) антрацикліни (рубоміцин, доксорубіцину г/х);
  • в) похідні хінолін-5,8-діону (брунеоміцин);
  • г) актиноміцини (дактиноміцин).

Фармакологічна класифікація

  • за Д.А. Харкевичем
  • Антибіотики. що мають в структурі -лактамне кільце: (пеніциліни, цефалоспорини; імінепем, карбонепами, монобактами).
  • Антибіотики, структура яких містить макроциклічне лактонне кільце: (кларитроміцин, рокситроміцин, олеандоміцин, азитроміцин, еритроміцин)
  • Антибіотики в структурі яких є 4 конденсованих 6-тичленних цикли (тетрацикліни)
  • Похідні диоксиамінофеніл-пропану (левоміцетин)
  • Антибіотики, в склад яких входять аміноцукри (стрептоміцин, канаміцин, гентаміцин).
  • Антибіотики з групи циклічних поліпептидів (поліміксин)
  • За М.Д. Машковським
  • Антибіотики групи пеніцилінів
  • Антибіотики групи цефалоспоринів
  • Антибіотики -групи – лактамідів (тіенам, карбапен, монобактами)
  • Антибіотики – тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін, метациклін)
  • Антибіотики – аміноглікозиди (стрептоміцин, канаміцин, гентаміцин)
  • Антибіотики – макроліди і азаліди
  • Антибіотики групи лінкоміцину (лінкозаміди)
  • Антибіотики групи левоміцетину
  • Протигрибкові антибіотики
  • Антибіотики різних груп

Класифікація антибіотиків за дією на м/о

  • Антибіотики, що впливають на грампозитивні бактерії.
  • Пеніциліни порушують синтез клітинної стінки бактерії – проявляють бактерицидну дію; макроліди – порушують внутрішньоклітинний синтез білка на рівні рибосом – бактеріостатична дія.
  • Антибіотики, що впливають на грамнегативні бактерії (полімиксин – порушує проникнення цитоплазми мембрани (бактерицидна дія).
  • Антибіотики широкого спектру дії. Левоміцетин і тетрациклін (бактеріостатична дія на рівні рибосом); цефалоспорини (бактерицидна дія - пригнічують синтез клітинної стінки бактерії). Стрептоміцин, неоміцин, канаміцин (бактеріостатична дія - пригнічують синтез білка на рівні рибосом). Рифампіцини – порушують синтез РНК.
  • Основні механізми протимікробної дії деяких антибіотиків зображено на наступному слайді

Методи одержання антибіотиків

  • Мікробіологічний синтез на основі плісняв (Penicillium) (біосинтез пеніцилінів, деяких протипухлинних і противірусних антибіотиків) або променистих грибів (Streptomyces) (стрептоміцин та інші антибіотики-глікозиди, тетрацикліни, макроліди, полієнові антибіотики). Бактерії роду Bacillus продукують більшість антибіотиків-поліпептидів.
  • Хімічний синтез (левоміцетин з п-нітроацетофенону).
  • Поєднання мікробіологічних і хімічних методів. Добувають напівсинтетичні антибіотики на основі трансформації молекул природних антибіотиків (напівсинтетичні тетрацикліни, пеніциліни, цефалоспорини та ін.

Основні етапи мікробіологічного синтезу:

  • Основні етапи мікробіологічного синтезу:
  • а) підбір високопродуктивних штамів продуцентів;
  • б) підбір живильного середовища (рН, солі металів, вуглеводи, жири);
  • в) процес ферментації (біосинтезу);
  • г) виділення і очистка антибіотика (кристалізація, хроматографія, екстрагування, переосадження).
  • Рис. Колонії актиноміцетів,
  • які утворюють антибіотики, на поверхні агаризованного
  • живильного середовища.

Методи аналізу антибіотиків

  • Для ідентифікації антибіотиків використовують різні кольорові реакції на відповідні функціональні групи; спектральні характеристики в різних областях спектра; хроматографічні методи.
  • Для кількісного визначення антибіотиків використовують біологічні, хімічні, фізико-хімічні методи (спектрофотометрія, фотоколориметрія, рідинна хроматографія).
  • Розроблено спосіб, який поєднує фізико-хімічний і біологічний підходи до оцінки активності ЛЗ. Метод базується на лазерній дифракції (залежність кута розсіювання світла від розміру частинок) в середовищі, яке містить клітини мікроорганізмів при дії на них антибіотиків.

Кількісне визначення антибіотиків мікробіологічним методом (ДФУ)

  • Активність антибіотиків визначають шляхом порівняння ступеня пригнічення росту чутливих (тест-культур) м/о у результаті дії випробовуваного антибіотика і стандартного зразка у відомих концентраціях. Кількісне визначення проводять дифузним або турбідиметричними методами. Розрахунок біологічної активності проводять за стандартною кривою, заздалегідь побудованою на основі результатів визначення п'яти концентрацій стандартного зразка антибіотика. Біологічна активність виражається в одиницях дії (ОД).

Дифузний метод оснований на здатності молекул антибіотиків дифундувати в агарному середовищі. Оцінюється розмір зони, в якій використовувані тест-організми не розвиваються. Цей розмір залежить від хімічної природи антибіотика, його концентрації, рН і складу середовища, температури експерименту.

  • Дифузний метод оснований на здатності молекул антибіотиків дифундувати в агарному середовищі. Оцінюється розмір зони, в якій використовувані тест-організми не розвиваються. Цей розмір залежить від хімічної природи антибіотика, його концентрації, рН і складу середовища, температури експерименту.
  • Турбідиметричний метод базується на вимірюванні інтенсивності світла, яке поглинається завислими частинками – клітинами мікроорганізмів. При додаванні певних кількостей антибіотика спостерігається затримка росту клітин мікроорганізмів, а потім їх загибель. При цьому зменшується інтенсивність поглинутого світла. В якості альтернативного турбідиметрії методу можна використати нефелометричний метод кількісного аналізу за інтенсивністю світла, розсіяного мікроорганізмами.

ОД – це величина, якою виражається біологічна активність антибіотиків. За ОД приймається мінімальна мольна кількість антибіотика, яка пригнічує розвиток тест-мікроорганізму в певному об'ємі живильного середовища. Кількість грамів діючої речовини в ОД для різних антибіотиків різна.

  • ОД – це величина, якою виражається біологічна активність антибіотиків. За ОД приймається мінімальна мольна кількість антибіотика, яка пригнічує розвиток тест-мікроорганізму в певному об'ємі живильного середовища. Кількість грамів діючої речовини в ОД для різних антибіотиків різна.
  • Середнє значення активності, знайдене біологічним методом, дещо нижче, ніж теоретична активність. У фармакопейних статтях наводиться значення теоретичної активності і нижня допустима межа активності досліджуваного антибіотика, ОД/мг.
  • Встановлено, що 1 мг чистого стрептоміцину еквівалентний 1000 ОД Відповідно 1 ОД стрептоміцину еквівалентна 1 мікрограму (1 мкг) чистої основи стрептоміцину. Для інших антибіотиків ОД відрізняється від 1 мкг речовини. Наприклад для бензилпеніциліну 1 ОД еквівалентна = 0,6 мкг, тому 1 мг антибіотика містить 1667 ОД.

Сучасні методи біологічного визначення активності антибіотиків в біологічних рідинах:

  • 1). Модифікований метод дифузії в агар. Створюються максимально сприятливі умови для росту тест-м/о.
  • 2). Уреазний. Базується на запобіганні зміні рН живильного середовища в процесі росту тест-м/о.
  • 3). Ферментативний. Оснований на інактивації аміноглікозидів в крові специфічними ферментами (аденілтрансфераза і ацетилтрансфераза), які продукуються грамнегативними м/о, стійкими до антибіотиків даної групи.
  • 4). Радіоімунний. Оснований на порівняльній оцінці конкуренції антибіотика, міченого тритієм, і досліджуваного антибіотика у відношенні до специфічних антитіл імунної сироватки.

Дослідження стерильності антибіотиків (ДФУ)

  • Проводять підбір живильного середовища і перевірку придатності методики випробування. Визначення стерильності проводять використовуючи метод мембранної фільтрації або метод прямого висівання. Незалежно від методу випробування проводять відповідний негативний контрольний дослід, використовуючи зразки, стерильність яких була доведена раніше. Посіви переглядають періодично під час і після закінчення інкубаційного періоду, відмічаючи наявність візуально виявлюваного росту м/о. Якщо випробовуваний зразок викликає помутніння живильного середовища, що робить неможливим візуальний облік, то через 14 діб після початку інкубації з кожної посудини переносять певну кількість середовища в посудини з тим самим живильним середовищем. Продовжують інкубацію вихідних і повторних посівів. Загальний час інкубації – 14+7 діб від початку випробування. Лікарський засіб вважається стерильним , якщо при візуальному обліку не виявляється ріст м/о.

Дослідження аномальної токсичності антибіотиків

  • Кількість мишей - 5
  • Маса мишей - 17-24 г
  • Спосіб введення – внутрішньовенно розчин вводять від 15 с до 30 с, якщо немає інших зауважень. Час спостереження 24 години, або протягом часу згідно вимог окремої статті.
  • Зразок витримує випробовування, якщо жодна з мишей не загине протягом часу зазначеного в окремій статті. У випадку загибелі 1 тварини випробовування знову повторюють. Зразок витримує випробовування якщо жодна з тварин у 2-й групі не загинула.

Дослідження пірогенності антибіотиків (ДФУ)

  • Кількість кролів - 3
  • Маса кролів не менше 1,5 кг
  • Спосіб введення - у вушну вену, розчин вводять 4 хв, об’єм, який вводиться має бути не менше як 0,5 мл і не більше 10 мл на 1 кг ваги
  • Випробування проводиться спочатку на 3 кролях. Зразок витримує дослідження, якщо сумарне підвищення т-ри не перевищує 1,15С, якщо підвищення т-ри становить 1,15С, але не більше 2,65С, дослідження повторюють. Тоді відповідні значення т-р становлять 2,8С; і 4,3С. Якщо сумарне збільшення є більшим 4,3С. Зразок бракують. Якщо необхідно дослідження проводять ще на 3(6) кролях.

Дослідження на депресорні речовини (ДФУ)

  • Випробування виконують з метою виключення небезпеки зниження артеріального тиску (депресорні реакції) після введення лікарського засобу, якщо в його складі при виробництві виявилися речовини, які мають депресорну дію (гістамін, серотонін, брадикінін). Випробування проводять на кішці, маса тіла якої не менше 2 кг, наркотизованій (хлоралоза, барбітурати, уретан) для підтримування постійного кров'яного тиску. Через сонну артерію тварина приєднана до приладу реєстрації кров'яного тиску. В стегнову вену через канюлю вводять розчини гістаміну та випробовуваного лікарського засобу. Випробування вважають недійсним, якщо реакція на 1,5 мл розчину гістаміну не перевищує реакцію на 1 мл. Зразок не витримує випробування, якщо середнє значення реакцій на його введення вище за середнє значення реакцій на 1 мл розчину гістаміну на кг маси тіла або якщо будь-яка одна його доза викликала більш високу депресорну реакцію, ніж завершальна доза розчину гістаміну.

Застосування антибіотиків

  • Впровадження в медичну практику антибіотиків помогло перемогти ряд важких захворювань. Зокрема, завдячуючи застосуванню антибіотиків смертність від запалення легень знизилась в 10 разів, гострої дизентерії – в 11 разів, сепсису і запалень черевної порожнини – в 4-5 разів.
  • Нові напрямки в дослідженні антибіотиків:
  • - Дослідження процесів біосинтезу, шляхів різної модифікації (трансформації) молекул відомих антибіотиків, вивчення нових аспектів їх фармакологічної дії.
  • - Дослідження протипухлинних антибіотиків.
  • - Дослідження з отримання нових штамів продуцентів антибіотиків.
  • - Застосування деяких антибіотиків для нормалізації функції серця.

Побічна дія антибіотиків (за Д.А.Харкевичем)

  • Суперінфекція (всі)
  • Алергія (всі)
  • Диспепсійні явища, больові відчуття
  • Місцевоподразнююча дія – при в/м введенні; флебіти тромбофлебіти при в/в ін'єкціях
  • Дія на печінку (тетрацикліни)
  • Дія на нирки (цефалоридин, неоміцин, полімиксин)
  • Порушення кровотворення (левоміцетин)
  • Порушення функцій зору і слуху (левоміцетин у великих дозах)
  • Порушення функції VIII пари черепно-мозкового нерва (аміноглікозиди)
  • Мікози (жінки – гінекологічні хвороби, чоловіки – захворювання слухового апарату)
  • Глухота, порушення емалі зубів, відкладення в кістках – тетрацикліни.

Антибіотики аліциклічної будови і їх напівсинтетичні аналоги (тетрацикліни)

  • В основі їх хімічної структури лежить частково гідроване ядро тетрацену (нафтацену):
  • Одержують антибіотики тетрациклінового ряду з мікроорганізмів Streptomyces aurofaciens i Streptomyces rimosus.
  • У медичній практиці використовують природні тетрацикліни та їх напівсинтетичні аналоги.

Природні тетрацикліни

  • Тетрацикліну гідрохлорид (Tetracyclini hydrochloridum) (ДФУ 1.2)
  • (4S,4aS,5aS,6S,12aS)-4-Диметиламіно-3,6,10,12,12а-пентагідрокси-6-метил-1,11-діоксо-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідротетрацен-2-карбоксаміду гідрохлорид

Окситетрацикліну гідрохлорид (Oxyтetracyclini hydrochloridum) (ДФУ 1.2)

  • Окситетрацикліну гідрохлорид (Oxyтetracyclini hydrochloridum) (ДФУ 1.2)
  • (4S,4aR,5S,5aR,6S,12aS)-4-Диметиламіно-3,5,6,10,12,12а-гексагідрокси-6-метил-1,11-діоксо-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідротетрацен-2-карбоксаміду гідрохлорид

Природні тетрацикліни: тетрациклін, тетрацикліну г/х, окситетрацикліну дигідрат, окситетрацикліну г/х, хлортетрацикліну г/х (біоміцин)

Фізичні властивості

  • Тетрацикліни - це кристалічні речовини жовтого або світло-жовтого кольору, без запаху, гіркі на смак. їх розчини в кислоті хлоридній обертають площину поляризованого променя вліво.
  • Тетрацикліни-основи мало розчинні у воді, а солі легко розчинні. У спирті всі лікарські речовини групи тетрациклінів мало розчинні, але, завдяки амфотерним властивостям, легко розчинні в розведених мінеральних кислотах і розчинах лугів. Основні властивості зумовлені наявністю диметиламіногрупи в положенні 4, а кислотні - фенольного гідроксилу в положенні 10 і енольних в 3 і 12.
  • Наявність в молекулі тетрациклінів двох систем спряжених подвійних зв’язків в положеннях 1, 11 зумовлює характерне поглинання в УФ-області спектру.

Ідентифікація

  • 1. (ДФУ) Реакції з кислотою сульфатною конц. - утворюються ангідропохідні тетрацикліну, які мають специфічне забарвлення (тетрацикліну г/х – фіолетово-червоне забарвлення, окситетрацикліну г/х – червоне), яке переходить у жовте при додаванні води:

(ДФУ) Метод ТШХ у порівнянні з стандартним фармакопейним зразком.

  • (ДФУ) Метод ТШХ у порівнянні з стандартним фармакопейним зразком.
  • (ДФУ) Гідрохлориди тетрациклінів дають позитивну реакцію на хлориди.
  • УФ-спектрофотометрія. Визначають максимуми і мінімуми поглинання і розраховують питомий показник поглинання.
  • Утворення забарвлених комплексних солей у спиртовому середовищі з FeCl3- коричневе або червоно-коричневе забарвлення (наявність фенольного гідроксилу в пол. 10).
  • Утворення забарвлених комплексів з солями Cu2+,Zn2+
  • Утворення в певних умовах флуоресціюючих продуктів.
  • В експрес-аналізі лікарських засобів тетрациклінового ряду використовують кольорові реакції з натрію нітропрусидом, п-диметиламінобензальдегідом, реактивом Несслера, діазореактивом.

Утворення азобарвника можливе за рахунок наявності фенольного гідроксилу:

  • Утворення азобарвника можливе за рахунок наявності фенольного гідроксилу:

Випробування на чистоту (ДФУ)

  • Випробування на чистоту (ДФУ)
  • рН. Для тетрацикліну г/х – від 1,8 до 2,8; для окситетрацикліну – від 2,3 до 2,9.
  • Питоме оптичне обертання. Для тетрацикліну г/х – від -240° до -255°; для окситетрацикліну – від -188 ° до -200 ° у перерахунку на безводну речовину.
  • Оптична густина і світлопоглинальні домішки (для окситетрацикліну). Адсорбційна спектро-фотометрія в ультрафіолетовій і видимій областях.
  • Супровідні домішки. Рідинна хроматографія.
  • Бактеріальні ендотоксини. Якщо субстанція призначена для виробництва ЛЗ для парентерального застосування без подальшої процедури видалення бактеріальних ендотоксинів.

Кількісне визначення

  • (ДФУ) Рідинна хроматографія. Вміст обчислюють у відсотках.
  • Антибіотики тетрациклінового ряду кількісно визначають біологічним методом дифузії в агар. При цьому 1 мкг = 1 ОД, відтак 1,0 г речовини = 1000000 ОД.
  • Спектрофотометрія в УФ-області, фотоколориметрія і флуориметрія.
  • Зберігання
  • В повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці. Якщо субстанція стерильна, її зберігають у стерильному повітронепроникному контейнері з контролем першого розкриття.

При зберіганні антибіотиків групи тетрацикліну спостерігається зміна кольору - потемніння в результаті утворення домішок ангідротетрацикліну і 4-епіангідротетрацикліну та продуктів їх перетворення. Ці речовини токсичніші, ніж вихідні лікарські засоби.

  • При зберіганні антибіотиків групи тетрацикліну спостерігається зміна кольору - потемніння в результаті утворення домішок ангідротетрацикліну і 4-епіангідротетрацикліну та продуктів їх перетворення. Ці речовини токсичніші, ніж вихідні лікарські засоби.
  • Водні розчини солей лікарських речовин тетрациклінового ряду поступово мутніють внаслідок випадіння основ. У слабокислому середовищі розчини гідрохлоридів відносно стійкі, але в розчинах кислот і лугів вони легко руйнуються. Наприклад, у лужному середовищі утворюються ізотетрациклінові похідні:

Застосування

  • Антибіотики широкого спектру дії при пневмонії, дизентерії, гонореї, тифі та інших інфекційних захворювань.
  • Призначають зазвичай всередину у вигляді таблеток, капсул, суспензій, рідше для в/м ін'єкцій. Зовнішньо - у вигляді мазей для лікування опіків, флегмон і очних захворюваннях. В.р.д. – 0,5 г; в.д.д. – 2,0 г.
  • Олететрин – тетрациклін + олеандоміцин.
  • Вітациклін – тетрациклін + вітаміни С, В1, В2.
  • Окситетрацикліну г/х входить до складу мазей “Гіоксизон”, “Оксикорт”, аерозоля “Оксициклозоль”.

Напівсинтетичні тетрацикліни

  • Метацикліну г/хл
  • (Methacyclini hydrochloridum)
  • Рондоміцин
  • (4S,4aR,5S,5aR,12aS)- 4-Диметиламіно-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідро-3,5,10,12,12а-пентаокси-6-метилен-1,11 -діоксонафтацен-2-карбоксаміду гідрохлорид

Доксицикліну хіклат (Doxycyclini hyclas) (ДФУ1.0), Доксібене, Доксицикліну гідрохлорид

  • Г/хл геміетанолу гемігідрату (4S,4aR,5S,5aR,6R,12aS)- 4-(ди-метиламіно)-3,5,10,12,12а-пентагідрокси-6-метил-1,11-діоксо-1,4,4а,5,5а,6,11,12а-октагідротетрацен-2-карбоксаміду
  • Одержують з окситетрацикліну або метацикліну.
  • Доксицикліну моногідрат - Вібраміцин, Доксі-М, Юнідокс солютаб

Доксицикліну хіклат

  • Властивості. Кристалічний порошок жовтого кольору. Гігроскопічний. Легко розчинний у воді, метанолі, помірно розчинний у 96 %-ному спирті, практично нерозчинний в ефірі.
  • Ідентифікація:
  • Методом тонкошарової хроматографії.
  • За появою жовтого забарвлення при взаємодії з кислотою сульфатною концентрованою.
  • Субстанція дає характерну реакцію на хлориди. Кількісне визначення. Метод рідинної хроматографії.

Застосування метацикліну і доксицикліну

  • Застосування метацикліну і доксицикліну
  • Інфекції, чутливі до дії препарату, в тому числі:
  • Інфекції дихальних шляхів: запалення придаткових пазух носа; загострення хронічного бронхіту; середні отити; пневмонія, викликана мікоплазмами або хламідіями.
  • Інфекції урогенітального тракту: уретрит, викликаний в основному хламідіями та уреаплазмою; гострий простатит, пієлонефрит, цистит, уретрит, запалення передміхурової залози; гонорея; інфекції жіночих статевих органів, сифіліс при алергії на пеніцилін.
  • Інфекції жовчних шляхів.
  • Інфекції, що переносяться кліщами (Lyme-Descade).
  • Інфекційні захворювання шкіри, тяжкі форми акне, інфекції м’яких тканин і суглобів, інфекції очей (трахома).
  • Специфічні інфекції, такі як бруцельоз, туляремія, чума, сибірська виразка, газова гангрена, орнітоз, бартонельоз, лістеріоз, рикетсіоз, меліоїдоз, холера, пахова гранульома.

Побічна дія тетрациклінів

  • Побічна дія тетрациклінів
  • Утворюють комплекси з іонами Ca2+, Fe3+ і тому можуть відкладатися в кістках, емалі зубів. Не рекомендують прийом тетрациклінів дітям і вагітним жінкам.
  • При прийомі цих лікарських засобів не слід вживати молочні продукти, препарати феруму й антациди, які містять солі алюмінію, магнію, кальцію.
  • Зберігання
  • В повітронепроникному контейнері, у захищеному від світла місці. Якщо субстанція стерильна, її зберігають у стерильному повітронепроникному контейнері з контролем першого розкриття.
  • Дякую за увагу!


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка