Закон УкраЇни Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та деяких інших осіб



Скачати 150,33 Kb.
Дата конвертації03.12.2016
Розмір150,33 Kb.
ПРОЕКТ

Вноситься


Кабінетом Міністрів України

ЮМ. АЗАРОВ

“ ” 2014 р.

Закон УкраЇни

Про матеріальну відповідальність
військовослужбовців та деяких інших осіб
______________________________________

Цей Закон визначає підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців, військовозобов’язаних і резервістів під час проходження ними зборів, осіб рядового і начальницького складу, винних у завданні прямої дійсної шкоди державі шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі грошових коштів, погіршення або зниження його цінності та шляхом порушення вимог законодавства щодо земель оборони, здійснення надлишкових виплат під час виконання службових обов’язків, а також порядок відшкодування цієї шкоди.



Розділ I
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються у такому значенні:

командир (начальник) — командир військової частини, керівник органу військового управління, військового навчального закладу, установи, організації Збройних Сил України, іншого військового формування, правоохоронного органу спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту України чи керівник (начальник) органу, підрозділу, формування, установи, навчального закладу Міністерства внутрішніх справ України, податкової міліції, служби цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, в яких проходять службу військовослужбовці та особи рядового і начальницького складу (далі — військова частина, установа, орган, підрозділ, формування);

місячне грошове забезпечення — посадовий оклад, оклад за військовим (спеціальним) званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу;

пряма дійсна шкода — збитки, завдані військовій частині, установі, органу, підрозділу, формуванню шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі грошових коштів, погіршення або зниження його цінності та шляхом порушення вимог законодавства щодо земель оборони, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання службових обов’язків (далі — шкода). До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано;

службовий ризик — усвідомлене вчинення дій (бездіяльність) особи, на яку поширюється дія цього Закону, в особливих, надзвичайних умовах для відвернення шкоди, якої не можна було уникнути іншими способами, не пов’язаними з ризиком.

2. Термін “військове майно”, що застосовується в цьому Законі, вживається у значенні, наведеному у статті 1 Закону України “Про правовий режим майна у Збройних Силах України”, до “іншого майна” належить державне майно, крім військового, закріплене за військовою частиною, установою, органом, підрозділом, формуванням, а також грошові кошти.

Стаття 2. Сфера дії Закону

1. Дія цього Закону поширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов’язків військової служби, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження ними зборів, осіб рядового та начальницького складу під час виконання ними службових обов’язків (далі — особи).

Стаття 3. Підстави та умови притягнення до матеріальної відповідальності

1. Підставою притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою службових обов’язків, крім обставин, які виключають матеріальну відповідальність.

2. Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є:

1) наявність прямої дійсної шкоди;

2) протиправна поведінка особи через невиконання чи неналежне виконання нею службових обов’язків;

3) причинний зв’язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою;

4) вина особи у завданні шкоди.

3. Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової чи кримінальної відповідальності.

4. Переміщення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення від матеріальної відповідальності.

5. Особа у разі завдання з її вини шкоди третім особам, яку відшкодовано відповідно до законодавства військовою частиною, установою, органом, підрозділом, формуванням, відшкодовує військовій частині, установі, органу, підрозділу, формуванню завдану шкоду у порядку, передбаченому цим Законом та цивільним законодавством.

6. Військовозобов’язані та резервісти під час проходження ними зборів несуть матеріальну відповідальність у порядку, встановленому цим Законом. Місячне грошове забезпечення (середня заробітна плата) військовозобов’язаних та резервістів під час проходження ними зборів визначається відповідно до законодавства.

7. Шкода, завдана особою не під час виконання обов’язків військової служби, служби у військовому резерві, службових обов’язків, відшкодовується у порядку, передбаченому цивільним законодавством.

Стаття 4. Строки притягнення до матеріальної відповідальності

1. Особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом строків позовної давності, встановлених цивільним законодавством.



Розділ II
ВИДИ МАТЕРІАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Стаття 5. Обмежена матеріальна відповідальність

1. Особа за завдану шкоду з необережності несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше одного місячного грошового забезпечення, за винятком випадків, коли цим Законом передбачено повну матеріальну відповідальність.

Особа, винна у завданні шкоди, що спричинила сплату військовою частиною, установою, органом, підрозділом, формуванням штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені тощо), несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

2. Командир (начальник), який своїм рішенням порушив установлений порядок обліку, зберігання, використання грошових коштів, земель оборони, військового та іншого майна або не вжив належних заходів, передбачених законодавством, щодо запобігання розкраданню, знищенню чи псуванню, іншому незаконному витрачанню грошових коштів, військового та іншого майна, внаслідок чого було завдано шкоду, або щодо притягнення винних до матеріальної відповідальності, несе матеріальну відповідальність у розмірі завданої шкоди, але не більше тримісячного грошового забезпечення.

3. Розмір місячного грошового забезпечення особи визначається на день видання наказу про притягнення її до обмеженої матеріальної відповідальності, крім осіб, зазначених в абзаці другому цієї частини.

Розмір місячного грошового забезпечення особи, яка на день видання наказу про притягнення її до обмеженої матеріальної відповідальності перебуває у розпорядженні відповідного командира (начальника), та особи, звільненої з військової служби, визначається з урахуванням норм грошового забезпечення за останньою штатною посадою.

Стаття 6. Повна та підвищена матеріальна відповідальність

1. Особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди у разі:

1) виявлення нестачі, розкрадання, здійснення надлишкових виплат грошових коштів, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання грошових коштів, земель оборони, військового та іншого майна, у тому числі переданих під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, чи вчинення інших умисних протиправних дій;

2) виявлення факту приписки в нарядах та інших документах фактично невиконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб;

3) завдання шкоди у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп’яніння;

4) вчинення дій (бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення.
2. Посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні із служби чи переміщенні військовослужбовця, особи рядового та начальницького складу, несуть повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану у зв’язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов’язку на нижчеоплачуваній посаді, у судовому порядку.

3. Особа за шкоду, завдану розкраданням, марнотратством або втратою зброї, боєприпасів, інших видів військового та іншого майна, несе підвищену матеріальну відповідальність у кратному співвідношенні до вартості такого майна. Перелік військового та іншого майна, нестача або розкрадання якого відшкодовується винними особами у кратному співвідношенні до його вартості, затверджується Кабінетом Міністрів України.



Розділ III
ВСТАНОВЛЕННЯ РОЗМІРУ ЗАВДАНОЇ ШКОДИ
І ПОРЯДОК ЇЇ ВІДШКОДУВАННЯ

Стаття 7. Встановлення розміру завданої шкоди

1. Розмір завданої шкоди встановлюється за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку з урахуванням цін, що діють на період розгляду питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності. У разі відсутності таких даних розмір шкоди визначається суб’єктами оціночної діяльності відповідно до законодавства.

2. Обчислення розміру шкоди проводиться з урахуванням ступеня зносу військового та іншого майна за встановленими нормами.

3. Якщо строк експлуатації військового та іншого майна на дату його втрати закінчився або неможливо встановити час його втрати, відшкодування шкоди проводиться в розмірі 50 відсотків первинної вартості майна, якого не вистачає, але не нижче вартості металів, у тому числі дорогоцінних, та дорогоцінного каміння, які в ньому містяться, з урахуванням кратного співвідношення.

Стаття 8. Проведення розслідування

1. Посадові (службові) особи зобов’язані письмово доповісти командиру (начальнику) про наявні факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

2. У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Стосовно шкоди, завданої командиром (начальником), розслідування призначається письмовим наказом старшого за службовим становищем командира (начальника).

3. Розслідування повинно бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено з письмового дозволу старшого за службовим становищем командира (начальника), але не більше ніж на один місяць.

4. Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені в результаті ревізії (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

5. Порядок проведення розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв’язку та захисту інформації України, на військовослужбовців, військовозобов’язаних та резервістів під час проходження ними зборів чи осіб рядового і начальницького складу яких поширюється дія цього Закону.

6. За результатами проведення розслідування складається акт, який подається на розгляд командиру (начальнику), що призначив розслідування. До акта розслідування додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, органу, підрозділу, формування та/або акт оцінки збитків, що складається суб’єктами оціночної діяльності.

7. Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п’ятнадцятиденний строк з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

8. У разі коли шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання шкоди.

Стаття 9. Обставини, які виключають матеріальну відповідальність

1. Завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, коли шкоду завдано внаслідок:

1) дії непереборної сили;

2) необхідної оборони;

3) крайньої необхідності;

4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження;

5) виправданого службового ризику.

2. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи, а також у разі невстановлення вини особи.

3. Обставини, які виключають матеріальну відповідальність, установлюються під час проведення розслідування.

Стаття 10. Відшкодування шкоди

1. Відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення особи.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

2. Особа, яка завдала шкоду, може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково. За згодою командира (начальника) особа може передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, яке відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

3. Відшкодування шкоди, завданої військовозобов’язаним та резервістом під час проходження ними зборів, здійснюється у судовому порядку за позовом військової частини, установи, органу, підрозділу, формування у разі відмови військовозобов’язаного чи резервіста від добровільного її відшкодування.

4. Відшкодування шкоди, визначеної частиною другою статті 6 цього Закону, здійснюється у судовому порядку за позовом військової частини у разі відмови особи від добровільного її відшкодування.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється у судовому порядку за позовом військової частини, установи, органу, підрозділу, формування, командир (начальник) якої старший за службовим становищем, у разі відмови особи від добровільного її відшкодування.

5. У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред’явлення військовою частиною, установою, органом, підрозділом, формуванням цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Стаття 11. Відшкодування шкоди у разі переміщення особи до іншого місця служби чи звільнення з посади

1. У разі переміщення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, до іншого місця служби чи звільнення з посади до повного відшкодування завданої нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється за новим місцем служби.

2. Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийняте до її переміщення до іншого місця служби чи звільнення з посади, командир (начальник) надсилає у п’ятиденний строк з дня закінчення розслідування, ревізії, інвентаризації, перевірки чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

3. Командир (начальник) за новим місцем служби особи видає у п’ятнадцятиденний строк з дня надходження матеріалів щодо завданої шкоди наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності. У такому разі відшкодування шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.

Стаття 12. Відшкодування шкоди у разі звільнення особи із служби

1. У разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, із служби стягнення залишку суми до повного відшкодування завданої шкоди здійснюється в порядку, визначеному Законами України “Про виконавче провадження” та “Про нотаріат”, на підставі відповідного наказу командира (начальника), крім випадків добровільного відшкодування особою завданої шкоди.

2. Якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення із служби, відшкодування завданої шкоди у разі відмови особи від добровільного її відшкодування здійснюється в судовому порядку.

Стаття 13. Порядок стягнення сум завданої шкоди

1. Стягнення сум завданої шкоди у разі притягнення особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця у розмірі до 20 відсотків місячного грошового забезпечення особи.

2. Якщо з грошового забезпечення особи проводяться інші передбачені законодавством утримання, загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 50 відсотків місячного грошового забезпечення.

3. У разі завдання шкоди особою, яка проходить службу за межами України, стягнення сум здійснюється у валюті держави перебування (валюті отримання щомісячної грошової винагороди за виконання службових обов’язків за межами України).

У разі прибуття особи в Україну до повного відшкодування нею шкоди стягнення сум завданої шкоди здійснюється в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону. Стягнення сум завданої шкоди здійснюється в національній валюті за офіційним курсом Національного банку України, встановленим на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності.

4. Сума стягнень за втрачене військове та інше майно може бути зменшена командиром (начальником) з письмового дозволу старшого за службовим становищем командира (начальника), а у випадках, передбачених законодавством, — судом залежно від обставин, за яких завдано шкоду, ступеня вини та матеріального стану винної особи (крім випадків завдання шкоди злочинними чи вчиненими в особистих корисливих цілях діями).

5. Суми, стягнені відповідно до цього Закону, спрямовуються на відшкодування збитків, завданих військовій частині, установі, органу, підрозділу, формуванню, а сума, що залишилася після здійснення відшкодування, перераховується до державного бюджету згідно з Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

Стаття 14. Оскарження рішення про притягнення до матеріальної відповідальності

1. Наказ командира (начальника) про притягнення особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду.

2. Старший за службовим становищем командир (начальник) не рідше одного разу на квартал перевіряє законність і обґрунтованість притягнення винної особи до матеріальної відповідальності та розмір суми, яка підлягає стягненню.

3. У разі скасування наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності стягнені з особи суми та/або добровільно передане нею рівноцінне майно чи внесені суми повертаються.

Розділ IV
ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

2. З дня набрання чинності цим Законом втрачає чинність Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затверджене Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року № 243/95-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1995 р., № 25, ст. 193; 2001р., № 9, ст. 38).

3. Кабінету Міністрів України:

1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону;

2) забезпечити приведення нормативно-правових актів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, Служби зовнішньої розвідки України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Управління державної охорони України у відповідність із цим Законом.



Голова
Верховної Ради України


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка