Закони управління в державному менеджменті



Скачати 13,05 Kb.
Дата конвертації06.02.2017
Розмір13,05 Kb.

ЗМІСТ, ХАРАКТЕРНІ РИСИ ТА ОСНОВНІ ЗАКОНИ МЕНЕДЖМЕНТУ УПРАВЛІНСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Закони управління в державному менеджменті:

  • закон єдності і цілісності системи управління;
  • закон забезпечення необхідного числа ступенів свободи системи управління;
  • закон забезпечення необхідної різноманітності систем управління;
  • закон співвідношення керуючих і керованих підсистем;
  • закон участі населення в соціальному управлінні, підвищенні його ефективності й відповідальності.

Основні принципи управління:

  • Поділ праці – дозволяє скорочувати число об'єктів, на які повинна бути спрямована увага і дія. Це сприяє підвищенню кількості і якості виробництва при витраті тих же зусиль.
  • Повноваження і відповідальність – повноваження неможливі без відповідальності, тобто без санкції.
  • Дисципліна – покора, ретельність, діяльність, манера тримати себе, зовнішні знаки поваги, що виявляються відповідно до встановленої між органом влади і його службовцями угоди.
  • Єдиноначальність – працівнику може давати два накази щодо якої-небудь дії тільки один керівник.
  • Єдність керівництва – один керівник і одна програма є сукупністю операцій, що переслідують одну ж і ту саму ціль.

Основні принципи управління:

  • Підпорядкування особистих інтересів загальному – інтереси службовця або групи службовців не повинні ставитися вище інтересів інституції.
  • Винагорода персоналу – повинна бути справедливою і по можливості задовольняти працівників; заохочувати ретельність, компенсуючи корисне зусилля.
  • Централізація – повинна бути прийнята чи відхилена в залежності від стилю управління керівника і від обставин; зводиться до пошуку найоптимальнішої міри централізації, найбільш сприятливої для органу влади.
  • Ієрархія – підпорядкованість нижчого рівня влади вищому; підпорядкованість влади.
  • Порядок – визначення конкретного місця для кожної особи і кожної особи на своєму місці.

Основні принципи управління:

  • Справедливість - щоб заохочувати персонал до виконання своїх обов'язків з повною відданістю, треба відноситися до нього доброзичливо; справедливість є результат поєднання доброзичливості з правосуддям.
  • Стабільність штату – плинність кадрів є одночасно причиною і наслідком поганого стану справ.
  • Ініціатива – свобода пропозиції та здійснення планів для ефективної роботи установи.
  • Корпоративний дух - сила установи в тому, щоб використовувати здатності усіх та винагороджувати заслуги кожного працівника, не порушуючи гармонії відносин.

Принципи державного управління повинні:

  • ґрунтуватися на законах розвитку суспільства, його соціальних та економічних законах і законах державного управління;
  • відповідати цілям управління, відображати основні якості, зв'язки і відносини управління;
  • враховувати часові та просторові аспекти процесів державного управління;
  • мати правове оформлення, тобто бути закріпленими в нормативних документах, оскільки кожен принцип управління є цілеспрямованим - його застосовують для вирішення конкретних організаційно-політичних і соціа­льно-економічних завдань.

До функцій управлінської діяльності відносяться:

1) планування функція управління, сутність якої полягає у визначенні цілей функціонування системи і шляхів їх здійснення.

2) організація форма виявлення цілеспрямованого впливу на колективи людей що передбачає створення формальної структури підлеглості, формування об'єкта та суб'єкта управління, їх підрозділів і зв'язку між ними.

3) укомплектування штату (робота з кадрами) полягає у залученні та підготовці кадрів і підтримці сприятливих умов праці.

4) керівництво (директивність) — полягає у завданні прийняття рішень та їх відповідного оформлення, а також у здійсненні керівних дій.

До функцій управлінської діяльності відносяться:

5) координація — забезпечує необхідну узгодженість усіх дій органів управління і посадових осіб, а також між системою в цілому та зовнішнім середовищем.

6) звітність інформування щодо стану справ, необхідність наявної інформації для успішної управлінської діяльності.

7) складання бюджету включає все, що пов'язане з бюджетним процесом у вигляді фінансових планів і фінансового контролю.

Сьогодні виокремлюють наступні функції управління:

  • Планування: визначення цілей організації та заходів щодо їх досягнення.
  • Організація: класифікація видів діяльності, доведення завдань і надання повноважень для їх виконання.
  • Комплектація кадрами: визначення потреб людських ресурсів, добір, підготовка та розвиток кадрів.
  • Мотивація: спрямування поведінки персоналу до певної мети.
  • Контроль: порівняння кінцевих результатів з поставленими цілями, визначення причин відхилень і в разі необхідності — вжиття заходів для виправлення ситуації.

Основні групи управлінських завдань:

  • загальні завдання, вирішення яких спрямовані на реалізацію загальнозначущих або публічних потреб відповідної соціально-політичної системи.
  • спеціальні завдання, вирішення яких веде до утворення управлінської системи, її стабільності, надійності, розвитку.
  • допоміжні завдання, що випливають із внутрішньої технології управлінської праці. Вони відображають спрямованість зусиль адміністративного апарату на забезпечення життєво важливих потреб об'єктів управління.

Функції державного управління:

  • загальні - це функції, що породжуються загальними завданнями державного управління і спрямовані на зміцнення конституційне встановлених суспільних відносин, державного устрою, забезпечують захист прав і свобод громадян та стабільність міжнародного стано­вища держави.
  • спеціальні функції покликані забезпечити ефективне функціонування апарату державного управління.

Основні методи управління:

  • Економічні методи управління
  • Організаційно-адміністративні методи
  • Соціально-психологічні методи управління

Організаційна структура управління:



База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка