Законодавча техніка III термінологія закону та нормативні дефініції значення термінології закону в регулюванні суспільних



Скачати 20,95 Kb.
Дата конвертації07.03.2017
Розмір20,95 Kb.

Законодавча техніка III

  • ТЕРМІНОЛОГІЯ ЗАКОНУ ТА НОРМАТИВНІ ДЕФІНІЦІЇ

Значення термінології закону в регулюванні суспільних відносин

  • Мовне викладення нормативно-правового акта доцільно починати з чіткого визначення змісту, який стоїть за поняттями, що в ньому застосовуються.
  • Перш ніж виконувати той чи інший правовий припис, суб’єкт правових відносин повинен знати, що від нього вимагають, тобто, що має на увазі законодавець під конкретними поняттями, інакше залишиться незрозумілим, що саме та чому це від нього вимагається.
  • Саме чіткість правових понять, однозначність їх змісту стають необхідною передумовою однозначності і справедливості нормативно-правових рішень.

«поняття» та «визначення» / «термін» - «дефініція»

  • Поняття – це коротка назва явища.
  • Визначення – сукупність ознак та властивостей, що складають таке явище.
  • Синонімом слова «поняття» виступає слово «термін», а синонімом «визначення» – «дефініція»
  • Юридичний (правовий) термін – це слово (або словосполучення), що уніфіковано використовується в сфері правових відносин, яке визначає правове поняття і відрізняється заданою моносемичністю (тобто строгою змістовною визначеністю, однозначністю), функціональною стійкістю .

Основні правила застосування термінів /формулювання

  • Юридичний термін повинен бути стислим, тобто включати не більше трьох-п’яти слів (в ідеалі – не більше двох). Серед цих слів не повинно бути дієслів, займенників або прислівників .
  • прийнятним вважається той термін, який найбільш повно відображає нормативне поняття, і поганим той, що спотворює його істинний зміст .

Види термінів.

  • Юридичні терміни, як правило, поділяються на загальновживані, суто юридичні та спеціальні.
  • Під загальновживаними термінами ми, як правило, розуміємо ті, що використовуються в побуті (саме до них висувається вимога бути «загальнозрозумілими та доступними»).
  • Під суто юридичними – які є винаходом юристів, та застосовуються лише в правовому полі.
  • Під спеціальними термінами, як правило, розуміють терміни, що використовуються в інших, за право, галузях знань.

Правила застосування термінології

  • Терміни мають застосовуватись однозначні.
  • В НА має дотримуватись єдність термінології
  • Якщо замість терміну в НА має відмінний від загальновживаного зміст, термін має бути розкритий визначенням/дефініцією.

Необхідність нормативних дефініцій

  • виникає, у разі, коли:
  • 1) поняття створено шляхом переосмислення загальновживаного слова або з використанням нетрадиційної лексики (рідкісних, спеціальних та іншомовних слів);
  • 2) поняття оформлено за допомогою слів, які досить часто застосовуються в буденній мові і викликають різні за змістом асоціації;
  • 3) з урахуванням цілей закону поняття є специфічним;
  • 4) поняття по-різному трактується юридичною наукою і практикою;
  • 5) з точки зору законодавця, термін дуже важливий для розуміння закону і по відношенню до його змісту не повинно бути сумнівів та непорозумінь;
  • 6) в інших випадках, коли нечітке визначення терміну може призвести до неясності з приводу правильного розуміння закону.

Місце нормативних визначень в законодавстві.

  • Існують декілька основних способів розташування визначень:
  • в окремій статті загальних положень або на початку нормативного акта чи окремої глави;
  • в окремій статті закону, де вперше застосовується такий термін;
  • в дужках, як синонім (найчастіше для уточнення терміну).

Місце нормативних визначень в законодавстві. (продовження)

  • Визначення, які мають принципове значення і використовуються в усьому акті або в деяких його статтях, краще формулювати на початку акта або в тих статтях, де вони застосовуються вперше.
  • За наявності в акті загальної частини більш важливі терміни доцільно визначати в ній, розміщуючи їх в окремих статтях.
  • Таке розміщення є найбільш ефективним, оскільки перевантаження загальної частини визначеннями ускладнює користування законодавчим актом та притупляє увагу до їх змісту.
  • Пояснення понять, які нечасто застосовуються в законі, безпосередньо перед їх вживанням, сприяє точному розумінню закону.
  • Не рекомендується робити визначення термінів в кінці акта, оскільки це ускладнює користування законом і може призвести до неточного його розуміння.

Способи визначення термінів.

  • Визначення за допомогою узагальнюючої (класичної) формули, яка вказує на родову та видову ознаки терміну.
  • Казуальний перелік, який створює відносно повну та точну характеристику об’єкта, що визначається, через синонімічний ряд.

РЕЗЮМЕ Які загальні вимоги висуваються до термінології закону?

  • 1) Неюридичні терміни, які мають загальне застосування повинні застосовуватися в їх власному і прямому значенні і тому не потребують визначень, але у випадках, коли в них вкладається інший зміст, вони повинні бути обов’язково пояснені. Потрібно уникати застосування в нормативному акті застарілих і багатозначних слів і виразів, образних порівнянь, епітетів, метафор.
  • 2) Спеціальні терміни, необхідні для урегулювання конкретного виду (сфери) суспільних відносин, використовуються у нормативних актах тільки в тому розумінні, в якому вони вживаються в даній спеціальній сфері. Не рекомендується замінювати спеціальні правові терміни словесними визначеннями, оскільки це значно ускладнює розуміння тексту закону.

Які загальні вимоги висуваються до термінології закону?

  • 3) При застосуванні іншомовних термінів в законах таким термінам слід надавати таке значення, яке вони отримали в українській мові. При конкуренції з іноземним словом (поняттям) перевагу треба віддавати слову українського походження за виключенням випадків, коли український варіант став архаїзмом і в загальновживаній мові не використовується. При конкуренції зі словами іноземного походження перевага надається більш відомому слову. Запозичені слова повинні застосовуватися у суворо визначеному їх значенні і оптимально вписуватися в зміст тексту національного закону .

Які загальні вимоги висуваються до термінології закону?

  • 4) Для визначення одних і тих же понять мають застосовуватися одні й ті ж терміни. Небажаним є застосування одного й того ж слова для визначення різних понять, якщо це може призвести до невірного застосування правових норм.
  • 5) Єдність термінології в середині одного нормативного акта є обов’язковою. Терміни, які використовуються в нормативному акті не повинні відрізнятися за змістом від їх визначення в Конституції України. Обов’язковою є єдність термінології в законах, які регулюють єдину сферу правовідносин, а також в законах, що пов’язанні бланкетними нормами. В підзаконних нормативних актах терміни застосовуються в межах термінології законів, що регулюють відповідну сферу.

Коли потрібно надавати нормативне визначення юридичного терміну?

  • Необхідність нормативних дефініцій виникає, у разі, коли:
  • 1) поняття створено шляхом переосмислення загальновживаного слова або з використанням нетрадиційної лексики (рідкісних, спеціальних та іншомовних слів, в тому числі юридичних термінів);
  • 2) поняття оформлено за допомогою слів, які досить часто застосовуються в буденній мові і викликають різні за змістом асоціації;
  • 3) з урахуванням цілей закону дане поняття є специфічним;
  • 4) поняття по-різному трактується юридичною наукою і практикою;
  • 5) з точки зору законодавця, термін дуже важливий для розуміння закону і по відношенню до його змісту не повинно бути сумнівів та непорозумінь;
  • 6) в інших випадках, коли відсутність чіткого визначення терміну може призвести до неясності з приводу правильного розуміння закону та точного тлумачення терміну.

В яких законодавчих актах слід розташовувати нормативні визначення?

  • 1) Фундаментальні, базові, ключові правові поняття загальної значимості повинні бути визначені в Конституції, інші важливі поняття – у відповідних законах, треті – в підзаконних актах (в порядку допустимої конкретизації).
  • 2) Доцільно якнайповніше визначити терміни в законах загального характеру, а в спеціальних законах визначати лише ті поняття, що стосуються вузької сфери суспільних відносин, що регулюються цим законом.
  • 3) Будь-який юридичний термін не може тлумачитися шляхом визначення з інших актів, якщо останній має застереження «для цілей цього закону».

В яких законодавчих актах слід розташовувати нормативні визначення?

  • 4) Якщо законодавець під час складання нового закону хоче показати взаємозв’язок термінології такого закону з іншим, то доцільним є посилання на такий закон (можна застосовувати такі слова, як «У цьому Законі терміни вживаються в значення Закону України «Про ...»). Це забезпечить зв’язок між законами та запобігатиме протиріччям, що могли б виникнути у разі зміни визначення такого терміну в першому законі. В інших випадках бажано в новому законі знову надавати визначення термінів (але в тому ж формулюванні).
  • 5) Обов’язковим посилання буде лише тоді, коли закони будуть пов’язані бланкетними нормами, особливо якщо такі норми містять певні юридичні терміни, що потребують визначення. У цьому випадку посилання на визначення терміну або термінів забезпечить єдність термінології.
  • 6) В загальних законах застережень «для цілей цього закону» та «у цьому законі» бажано уникати.

Де в законі слід розміщувати нормативні визначення?

  • За наявності в акті загальної частини більш важливі терміни доцільно визначати в ній, розміщуючи їх в окремих статтях. Загальна частина має містити визначення лише таких термінів, які є базовими для конкретного акта, інші ж терміни треба пояснювати на початку конкретного розділу, де вони застосовуються, або в самій статті, якщо такий термін застосовується в окремій статті. Пояснення термінів в дужках використовується для уточнення його змісту або обсягу.

Яким вимогам має відповідати нормативне визначення?

  • l) В нормативному визначенні необхідно фіксувати необхідні та достатні ознаки, які мають правове значення.
  • 2) У визначені можуть використовуватися лише ті терміни, які були визначені раніше, або загальновизначені терміни, які не викликають сумніву у їх ясності.
  • 3) Визначення не повинно містити тавтологію, тобто прямо або опосередковано повторювати те, що вже міститься в понятті, яке визначається.

Яким вимогам має відповідати нормативне визначення?

  • 4) Визначення термінів не повинно створювати, так зване «коло», коли перший термін пояснюється через другий, а другий через перший.
  • 5) Нормативні визначення повинні бути адекватними, тобто поняття, які визначаються та якими визначаються, повинні в точності співпадати, а самі поняття – бути взаємозамінними.
  • 6) Формулювання визначень, що мають однаковий зміст та обсяг мають точно співпадати. Якщо термін застосовується з новим відтінком, бажано наочно показати такий відтінок.


База даних захищена авторським правом ©vaglivo.org 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка